Процесуальний статус деяких категорій учасників провадження у справах про порушення митних правил (реферат)

Реферат на тему:

Процесуальний статус деяких категорій учасників провадження у справах
про порушення митних правил

До категорії учасників провадження у справах про порушення митних
правил відносяться: особи, які притягуються до відповідальності за
порушення митних правил; представники осіб, які притягуються до
відповідальності за порушення митних правил; захисники.

Відразу визначимося з поняттям осіб, яких притягують до відповідальності
за порушення митних правил, яке, на думку А.В. Дусика, об’єднує кілька
різних учасників провадження, а саме:

– громадян, які є загальним суб’єктом адміністративної відповідальності
і є найпоширенішим порушником-учасником провадження;

– посадових осіб, які несуть відповідальність за порушення, що скоїли
юридичні особи;

– неповнолітніх – осіб віком від 16 до 18 років;

– іноземців, участь яких у провадженні має відмінності, пов’язані як із
вітчизняним законодавством, так і з міжнародними угодами [1].

У даному разі маються на увазі не громадяни взагалі, а громадяни, як
особи, яких звинувачують у порушенні митних правил і які в зв’язку з цим
є суб’єктами провадження у справах про порушення митних правил. Вони під
час адміністративно-процесуальної діяльності реалізують елементи свого
процесуального статусу з метою досягнути конкретного результату, який
здебільшого ототожнюється з вирішенням справи на їхню користь.

Адміністративна правоздатність у цьому випадку немає жодних специфічних
особливостей. Вона є похідною від адміністративної правоздатності, і її
треба розглядати як здатність мати конкретні
адміністративно-процесуальні права, які з’являються з народженням
людини.

Виникнення дієздатності у фізичної особи пов’язують із досягненням нею
певного віку. Згідно з матеріальними нормами Митного кодексу України
(далі – МКУ) відповідальність за порушення митних правил настає з 16
років. Попри це норми Кодексу України про адміністративні правопорушення
встановлюють деякі відмінності щодо притягнення до адміністративної
відповідальності неповнолітніх – осіб віком від 16 до 18 років;
зазначають, що повна процесуальна дієздатність настає після того, як
особі виповнилося 18 років [2].

Процесуальний статус неповнолітніх має такі характерні ознаки:

1) справи про порушення митних правил з боку неповнолітніх розглядають
виключно суди незалежно від того, яке правопорушення було скоєно;

2) у таких справах може бути застосований специфічний вид постанов – про
застосування заходів впливу, які за своєю природою не є
адміністративними стягненнями і мають виховний характер;

3) інтереси неповнолітніх на всіх стадіях справи можуть захищати їхні
законні представники – батьки або піклувальники. Цих осіб допускають до
участі у справі на підставі документів, що засвідчують їхнє батьківство
чи факт встановлення піклування.

Процесуальні права складають значну частину статусу громадянина як
учасника провадження у справах про порушення митних правил. Це
нормативно закріплений вид і міра можливої поведінки в процесі. До таких
прав можна віднести наступне:

– право давати пояснення та висловлювати зауваження щодо змісту
протоколу про правопорушення;

– право ознайомитися з протоколом, що є гарантом ознайомлення
громадянина зі звинуваченням, яке йому висувають, а також право
доповнити протокол інформацією, яка відсутня (через різні причини);

– право відмовитися підписувати протокол. Цим актом громадянин
підкреслює свою незгоду з діями осіб, які склали протокол, або ж вказує
на незаконність таких дій чи невідповідність змісту протоколу дійсності;

– право письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.
Власноручно викладені пояснення особи додають до протоколу, про це в
ньому роблять відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на
яких подано такі пояснення;

– право на представника чи адвоката;

– право давати пояснення, заяви та клопотання рідною мовою, а також
право на перекладача. Ці права набувають особливого значення, оскільки
порушення митних правил прямо чи опосередковано пов’язані з перетинанням
кордону, і можливість участі у провадженні особи, яка не розуміє мови,
на якій воно ведеться, зростає;

– право отримати примірник протоколу;

– право вимагати дозволу на особистий огляд та дотримання всіх вимог
щодо процедури такого огляду;

– право на сповіщення про час та місце розгляду справи;

– право на участь у розгляді справи;

– право на оскарження постанови у справі;

– цілий ряд прав, пов’язаних із розглядом справи, що згруповані у ст.
366 МКУ „Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил”. Однак із тексту цієї статті випливає, що йдеться суто
про права, які реалізуються на другій стадії провадження і які пов’язані
з розглядом справи компетентним митним органом або судом. У цій статті,
зазначено, що особи, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у
митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи,
робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших
документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду, справи у
митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази,
брати участь в їхньому дослідженні, заявляти клопотання та відводи,
давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та
заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також
користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій
статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм
процесуальними правами [3].

У попередньому МКУ на процесуальні права особи, яку притягують до
відповідальності за порушення митних правил, було дуже мало звернуто
уваги, і, визначаючи їх, часто доводилося звертатися до КУпАП. У чинному
МКУ це питання, як бачимо, врегульовано значно повніше. Однак права, які
має громадянин під час провадження у справі про порушення митних правил,
містяться в різних нормах, присвячених здійсненню конкретних
процесуальних дій, складанню процесуальних документів тощо. На нашу
думку, було б доцільно зібрати принаймні основні з них в одній статті,
яка б давала чітке і повне уявлення про процесуальні права громадянина
на всіх стадіях провадження. Так, проаналізована вище стаття МКУ не
містить норми про можливість користуватися юридичною допомогою адвоката
чи іншого фахівця з права. Крім того, вона не дає права виступати рідною
мовою та користуватися послугами перекладача. Відсутність прямої
вказівки на наявність прав, які мають суттєве значення для захисту
законних інтересів цієї особи, є незрозумілою [4].

Процесуальні обов’язки та права є основою процесуального статусу
громадянина. Ці обов’язки – нормативно закріплені види необхідної
поведінки, яку держава має право вимагати від громадянина для законного
й об’єктивного здійснення провадження. Правові норми, що встановлюють
обов’язки громадянина у провадженні у справах про порушення митних
правил, як і його права, у МКУ розсіяні по різних статтях і главах.
Серед основних можна виділити:

– обов’язок добросовісно користуватися процесуальними правами.
Незважаючи на те, що цей обов’язок встановлює стаття, в якій йдеться
переважно про права, пов’язані з розглядом і вирішенням справи, на нашу
думку, він стосується всіх прав, що виникають на будь-якій стадії
провадження;

– обов’язок, не пізніше як через 5 днів подати документи, які потребує
митний орган і які необхідні для розгляду справи;

– обов’язок подати зразки підпису, письма, а також проби та зразки
товарів, необхідні для здійснення експертизи;

– обов’язок виконати постанову у справі;

– обов’язок відшкодувати витрати у справі, якщо громадянина визнано
винним.

Що стосується прав осіб, які притягуються до відповідальності за
порушення митних правил, при розгляді справ у суді, то вони можуть
заявити відвід судді (суддям), прокурору, експерту, перекладачу,
секретарю судового засідання у випадках, передбачених законом.

Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку розгляду справи
по суті. Заявляти відвід після цього можна лише у випадках, коли про
підставу відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після
початку розгляду справи по суті.

Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил,
мають право надавати докази, якими можуть бути: пояснення сторін,
показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів.

Докази надаються в суд (або повідомляється про їх наявність) до початку
судового засідання в справі. Питання про прийняття доказів після цього
строку вирішується судом залежно від обставин справи.

Разом з тим особи, що притягуються до відповідальності за порушення
митних правил, повинні додержуватися визначених вимог. Наприклад,
сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані
повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи. За
відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню
відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть коли адресат за
цією адресою більше не проживає [5].

За невиконання обов’язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час
провадження у справі суд має право на сторони та інших осіб, які беруть
участь у справі, накласти штраф у розмірі до одного неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян.

Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються цивільними
процесуальними правами нарівні з громадянами України.

Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення
митних правил, можуть бути:

1) законні представники: батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники
на підставі документів, що посвідчують їх повноваження (статус батьків,
усиновителів, опікунів або піклувальників), – у справах щодо осіб, які є
неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не
можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних
правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій
особі, обраній ними як представник;

2) інші особи – на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на
підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони
проживають; військовослужбовці – у відповідній військовій частині;
особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор,
– у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які
перебувають на лікуванні, – у відповідному лікувальному закладі.

Особиста участь у провадженні у справі не позбавляє особу, яка
притягується до відповідальності, права мати в цій справі представника.

У юридичній літературі справедливо вказувалося, що законне
представництво являє собою матеріально-правовий аспект, призначення
якого полягає в захисті прав і інтересів осіб, неспроможних самостійно
здійснювати свої суб’єктивні права і обов’язки за віком чи станом
здоров’я [6].

Підставою участі у провадженні законних представників, як бачимо,
визначається наявність однієї з наступних ознак: І) недосягнення особою,
яка притягується до відповідальності, вісімнадцятирічного віку; 2)
неможливість зазначеними особами здійснювати свої права через фізичні чи
психічні вади.

Безсумнівно, що участь у провадженні законних представників особи, яка
притягується до відповідальності, має важливе значення. Вона виступає
додатковою гарантією охорони прав і законних інтересів цієї особи,
дозволяє з найбільшою повнотою з’ясувати причини та умови, що сприяли
скоєнню порушення митних правил.

Законні представники користуються під час участі в провадженні у справі
всіма правами, визначеними в статті 366 Митного кодексу України.
Повноваження інших осіб, які є представниками, на участь у справі дають
їм право на вчинення від імені осіб, яких вонипредставляють, усіх дій,
зазначених у статті 366 Митного кодексу України, крім передачі
повноважень третій особі (передоручення), оскарження постанови митного
органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх
повернення. Повноваження такого представника на вчинення кожної із
зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому
довіреності.

На практиці не виключається можливість присутності законного
представника при порушенні митних правил або володіння ним тією чи іншою
інформацією, що має значення у справі. У зв’язку з цим варто було би
передбачити на законодавчому рівні можливість допиту законного
представника як свідка. Але при цьому треба враховувати ту обставину, що
пояснення законного представника може мати виправдовувальний чи
обвинувальний ухил, викликаний його визначеною зацікавленістю в
результаті справи. Тому митний орган (посадова особа), що розглядає
справу про порушення митних правил, повинен враховувати цей фактор при
оцінці зазначених вище пояснень [7].

Не можуть бути представниками осіб, які притягуються до
відповідальності:

– особи, які не досягли повноліття;

– особи, над якими встановлено опіку, піклування;

– адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з
порушенням правил, установлених законодавством України про адвокатуру, а
також особи, виключені з колегії адвокатів.

Посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі й прокурори
не можуть бути представниками осіб, які притягуються до
відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновителі,
опікуни, піклувальники цих осіб.

Згідно зі ст. 368 МКУ в розгляді справи про порушення митних правил може
брати участь захисник, якого самостійно обирає особа, яка притягується
до відповідальності за порушення митних правил, з-поміж осіб, які є
спеціалістами в галузі права та за законом мають право на надання
правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У даній
статті МК йдеться переважно про адвокатів – осіб, які мають свідоцтво
про право займатися адвокатською діяльністю в Україні, проте не виключає
можливості участі у провадженні у справі про порушення митних правил й
інших осіб, повноваження яких повинні бути належним чином оформлені.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:

– адвоката – ордером відповідного адвокатського об’єднання;

— адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання,

– відповідною угодою;

– іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання
правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, –
відповідною угодою або дорученням юридичної особи.

Захисник має право:

– під час розгляду справи знайомитися з матеріалами справи;

– заявляти клопотання;

– подавати скарги;

– здійснювати інші права, передбачені законом.

Розглянемо деякі аспекти участі у справах про порушення митних правил
адвокатів. Участь у провадженні адвоката зумовлена насамперед
необхідністю надання громадянам, які притягуються до відповідальності,
кваліфікованої юридичної допомоги для захисту їхніх прав і законних
інтересів.

Практика показує, що громадяни досить рідко звертаються в юридичні
консультації для оформлення представництва адвокатів у справах про
порушення митних правил. Значною мірою це обумовлено слабкою юридичною
грамотністю населення та посадових осіб. Здається, що спрощена процедура
провадження і незначимість адміністративних санкцій за порушення митних
правил також не сприяють активізації участі адвокатів у розгляді справ.

Особливого значення набуває участь адвоката на стадії розгляду справи.
Відповідно до ст. 271 КУпАП, що регламентує участь адвоката у
провадженні, адвокат має право знайо-митися з матеріалами справи;
заявляти клопотання за дорученням особи, яка його запросила; від її
імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який
розглядає справу.

На законодавчому рівні необхідно конкретизувати обставини, за яких
адвокат не може брати участі у провадженні справ про порушення митних
правил і викласти їх у статті „Обставини, що виключають можливість
участі в провадженні по справі про порушення митних правил та її
розгляді адвоката”, наступного змісту: до участі у провадженні у справі
про порушення митних правил та її розгляді не допускаються адвокати, які
притягувалися до адміністративної відповідальності за порушення митних
правил; якщо вони одночасно здійснюють захист інтересів декількох осіб,
які притягуються до відповідальності, що мають суперечні інтереси, по
одній справі про порушення митних правил, а також адвокати, які раніше
брали участь у даній справі як посадова особа митного органу України, у
провадженні та розгляді якої перебувала ця справа.

Питання про допуск адвоката до участі у провадженні у справах про
порушення митних правил чи її розгляді вирішується посадовою особою
митного органу України, у провадженні чи на розгляді якої перебуває
справа.

Крім того, не виключається можливість участі адвоката і на стадії
оскарження постанови у справі про порушення митних правил. Така участь
на практиці відбивається в складанні юридично грамотних та обґрунтованих
скарг на рішення у справах про порушення митних правил, а також
безпосередній присутності при їх розгляді.

Більш детально, але в загальному розумінні діяльність адвоката
врегульована Законом України „Про адвокатуру”.

Згідно зі ст. 6 зазначеного закону під час здійснення професійної
діяльності адвокат має право:

– представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за
їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях,
до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

– збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в
цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про
адміністративні правопорушення, зокрема:

а) запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств,
установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою;

б) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з
необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за
винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

в) отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують
спеціальних знань, опитувати громадян;

г) застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного
законодавства;

д) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та
відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на
ці клопотання і скарги;

е) бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях
колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

є) виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Стаття 7 цього ж є Закону дає перелік основних обов’язків адвоката.
Серед них відзначимо наступні.

При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний
неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі
передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та
юридичних осіб і немає права використовувати свої повноваження на шкоду
особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого
на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного [8].

Російське законодавство передбачає участь адвоката у провадженні у
справах про порушення митних справ лише за умови, коли особа, яка
притягується до відповідальності, піддана адміністративному затриманню
на термін, що перевищує три години [9].

Література:

1. Дусик А.В. Права і обов’язки особи, яку притягують до
відповідальності за порушення митних правил // Митна справа. – 2004. –
6. – С. 37.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р.
// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51.
– Ст. 1112.

3. Митний кодекс України від 11.07.02 р. // ВВРУ. – 2002. – № 38–39. –
Ст. 288.

4. Приймаченко Д.В. Проводження у справах про порушення митних правил //
Митна справа. – 2003. – № 1(37).

5. Коментар до Митного Кодексу України / За ред. М.М. Каменського, П.В.
Пашка. – К., 2004.

6. Кострова Н.М. Законные представители как участники гражданского
судопроизводства // Советское государство и право. – 1987. – № 5. – С.
91.

7. Дусик А.В. Участники провадження по справах про порушення митних
правил (законні представники, адвокат, перекладач, поняті, фахівець) //
Митна справа. – 2002. – № 6. – С. 94.

8. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. // ВВРУ. – 1993. – №
9. – Ст. 62.

9. Российское таможенное право: Учебник для вузов / Отв. ред. Б.Н.
Габричидзе. – М., 1998. – С. 338–339.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *