Правове регулювання банківського нагляду в Україні (реферат)

Реферат на тему:

Правове регулювання банківського нагляду в Україні

Законодавчу основу банківського регулювання та нагляду складають Закони
України „Про банки і банківську діяльність” та „Про Національний банк
України”. Разом з тим діє низка постанов Національного банку України,
якими затверджено положення про службу банківського нагляду, пор заходи
впливу що застосовуються за порушення банківського законодавства, про
регулювання банківської діяльності, а також про показники економічних
нормативів, облікової та інших видів ставок.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком
України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов’язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов’язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від
активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист
інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів
клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх
підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України
та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших
юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог Закону щодо
здійснення банківської діяльності.

Кожний банк є об’єктом перевірки на місці інспекторами Національного
банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності
операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком
законодавства України про банки і банківську діяльність, а також
нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого
Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше
одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк
України зобов’язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його
початку.

Національний банк України може прийняти рішення про проведення
позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке
рішення має бути підписане Головою Національного банку України або
уповноваженою ним особою.

У ході перевірки банку Національний банк України має право перевіряти
будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо взаємовідносин з банком
з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на стан банку.

До осіб, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України,
відносяться:

1) власник істотної участі у банку, якщо Національний банк України
вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим Законом щодо
істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і
стабільність банку;

2) особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу
Національного банку України.

Об’єктом перевірки Національного банку України може бути також особа,
щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської
діяльності без банківської ліцензії.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом
перевірки Національного банку України або здійснення ризикових операцій,
які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку,
Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право
застосувати заходи впливу, до яких відносяться:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних
заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку,
обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами,
зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку,
правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового
оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою
особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення
фінансового стану банку тощо;

4) видати розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій
формі; б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та
іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів
здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони надавати бланкові кредити;

е) накладення штрафів на:

керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян;

банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного
банку країни, але у розмірі не більше одного відсотка від суми
зареєстрованого статутного фонду;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі
в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі
грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або
нормативно-правових актів Національного банку України;

ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи
банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою
вимог Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;

з) реорганізації банку;

и) призначення тимчасової адміністрації. Національний банк України
зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози
платоспроможності банку, або ж має право її призначити, у передбачених
законом випадках. Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх
обов’язків негайно після прийняття рішення про її призначення. Термін
повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з
дня її призначення. Національний банк України має право продовжувати дію
тимчасової адміністрації для системоутворюючих банків на термін до
одного року.

T

V

3/4

A

T

3/4

phRпро введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів
поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до
призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства
України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові
(економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій,
здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати
заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та
життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог
кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку під час
здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми
завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за
грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які
існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено Законом.

У разі порушення банківського законодавтсва чи нормативно-правових
актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів
або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Національний
банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру
ліквідації. Особу, яку на підставі розпорядження Національного банку
України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено
користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено
на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій
(паїв) лише на підставі попереднього дозволу Національного банку
України.

Література

Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в
Україні // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.24-33.

Василик О. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України.-
2000.- №1.- с.3-10.

Дєєва Н.М. Реформування фінансової системи – головна запорука зміцнення
державності ( у порядку обговорення) // Фінанси України.- 2000.- №9.-
с.134-140. (щодо реформування фінансового апарату)

Ивлиева М.Ф. Категория «финансы» и «финансовая деятельность государства»
в науке финансового права // Государство и право.- 2004.- №7.- С.20-26.

Іващук І.О. Фінансова система України // Фінанси України.- 2001.- №12.-
с.142-152.

Карасева М.В. Финансовая деятельность государства – основополагающая
категория финансово-правовой науки // Государство и параво.- 1996.-
№11.- с.75-84.

Концепцiя розвитку Мiнiстерства фiнансiв України // Фiнанси України.-
1997.- №3.- с.27-41.

Копитов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих
бюджетів // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.45-50.

Косаняк В.Я. Національний банк як особливий центральний орган державного
управління у грошово-кредитній сфері: особливості правової природи //
Життя і право.- 2004.- №6.- с.30-37; Функції Національного банку України
як особливого центрального органу державного управління у
грошово-кредитній сфері // Життя і право.- 2004.- №8.- с.42-51.

Кравченко В.І. Економічні та фінансові проблеми формування
територіальних громад в Україні // Наукові праці НДФІ.- 1998.- №6.-
с.5-13.

Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси
України.- 2004.- №5.

Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний
період: їх поняття // Право України.- 2000.- №1.- с.54-58; її ж:
Динамика финансовых отношений и новый поход к категориям финансового
права // Государство и право.- 2000.- №12.- с.33-38.

Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та
публічних видатків.- Чернівці: Рута, 2004.- 264с.; її ж: Актуальні
питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних
фондів.- Чернівці: „Рута”, 2004.- 376 с.

Економічні нормативи — це показники, що встановлюються Національним
банком України і дотримання яких є обов’язковим для банків. Ці
нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками,
пов’язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів,
інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.

норматив обов’язкового резервування встановлюється єдиним для банків
в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в
національній та іноземній валюті

Національний банк визначає розміри, порядок формування та
використання резервів банків для покриття можливих втрат за
кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших
ризиків банків.

облікова ставка Національного банку України — виражена у відсотках
плата, що береться Національним банком України за рефінансування
комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку
платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова
ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і

є орієнтиром ціни на гроші

Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами
держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу
валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс
національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та
пропозицію грошей в Україні.

афілійована особа банку — будь-яка юридична особа, в якій банк має
істотну участь або яка має істотну участь у банку, тобто пряме або
опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння
10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу
придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального
володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність
юридичної особи

Споріднена особа — юридична особа, яка має спільних з банком власників
істотної участі

істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або
спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками
статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв)
юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість
вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи

неплатоспроможність банку — неспроможність банку своєчасно та в
повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через
відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що
становить менше однієї третини мінімального розміру

регулятивного капіталу банку;

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *