.

Проблеми реалізації податкових принципів у законодавстві України про оподаткування доходів фізичних осіб (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
341 2231
Скачать документ

Реферат на тему:

Проблеми реалізації податкових принципів у законодавстві України про
оподаткування доходів фізичних осіб

Принципи права відіграють значну роль при формуванні податкового
законодавства України. Зокрема, вони поділяються на загальноправові
(демократизм, законність, соціальна справедливість, гуманізм); галузеві
фінансового права (публічний характер фінансової діяльності держави,
принцип „здорових фінансів”, принцип плановості); принципи інститутів
фінансового, перш за все бюджетного права (повнота та єдність бюджету,
достовірність, гласність бюджетної системи, незалежність бюджетів
різного рівня) тощо. Однак основними для податкового законодавства є
принципи інституту податкового права.

Окремі аспекти окресленої проблеми висвітлюють у роботах як провідні
вітчизняні економісти – Вишневський В.П., Крисоватий А.І., Юрій С.І.,
так і вчені-юристи -Гаврилюк P.O., Пацурківський П.С., Ярічевський B.C.
та ін.

Цілком очевидно, що на сьогодні серед учених немає єдності поглядів щодо
проблеми визначення основних принципів податкового права. Одні автори
включають до них економічну ефективність, справедливість, стабільність і
гнучкість [1, с. 15]. Інші такими вважають однократність й пільговість
оподаткування, забезпечення рівних умов з боку держави щодо всіх
господарюючих суб’єктів, створення однакових умов для використання
платниками податків зароблених ними коштів, загальнообов’язковість
сплати податків, єдиний підхід до визначення прав і обов’язків платників
податків та податкових органів, рівність захисту прав та інтересів
платників податків і держави, резиденства [2, с. 178].

Принципи оподаткування викладені в ст. 3 Закону України „Про систему
оподаткування” в редакції від 18 лютого 1997 р. (далі – Закон
№ 77/97) [3]. Серед усіх податків, передбачених у цьому законодавчому
акті, особливе місце займає податок із доходів фізичних осіб. Таке
„особливе” місце за ним закріпилося, по-перше, через ті надходження, які
він дає у державну казну, а, по-друге, цей вид податку є одним із
базових і з теоретичного погляду, оскільки вважається класичним
прикладом прямого оподаткування. Таким чином, реалізація принципів
оподаткування в Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” від
22 травня 2003 р. (далі – Закон № 889) [4] має не тільки велике
практичне значення для платників податків, а й доктринальне для
вчених-юристів, оскільки здійснює вплив на розуміння прямого
оподаткування і на податкову систему в цілому.

Одним з основних принципів оподаткування, який закріплений Законом
№ 77/97, є принцип стимулювання науково-технічного прогресу,
технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного
товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції,
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності [3, ст. 3], що передбачає введення пільг щодо оподаткування
доходу, спрямованого на розвиток виробництва.

У Законі № 889 цей принцип відображений через ряд положень, до яких
належать, по-перше, розмір загальної ставки податку в межах 13 % (15 %)
від оподатковуваного доходу з диференціацією у встановлених Законом
випадках [4, ст. 7]; по-друге, широкий спектр прав на податкові
соціальні пільги [4, ст. 6]; по-третє, введення права на застосування
податкового кредиту [4, ст. 5].

Поряд з принциповими змінами розмірів ставки оподаткування доходів
фізичних осіб у Законі № 889 спостерігається значне розширення бази
оподаткування [4, ст. 3], внаслідок чого багато доходів з
неоподатковуваних (повністю чи частково) перетворилися на
оподатковувані. Зокрема, до оподатковуваних віднесені такі матеріальні і
нематеріальні додаткові блага, які раніше не обкладалися податком, у
тому числі компенсаційні виплати, правова природа яких спрямована на
відшкодування затрат громадянина, які не мають відношення до доходів.
Наприклад, раніше до сукупного оподатковуваного доходу громадян не
включалися будь-які виплати на поховання, в тому числі й ті, що
надаються за рахунок як юридичних, так і фізичних осіб. Відповідно до
Закону № 889 до загального місячного оподатковуваного доходу не
включається сума коштів або вартість майна (послуг), що надаються як
допомога на поховання: а) будь-якою фізичною особою чи благодійною
організацією; б) працедавцем такого померлого платника податку за його
останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі,
що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у пп. 6.5.1 п. 6.5
ст. 6 цього Закону, тобто подвійного розміру прожиткового мінімуму на
одну працездатну особу, що встановлений на 1 січня звітного податкового
року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. Сума
перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому
оподаткуванню при її виплаті за ставкою 13 % [4]. Такі положення Закону
№ 889 свідчать про їх невідповідність принципам оподаткування, як-то:
соціальна справедливість, економічна обґрунтованість.

Запровадження пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб поряд з
розширенням бази оподаткування дозволить здійснювати регулювання
соціальних процесів в Україні. При аналізі законодавчого регулювання
податку з доходів фізичних осіб через закладення податкових соціальних
пільг реалізується один із найважливіших податкових принципів –
гнучкість. Адже, закріплюючи стабільні, тривалі норми, зокрема щодо
визначення поняття платника податку, об’єкта оподаткування, ставки
податку, через надання таких пільг держава регулює особливості
застосування цього податку в дещо змінених умовах. Зокрема, громадяни,
які мають дохід, отриманий як заробітна плата, менше 510 гривень
(сьогодні це вже 570 грн.), мають право претендувати на встановлені ст.
6 Закону № 889 податкові соціальні пільги. Окремі категорії громадян,
наприклад, одинокі матері, чорнобильці, інваліди, дохід яких не
перевищує зазначеної вище величини, можуть претендувати на податкову
соціальну пільгу у розмірі 150 % і навіть – 200 % мінімальної заробітної
плати. Слід зазначити, що повна дія статей Закону № 889, які спрямовані
на підтримку малозабезпечених верств населення, буде мати місце лише з
2007 року, оскільки розмір соціальної пільги збільшуватиметься поетапно,
і тільки починаючи з 2007 року – досягне 100 %. Це, перш за все,
пов’язано з поступовим компенсуванням місцевим бюджетам втрат від
зниження ставки податку. Звичайно, такі положення не повною мірою
відображають реалізацію принципів соціальної справедливості,
стабільності при оподаткуванні, однак, виходячи зі змісту принципу
економічної обґрунтованості, враховуючи показники розвитку національної
економіки та фінансові можливості місцевих бюджетів, беручи до уваги
збалансованість витрат бюджету з його доходами, вбачається доцільним
поетапне введення цих пільг.

Однак Закон № 889, сприяючи зменшенню податкового тиску та розширенню
бази оподаткування, всебічно спрямований на збереження захисту державних
інтересів. Зокрема, порушенням принципів справедливості, рівності,
недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації є застосування
нового порядку оподаткування доходів фізичних осіб шляхом обмеження
права на нарахування податкового кредиту, до яких законодавець
відносить: а) нарахування кредиту здійснюється тільки резидентом, що має
індивідуальний ідентифікаційний номер; б) в разі не використання такого
права, воно на наступні податкові роки не переноситься; в) загальна сума
цього кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного
доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна
плата [4, п. 5.4 ст. 5]. При цьому законодавець у черговий раз дозволяє
дорегулювати це обмеження центральному податковому органу замість
створення законодавчих норм прямої дії, тим самим вносить суперечність
зі статтею 1 Закону № 77/97 [3, ст. 1], що засвідчує необґрунтоване
порушення принципу компетентності при встановленні і скасуванні податків
і зборів (інших обов’язкових платежів).

Текст Закону № 889 є досить складним, містить багато бланкетних норм, що
ускладнює розуміння цього акта, робить його не доступним пересічному
громадянину. Це підтверджує той факт, що законодавець не приділив
належної уваги втіленню у норми цього Закону принципів доступності,
прозорості, простоти системи оподаткування, які б сприяли чіткому і
зрозумілому викладенню змісту тексту цього акта.

Економіка України потребує стимулюючих факторів. У проекті Податкового
кодексу такі ознаки є, але їх недостатньо. На нашу думку, в Проекті слід
чітко зазначити принципи оподаткування, які дозволять вирішити чимало
проблем. Крім того, слід ввести такі податкові норми, які б гарантували
реалізацію цих принципів, а саме: передбачити використання частки
податку з доходів (у розмірі 50 %) на внутрішнє інвестування
підприємств, для створення робочих місць і розвитку підприємства шляхом
придбання основних фондів; передбачити у Проекті механізм однакового
тлумачення його положень як для платників податків, так і для Державної
податкової адміністрації України; зробити Податковий кодекс документом
прямої дії, зменшивши до мінімуму відсилання до нормативних актів
Кабінету Міністрів України й інших відомств.

Література:

1. Гуреев В.И. Налоговое право. – М.: Экономика, 1995. – 253 с.

2. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира. – M.: Фонд
„Правовая культура”, 1995. – 305 с.

3. Про систему оподаткування: Закон України в редакції від 18 лютого
1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 16. – Ст. 119.

4. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003
р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020