Реферат на тему
Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
Стаття ККУ 168:
1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі
усиновителя (удочерителя)—карається штрафом до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на
строк до двох років.
2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного
закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по
службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки,— карається
штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той
самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк До трьох років або без такого.
1. Основний безпосередній об’єкт злочину — інтереси сім’ї та дітей, яких
було усиновлено (їх всебічний фізичний, психічний та соціальний
розвиток). Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я,
життя, інші блага.
2. З об’єктивної сторони злочин проявляється у розголошенні таємниці
усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя).
Усиновлення (удочеріння) — це оформлена спеціальним юридичним актом
(рішенням суду) передача на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на
правах сина чи дочки.
Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) передбачає протиправне
розкриття такої таємниці і поширення відомостей, що її становлять, серед
осіб, яким не було відомо про факт усиновлення (удочеріння). Таке
поширення може полягати у повідомленні таємниці усиновлення (удочеріння)
якійсь конкретній особі; наприклад самому усиновленому, або
невизначеному колу осіб. Його змістом, зокрема, може бути інформація
щодо самого факту усиновлення (удочеріння), кровних, батьків, дійсного
місця, дати народження, прізвище, ім’я та по-батькові (якщо вони
змінені) усиновленого, часу прийняття рішення про усиновлення
(удочеріння) та реєстрації цього факту.
Кримінальна відповідальність за ст. 168 настає лише у разі, якщо
розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) відбулося всупереч волі
усиновителя (удочерителя), тобто за відсутності його згоди. Ця ознака
матиме місце як тоді, коли усиновитель (удочеритель) знав про намір
винної особи розголосити таємницю усиновлення (удочеріння) і заперечував
проти цього, так і тоді, коли йому не було відомо про намір винного, а
винний, у свою чергу, не був поінформований про позицію усиновителя
(удочерителя).
За своєю конструкцією цей злочин формальний. Він вважається закінченим з
моменту доведення відомостей, що становлять таємницю усиновлення
(удочеріння), до осіб, яким ця Таємниця не відома.
3. Суб’єкт злочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка досягла
16-річного віку і якій відома таємниця усиновлення (удочеріння). При
цьому не має значення, з яких джерел їй стала відома ця таємниця.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим уми» слом.
Мотивація дій винного (користь, помста тощо) значення для кваліфікації
не має.
5. Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є: 1) вчинення його
службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про
усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи до роботі; 2)
спричинення ним тяжких наслідків.
Підвищена суспільна небезпека розголошення таємниці усиновлення
(удочеріння) службовою особою або працівником медичною закладу, яким
відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі,
обумовлюється тим, що цей злочин вчинюється особами, які зобов’язані
зберігати факт усиновлення (удочеріння) як службову чи професійну
таємницю. Такими особами можуть бути службові особи, зокрема: органів,
що приймають рішення про усиновлення (удочеріння) (судді, секретарі
суду); закладів, в яких перебувають, утримуються або виховуються діти,
що можуть бути усиновлені; органів опіки та піклування? органів запису
актів громадського стану; місцевих державних адміністрацій; Центру по
усиновленню дітей при МОН. Що стосується медичних, працівників, то ними
можуть бути лікарі та інший медичний персонал пологових будинків,
спеціалізованих дитячих медичних закладів, а також будь-які інші медичні
працівники, котрим у силу виконання професійних обов’язків стало відомо,
про факт усиновлення (удочеріння).
Тяжкі наслідки у складі цього злочину — оціночна категорія. Ними,
зокрема, слід визнавати стійкий розлад психічної діяльності, самогубство
дитини чи її усиновителя, втечу і наступне зникнення дитини, які сталися
внаслідок розголошення таємниці усиновлення (удочеріння). За наявності
підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, мають одержувати самостійну
правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю зі ст. 168,
Конституція України (ст. 51). , Конвенція про права дитини від 20
листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.
КШС{ст. 128-157).
Закон України “Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 р. (ст. 24).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
