Реформування системи органів виконавчої влади (реферат)

Реферат на тему:

Реформування системи органів виконавчої влади

Адміністративна реформа в Україні, концепція якої була затверджена
указом Президента України 22 липня 1992 р. реалізується вже сьомий рік.
Зокрема, у системі і структурі виконавчої влади і державної служби увагу
у звернуто на правове на забезпечення реформи.

Відбулися певні перетворення системи державного управління, щоправда
було використано далеко не всі можливості. Потрібно зазначити повільні
темпи реформи, відсутність чіткого плану реалізації цієї ситеми не
визначеність пріоритети впровадження [1].

Нові політичні умови, обрання нового Президента України, сформування
нового уряду зумовили нові підходи до вдосконалення державного
управління.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”,
затверджена Верховною Радою України, передбачає створення системи
державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної
держави, потребам та запитам кожного громадянина.

Реорганізація почалася з Кабінету Міністрів України.

До його складу КМУ увійшли, починаючи від Прем’єр-Міністра всі нові
члени. Більшість з них не працювали в сфері державного управління
урядового масштабу.

В складі уряду 23 члени: Прем’єр-міністр, перший віце-прем’єр-міністр,
три віце-прем’єр-міністри і 18 міністрів. Кількість міністрів зменшилась
на одного порівняно із минулим складом Кабінету Міністрів.

Уперше в Україні уряд очолює жінка. Також уперше міністром оборони
України призначено цивільну особу.

Впроваджується функціональний принцип формування структури уряду та його
апарату: урядові комітети з питань національної безпеки і оборони,
оборонно-промислового комплексу; економічного розвитку; соціального та
гуманітарного розвитку; з реформування паливно-енергетичного комплексу;
з реформування аграрного сектору та питань екології, утворені в 2000 р.
постановою Кабінету Міністрів України, передбачається перетворити в
реальні робочі органи Кабінету міністрів України та інструмент
координації діяльності і взаємодії центральних органів виконавчої влади,
узгодження проектів рішень [2].

3 березня 2005 р. Кабінет Міністрів прийняв Постанову “Про функціональні
повноваження Першого віце-прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів
України” [3].

У Постанові визначені завдання Першого віце-прем’єр-міністра і
віце-прем’єр-міністрів України, а також повноваження кожного з них.
Встановлено, що у разі відсутності Прем’єр-міністра України його
обов’язки виконує Перший віце-прем’єр-міністр, а у разі відсутності
Першого віце-прем’єр-міністра України чи одного з віце-прем’єр-міністрів
їх повноваження забезпечуються згідно з порядком, зазначеним у
Постанові.

Значні зміни відбулися в апараті Кабінет Міністрів України. Його
діяльність Кабінет Міністрів України забезпечується Секретаріатом
кабінету міністрів на чолі з міністром кабінету міністрів. Завданням
Секретаріату є організаційне, експертно-аналітичне, правове,
інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету
Міністрів України. Секретаріат складається з департаментів, служб,
постійного представника кабінету міністрів у Верховній Раді України,
інших підрозділів.

Наприклад, юридичний департамент, який очолює директор департаменту,
складається з Управління правового аналізу та експертизи на чолі з
начальником. Управління поділяються на сектори на чолі завідувачами:
сектор законодавства з соціальних та гуманітарних питань, сектор
законодавства з питань екології та природних ресурсів; сектор
кримінального та адміністративного законодавства; сектор моніторингу та
аналізу справ щодо захисту інтересів юрисдикційних органів; сектор
фінансового законодавства; сектор цивільного та господарського
законодавства; сектор конституційного законодавства; сектор
законодавства державного будівництва. Крім того, наявні: відділ обліку
та систематизації законодавства і відділ редакційної роботи на чолі з
завідуючими.

Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня
2004 р. [4]. суттєво змінив порядок формування і правове положення
Кабінету Міністрів України. Він відповідальний перед Президентом України
і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді
України у межах, передбачених Конституцією України. Прем’єр-міністра
України призначає Верховна Рада України за поданням Президента України.

Міністра оборони України, Міністра закордонних справ Верховна Рада
України призначає за поданням Президента України, інші члени Кабінету
Міністрів України Верховна Рада призначає за поданням Прем’єр-міністра
України. Повноваження Кабінету Міністрів України доповнені статтями, які
надають право утворювати, реорганізовувати і ліквідовувати міністерства
та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів,
передбачених для утримання органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів
України має право призначати і звільняти з посад за поданням
Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої
влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Внесені зміни в ч. 1 ст. 120 Конституції України, яка викладена в новій
редакції: “Члени Кабінету міністрів України, керівники центральних та
місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову
діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої
роботи у поза робочий час), входити до складу керівного органу чи
наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання
прибутку”.

Реорганізація структури Кабінету Міністрів України визначенням
повноважень не завершена.

До сьогодні не прийнято Закон про Кабінет Міністрів України.

Діяльність Кабінету Міністрів України регулюється Тимчасовим
регламентом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5
червня 2000 р. [5].

Центральні органи виконавчої влади.

Центральні органи виконавчої влади є основною ланкою в системі органів
виконавчої влади. Конституція України відносить до них міністерства та
інші центральні органи виконавчої влади. Вони справді є основною ланкою
виконавчої влади, бо виконують визначальні функції державного
управління, беруть участь у формуванні та реалізації державної політики
у всіх сферах життя [6].

Діяльність центральних органів виконавчої влади регламентується
Конституцією України, постановами Верховної Ради України, указами і
розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, Загальним положенням влади про міністерство
та інший центральний виконавчої влади, положеннями про окремі центральні
органи.

Указом Президента України “Про систему центральних органів виконавчої
влади” від 15 грудня 1999 р. визначені поняттям кожного виду центральних
органів, міністерства, державний комітет, (державна служба) і
центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом [7].

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних
органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у
визначеній сфері діяльності.

Міністерство очолює міністр. Він є членом Кабінету Міністрів України і
спрямовує та координує заходи центральних органів виконавчої влади з
питань, віднесених до його відання. Міністр це політичний діяч, який має
особливий правовий статус [8].

Державний комітет (державна служба) – центральний орган виконавчої
влади, що вносить пропозиції щодо формування державної політики
відповідними членами Кабінету Міністрів України та забезпечує її
реалізацію у визначеній сфері, а також міжгалузеву координацію та
функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Очолює
державний комітет голова.

? ?

???????¤?$????|?сподарства, Митна служба та ін.

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Ці органи мають особливі завдання та повноваження. Відносно органів зі
спеціальним статусом може встановлюватись спеціальний порядок утворення,
реорганізації, ліквідації, підконтрольності, а також призначення та
звільнення керівників.

В Указі Президента України “Про систему центральних органів виконавчої
влади” від 15 грудня 1999 р. надано право Кабінету Міністрів
утворювалися в складі центральних органів виконавчої влади урядові
органи державного управління.

Типове положення про урядовий орган державного управління затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2000 р.

Урядовий орган (департаменти, служби, інспекції) здійснює управління
окремими підгалузями або сферами діяльності. В межах, визначених
центральними органами виконавчої влади, цей урядовий орган керує майном
підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління
центрального органу виконавчої влади, виконує контрольно-наглядові
функції та ін.

Керівника урядового органу призначає на посаду і звільняє Кабінет
Міністрів України. Керівник має заступників (не більше трьох), у тому
числі одного першого, яких призначає на посади Кабінетом Міністрів
України.

Урядовий орган може утворювати територіальні органи за погодженням з
центральним органом. Урядовий орган видає організаційно-розпорядчі
накази. Може утворюватись колегія, персональний склад якої затверджує
керівник центрального органу виконавчої влади.

Залежно від виду і характеру діяльності центрального органу виконавчої
влади кількість урядових органів може бути різною.

Наприклад, Міністерство освіти і науки України має Державний департамент
інтелектуальної власності і Державну інспекцію навчальних закладів;
Міністерство транспорту України – Державний департамент авіаційного
транспорту, Державний департамент морського і річкового транспорту,
Державний департамент автомобільного транспорту, Державний департамент
залізничного транспорту.

Як зазначалось, урядові органи утворюються у складі центральних органів
виконавчої влади, тобто, вони є “органами” в “органі”.

Можна погодитись з думкою, що урядові органи мають бути безпосередньо
підпорядкованими центральним органам виконавчої влади, але автономними
[9].

Особливу увагу необхідно звернути на правове регулювання діяльності
органів виконавчої влади.

Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної
виконавчої влади встановлює правовий статус центральних органів
виконавчої влади [10].

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2000 р. затверджена
гранична кількість працівників апарату міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади та підпорядкованих їм територіальних органів, а
також ліміт легкових автомобілів, що обслуговують їх, зі змінами від 6
травня 2001 р. [11].

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2002 р. упорядковані
структури апарату центральних органів виконавчої влади та його
структурних підрозділів [12].

Встановлено, що в складі апарату центральних органів виконавчої влади
залежно від ступеня складності завдань, функцій, повноважень, обсягів
робіт утворюються департаменти, управління, відділи, сектори.

Указом Президента України “Про зміну кількісного складу керівництва у
системі центральних органів виконавчої влади” від 10 березня 2005 р.
ліквідовані посади перших заступників міністрів-керівників апарату
міністрів у зв’язках з Верховною Радою України – у міністерствах, перших
заступників керівників у зв’язках з Верховною Радою України – в інших
центральних органах виконавчої влади.

Встановлено, що Міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої
влади може мати не більше чотирьох заступників, у тому числі одного
першого. У разі необхідності за рішенням Президента України кількість
заступників може бути збільшена [13].

Указом Президента України від 20 квітня 2005 р. відбулося чергове
перетворення центральних органів виконавчої влади [14].

Указом Президента України від 15 квітня 2005 р. уведено в дію рішення
Ради національної безпеки і оборони України “Про засади реформування
системи центральних органів виконавчої влади.”

Передбачається змінити структури центральних органів виконавчої влади,
які б забезпечили найефективніші виконання завдань Кабінету Міністрів
України щодо підвищення економіки країни і рівня життя населення.

Кабінету Міністрів України доручено вжити заходів щодо прискорення
ухвалення Закону України про Кабінет Міністрів України і після його
прийняття у двомісячний строк подати на розгляд Верховної Ради України
проект Закону України про центральні органи виконавчої влади [15].

Це рішення назріло давно, бо організація і діяльність органів виконавчої
влади мають бути визначені законом (п. 12 ст. 92 Конституції України).

Пошук і встановлення оптимальної системи органів виконавчої влади
необхідні. Але систематичні постійні зміни у системі центральних органів
виконавчої влади спричиняють труднощі в державному управлінні і не
сприяють зміцненню законності, умовою якої є стабільність законодавства.

За період з 1994 по 2004 р. стосовно органів виконавчої влади було
прийнято 100 Указів Президента України і 300 Постанов Кабінету Міністрів
України.

Певні зміни в системі органів виконавчої влади відбуваються в Автономній
Республіці Крим і місцевих органах.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла постанову “Про систему
органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим і внесення змін до
деяких нормативно-правових актів” унаслідок якої було утворено нові
міністерства і головні управління [16].

Великі зміни мають відбутися у системі місцевих органів виконавчої
влади. Опубліковано проект Закону України “Про територіальний устрій
України” [17]. З прийняттям цього закону буде встановлено правовий
статус і рівні місцевих органів виконавчої влади.

У Верховній Раді знаходяться проекти законів “Про місцеве самоврядування
і місцеві державні адміністрації”.

З прийняттям цих законів має бути встановлено систему місцевих органів
виконавчої влади.

Література

Гонцяж Я., Гнидюк Н. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та
втрачені можливості. – К.: Міленіум. 2002.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про урядові комітети” від 17
лютого 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 7

Урядовий кур’єр. – 2005. – 16 березня.

Урядовий кур’єр. – 2004. – 10 грудня

Офіційний вісник України. – 2000. – № 24; 2004. – № 42.

Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право – К.: “Юрінком
Інтер”. 2003, С. 107.

Указом Президента України “Про систему центральних органів виконавчої
влади” // Урядовий кур’єр. – 1999. – 17 грудня.

Коліушко І., Тимощук В. Про запровадження у сферу виконавчої влади посад
державних політичних діячів // Право України. – 2000.

І. Коліушко. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи. К.:
Факт. – 2002. С. 59.

Затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996р.// Урядовий
кур’єр. – 1996. – 28 березня.

Урядовий кур’єр. – 2000. – 29 березня; 2001. – 6 травня.

Урядовий кур’єр. – 2002. – 23 жовтня.

Урядовий кур’єр. – 2005. – 16 березня.

Урядовий кур’єр. – 2005. – 22 квітня.

Урядовий кур’єр. – 2005. – 19 квітня.

Урядовий кур’єр. – 2004. – 5 березня.

Урядовий кур’єр. – 2005. – 22 квітня.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *