.

Проблематика меж державної влади в науковій спадщині (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
98 765
Скачать документ

Проблематика меж державної влади в науковій спадщині

М.М. Ковалевського

Видатний український правник Максим Максимович Ковалевський народився в
1851 році в заможній дворянській сім’ї в Харківській губернії Російської
імперії. В 1872 році М. Ковалевський закінчив Харківський Університет і
з метою підготовки до захисту магістерської дисертації вирушив до
Західної Європи вивчати проблематику англійської адміністративної
системи. Протягом тривалого часу навчався в Берліні, Парижі, Лондоні.
Повернувшись до Російської Імперії, М. Ковалевський в 1877 році стає
доцентом, а в 1880 році – професором державного права і порівняльної
історії права в Московському Університеті. В 1887 році, отримавши
репутацію небезпечного радикала, “за отрицательное отношение к русскому
государственному строю” був звільнений з кафедри. Після цього був
змушений залишити Росію. 3 1888 року М. Ковалевський читає курс лекцій з
теорії та історії права в Стокгольмі, Оксфорді, Брюсселі, Чикаго.
Зберігаючи зв’язки з ліберальною російською еміграцією, М. Ковалевський
починає займатися і українською проблематикою, активно виступає проти
переслідувань російським царизмом української культури та мови. Цікаво
зазначити, що заснувавши Російську вищу школу суспільних наук в 1901
році в Парижі, Ковалевський вводить в шкільну програму курс з історії
України і запрошує читати цей курс М. Грушевського. Повернувшись в 1905
році в Російську імперію, у 1906 році М. Ковалевський обирається від
рідної Харківщини в Державну Думу. З 1907 року М. Ковалевський вже у
складі Державної Ради намагається провести в життя свої ідеї перебудови
імперії за принципом автономії неросійських народів. В цей період М.
Ковалевський співробітничає з українською фракцією в Думі, стає головою
допомогового товариства ім. Т. Шевченка у Петербурзі, очолює редакцію
енциклопедичного видання “Український народ в минулому і майбутньому”. В
подальшому, зосередившись на своїй науковій роботі, Ковалевський все ж
таки продовжує займатися політичною і культурно-просвітницькою
діяльністю аж до своєї смерті в 1916 році, будучи вже дійсним членом
Санкт-Петербурзької академії наук.

Щодо загальної постановки проблеми, то в своєму дослідженні мені б
хотілося зупинитися на внеску М. Ковалевського саме у проблематику меж
державної влади, адже цей внесок, безумовно, є безцінним. Серед цілей
статті слід виділити: привертання уваги правничої громадськості України
до спадщини нашого великого співвітчизника, наочну презентацію
застосування порівняльно-історичного методу наукового дослідження М.
Ковалевським, наголос на міжнародно-правовому аспекті обмеження
державної влади, аналіз дослідження М. Ковалевським ролі та місця
різноманітних суспільних союзів у контексті проблематики встановлення
меж державної влади.

М. Ковалевський підняв цілі пласти знань в галузі юриспруденції, в таких
галузях як етнографія, соціальна історія, він узагальнив і переосмислив
їх, і, як наслідок, прийшов до абсолютно новаторських і глибоко наукових
висновків, які, безсумнівно, й зараз мають невичерпне практичне
значення. На жаль, незважаючи навіть на 150-ту річницю з дня народження
видатного українського правника, яка виповнилася у 2001 році, його
наукова юридична спадщина й досі залишається практично забутою.
Принаймні, публікації з аналізом творчої правничої спадщини
Ковалевського практично відсутні за сучасних умов, що складає дуже
великий контраст з дореволюційними дослідженнями творчості українського
вченого та багаточисельними його публікаціями1. У той же час слід
зазначити, що це відбувається на фоні певного відродження інтересу до
Ковалевського, поки до як до видатного соціолога, про що свідчить хоча б
факт проведення 7-ої Міжнародної наукової конференції “Харківські
соціологічні читання-2001”, яка була присвячена 150-річчю з дня
народження випускника Харківського університету М. Ковалевського.

?

?

?

ha

ha

ha

ha

„`„gda

і, де прихильники позитивістської правової школи опинилися в лавах
апологетів прусського абсолютизму.

Ковалевський, на думку автора, першим серед дослідників XIX століття в
проблематиці меж державного втручання звернув увагу на
міжнародно-правовий аспект. Він висловлює думку про міжнародне право як
обмежувача державної влади, перетинаючись в думці із швейцарським
мислителем XVII століття Емером де Ваттелем. М. Ковалевський, зокрема,
вказує: “Хоча самовизначеність і складає суттєву ознаку державної влади,
але є деякий контроль і за цією самовизначуваною владою, контроль зі
сторони міжнародного союзу… Міжнародні інтереси вимагають, щоб ця
самовизначеність, хоча б до певної міри була звужена”.

Український дослідник проблематики меж державної влади приходить до
дійсно нових ідей, які відкривають й інші шляхи щодо вирішення
традиційних проблем. “Треба відзначити, що це питання (про межі
державної влади – О.В.) звичайно звужують, зводячи його до питання про
відношення держави до особистості, до індивіда”. І це, дійсно, була
вада, властива не тільки теоретикам природньо-правової школи (Гумбольдт,
Молінарі, Констан). Ковалевський вважає, що використання
порівняльно-історичного методу дослідження неминуче призводить нас до
думки, що “розширення функцій держави не мало завжди своїм наслідком
скорочення сфери автономії особистості, але поряд і всюди мало своїм
наслідком скорочення сфери втручання в особисту свободу таких союзів, як
сім’я, таких союзів, як рід, таких союзів, як община, таких союзів, як
стани, цехи і т.п.”.

Ковалевський в зв’язку з цим приводить цікаві і актуальні на той період
приклади, підтверджуючи цю ідею. “Погодьтесь, наприклад, що якщо буде
забрано у станів право шельмувати своїх членів, скажімо виключати дворян
зі стану за підписання виборзької відозви (сам М. Ковалевський в силу
збігу випадкових обставин не дістався Виборгу і дворянського стану не
був позбавлений – В.О.), то сфера автономії особистості буде розширена,
а держава в той же час може мало чи зовсім не скорочувати своєї сфери
свого втручання”6. “Якщо ви зустрінетесь з виданням закону, за яким
священик, втративши свою дружину, не повинен залишатися вдівцем чи
поступати в монастир, а може завести другу жінку, знову ви будете мати
справу з розширенням сфери свободи особистості, хоч і не послідує
скорочення сфери державного втручання”7. Та, нарешті, висновок М.
Ковалевського: “Ось таким шляхом скорочення сфери втручання інших,
конкуруючих з державою союзів, може бути розширена сфера автономії
особистості”.

Крім того, М. Ковалевський намагається зрозуміти, чи існує тенденція до
розширення чи звуження сфери державного втручання. Два існуючих на той
час наукових табори давали прямо протилежні відповіді. Індивідуалісти
вважали, що всемогутність давньої держави поступово звільняє місце
обмеженості державних функцій держав нового часу. Для позитивістів же
було зрозумілим, що ускладнення з кожним поколінням суспільних відносин
викликає все більше втручання держави, і, як наслідок в кінцевому
результаті веде до розширення її функцій.

М. Ковалевський є в першу чергу дослідником. Він аналізує широкий
історико-етнографічний матеріал, застосовуючи власну розробку –
“історико-порівняльний” метод дослідження. Український вчений приходить
до висновку про те, що спочатку сфера державного втручання була
надзвичайно малою. Але ще в часи родової кровної помсти держава почала
вглиблюватися в сферу приватних відносин, маючи при цьому свій власний
інтерес – у першу чергу, економічний. Так, наприклад, у звичаєвому
германському праві розповсюдились відомі штрафи зі злочинців на користь
держави. За Руською Правдою при вбивстві віра йде на користь уряду.
Звідси: “з успіхами громадськості зростає і втручання держави і …
причиною його розширення з одного боку є ускладнення суспільних
відносин, а з іншого – поступове прийняття на себе державою тих завдань,
які здійснювалися колись такими (общежительними) союзами, як сім’я, рід,
община, церква тощо”. Із цього останнього положення, в свою чергу,
слідує той висновок, що розширення меж державного втручання не завжди
тотожне з обмеженням свободи індивіда.

Виходячи з даних висновків, автор наукової статті вважає, що М.
Ковалевський цілеспрямовано протягом всієї своєї наукової і
суспільно-політичної діяльності виступав прихильником покладення на
державу соціальних функцій — функції забезпечення права на працю,
функції забезпечення загальнодоступної народної освіти тощо, тим самим
суттєвим чином розширюючи сферу державної діяльності. Автор наукової
статті також вважає, що подальше дослідження правничої спадщини М.
Ковалевського у контексті його ідей з проблематики меж державної влади
буде дуже плідним та корисним та має свою відповідну наукову перспективу
поглиблення загальнолюдської наукової спадщини через розвідку досягнень
нашого видатного українського співвітчизника Максима Максимовича
Ковалевського.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020