.

Приватизаційний процес (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
239 2496
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Приватизаційний процес”

ПЛАН

1. Поняття та головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію

2. Особливості приватизаційного процесу

Список використаної літератури

1. Поняття та головні цілі приватизації.

Законодавство про приватизацію

Поняття приватизації вживається в економічному і формально-юридичному
розумінні. В економічному аспекті приватизація означає перетворення
(трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна на
недержавні, тобто (згідно із Законом України “Про власність”) на
приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність
приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на
відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.
Визначення приватизації у формально-юридичному значенні цього поняття
дає Закон України “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992
р. (в редакції від 19 лютого 1997 р. ). Згідно з зазначеним Законом
приватизація – це відчуження майна, що перебуває у державній власності,
і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та
юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з
метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та
залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст. 1).
Головні цілі приватизації є одним із засобів досягнення результатів
цього суспільно-економічного процесу. Вони залежать від економічних і
суспільно-політичних обставин, що складаються у країні. Внаслідок своєї
динамічності головні цілі приватизації регулюються Державною програмою
приватизації. Так, основною метою приватизації у 2000-2002 роках є
створення умов для сприяння підвищенню ефективності діяльності
підприємств, установ, організацій (далі – підприємств) та створення
конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів від
приватизації до Державного бюджету України. Відповідно до цієї мети
головними пріоритетами і завданнями приватизації на 2000-2002 роки
згідно з Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки є:
приватизація підприємств виключно за кошти з урахуванням їх
індивідуальних особливостей; забезпечення інформаційної відкритості
процесу приватизації; формування попиту на об’єкти приватизації
вітчизняних та іноземних інвесторів; максимальне використання інститутів
інфраструктури ринку цінних паперів; залучення коштів для розвитку та
структурної перебудови економіки; створення сприятливих умов для появи
приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку
приватизованого об’єкта та здійснюють ефективне управління ним;
створення умов для подальшого розвитку фондового ринку; підвищення
заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних
ринках.

Закон України “Про приватизацію державного майна” регулює правові,
економічні та організаційні основи приватизації майна будь-яких
державних об’єктів приватизації незалежно від їх розмірів, тобто
поширюється на всі об’єкти, що підлягають приватизації. Разом з тим у
Законі спеціально передбачено, що він не поширюється на:приватизацію
об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів
соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету,
в тому числі об’єктів сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які
належать підприємствам, що приватизуються;зміну організаційно-правових
форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. Таким чином,
уже з самого початку приватизаційних процесів законодавець, надаючи
величезного значення трансформації державної власності у вигляді
основних засобів виробництва, враховуючи відмінності її від приватизації
житлового фонду, земельних ділянок, виділив законодавство про
приватизацію державного майна в окрему систему нормативно-правових
актів. У статтях 3 та 7 Закону України “Про приватизацію державного
майна” вміщено норми про те, що положення Закону поширюються на
відчуження майна, що є у комунальній власності. Це стало підставою для
звернення Президента України з конституційним поданням щодо
відповідності Конституції України згаданих положень Закону. Зокрема,
суб’єкт права на конституційне подання вважав, що поширення положень
Закону України “Про приватизацію державного майна” на відчуження майна,
що є комунальною власністю, автоматично включає останню до складу
державної власності. Разом з тим, виходячи з назви Закону, в ньому мають
бути врегульовані питання приватизації лише об’єктів державного майна.
Розглядаючи справу за цим поданням, Конституційний Суд України виходив з
низки законів, що регулюють відносини власності, в тому числі з Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. , в
якому, зокрема, визначено поняття та зміст права комунальної власності
як матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування,
закріплено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо відчуження
комунального майна, у тому числі, шляхом приватизації. Конституційний
суд дійшов висновку, що цим положенням, які підкреслюють особливість
правового режиму об’єктів комунальної власності порівняно з об’єктами
державної власності, не суперечать норми Закону України “Про
приватизацію державного майна”, оскільки у статтях 3 і 7 Закону є
посилання на відповідну компетенцію органів місцевого самоврядування у
питаннях відчуження комунальної власності.

До законодавства про приватизацію також належать:- вже згадуваний Закон
України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” від б березня 1992 р. (в редакції Закону від 15 травня
1996 р. ), що діє не як самостійний, а як допоміжний щодо Закону України
“Про приватизацію державного майна”. Він встановлює правовий механізм
приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних
підприємств;- також згадуваний Закон України “Про приватизаційні папери”
від 6 березня 1992 р. , який визначає поняття і види приватизаційних
паперів (приватизаційних майнових сертифікатів), умови та порядок їх
випуску, обігу, розміщення серед громадян України, використання та
погашення;- Закон України “Про особливості приватизації майна в
агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996 р. ;- Закон України “Про
особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління
Міністерства оборони України” від 18 травня 2000 р. ;- Закон України
“Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 14
вересня 2000 р. ;- Державна програма приватизації, що розробляється
Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України
законом України один раз на три роки не пізніше як за місяць до
затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до
початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової
Державної програми приватизації. Державна програма приватизації
вноситься на розгляд Верховної Ради України одночасно з проектом
Державного бюджету України на відповідний рік. Саме ці закони становлять
фундамент приватизаційного законодавства, на якому базується велика
кількість нормативно-правових документів різної юридичної сили. У
законодавстві про приватизацію окремо можна виділити нормативні акти,
які регулюють порядок створення і діяльності фінансових посередників.
Це, зокрема:- Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства”
від 17 березня 1993 р. , який визначає поняття довірчого товариства,
особливості його створення та діяльності;- Положення про інвестиційні
фонди та інвестиційні компанії, затверджене Указом Президента України
від 19 лютого 1994 р. , яке визначає поняття інвестиційних фондів та
інвестиційних компаній, порядок створення та умови їх діяльності,
здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їх
учасників;- Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі
корпоратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України
від 11 травня 1994 р. та ін. Крім зазначених документів, законодавство
про приватизацію охоплює постанови Кабінету Міністрів України, а також
відомчі нормативні акти про приватизацію, прийняті Фондом державного
майна України самостійно чи разом з іншими органами. Перелік цих актів
досить значний.

2. Особливості приватизаційного процесу

Порядок приватизації державного майна передбачає наявність таких стадій:

– опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації. У виданнях
державних органів приватизації, місцевій пресі;

– прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви
або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення
комісії з приватизації;

– опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію
об’єкта;

– проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства,
що приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації);

– затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих
акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та
корпоратизації, та їх реалізацію. Заяви про приватизацію (від членів
трудового колективу чи покупців, визнаних такими ст. 8 Закону України
“Про приватизацію державного майна”, подаються до Фонду державного майна
України, його регіональних відділень чи представництв за
місцезнаходженням об’єкта, що приватизується, у письмовій формі. Покупці
цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати
контрольний пакет акцій, зобов’язані разом із заявою подати бізнес-план
або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку
об’єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію
інвестора із зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та
порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців –
фізичних осіб.

Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та
приймають рішення щодо приватизації об’єкта і в 5-ден-ний строк письмово
повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив
підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої
влади, уповноважений управляти цим майном.

У разі відмови у приватизації відповідний орган приватизації повідомляє
заявників про причину відмови. Відповідно до законодавства відмова у
приватизації можлива тільки у випадках, коли:особа, яка подала заяву на
приватизацію, не може бути визнана покупцем відповідно до ст. 8 Закону
України “Про приватизацію державного майна”;законодавством встановлено
обмеження щодо приватизації підприємства;майно у встановленому порядку
включено до переліку об’єктів (групи об’єктів), що не підлягають
приватизації.

Відносини, які виникають на стадії подання заяви і прийняття рішення про
приватизацію, детально регулює Порядок подання та розгляду заяв про
приватизацію, затверджений наказом Фонду державного майна України від 1
липня 1997 р. № 683. Державний орган приватизації протягом місяця з дня
прийняття рішення про приватизацію об’єкта затверджує склад комісії з
приватизації об’єкта і встановлює строк подання проекту плану
приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня
затвердження складу комісії.

До складу комісії входять за принципом однакового представництва
представники господарського товариства, створеного членами трудового
колективу підприємства, що приватизується, у тому числі й від
представницького органу трудового колективу – профспілкового комітету
або іншого уповноваженого ним органу, інші особи (або їх представники),
які подали заяву на приватизацію, представники місцевих рад, фінансових
органів, державного органу приватизації, Антимонопольного комітету
України або його територіальних відділень, органу, уповноваженого до
прийняття рішення про приватизацію управляти відповідним державним
майном. Відповідні органи та особи зобов’язані в 5-денний строк з
моменту одержання повідомлення про прийняття рішення щодо створення
комісії делегувати до її складу своїх представників. Якщо у зазначений
строк вони не делегували своїх представників до складу комісії,
державний орган приватизації має право затвердити склад комісії без
представників цих органів.

За рішенням комісії до її роботи можуть залучатися експерти,
консультанти та інші спеціалісти, які користуються на її засіданнях
правом дорадчого голосу. Для забезпечення гласності та прозорості
приватизації у роботі комісії з приватизації об’єкта можуть брати участь
народні депутати України. Діяльність комісії регулюється Положенням про
комісію з приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна
України від 15 липня 1997 р. № 743. Слід мати на увазі, що при
приватизації законсервованих об’єктів, об’єктів незавершеного
будівництва, майна ліквідованих підприємств або об’єктів, які підлягають
приватизації у порядку, визначеному Законом України “Про приватизацію
майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, окремого
індивідуально-визначеного майна, акцій (часток, паїв), що належать
державі у майні підприємств із змішаною формою власності, комісія з
приватизації не створюється і план приватизації не складається.

Основними завданнями комісії є:

– контроль за проведенням інвентаризації майна об’єкта приватизації;

– розробка проекту плану приватизації об’єкта та подання його на
затвердження органу приватизації;

– оцінка вартості і визначення початкової ціни об’єкта приватизації,
розміру статутного фонду господарського товариства та розробка акта
оцінки;

– розробка, за необхідності, рекомендацій щодо реорганізації об’єктів. У
разі звернення керівництва підприємства, що є в процесі приватизації, до
державного органу приватизації стосовно відчуження майна та інших дій,
необхідних для ефективного функціонування підприємства згідно з вимогами
Закону України “Про приватизацію державного майна”, комісія розглядає
представлені документи та надає державному органові приватизації
відповідні пропозиції. Для виконання поставлених завдань комісія має
право:

– зобов’язати адміністрацію підприємства, що приватизується, здійснити у
встановлені терміни інвентаризацію державного майна;

– давати розпорядження, обов’язкові для адміністрації об’єкта
приватизації, що пов’язані з розробкою проекту плану приватизації;

– залучати до роботи експертів, консультантів, радників, спеціалізовані
аудиторські фірми, консалтингові організації та фірми з правом дорадчого
голосу на засіданнях комісії. Діяльність комісії припиняється після
видання наказу про затвердження плану приватизації.

Зміст плану приватизації та правовий режим його затвердження
врегульовано ст. 14 Закону України “Про приватизацію державного майна”
та Положенням про план приватизації державного майна, затвердженим
наказом Фонду державного майна України від 1 жовтня 1997 р. Комісія з
приватизації складає проект плану приватизації об’єкта в якому
враховуються пропозиції:господарського товариства, створеного
працівниками підприємства, що приватизується, та інших покупців;місцевих
рад за місцезнаходженням об’єкта приватизації;державних органів
приватизації; Антимонопольного комітету України, його територіальних
відділень. Проект плану приватизації повинен передбачати строки та
способи приватизації, початкову ціну об’єкта приватизації (розмір
статутного фонду господарського товариства), рекомендовані форми
платежу, розміри пакетів акцій за напрямами їх реалізації, а також
забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування
цілісних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок використання
майна, що не підлягає приватизації. Проект плану приватизації державного
майна складається на основі Типового плану приватизації державного
майна, що додається до зазначеного Положення. За рішенням комісії до
розробки проекту плану приватизації може бути включено проект
реорганізації об’єкта, в якому передбачено створення на основі його
структурних підрозділів юридичних осіб. Рішення про необхідність
реорганізації приймається у порядку, що його встановлюють Фонд
державного майна України та Антимонопольний комітет України. До проекту
плану приватизації додається акт оцінки вартості об’єкта приватизації,
який складається відповідно до законодавства і затверджується органом
приватизації. У разі якщо проектом плану приватизації передбачено продаж
цілісного майнового комплексу підприємства, що приватизується, або
контрольного пакета акцій, до проекту плану приватизації додаються
документи, зазначені в ч. 1 ст. 12 Закону України “Про приватизацію
державного майна”. Якщо трудовий колектив підприємства, майно якого
приватизується, або інші покупці не погоджуються з проектом плану
приватизації, розробленим комісією, вони можуть підготувати
альтернативний варіант плану. Проект плану, розроблений комісією, та
альтернативний проект плану трудового колективу чи інших покупців
подаються на розгляд регіональних відділень Фонду державного майна
України або його представництв у районах та містах, які протягом десяти
днів зобов’язані розглянути подані проекти, затвердити план приватизації
і довести його до заінтересованих осіб. Рішення про затвердження плану
може бути оскаржено у 10-денний строк у Фонд державного майна України,
Верховну Раду Автономної Республіки Крим.

Список використаної літератури

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020