Правове регулювання ліцензування господарської діяльності
Правове регулювання ліцензування господарської діяльності здійснюється
Законом України «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності», прийнятим 01.06.2000 (ВВР, 2000, №36, ст. 299)і
Даний Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у
сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів
ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Дія Закону поширюється на всі суб’єкти господарювання.
Ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності,
ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та
використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної
власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих
сферах.
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Стаття 9 вищеназваного закону дає перелік 60 видів господарської
діяльності, що підлягають ліцензуванню. До них відносяться:
1) пошук (розвідка) корисних копалин;
2) виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї,
холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5
міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля
вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю,
пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту
кулі понад 100 метрів на секунду;
3) виробництво вибухових речовин і матеріалів (за
переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);
4) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який
визначається Кабінетом Міністрів України);
5) видобування уранових руд;
6) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного
каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
7) виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного
каміння;
8) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного
каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного
каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення,
напівдорогоцінного каміння;
9) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля
лікарськими засобами;
10) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова,
роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;
11) виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля
пестицидами та агрохімікатами;
Орган ліцензування та його повноваження.
Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у
сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет
Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування,
а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України,
спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити
ліцензування певних видів господарської діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року №
1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»
затверджений перелік органів ліцензування. Орган ліцензування:
• забезпечує виконання законодавства у сфері
ліцензування;
• затверджує спільно із спеціально уповноваженим органом з питань
ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської
діяльності та порядок контролю за їх додержанням;
• видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний
вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій
недійсними;
• здійснює у межах своєї компетенції контроль за
додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;
• видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
• анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;
• формує і веде ліцензійний реєстр,
Постановою Кабінету Міністрів України . від 8 листопада 2000р. № 1658
затверджений Порядок формування, ведення і користування відомостями
ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру
До ліцензійного реєстру заносяться:
відомості про суб’єкта господарювання – ліцензіата;
відомості про орган ліцензування, який видав ліцензію;
вид господарської діяльності згідно з виданою ліцензією;
дата прийняття рішення про видачу ліцензії та номері рішення;
серія та номер ліцензії;
строк дії ліцензії;
відомості про переоформлення ліцензії, видачу дубліката ліцензії, видачу
копій ліцензії;
підстави, дата і номер розпорядження про необхідність усунення порушень
ліцензійних умов;
підстави, дата і номер рішення про анулювання ліцензії;
підстави, дата і номер рішення про визнання ліцензії недійсною.
Інформація, яка міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних
реєстрах, є відкритою. За користування їх даними справляється плата, яка
зараховується до Державного бюджету України.
Порядок отримання ліцензії.
Суб’єкт господарювання, який має намір провадити певний вид
господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через
уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу
ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: 1) відомості
про суб’єкта господарювання -заявника:
найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний
код-для юридичної особи;
прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким
і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи
– платника податків та інших обов’язкових платежів – для фізичної особи;
2) вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 Закону
(повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати
ліцензію.
У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які
провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у
заяві зазначається їх місцезнаходження.
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про
внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал
документа.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,
до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний
перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням
спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.
Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:
• заява подана (підписана) особою, яка не має на це
повноважень;
• документи оформлені з порушенням вимог цієї статті.
Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник
повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви
про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі
ліцензії.
Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про
залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно
подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку,
встановленому Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000 року № 1719
запроваджений єдиний зразок ліцензії для певних видів господарської
діяльності.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у
її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження
заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо
спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської
діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види
діяльності.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у
видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі
протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У
рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої
відмови.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:
• недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання
ліцензії;
• невідповідність заявника згідно з поданими документами./ ліцензійним
умовам, встановленим для виду господарської діяльності,
зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних
даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб’єкт
господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу
ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про
відмову у видачі ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника
ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності,
вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб’єкт господарювання може
подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після
усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому
порядку.
Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три
робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за
видачу ліцензії.
Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності
встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально
уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж
три роки.
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом
ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на
всій території України.
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом
ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально
уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування
якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу
ліцензії.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
