Правове регулювання купівлі-продажу на біржах (реферат)

Реферат на тему:

Правове регулювання купівлі-продажу на біржах

1. Правила біржової торгівлі

Правовий режим і функції правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону
України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р. Ця стаття визначає
обов’язковий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони
поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі. Правила
регулюють:

порядок здійснення біржових операцій;

порядок ведення біржової торгівлі;

процедуру біржового арбітражу з цих питань. Правила біржової торгівлі
визначають:

строк та місце проведення біржових операцій;

склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, і ставляться до них;

порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або
неналежне виконання правил біржової торгівлі;

інші положення, встановлені органами управління біржі. Правила біржової
торгівлі затверджують загальні збори членів біржі або уповноважений ними
орган. Проте слід зазначити, що наказом Мінсільгосппроду, Мінекономіки
та Мінфіну України від 3 квітня 1996 р. № 103/44/62 затверджено типові
правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією
(зареєстровані у Мінюсті України 16 квітня 1996 р. за № 184/1209), які є
обов’язковими для всіх бірж, створених згідно із Законом України «Про
товарну біржу».

Закон України «Про товарну біржу» передбачає, що на кожній товарній
біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

забороняється купівля та продаж товарів і контрактів з метою впливу на
динаміку цін (тобто навмисне їх скуповування) як однією особою
безпосередньо, так і через підставних осіб;

забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою
зміни чи фіксації поточних біржових цін;

забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до
штучної зміни кон’юнктури.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни,
місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може
бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби
безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським
організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Правила біржової торгівлі регулюють процедуру проведення біржових
торгів, яка має приблизно такий вигляд.

1. Юридична особа, яка бажає купити або продати біржовий товар, подає
брокерові заявку встановленої форми з повною інформацією щодо предмета
угоди у строк, встановлений Правилами (як правило, не пізніше ніж за три
доби до проведення торгів). Заявки реєструються і вводяться до банку
даних (інформаційної системи) біржі, де вони знаходяться протягом певної
кількості торгів, встановленої Правилами.

Разом з тим наявні товари, що вимагають негайної реалізації (протягом
одного біржового дня), виставляються на біржі шляхом безпосереднього
подання заявки біржовому брокерові у встановлений час. Якщо такі товари
не продано протягом дня, їх або знімають з торгів, або за згодою
брокера-продавця відомості про них вводять до банку даних.

2. У визначений час (за день до початку торгів) брокери мають одержати
інформаційні листи, в яких зазначено перелік виставлених на торги
товарів на даний біржовий день, їхня кількість та ціна.

Перед початком торгів проводиться реєстрація брокерів, що прибули на
торги. Після цього вони допускаються в торговельний зал біржі.

3. Початок торгам дає встановлений сигнал. Виставлені на торги товари
оголошуються на інформаційному табло (на деяких біржах — голосом). У
момент оголошення брокер-продавець і брокер-покупець голосом і
спеціальними професійними жестами домовляються щодо укладення майбутньої
угоди.

Закінчуються біржові торги згідно із встановленим сигналом, після чого
укладати біржові угоди не можна.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне
бюро (палата) біржі у встановлений Правилами час. Угоди, зареєстровані
на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (в самих же
Правилах) санкції, які застосовує біржа. Це, зокрема, штрафи у
визначених розмірах, хоч може застосовуватися і така санкція, як
позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах.
Рішення про застосування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі
приймається від імені біржового комітету його відповідальним
представником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі
розпорядження.

Особливості розгляду спорів за біржовими угодами регулюються правилами
біржового арбітражу, які визначають склад біржового арбітражу, процедуру
розгляду та вирішення спорів, оголошення рішення, його виконання та
перегляд.

2. Біржові угоди купівлі-продажу на товарній біржі

Залежно від місця укладення закон розрізняє біржові та позабіржові
угоди, що мають, проте, однакову юридичну природу.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни
чи припинення цивільних прав або обов’язків, які вчинені на біржі в
результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників —
брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями
реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як
такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної
угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

На біржові і позабіржові угоди поширюються ті самі правові норми про
угоди. Йдеться про норми розділу 1 глави З ЦК УРСР (статті 41—61), про
відповідні статті розділу II «Окремі види зобов’язань», що регулюють
відносини купівлі-продажу, міни, поставки. Разом з тим біржова угода має
певні юридичні особливості. Тому види, особливості укладення біржових
угод врегульовано ст. 15 «Біржові операції та ст. 17 «Правила біржової
торгівлі» Закону України «Про товарну біржу». Детально біржові угоди
регулюються Правилами біржової торгівлі, що їх затверджують біржові
комітети, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які також
затверджують біржові комітети.

Щоб відрізнити біржові угоди від звичайних, небіржових, законодавець,
по-перше, визначає, що діяльність щодо їх укладення називається
біржовими операціями, а по-друге, встановлює особливі умови, яким має
відповідати біржова угода.

Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно з п. «а»
ст. 15 Закону «Про товарну біржу» біржова угода може бути укладена на
купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на
товарній біржі.

На класичних товарних біржах до товарів, допущених до купівлі-продажу
(біржових товарів) належать, зокрема, зерно, м’ясо і жива худоба, птиця,
нафта і нафтопродукти, цукор, кава і какао-боби, бавовна, кольорові та
благородні метали.

Чинне законодавство України не містить ні визначення поняття «біржовий
товар», ні обмежень щодо переліку товарів, які не можуть бути біржовими
(наприклад, за законодавством Російської Федерації не може бути біржовим
товаром нерухомість, об’єкти інтелектуальної власності, твори
мистецтва).

Вимоги до біржового товару регулюються Правилами біржової торгівлі
окремих бірж.

Як правило, біржі здійснюють обмін (товарообіг) товарів, що
характеризуються якісною однорідністю (речі, визначені родовими
ознаками, взаємозамінюваний товар). Обов’язковою вимогою є те, що
біржовий товар не повинен вимагати додаткового узгодження його
характеристик. Товар, який подається біржі, має відповідати встановленим
стандартам.

Якщо він частково втратив споживчі якості, відповідні дані мають бути
відомі всім учасникам біржового торгу.

Різниця між біржовими і небіржовими угодами полягає також у тому, що
суб’єктами (учасниками) біржових угод можуть бути лише члени біржі.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш
загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Відповідно до цього
критерію є угоди:

з негайним виконанням (угоди на реальний товар або касові угоди, оптові
угоди). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження
товару передбачають у цьому разі саме негайне виконання угоди. За такою
угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і
передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами
біржової торгівлі;

термінові угоди (угоди на строк). Згідно з такими угодами
організація-продавець передає у визначений сторонами строк у власність
(повне господарське відання) організації-покупцеві товар, а покупець
зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах (щодо строку платежу,
ціни), встановлених договором. По суті це договори поставки біржового
товару, строки виконання яких визначають наперед. Оскільки йдеться про
поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на строк
або форвардною угодою.

форвардний контракт — це стандартний документ, який засвідчує
зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у
визначений час та на певних умовах у майбутньому з фіксацією цін такого
продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися
від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту
або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов’язання
за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з другою
стороною контракту у будь-який момент до закінчення строку дії
(ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій
іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша
тривалість цього строку теж регулюється біржею у Правилах біржової
торгівлі. До угод на строк належать також біржові угоди з товаром, який
перебуває в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням.
Характерною особливістю угод на строк є те, що їх можна багаторазово
перепродавати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.

Залежно від юридичного способу забезпечення виконання виділяють біржові
угоди із заставою. Особливістю цього виду угод є те, цю, крім основних
предметів угод, до їх змісту входить і зміст іншого договору — договору
застави. Він полягає в тому, що в момент укладення основного договору
один контрагент виплачує другому суму, визначену договором як застава.
Отже, щодо цієї угоди, крім основного, діє і договір застави.

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди:
угода із заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода із
заставою на продаж (заставодавцем є продавець).

Якщо боржник не виконав забезпечене заставою зобов’язання, задоволення
майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої суми. У разі
спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

Одним з видів біржових угод на строк є ф’ючерсні угоди, предметом яких є
стандарти біржові контракти на стандартизований товар з наперед
визначеним строком виконання, але за ціною, встановленою на день
укладення контракту.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає
ф’ючерсний контракт як стандартний документ, що посвідчує зобов’язання
придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на
певних умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання
зобов’язань сторонами контракту.

`

¦

J ¤ 6

?

< oooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeeee P:QBShVoooooooooooooooooooooooooooo ?ue? ‚?‚*?n„I†??o?8‰oooooooooooooooooooooooooooo При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Особливості ф'ючерсної угоди полягають у тому, що: • предметом ф'ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару; • предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі щодо кількості і якості товару, способу встановлення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу ф'ючерсів; • біржовий контракт (предмет ф'ючерсу) укладається на такій умові, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись і купуватись на біржі протягом усього строку своєї дії (до визначеного біржею ліквідаційного строку); • особливістю прав продавця ф'ючерсу є можливість зворотного його викупу за біржовим курсом (ціною ф'ючерсного ринку) у будь-який момент до закінчення ліквідаційного строку. З свого боку, покупець має право вільного продажу ф'ючерсу за тим самим курсом і до того ж строку. Таким чином, ф'ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф'ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф'ючерсами. Як учасники біржових торгів, вони привласнюють різницю між ціною кожного ф'ючерсу (ціною ф'ючерсного ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф'ючерсу. Комерційна ідея ф'ючерсу полягає у страхуванні як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар. Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і ф'ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, вигіднішою, ніж ціна контракту. Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його виконання, може продати його на біржі. Купівля-продаж ф'ючерсів з метою страхування від несприятливого коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається хеджуванням. Ще одним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітентові опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії. У практиці біржової торгівлі виділяють такі види опціонних угод: • простий опціон — покупець має право вибору: вимагати від продавця опціону виконання його зобов'язань або відступитися від угоди, скориставшись правом відходу; • подвійний опціон — покупець має право вибору між позицією продавця і позицією покупця реального товару чи ф'ючерсного контракту, а також право відмовитися від подальшої угоди. Як правило, розмір премії, що сплачується при цьому покупцем опціону його продавцю, вдвічі більший ніж при простому опціоні; • кратний опціон — покупець набуває право за певну додаткову премію продавцю опціону збільшити в кілька разів партію товару або ф'ючерсних контрактів у наступній угоді. Ця нова партія повинна бути дво-, три-, чотири- і т. ін. кратною щодо попередньо обумовленого розміру. 3. Купівля-продаж іноземної валюти Іноземна валюта, щодо купівлі-продажу якої йтиметься у цьому параграфі, це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав, що перебувають на рахунках або вносяться по банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. Відповідно до порядку, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами—юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України на торгівлю іноземною валютою виключно на міжбанківському валютному ринку України. Безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) дозволяється лише суб'єктам цього ринку, до яких належать: — Національний банк України; — уповноважені банки (комерційні банки, ям одержали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями); — інші кредитно-фінансові установи — резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські тощо), які одержали ліцензію Національного банку України на право здійснення валютних операцій; — юридичні особи, які уклали (відповідно до правил, що встановлені Національним банком України) з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют; — кредитно-фінансові установи — нерезиденти (в тому числі іноземні банки), які мають індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на МВРУ. Структура МВРУ, крім зазначених вище суб'єктів, включає також валютні біржі або валютні підрозділи товарних і фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку України на право організації торгівлі іноземною валютою. Так, нині чільне місце серед суб'єктів МВРУ посідає Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ). Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті" від 19 лютого 1993 р. № 16-93 та Указу Президента України "Про вдосконалення валютного регулювання" від 22 серпня 1994 р. було встановлено обов'язковий продаж через уповноважені банки на МВРУ 50 відсотків надходжень у валюті на рахунку резидентів. Продаж цієї валюти здійснювався у такому порядку: 10 відсотків (за ринковим курсом) направлялися в офіційні валютні резерви Національного банку України, ЗО відсотків (за офіційним курсом) — через Міжвідомчий комітет з питань визначення пріоритетів використання валюти, 10 відсотків (за ринковим курсом) реалізовувалися на міжбанківській валютній біржі. Разом з тим і за таких умов не підлягали обов'язковому продажу на валютному ринку валютні надходження, які: • придбані у встановленому порядку через уповноважені банки або інші кредитно-фінансові установи, що мають ліцензію Національного банку України, на валютній біржі на здійснення операцій з валютними цінностями; • одержані фізичними особами — резидентами (в тому числі у вигляді заробітної плати) від нерезидентів, за винятком коштів, отриманих від господарської діяльності; • належали дипломатичним, консульським та іншим офіційним представництвам України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіям і представництвам українських підприємств та організацій за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності; • належали уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій у межах, що не перевищують встановленого ліміту відкритої валютної позиції; • надійшли на рахунки юридичних осіб — резидентів, що виступали посередниками, як виручка від продажу товарів та послуг за дорученням (на підставі договорів комісії, консигнації, агентських угод тощо) інших суб'єктів господарської діяльності і підлягали перерахуванню останнім; • направлялися безпосередньо на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, одержаними резидентами від іноземних кредиторів за дозволом Національного банку України або за гарантією уряду (копії цих документів передаються відповідному уповноваженому банку); • надходили як благодійні кошти на рахунки резидентів в іноземній валюті. Законом України "Про внесення змін до деяких декретів Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання" від 3 червня 1997 р. було скасовану дію норм, що передбачали обов'язковий продаж іноземної валюти господарюючими суб'єктами. Проте це не означає, що вони позбавляються права подібним чином реалізовувати свої повноваження розпоряджатися валютними надходженнями. Юридичні особи — резиденти можуть купувати іноземну валюту через уповноважені банки або інші кредитно-фінансові установи, які мають валютну ліцензію Національного банку України, на валютних біржах (у тому числі на Українській міжбанківській валютній біржі): 1) для забезпечення їх зобов'язань перед нерезидентами щодо сплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей. Підставою для купівлі валюти в цьому разі можуть бути: • передбачені або фактично імпортовані товари і продукція, крім давальницької сировини; • передбачені або фактично імпортовані роботи матеріального і нематеріального характеру; • послуги, які надаються резидентам України за кордоном і можуть бути страховими, медичними, навчальними, послугами зв'язку та телекомунікацій, організаційними послугами (зокрема, з організації та проведення міжнародних форумів); • витрати в іноземній валюті для владнання прав інтелектуальної власності (авторські права), купівлі прав використання (зокрема, товарних знаків, виключних прав на реалізацію продукції), забезпечення представництва (зокрема, інтересів), для оплати прав участі (наприклад, у міжнародних організаціях); 2) для забезпечення витрат на службові відрядження за кордон у межах норм, встановлених Міністерством фінансів України; 3) для забезпечення переказів за кордон пенсій, стипендій та аліментів у порядку, передбаченому угодами про неторгові платежі з відповідними країнами; 4) для сплати за межі України відсотків за кредити, одержані з дозволу Національного банку України; 5) для репатріації капіталу, що належить іноземному інвесторові, який попередньо було інвестовано на території України, або прибутків на цей капітал (за наявності документального підтвердження про здійснення інвестиції та про розмір фактично отриманих у результаті цього прибутків іноземного інвестора). Куплена і зарахована на спеціальний рахунок клієнта іноземна валюта має бути використана згідно з контрактом або відповідним документом протягом п'яти банківських днів. Юридичні особи — нерезиденти можуть купувати іноземну валюту через уповноважені банки на валютних біржах для зворотної конвертації коштів, номінованих в українській валюті, які були отримані в результаті попереднього продажу іноземної валюти уповноваженому банку та зараховані на відкритий цим банком на ім'я нерезидента рахунок типу "С". У зазначеному порядку здійснюється торгівля іноземною валютою у безготівковій формі, яка регулюється Тимчасовими правилами проведення валютних аукціонів Національного банку України, затвердженими Національним банком України 3 березня 1994 р. Продаж готівкових валютних коштів банкам — членам УМВБ здійснює виключно Національний банк України на аукціонах, що проводяться в приміщенні Української міжбанківської валютної біржі, відповідно до Тимчасового порядку проведення аукціонів Національного банку України по продажу готівкових валютних коштів (лист Національного банку України від 31 січня 1995 р.).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *