Реферат на тему
Пропаганда війни
Стаття ККУ 436:
Публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного
конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення
таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів
—
караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
1. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її
національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і
взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за
загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Одним із
таких принципів є відмова від війни як засобу вирішення спірних питань
міжнародної політики. Україна, як й інші держави —учасниці відповідних
міжнародних угод, засуджує звернення до війни як засобу врегулювання
міжнародних суперечок і відмовляється у своїх взаємовідносинах з іншими
державами від війни як знаряддя національної політики.
2. Об’єктом злочину є мир як складова міжнародного правопорядку.
3. Об’єктивна сторона злочину характеризується діями у таких формах: 1)
публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного
конфлікту; 2) виготовлення матеріалів із закликами до агресивної війни
або до розв’язування воєнного конфлікту; 3) розповсюдження таких
матеріалів.
Про поняття публічні заклики, розповсюдження матеріалів і виготовлення
матеріалів див. коментар, відповідно, до ст. ст. 109 і 295.
Оскільки цей злочин є міжнародним, а об’єктом його є мир у всьому світі,
особа має нести відповідальність за ст. 436 за пропаганду агресивної
війни або воєнного конфлікту як між Україною та іншою державою, так і
між третіми державами.
Агресивна війна і воєнний конфлікт є видами актів агресії, які
відрізняються між собою, зокрема, масштабами дій, і передбачають
застосування державою чи від її імені збройних сил першою проти
суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності
іншої держави або народу (нації). При цьому будь-який спір, що виникає
між двома державами і викликає введення в дію збройних сил, є воєнним
(збройним) конфліктом, незалежно від його тривалості, наслідків чи факту
заперечення однією із сторін наявності стану війни.
Актом збройної агресії можуть бути визнані: вторгнення чи напад збройних
сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація,
у т.ч. тимчасового характеру, яка є результатом такого вторгнення чи
нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої
держави чи частини її; бомбардування збройними силами держави території
іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території
іншої держави; блокада портів, берегів або територіальних вод держави
збройними силами іншої держави; напад збройних сил держави на сухопутні,
морські чи повітряні сили або морські чи повітряні флоти іншої держави;
застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території
іншої держави за згодою останньої, на порушення умов їх перебування,
передбачених угодою, або будь-яке продовження їх перебування на цій
території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її
територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави,
використовувалась цією (іншою) державою для вчинення акту агресії проти
третьої держави; заслання державою або від її імені збройних банд, груп,
регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної
сили проти іншої держави, котрі мають настільки серйозний характер, що
це рівносильне переліченим вище актам тощо. Метою агресивної війни може
бути, зокрема, відторгнення частини території іншої держави, здійснення
у ній військового перевороту.
4. Суб’єкт злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. При цьому винний
бажає нав’язати певному колу осіб думку про необхідність агресивної
війни чи розв’язування воєнного конфлікту. Не обов’язково, щоби винний
сам вважав агресивну війну чи розв’язування воєнного конфлікту
необхідними: він може, наприклад, діяти за корисливим мотивом (з метою
отримати матеріальну винагороду за свою пропагандистську діяльність,
одержати державне замовлення на виробництво зброї тощо), або з метою
перешкодити процесу укладення договору про дружбу та співробітництво з
іншою державою, із помсти певним державним діячам.
Конституція України (ст. 18).
Договір про відмову від війни як знаряддя національної політики(” Пакт
Бріана-Келлога”) від 27 серпня 1928 р. СРСР приєднався до Договору 6
вересня 1928р.
Декларація ООН про право народів на мир від 12листопада 1984р.
Визначення агресії. Резолюція XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14
грудня 1974 р.
Закон України “Про оборону України” в редакції від 5 жовтня 2000 р. ст.
1).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
