Притягнення особи як обвинуваченого (реферат)

Реферат на тему

Притягнення особи як обвинуваченого План

1. Допит обвинуваченого

2. Зміна обвинувачення та відсторонення обвинуваченого від посади

Література

1.Допит обвинуваченого

Після пред’явлення обвинувачення слідчий зобов’язаний надати
обвинуваченому можливість дати свої показання по суті пред’явленого
обвинувачення — повинен допитати обвинуваченого негайно після його
з’явлення або приводу, але не пізніше однієї доби після пред’явлення
йому обвинувачення.

Допит обвинуваченого, крім випадків, які не терплять зволікання, або
вимоги самого обвинуваченого, має провадитися в денний час (з 6.00 до
22.00).

Мета допиту — отримання та перевірка доказів, з’ясування ставлення
обвинуваченого до пред’явленого обвинувачення, надання обвинуваченому
можливості захищатися від пред’явленого обвинувачення шляхом давання
своїх пояснень та показань.

У процесі допиту слідчий остаточно з’ясовує наявність або відсутність
фактів, які дають підстави для сумнівів у винності обвинуваченого,
перевіряє зібрані у справі докази на міцність, визначається з питанням
про можливість припинення кримінальної справи із застосуванням до
обвинуваченого заходів громадського впливу або у зв’язку з амністією
(амністії, як правило, підлягають особи, які визнають себе винними у
вчиненні злочину і не суперечать проти пред’явлення справи за даною
підставою).

Разом з тим, допит обвинуваченого — це один із засобів його викриття та
встановлення об’єктивної істини в цілому.

Обвинувачений допитується в місці провадження попереднього слідства, а в
разі необхідності — в місці свого перебування. При цьому обвинуваченого
допитують у відсутності свідків та інших учасників процесу. Обвинувачені
по одній і тій самій справі допитуються нарізно, а слідчий повинен вжити
заходів для того, щоб особи, викликані на допит по одній і тій самій
справі, не могли спілкуватися між собою.

При допиті обвинуваченого може бути присутнім захисник, а в тих
випадках, коли участь захисника у справі має обов’язковий характер, його
присутність при допиті обов’язкова.

Допит традиційно починається з виконання вимог закону про роз’яснення
учасникам слідчої дії їх прав та обов’язків.

Про це робиться відмітка в протоколі, засвідчувана підписами учасників.

На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він
себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні. Постановка такого
запитання на початку допиту виправдується логікою розвитку процесуальних
правовідносин: допит відбувається одразу ж за пред’явленням
обвинувачення і здійснюється у зв’язку з пред’явленим обвинуваченням.
Відповідь на дане запитання має суттєве юридичне значення: з визнанням
своєї провини закон нерідко пов’язує можливість припинення справи за
нереабілітуючими підставами; щире каяття та сприяння встановленню істини
є пом’якшуючими провину обставинами (ст. 40 КК України).

Відповідь обвинуваченого засвідчується його підписом у протоколі. Після
виконання вказаних дій слідчий пропонує обвинуваченому в довільній формі
викласти свої показання та пояснення. Це дає можливість обвинуваченому
за допомогою своїх показань здійснювати свій захист. З іншого боку,
слідчий, не розкриваючи своєї поінформованості в повному обсязі, може
отримати додаткову корисну інформацію у справі, повніше вивчити
особистість обвинуваченого.

Вислухавши пояснення обвинуваченого, слідчий, у разі необхідності, може
ставити йому запитання. Відповідно до частини шостої статті 143 КПК
України “забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься
відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання)”.

Загальні правила щодо процесуальної форми і методики допиту повністю
відносяться і до допиту обвинуваченого. Процедура допиту обвинуваченого
докладніше викладена в розділі “Слідчі дії”.

Показання обвинуваченого заносяться до протоколу, який складається з
додержанням вимог ст. 85, 85-1 і 145 КПК України.

У протоколі вказуються: місце і дата допиту; посада і прізвище особи,
яка провадила допит, та осіб, які були присутні при допиті; час початку
і закінчення допиту; прізвище ім’я та по батькові обвинуваченого, рік,
місяць, день та місце його народахішя, громадянство, національність,
освіта, сімейний стан, місце роботи, вид занять або посада, місце
проживання, судимість та інші відомості про обвинуваченого, які будуть
необхідними за обставинами справи.

Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитання
викладаються від першої особи і за можливістю досмівно, без зайвої
натуралізації і нецензурних виразів. Обвинувачений має право в
присутності слідчого власноручно викласти свої показання в протоколі
допиту, про що робиться відмітка в протоколі допиту. При цьому слідчий
може задавати обвинуваченому додаткові питання, відповіді на які, як і
самі питання, заносяться до протоколу.

Після закінчення допиту слідчий пред’являє протокол обвинуваченому для
прочитання. Протокол може бути зачитаний захистком, який, безумовно,
будучи присутнім при допиті, повинен з ним ознайомитись.

На прохання обвинуваченого протокол може бути прочитаний йому слідчим,
про що зазначається в протоколі. Навіть якщо обвинувачений не може
читати, або не дуже добре бачить (наприклад, за наявності далекозорості,
не взяв окуляри тощо), то можна знайти інший більш доцільний вихід із
становища — доручити зачитати протокол захисникові, перекладавання чи
іншій присутній особі, заздалегідь, знаючи можливість такої ситуації,
забезпечити присутність при допиті фахівця, захисника чи перекладача,
або прокурора, надати обвинуваченому окуляри чи то просто лупу і час для
ретельного ознайомлення з протоколом.

Обвинувачений має право вимагати доповнень протоколу та внесення до
нього виправлень. Ці доповнення та виправлення піддягають обов’язковому
внесенню до протоколу.

&

му присутні при допиті особи засвідчують факт відмови від показань та
час, коли слідчий мав намір здійснити допит, що буде підтвердженням
забезпечення, права обвинуваченого на давання показань та вимог закону
про забезпечення допиту не пізніше 24 годин з часу пред’явлення
обвинувачення. В разі відмови від підписання протоколу слідчий з’ясовує
причини, зауваження і поправки, які мають бути внесеш до протоколу і
лише вичерпавши ці можливості, записи в протоколі засвідчуються
присутніми. За відсутності таких слідчий має запросити захисника або
прокурора, допросити в їх присутності обвинуваченого і скласти новий
протокол, бо доказового значення дані раніше показання, які не
засвідчені допитуваним, не мають.

Усі особи, які брали участь у допиті (захисник, перекладач, спеціаліст
або інші особи), знайомляться з протоколом та засвідчують своїми
підписами відповідність записів у протоколі фактичним обставинам і
результатам допиту.

2.Зміна обвинувачення та відсторонення обвинуваченого від посади

Необхідність зміни обвинувачення виникає у таких випадках: коли в ході
допиту обвинуваченого або провадження подальших слідчих дій були
виявлені нові епізоди злочину або обставини, які вимагають
перекваліфікації дій обвинуваченого; коли встановлено, що обвинувачений
вчинив інші злочини, коли частина обвинувачення не знайшла
підтвердження.

Зміна обвинувачення можлива як у бік погіршення становища
обвинуваченого, так і в бік поліпшення. Якщо під час попереднього
слідства виникне необхідність змінити пред’явлене обвинувачення або
доповнити його, слідчий зобов’язаний заново пред’явити обвинувачення з
виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 КПК України.

Зміна і доповнення обвинувачення провадиться винесенням нової постанови
про притягнення як обвинуваченого, де з урахуванням обставин
формулюється нове обвинувачення. Потім в установленому порядку
обвинуваченому оголошується обвинувачення і провадиться допит. Допит за
знову пред’явленим обвинуваченням здійснюється в повному обсязі.

Інколи обвинувачення змінюється шляхом виключення з нього окремих
епізодів чи частини обвинувачення, які в ході розслідування не знайшли
підтвердження. В цьому випадку, згідно з ч. 2 ст. 141 КПК України,
слідчий своєю постановою закриває справу в цій частиш обвинувачення, про
що обголошує обвинуваченому. Нове обвинувачення в такому разі не
пред’являється. Однак, якщо виключення окремих епізодів обвинувачення
тягне за собою зміни у кваліфікації злочину, то обвинувачення
пред’являється заново.

Обвинувачення, сформульоване в постанові про притягнення як
обвинуваченого, зберігає своє значення до набрання обвинувальним вироком
законної сили.

При розгляді справи в суді змінити обвинувачення право надано прокурору.
Прокурор може змінити обвинувачення, в тому числі і в бік погіршення
становища підсудного, але суд при цьому має відкласти на три дні судовий
розгляд справи, надавши підсудному можливість аналізу нового
обвинувачення і підготовки до захисту.

У разі відміни вироку апеляційною чи касаційною інстанцією та повернення
справи на додаткове розслідування обвинувачення, сформульоване в
постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє юридичне
значення доти, доки не буде змінено або не буде винесено нової постанови
про притягнення як обвинуваченого.

Якщо обвинувачений є посадовою особою, слідчий, у разі необхідності,
відсторонює його від посади, виносячи про це мотивовану постанову (див.
додаток 17). Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора
або його заступника. Копія постанови Направляється для виконання за
місцем роботи обвинуваченого.

Відсторонення від посади відміняється постановою слідчого, коли в
подальшому застосуванні цього заходу відпадає необхідність.

Список використаної літератури

Конституція України К.1996.

Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради.
-1961. — К 2. — С. 15.

Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.

Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //
Юридичний вісник України. – 2001. — №9 – С.11.

Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.
– К., 2004.

Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.

Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов,
М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.

Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге
видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.
(автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор
та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.

Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу
України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та
коментарі).

Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на
захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. — №4.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те
вид., доп. і переробл. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та
перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 — 15.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.:
Юрінком Інтер, 1999. — 576 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *