Правове регулювання екологічної експертизи
ПЛАН
1. Завдання ї принципи екологічної експертизи.
2. Об’єкти і суб’єкти екологічної експертизи.
Завдання і принципи екологічної експертизи
Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності
спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань
та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному
дослідженні, аналізі та оцінці гідропроектних, проектних та інших
матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати
або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я
людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність
запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства
про охорону навколишнього природного середовища, раціонального
використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної
безпеки.
Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України
«Про екологічну експертизу» і Законом України «Про охорону навколишнього
природного середовища» та іншими законами України.
Основним завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання
суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення
екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і
відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів
громадян і держави.
Метою екологічної експертизи є запобігання негативу впливу антропогенної
діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей
а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та
екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.
У ст. 5 Закону України «Про екологічну експертизу» визначені основні
завдання екологічної експертизи.
Основними завданнями екологічної експертизи є:
1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи
здійснюваної діяльності;
2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів
екологічної експертизи;
3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного
законодавства, санітарних норм
будівельних норм і правил;
4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан
навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природних
ресурсів;
5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;
6) підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної
експертизи.
В чинному законодавстві визначаються основні принципи екологічної
експертизи.
Основними принципами екологічно}’експертизи є:
1) гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього
природного середовища;
2) збалансованість екологічних, економічних, меди-ко-біологічних і
соціальних інтересів та врахування громадської думки;
3) наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність,
варіантність, превентивність.
4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність
реалізації об’єкті? екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної
діяльності;
5) державне регулювання;
6) законність
Об’єкти і суб’єкти екологічної експертизи
Об’єктами екологічної експертизи є епроекти закон давчих та інших
нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали,
документація, по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів,
речовин, продукції. реалізація яких може призвести до порушення
екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього
природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.
Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися
в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та
комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього
природного середовища та здоров’я людей.
???????$??$?????????Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про
які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі
відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів
України.
Суб’єктами екологічної експертизи є:
1) Міністерство безпеки України, його органи на місцях, створювані ними
спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи
комісії;
2) органи та установи Міністерства охорони здоров’я України – в частині,
що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати або
впливають на здоров’я людей;
3) інші державні органи, місцеві органи влади і самоврядування
відповідно до законодавства;
4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними
спеціалізовані формування;
5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні
юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної
експертизи;
6) окремі громадяни в порядку, передбаченому законодавством України.
Під час розслідування і судового розгляду кримінальних справ про
службові та господарські злочини, які пов’язані із заподіянням шкоди
навколишньому середовищу, про забруднення водойм та атмосферного
повітря, про забруднення моря шкідливими для здоров’я людей і для його
живих ресурсів речовинами або іншими відходами та матеріалами можуть
виникнути питння, для розв’язання яких доцільне залучення
фахівця-еколога. Йому можуть бути поставлені такі запитання:
• чи відповідає проект даного об’єкта нормам, правилам та вимогам
природного середовища і раціонального його використання?
• чи виконано будівництво певного об’єкта відповідно до вказаних норм,
правил та вимог?
• чи не настали дані негативні наслідки через невідповідне проектування
чи будівництво конкретного об’єкта?
• які порушення чи прорахунки в проекті або технологічному процесі його
здійснення призвели до даних негативних наслідків?
• яка конкретна службова або інша особа відповідальна за порушення чи
прорахунки в проекті або в технічному процесі?
• чи належним чином збудовані та функціонують очисні споруди на даному
підприємстві?
Оскільки шкідливі наслідки в екологічній сфері, що виникають унаслідок
злочинних дій або бездіяльності певних осіб, мають, як правило, чітко
визначений предметний характер (захворювання людей, падіж худоби,
знищення родючих шарів ґрунту, погіршення бальнео-^ логічних
властивостей ділянок місцевості тощо), то поряд з екологічною
експертизою або в комплексі з нею можуть виконуватися й інші:
судово-медична, біологічна, хімічна, судово-ветеринарна, іхтіологічна,
технологічна, курортологічна, будівельно-технічна, гідротехнічна.
Література
Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.
Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.
Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.
Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.
Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.
Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.
Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.
Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
Правове регулювання екологічної експертизи
ПЛАН
І. Завдання ї принципи екологічної експертизи. 2. Об’єкти і суб’єкти
екологічної експертизи.
1.1. Завдання і принципи екологічної експертизи
Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності
спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань
та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному
дослідженні, аналізі та оцінці гідропроектних, проектних та інших
матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати
або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я
людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність
запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства
про охорону навколишнього природного середовища, раціонального
використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної
безпеки.
Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України
«Про екологічну експертизу» і Законом України «Про охорону навколишнього
природного середовища» та іншими законами України.
Основним завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання
суспільних відносин у галузі екологічної експертизи для забезпечення
екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і
відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів
громадян і держави.
Метою екологічної експертизи є запобігання негативу впливу антропогенної
діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей
а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та
екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.
У ст. 5 Закону України «Про екологічну експертизу» визначені основні
завдання екологічної експертизи.
Основними завданнями екологічної експертизи є:
1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи
здійснюваної діяльності;
2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів
екологічної експертизи;
3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного
законодавства, санітарних норм
будівельних норм і правил;
4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан
навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природних
ресурсів;
5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів
щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;
6) підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної
експертизи.
В чинному законодавстві визначаються основні принципи екологічної
експертизи.
Основними принципами екологічно}’експертизи є:
1) гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього
природного середовища;
2) збалансованість екологічних, економічних, меди-ко-біологічних і
соціальних інтересів та врахування громадської думки;
3) наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність,
варіантність, превентивність.
4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність
реалізації об’єкті? екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної
діяльності;
5) державне регулювання;
6) законність
1.2. Об’єкти і суб’єкти екологічної експертизи
Об’єктами екологічної експертизи є епроекти закон давчих та інших
нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали,
документація, по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів,
речовин, продукції. реалізація яких може призвести до порушення
екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього
природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.
Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися
в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та
комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього
природного середовища та здоров’я людей.
” hA
hA
” hA
???????$??$?????????Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про
які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі
відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів
України.
Суб’єктами екологічної експертизи є:
1) Міністерство безпеки України, його органи на місцях, створювані ними
спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи
комісії;
2) органи та установи Міністерства охорони здоров’я України – в частині,
що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати або
впливають на здоров’я людей;
3) інші державні органи, місцеві органи влади і самоврядування
відповідно до законодавства;
4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними
спеціалізовані формування;
5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні
юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної
експертизи;
6) окремі громадяни в порядку, передбаченому законодавством України.
Під час розслідування і судового розгляду кримінальних справ про
службові та господарські злочини, які пов’язані із заподіянням шкоди
навколишньому середовищу, про забруднення водойм та атмосферного
повітря, про забруднення моря шкідливими для здоров’я людей і для його
живих ресурсів речовинами або іншими відходами та матеріалами можуть
виникнути питння, для розв’язання яких доцільне залучення
фахівця-еколога. Йому можуть бути поставлені такі запитання:
• чи відповідає проект даного об’єкта нормам, правилам та вимогам
природного середовища і раціонального його використання?
• чи виконано будівництво певного об’єкта відповідно до вказаних норм,
правил та вимог?
• чи не настали дані негативні наслідки через невідповідне проектування
чи будівництво конкретного об’єкта?
• які порушення чи прорахунки в проекті або технологічному процесі його
здійснення призвели до даних негативних наслідків?
• яка конкретна службова або інша особа відповідальна за порушення чи
прорахунки в проекті або в технічному процесі?
• чи належним чином збудовані та функціонують очисні споруди на даному
підприємстві?
Оскільки шкідливі наслідки в екологічній сфері, що виникають унаслідок
злочинних дій або бездіяльності певних осіб, мають, як правило, чітко
визначений предметний характер (захворювання людей, падіж худоби,
знищення родючих шарів ґрунту, погіршення бальнео-^ логічних
властивостей ділянок місцевості тощо), то поряд з екологічною
експертизою або в комплексі з нею можуть виконуватися й інші:
судово-медична, біологічна, хімічна, судово-ветеринарна, іхтіологічна,
технологічна, курортологічна, будівельно-технічна, гідротехнічна.
Література
Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.
Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.
Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.
Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.
Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков,
1994.
Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994. Государственное управление охраной
окружающей средьі в союзной республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.:
Наукова думка,1990.
Дмитренко І. А. Екологічне право України.-К., 1999 .-300.
Дудовик О. Л., Жалинский А. 3. Причини зкономических пре-ступленин.- М.:
Наука, 1994.
Ерофеев Б. В. Зкологическое право. Учебник для вузов.-М.,
1999-448с.
Земельний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради
України- 1992- № 25.
Кодекс України про адміністративне порушення.- Львів,
1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
