Предмет виконання зобов\’язання (реферат)

Предмет виконання зобов’язання

Загальні правила про предмет виконання зобов’язань

Предмет зобов’язання відноситься до його суттєвих умов. Предметом
виконання зобов’язання називають ту річ, чи роботу послугу, що у силу
зобов’язання боржник зобов’язаний відповідно передати, чи виконати
(надати) кредитору. Іншими словами предметом зобов’язання є те, стосовно
чого боржник зобов’язаний виконати дію; річ, робота, послуга чи грошова
сума.

Предмет зобов’язання може бути один (певна річ), складовим (майно),
змішаним (одночасно річ та робота чи послуга). Здебільше предметом
виконання зобов’язання є саме річ. Стосовно неї можуть бути встановлені
певні вимоги: імперативні на рівні стандартів, правил, технічних умов
тощо чи диспозитивні – домовленістю сторін. За загальним правилом вимоги
до предмету виконання зобов’язань визначаються умовами договору,
вимогами закону, а при їх відсутності — відповідно до звичайно
пропонованих вимог (предмет повинний бути придатний для використання
відповідно до свого призначення).

Чинним законодавством визначені особливості в предметі виконання
грошових, альтернативних і факультативних зобов’язань. Це стосується тих
випадків коли є декілька предметів виконання у одному зобов’язанні
стосовно чого й встановлені спеціальні правила. Так у альтернативному
зобов’язанні є два та більше предметів виконання. Реалізація боржник
будь-якого з них є належним виконання такого зобов’язання.

У відповідності зі ст. 539 ЦКУ боржник має право вибору предметів
зобов’язання, якщо інше не встановлене договором. Актами цивільного
законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового
обороту. Слід підкреслити, що боржник вправі саме вибрати інший предмет
зобов’язання, а не ухилитися від цього вибору та виконання зобов’язання.
Зробити вибір і виконати зобов’язання він зобов’язаний у будь-якому
випадку. У ряді випадків умовами зобов’язання може бути передбачене
право кредитора вимагати учинення якого-небудь з декількох дій.
Наприклад, при виграші у лотерею речового призу управоможена особа
вправі одержати цю річ або її вартість. У випадку продажу товару
неналежної якості або неналежного виконання робіт кредитор вправі
вимагати вибору інших варіантів виконання зобов’язання (ст. 17, 29, 30
ЗУ «Про захист прав споживачів»).

При загибелі предмета виконання в альтернативному зобов’язанні до
здійснення вибору предмету виконання можливість виконання залежить від
вибору кредитора. Якщо вибір обмежиться тим предметом, який залишився то
зобов’язання повинне бути виконане стосовно нього. Навпроти, якщо
кредитор вимагатиме предмет, що загинув, що саме по собі є нонсенс, то
зобов’язання припиняється неможливістю його виконання (ст.607 ЦКУ).

Факультативними називаються зобов’язання, у яких мається тільки один
предмет виконання, і боржник вправі (але не зобов’язаний) замінити його
іншим, заздалегідь обговореним предметом. Якщо предмет заміни основного
зобов’язання погоджено заздалегідь, то згода кредитора на його заміну у
подальшому не потрібна.

Заміна основного предмета факультативним являє собою однобічний правочин
боржника. Загибель предмета тягне припинення факультативного
зобов’язання.

З предметом виконання зобов’язання зв’язана оцінка проведеного виконання
зобов’язання, зокрема стосовно якості предмета. Відповідно до ст. 12 ЗУ
“Про захист прав споживачів” споживач вправі вимагати від продавця
(виробника, виконавця) щоб якість придбаного ним товару відповідала
вимогам нормативних документів, а також інформації про товар. Вимоги
щодо якості предмету виконання визначаються:

нормативною документацією, зокрема стандартами, технічними умовами,
зразками. Вони є імперативними при підприємницькій діяльності. Втім
окремими правилами допускається торгівля некондиційними товарами;

домовленістю сторін. Це допустимо у побутових умовах;

суттю зобов’язання;

звичаями ділового обороту.

Предмет виконання грошових зобов’язань

Валюта виконання грошових зобов’язань має самостійне і підпорядковане
іншим умовам виконання зобов’язань значення. Це зв’язано з особливістю
грошей як предмету виконання. Вони можуть мати самостійне значення при
кредитуванні, позиці, а можуть бути предметом зустрічного виконання у
оплатних зобов’язаннях.

Відповідно до ст. 533 ЦКУ грошове зобов’язання має бути виконане у
гривнях. Тим самим підкреслюється національних інтерес у проведенні
кредитно-грошової політики. Проте європейський вектор інтеграції України
не виключає у подальшому застосування загальної євровалюти — ЄВРО.

Ми виходимо із гуманізації валютної політики держави та особливості
потреб ринкової економіки. У зв’язку з тим встановлені відхилення від
принципу застосування для розрахунків національної грошової одиниці.

h

j

p

&

F

визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає
сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на
день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором
або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в
іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за
зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах,
встановлених законом. При тому варто відмітити суттєву лібералізацію
валютної політики держави і допустимість використання валюти у
внутрішньому обігу. Таке використання допустиме у таких випадках:

продаж у встановленому порядку валюти фізичним та юридичним особам;

вивезення фізичними особами у встановленому митним законодавством
порядку та розмірах валюти при виїзді у зарубіжні приватні поїздки,
відрядження чи на постійне місце проживання;

розрахунки у разі покупки товарів у примитних магазинах;

розрахунки за товари та послуги із суб’єктами, які мають право на
проведення таких розрахунків. Наприклад Консульські відділи іноземних
держав в Україні за надані послуги фізичним та юридичним особам мають
право приймати оплату у валюті своєї держави або іншій твердій валюті;

відкриття валютних рахунків у банківських установах;

у інших випадках якщо чинним законодавством не встановлено спеціальної
заборони.

Крім цього фізичні особи можуть у встановленому порядку придбати
монетарні метали та коштовне каміння, реалізовувати їх та вироби з них
або лом.

Для попередження негативних наслідків інфляції та інших економічних
детермінантів платіжної політики, розміру неоподаткованого мінімуму
доходів громадян тощо чинне законодавство як засіб соціальних та
зокрема правових гаранті містить спеціальні механізми. Так, відповідно
до ст. 535 ЦКУ у разі збільшення встановленого законом
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за
грошовим зобов’язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, за договором довічного
утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або
законом), пропорційно збільшується. Тож для фізичної особи, яка отримує
грошові суми на своє утримання така сума пропорційно збільшується зі
збільшенням мінімального розміру неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян.

Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов’язана
проводити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла
розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір
може бути розірваний за рішенням суду.

У договорах між юридичними особами або взагалі в підприємницьких
договорах може (ми рекомендуємо) бути встановлено умова про врахування
розміру інфляції. Це дозволить мінімізувати грошові втрати внаслідок
інфляційних процесів.

Грошові зобов’язання, як правило, містять у собі умови про сплату
відсотків, що випливає із економічної суті грошей. Тож відповідно до за
користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати
проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Іншими словами якщо зобов’язання не виконується добровільно і в
кредитора виникають витрати з отримання виконання це тягне збільшення
суми, що додається до грошового боргу.

За загальним правилом розмір процентів за користування чужими
грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного
законодавства.

Виконання грошових зобов’язань ускладнюється при їх неостаточності та
настанні одночасного виконання грошових зобов’язань для декількох
кредиторів. Тож відповідно до ст. 534 ЦКУ при недостатності суми
проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному
обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не
встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з
одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Література

Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданському праву.

М., 1940., Годэмэ Е. Общая терия обязательств. –М., 1948.

Зобов’язальне право /За ред. проф. О.В.Дзери. К., Юрінком Інтер. 1999.
980с.,

Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975,

Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск, 1967,

Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф.
А.Довгерта. –К.: Юринком Інтер. 2000. –292с.,

Саватье Р. Теория обязательств. М., 1972.

Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів
юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч.Н. Азімов, М.М.
Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н. Азімова, доцентів
С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000-С. 310

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *