Предмет, джерела і система екологічного права (реферат)

Предмет, джерела і система екологічного права

ПЛАН

1. Предмет і методи екологічного права.

2. Об’єкти екологічного права.

3. Джерела екологічного права.

4. Поняття та ознаки екологічного права.

5. Мета екологічного права.

6. Принципи, функції та норми екологічного права.

7. Система екологічного права.

Предмет і методи екологічного права

Предметом екологічного права виступають екологічні правовідносини, що
виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони
навколишнього природного середовища, і забезпечення екологічної безпеки
існування людей, які базуються на формах різноманітного права власності,
права природокористування і права громадян на безпечне для життя і
здоров’я довкілля. Ці правовідносини складаються між громадянами, мЬк
громадянами та організаціями з приводу належності, використання,
відтворення об’єктів охорони навколишнього природного середовища з метою
задоволення екологічним та інших потреб.

Передумовою виникнення та існування екологічних відносин між конкретними
суб’єктами з приводу екологічних об’єктів є постійно існуюча взаємодія
суспільства і природи в процесі розвитку людства.

У процесі забезпечення, користування, вилучення, перерозподілу
різноманітних природних об’єктів, здійснення інших дій виникають
земельні, водні, лісові, фауністичні та інші екологічні відносини, які є
єдиними, ускладненими за своїм змістом. Вони містять у собі декілька
різновидів екологічних відносин, тісно взаємопов’язаних між собою, чим
створюють предметну цілісність.

Природоресурсні відносини:

земельні, водні, лісові, гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

Природоохоронні відносини:

земельні, водні, лісові, гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

Методи правового регулювання екологічних правовідносин — способи і
прийоми, спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин,
забезпечення реалізації прав і дотримання обов’язків суб’єктами цих
відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього
природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов проживання
людей. Розрізняють:

• адміністративно-правовий метод, або авторитарний (виходить з нерівного
положення сторін — із відношення влади та підлеглості):

дозволяючі дії; санкціонуючі дії; погоджувальні дії;

обмежувальні дії; упереджувальні дії; заборонні дії.

•цивільно-правовий метод, або заохочувальний (заснований на рівності
сторін):

альтернативні дії; рекомендаційні дії; стимуляційні

дії; ініціативні дії.

Отже, метод правового регулювання екологічних відносин-це закріплена в
законодавстві сукупність адміністративно-цивільноправових способів і
прийомів впливу на поведінку учасників цих відносин.

Об’єкти екологічного права

Об’єкти екологічного права — сукупність природних, природно-соціальних
умов і процесів, природних ресурсів і комплексів, екосистем та життя і
здоров’я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного
законодавства. Виділяються:

• диференційні:

земля, надра, поверхневі та підземні води, ліси, тваринний та рослинний
світ, атмосферне повітря.

• інтеграційні:

навколишнє природне середовище, життя і здоров’я громадян від
негативного впливу НПС.

комплексні:

природні комплекси — об’єкти і території природно-заповідного фонду,
природно-соціальні умови і процеси — курортні, лікувально-оздоровчі,
рекреаційні зони, континентальний шельф та морська економічна зона,
території, що зазнали екологічної катастрофи.

Джерела екологічного права

Джерела екологічного права — нормативні акти, що містять еколого-правові
норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин. В Україні
основними юридичними джерелами права фактично є тільки
нормативно-правові акти, провідне місце серед яких займають закони. Цю
сукупність правових нормативних актів, які прийнято вважати екологічним
законодавством, поділяють на закони та підзаконні акти:

а) закони:

Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, Закон
України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України —
місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації». Закон України
«Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про охорону
навколишнього природного середовища», Кодекс України «Про надра».
Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України про
адміністративні правопорушення Закон України «Про природно-заповідний
фонд України», Закон України «Про тваринний світ» (неповний). Водний
кодекс України, Закон України «Про екологічну експертизу».

б) підзаконні акти:

постанови ВР України нормативно-правові акти Президента України:

— укази;

розпорядження урядові нормативні акти галузеві’ нормативно-правові акти:
.

інструкції, методики;

правила, локальні нормативно-правові акти:

рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування,
акти органів місцевих держадміністрацій, акти місцевих органів
управління в галузі екології.

Поняття та ознаки екологічного права

Поняття екологічного права — інтегрована правова спільність (комплексна
галузь права), яка об’єднує сукупність еколого-правових норм, що
регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання,
відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості
навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки,
реалізації захисту екологічних прав.

Ознаки екологічного права:

• сукупність еколого-правових норм, які утворюють інтегровану правову
спільність або комплексну галузь права;

• правові норми, що регулюють або забезпечують реалізацію прав суб’єктів
екологічних правовідносин;

• правові норми, що виконують екологічну функцію або забезпечують
реалізацію зовнішньої і внутрішньої функцій держави (утворюють три блоки
нормативно-правового регулювання і забезпечення):

• природоресурсні;

• природоохоронні;

• охорони здоров’я населення.

Формою виявлення екологічного права є:

• правові ідеї;

• норми екологічного права;

• правовідношення.

Мета екологічного права

• регулювання і забезпечення ефективного використання природних
ресурсів;

• забезпечення якості навколишнього природного середовища;

• гарантування екологічної безпеки, реалізації і захисту екологічних
прав громадян.

Завдання екологічного права полягає в тому, щоб на базі пізнаних законів
розвитку природи та суспільства нормативне закріпити науково
обґрунтовану міру поєднання господарської дії на природу та охорону
навколишнього природного середовища в інтересах теперішнього та
майбутнього поколінь людей.

EH

???????$??$???????r?Принципи, функції та норми екологічного права

Екологічне право як самостійна галузь права має свої принципи, що
охоплюють загальні керівні заходи. ;

Принципи екологічного права — це вихідні засади та загальнообов’язкові
правила, зафіксовані в регулятивних і охоронних еколого-правових нормах,
що спрямовані на досягнення мети екологічної політики України і
забезпечення завдань екологічного права. Вони спираються на
загальноправові принципи, які враховуються при формуванні принципів
екологічного права, і на екологічне законодавство або випливають із його
змісту.

Провідним принципом екологічного права є правове забезпечення досягнення
гармонійної взаємодії суспільства і природи. Цей принцип становить
основу для виникнення й формування інших принципів:

• принцип правового забезпечення раціонального й ефективного
використання природних об’єктів їх власниками й користувачами;

• принцип правового забезпечення цільового використання природних
об’єктів;

• принцип правового забезпечення стимулювання власників і користувачів
природних об’єктів у раціональному й ефективному використанні виділених
їм природних об’єктів, їх відновленні й належній охороні природного
середовища;

• принцип правового забезпечення пріоритетності з екологічних вимог
перед іншим у підтримці екологічної системи у нормальному стані;

• принцип правового забезпечення стабільного (тривалого) використання
природних об’єктів;

• принцип правового забезпечення платності у природокористуванні;

• принцип правового забезпечення комплексного підходу до використання та
відтворення природних об’єктів. Всі принципи екологічного права можна
поділити на:

а) загально-юридичні принципи:

• гласність і демократизм прийняття екологічно значимих рішень;

• компенсаційність шкоди, заподіяної порушенням

екологічного законодавства;

• поєднання засобів стимулювання і юридичної відповідальності за
екологічні правопорушення;

• міждержавне співробітництво галузі екології;

6) спеціальноюридичніпринципи:

міжгалузеві:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки;

• гарантування безпечного навколишнього природного середовища для життя
і здоров’я людей;

• превентивність екологічних заходів;

• орієнтованість на формування екологічного світогляду;

• узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів;

• поєднання міждисциплінарних знань екологічних,

соціальних, природничих і технічних наук:

• прогнозування якості стану навколишнього природного середовища;

• обов’язковість екологічної експертизи;

•обов’язковість дотримання екологічних стандартів

І нормативів;

• нормованість і оцінка впливу екологічно значимої

діяльності;

• платність за забруднення навколишнього природного середовища і
погіршення якості природних ресурсів;

галузеві:

• обов’язковість дотримання вимог лімітів використання природних
ресурсів;

• збереження різноманітності та цілісності природних об’єктів;

• різноманітність форм власності на природні ресурси;

• безплатність загального і платність спеціального використання
природних ресурсів для господарської діяльності;

• комплексність та ефективність використання природних ресурсів;

• множинність правових форм використання природних ресурсів.

Функції екологічного права — основні напрями впливу норм екологічного
права на волю і поведінку суб’єктів екологічних правовідносин і
забезпечення правопорядку в галузі використання природних ресурсів,
охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної
безпеки.

Загальноправові функції:

• регулятивна, виховна, превентивна, охоронна. Спєціальноправові
функції:

• екологічна, природоохоронна.

Норми екологічного права — правила поведінки, які регулюють відношення
людей з приводу охорони та використання навколишнього природного
середовища. Поділяються на:

• галузеві (охорона та використання лісів, води, землі тощо);

• комплексні (охорона та використання природно-територіальних
комплексів);

• екологізовані (норми інших галузей права — адміністративного, карного,
господарського тощо). За змістом юридичного припису норми екологічного
правд діляться на:

• норми-принципи — закріплюють основні начала. охорони навколишнього
природного середовища;

• норми-пріоритети — встановлюють переважання в охороні навколишнього
природного середовища (галузеві, міжгалузеві, загальні — охорона
здоров’я людини);

• норми-правила: попереджувальні, заборонні, караючі, дозволяючі,
зобов’язуючі, заохочувальні тощо.

Система екологічного права

Під системою екологічного права слід розуміти розміщення в певній
логічній послідовності його структурних підрозділів, які обумовлені
змістом екологічних від-і носин.

У загальній частині екологічного права зосереджено норми права, які
вирішують питання для видів екологічних відносин. У ній містяться такі
положення: загальна характеристика екологічних відносин та екологічного
права (джерела права), норми права про власність на природні об’єкти,
організаційно-правові питання використання, загальні питання охорони
навколишнього природного середовища.

В особливій частин/екологічного права зосереджено ті правові норми,
котрі регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх
специфіки: право землекористування, водокористування, користування
надрами, лісами та іншою рослинністю, тваринним світом,
природно-заповідним фондом, атмосферним повітрям та його охороною тощо.

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.

Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.

Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Предмет, джерела і система екологічного права (реферат)

Предмет, джерела і система екологічного права

ПЛАН

1. Предмет і методи екологічного права.

2. Об’єкти екологічного права.

3. Джерела екологічного права.

4. Поняття та ознаки екологічного права.

5. Мета екологічного права.

6. Принципи, функції та норми екологічного права.

7. Система екологічного права.

2.1. Предмет і методи екологічного права

Предметом екологічного права виступають екологічні правовідносини, що
виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони
навколишнього природного середовища, і забезпечення екологічної безпеки
існування людей, які базуються на формах різноманітного права власності,
права природокористування і права громадян на безпечне для життя і
здоров’я довкілля. Ці правовідносини складаються між громадянами, мЬк
громадянами та організаціями з приводу належності, використання,
відтворення об’єктів охорони навколишнього природного середовища з метою
задоволення екологічним та інших потреб.

Передумовою виникнення та існування екологічних відносин між конкретними
суб’єктами з приводу екологічних об’єктів є постійно існуюча взаємодія
суспільства і природи в процесі розвитку людства.

У процесі забезпечення, користування, вилучення, перерозподілу
різноманітних природних об’єктів, здійснення інших дій виникають
земельні, водні, лісові, фауністичні та інші екологічні відносини, які є
єдиними, ускладненими за своїм змістом. Вони містять у собі декілька
різновидів екологічних відносин, тісно взаємопов’язаних між собою, чим
створюють предметну цілісність.

Природоресурсні відносини:

земельні, водні, лісові, гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

Природоохоронні відносини:

земельні, водні, лісові, гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

Методи правового регулювання екологічних правовідносин — способи і
прийоми, спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин,
забезпечення реалізації прав і дотримання обов’язків суб’єктами цих
відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього
природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов проживання
людей. Розрізняють:

• адміністративно-правовий метод, або авторитарний (виходить з нерівного
положення сторін — із відношення влади та підлеглості):

дозволяючі дії; санкціонуючі дії; погоджувальні дії;

обмежувальні дії; упереджувальні дії; заборонні дії.

•цивільно-правовий метод, або заохочувальний (заснований на рівності
сторін):

альтернативні дії; рекомендаційні дії; стимуляційні

дії; ініціативні дії.

Отже, метод правового регулювання екологічних відносин-це закріплена в
законодавстві сукупність адміністративно-цивільноправових способів і
прийомів впливу на поведінку учасників цих відносин.

2.2. Об’єкти екологічного права

Об’єкти екологічного права — сукупність природних, природно-соціальних
умов і процесів, природних ресурсів і комплексів, екосистем та життя і
здоров’я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного
законодавства. Виділяються:

• диференційні:

земля, надра, поверхневі та підземні води, ліси, тваринний та рослинний
світ, атмосферне повітря.

• інтеграційні:

навколишнє природне середовище, життя і здоров’я громадян від
негативного впливу НПС.

‘комплексні:

природні комплекси — об’єкти і території природно-заповідного фонду,
природно-соціальні умови і процеси — курортні, лікувально-оздоровчі,
рекреаційні зони, континентальний шельф та морська економічна зона,
території, що зазнали екологічної катастрофи.

2.3. Джерела екологічного права

Джерела екологічного права — нормативні акти, що містять еколого-правові
норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин. В Україні
основними юридичними джерелами права фактично є тільки
нормативно-правові акти, провідне місце серед яких займають закони. Цю
сукупність правових нормативних актів, які прийнято вважати екологічним
законодавством, поділяють на закони та підзаконні акти:

а) закони:

Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, Закон
України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України —
місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації». Закон України
«Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про охорону
навколишнього природного середовища», Кодекс України «Про надра».
Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Кодекс України про
адміністративні правопорушення Закон України «Про природно-заповідний
фонд України», Закон України «Про тваринний світ» (неповний). Водний
кодекс України, Закон України «Про екологічну експертизу».

б) підзаконні акти:

постанови ВР України нормативно-правові акти Президента України:

— укази;

розпорядження урядові нормативні акти галузеві’ нормативно-правові акти:
.

інструкції, методики;

правила, локальні нормативно-правові акти:

рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування,
акти органів місцевих держадміністрацій, акти місцевих органів
управління в галузі екології.

2.4. Поняття та ознаки екологічного права

Поняття екологічного права — інтегрована правова спільність (комплексна
галузь права), яка об’єднує сукупність еколого-правових норм, що
регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання,
відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості
навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки,
реалізації захисту екологічних прав.

Ознаки екологічного права:

• сукупність еколого-правових норм, які утворюють інтегровану правову
спільність або комплексну галузь права;

• правові норми, що регулюють або забезпечують реалізацію прав суб’єктів
екологічних правовідносин;

• правові норми, що виконують екологічну функцію або забезпечують
реалізацію зовнішньої і внутрішньої функцій держави (утворюють три блоки
нормативно-правового регулювання і забезпечення):

• природоресурсні;

• природоохоронні;

• охорони здоров’я населення.

Формою виявлення екологічного права є:

• правові ідеї;

• норми екологічного права;

• правовідношення.

2.5. Мета екологічного права

• регулювання і забезпечення ефективного використання природних
ресурсів;

• забезпечення якості навколишнього природного середовища;

• гарантування екологічної безпеки, реалізації і захисту екологічних
прав громадян.

Завдання екологічного права полягає в тому, щоб на базі пізнаних законів
розвитку природи та суспільства нормативне закріпити науково
обґрунтовану міру поєднання господарської дії на природу та охорону
навколишнього природного середовища в інтересах теперішнього та
майбутнього поколінь людей.

2.6. Принципи, функції та норми екологічного права

Екологічне право як самостійна галузь права має свої принципи, що
охоплюють загальні керівні заходи. ;

8@8F8issI3/4IssIssIssIssIssIssIssissIssIssIss©IssIssiss©IssIssIssIssiss©
Iss©issi©ississ©IssIssissIssi( hA

» hA

hA

» hA

hA

EH

» hA

( hA

» hA

hA

?????????$??$?????????E? це вихідні засади та загальнообов’язкові
правила, зафіксовані в регулятивних і охоронних еколого-правових нормах,
що спрямовані на досягнення мети екологічної політики України і
забезпечення завдань екологічного права. Вони спираються на
загальноправові принципи, які враховуються при формуванні принципів
екологічного права, і на екологічне законодавство або випливають із його
змісту.

Провідним принципом екологічного права є правове забезпечення досягнення
гармонійної взаємодії суспільства і природи. Цей принцип становить
основу для виникнення й формування інших принципів:

• принцип правового забезпечення раціонального й ефективного
використання природних об’єктів їх власниками й користувачами;

• принцип правового забезпечення цільового використання природних
об’єктів;

• принцип правового забезпечення стимулювання власників і користувачів
природних об’єктів у раціональному й ефективному використанні виділених
їм природних об’єктів, їх відновленні й належній охороні природного
середовища;

• принцип правового забезпечення пріоритетності з екологічних вимог
перед іншим у підтримці екологічної системи у нормальному стані;

• принцип правового забезпечення стабільного (тривалого) використання
природних об’єктів;

• принцип правового забезпечення платності у природокористуванні;

• принцип правового забезпечення комплексного підходу до використання та
відтворення природних об’єктів. Всі принципи екологічного права можна
поділити на:

а) загально-юридичні принципи:

• гласність і демократизм прийняття екологічно значимих рішень;

• компенсаційність шкоди, заподіяної порушенням

екологічного законодавства;

• поєднання засобів стимулювання і юридичної відповідальності за
екологічні правопорушення;

• міждержавне співробітництво галузі екології;

6) спеціальноюридичніпринципи:

міжгалузеві:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки;

• гарантування безпечного навколишнього природного середовища для життя
і здоров’я людей;

• превентивність екологічних заходів;

• орієнтованість на формування екологічного світогляду;

• узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів;

• поєднання міждисциплінарних знань екологічних,

соціальних, природничих і технічних наук:

• прогнозування якості стану навколишнього природного середовища;

• обов’язковість екологічної експертизи;

•обов’язковість дотримання екологічних стандартів

І нормативів;

• нормованість і оцінка впливу екологічно значимої

діяльності;

• платність за забруднення навколишнього природного середовища і
погіршення якості природних ресурсів;

галузеві:

• обов’язковість дотримання вимог лімітів використання природних
ресурсів;

• збереження різноманітності та цілісності природних об’єктів;

• різноманітність форм власності на природні ресурси;

• безплатність загального і платність спеціального використання
природних ресурсів для господарської діяльності;

• комплексність та ефективність використання природних ресурсів;

• множинність правових форм використання природних ресурсів.

Функції екологічного права — основні напрями впливу норм екологічного
права на волю і поведінку суб’єктів екологічних правовідносин і
забезпечення правопорядку в галузі використання природних ресурсів,
охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної
безпеки.

Загальноправові функції:

• регулятивна, виховна, превентивна, охоронна. Спеціальноправові
функції:

• екологічна, природоохоронна.

Норми екологічного права — правила поведінки, які регулюють відношення
людей з приводу охорони та використання навколишнього природного
середовища. Поділяються на:

• галузеві (охорона та використання лісів, води, землі тощо);

• комплексні (охорона та використання природно-територіальних
комплексів);

• екологізовані (норми інших галузей права — адміністративного, карного,
господарського тощо). За змістом юридичного припису норми екологічного
правд діляться на:

• норми-принципи — закріплюють основні начала. охорони навколишнього
природного середовища;

• норми-пріоритети — встановлюють переважання в охороні навколишнього
природного середовища (галузеві, міжгалузеві, загальні — охорона
здоров’я людини);

• норми-правила: попереджувальні, заборонні, караючі, дозволяючі,
зобов’язуючі, заохочувальні тощо.

2.7. Система екологічного права

Під системою екологічного права слід розуміти розміщення в певній
логічній послідовності його структурних підрозділів, які обумовлені
змістом екологічних від-і носин.

У загальній частині екологічного права зосереджено норми права, які
вирішують питання для видів екологічних відносин. У ній містяться такі
положення: загальна характеристика екологічних відносин та екологічного
права (джерела права), норми права про власність на природні об’єкти,
організаційно-правові питання використання, загальні питання охорони
навколишнього природного середовища.

В особливій частин/екологічного права зосереджено ті правові норми,
котрі регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх
специфіки: право землекористування, водокористування, користування
надрами, лісами та іншою рослинністю, тваринним світом,
природно-заповідним фондом, атмосферним повітрям та його охороною тощо.

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.

Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков,

1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994. Государственное управление охраной
окружающей средьі в союзной республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.:
Наукова думка,1990.

Дмитренко І. А. Екологічне право України.-К., 1999 .-300.

Дудовик О. Л., Жалинский А. 3. Причини зкономических пре-ступленин.- М.:
Наука, 1994.

Ерофеев Б. В. Зкологическое право. Учебник для вузов.-М.,

1999-448с.

Земельний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради

України- 1992- № 25.

Кодекс України про адміністративне порушення.- Львів,

1995.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *