.

Поняття та сутність права колективного самоврядування с\г підприємств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
357 3462
Скачать документ

з предмету “Аграрне право”

1.Поняття та сутність права колективного самоврядування с\г підприємств.
2.Повна матеріальна відповідальність працівників с\г підприємств.

Бригадиру с\г підприємства “Нива” Приходьмо В.П. за 20 днів які він
хворів було нараховано 80 гривень по соціальному страхуванню. Приходько
провівши свої підрахунки вирішив що це недостатня сума і звернувся до
голови правління зі скаргою. Голова правління відповів, що це питання
йому непідконтрольне і порадив звернутися до комісії по трудових спорах.
Голова комісії теж відмовив у розгляді скарги і порадив звернутися до
суду.

Хто повинен розглянути скаргу і як вирішити спір?

Поняття права колективного самоврядування.

Колективне самоврядування — система суспільних владно-управлінських
відносин, що існують у кожному колективному сільськогосподарському
підприємстві як самостійному колективному утворенні (формі)
сільськогосподарського виробництва. Це відносини зі здійсненням
владно-управлінських функцій найвищого та підлеглих йому органів
управління діяльністю колективного сільськогосподарського підприємства,
визначенням повноважень цих органів, їхньої взаємодії, розмежування й
відповідальності за ефективність управління, провадження
контрольно-ревізійної діяльності. Відносини самоврядування своєю
організаційною основою мають членство в КСГП усіх членів-підприємств;
економічну основу становить власність колективного
сільськогосподарського підприємства, а соціально-трудову — колективна
праця його членів, особиста участь останніх у веденні громадського
сільськогосподарського виробництва, вирішенні проблем соціального
становища та його подальшого розвитку.

Найбільш важливі відносини колективного самоврядування закріплюються
законами і Статутом колективного сільськогосподарського підприємства.
Взяті у своїй єдності й сукупності, правові норми, покликані регулювати
владно-управлінські відносини у КСГП, становлять право колективного
самоврядування, що є самостійним інститутом аграрного права, елементом
останнього.

Правову основу колективного самоврядування становлять положення ст. 22
Закону “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. Цією правовою
нормою визначено: самоврядування у підприємстві забезпечується на основі
права членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його
діяльності, виборності й підзвітності виконавчо-розпорядчих органів,
обов’язковості рішень, прийнятих більшістю для всіх членів підприємства.
Викладені засади відповідним чином розвиваються і деталізуються у
статуті кожного конкретного КСГП.

Правову основу самоврядування в сільськогосподарському кооперативі
становлять норми статей 13—19 Закону “Про сільськогосподарську
кооперацію” від 17 липня 1997 р.

Колективне самоврядування — це соціально-організаторська
владно-управлінська діяльність членів колективного
сільськогосподарського підприємства способом власного волевиявлення
через систему органів управління, яка вирішує свої справи в межах
статутної правоздатності. Самоврядування в КСГП колективно-демократичне,
поза як останнє є колективним підприємством і громадською організацією:
в ньому виключається можливість експлуатації людини людиною,
забезпечується рівноправність усіх членів колективу у використанні
власності колективного сільськогосподарського підприємства та
розпорядження нею, на задоволення матеріальних, соціальних, побутових,
культурно-виховних потреб членів КСГП та їхніх родин, а також реалізації
права кожного його члена на управління діяльністю колективного
сільськогосподарського підприємства.

Додержання вимог демократії означає обов’язкове виконання принципів та
процедурно-процесуальних правил, спрямованих на організаційно-правове
забезпечення гарантій повного самоврядування, демократії в кожному
колективі. Поняття “колективного самоврядування” і “демократії” за своїм
соціально-управлінським призначенням і змістом, правовим визначенням і
закріпленням та здатністю бути засобом здійснення аграрної політики
держави є тотожними.

Сутність колективного самоврядування полягає в таких й ознаках і
складниках:

У вирішенні всіх найважливіших питань діяльності КСГП безпосередньо його
членами незалежно від стану їх працездатності, віку і статі;

У виборності виконавчо-розпорядчих і контрольно-ревізійних органів, а
також окремих посадових осіб КСГП;

У додержанні вимог гласності при обговоренні та прийнятті рішень із
питань діяльності КСГП;

У поєднанні колегіальності та єдиноначальності при здійсненні своїх
функцій органами управління і контролю, де кожний окремий член КСГП
зобов’язаний підкорятися утвореним органам управління і сумлінно
дотримуватись вказівок осіб, яких самі члени КСГП обрали до органів
управління;

в обов’язковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів
конкретного КСГП;

у відповідальності та підзвітності перед членами КСГП виконавчих органів
управління і посадових осіб підприємства;

у свободі критики з боку членів КСГП і обов’язку керівників та інших
посадових осіб підприємства своєчасно враховувати у своїй роботі
критичні зауваження і громадську думку колективу.

Закон “Про колективне сільськогосподарське підприємство” містить правову
форму гарантій самоврядування. Згідно зі ст. 24 цього Закону
демократичне самоврядування на підприємстві забезпечується додержанням
закріпленої в його статуті системи організаційно-управлінських і
процедурно-правових норм.

Суб’єктивні права і юридичні обов’язки членів колективного
сільськогосподарського підприємства на участь у самоврядуванні є єдиним
цілим суспільно-соціального і правового поняття. Точне дотримання в КСГП
правомочностей з управління забезпечується організаційними і правовими
гарантіями. Вони такі:

вичерпне визначення повноважень (компетенції) органів управління і
посадових осіб підприємства;

своєчасність скликання і дотримання регламенту роботи загальних зборів
членів КСГП, зборів уповноважених, бригадних зборів, правління і
ревізійної комісії підприємства;

дотримання правил голосування — відкритого або таємного — при обранні
голови, правління і ревізійної комісії КСГП та при вирішенні інших
найважливіших питань діяльності підприємства;

право членів КСГП в особі загальних зборів, зборів уповноважених,
бригадних зборів за наявності належних підстав достроково відкликати з
органів управління і ревізійної комісії або з посади керівника
виробничого підрозділу тих осіб, які не виправдовують довіри членів КСГП
і належно не виконують своїх обов’язків;

виборність складу виконавчо-розпорядчих органів і ревізійної комісії та
визначеність строку перебування на певній

посаді відповідно до Статуту КСГП та інших локально-правових актів;
додержання належного кворуму при проведенні загальних зборів (2/3 всіх
членів КСГП), зборів уповноважених (3/4 уповноважених), бригадних зборів
і правління підприємства — більшість складу бригади і членів правління;

обраними до органів управління і на посади можуть бути лише члени даного
підприємства;

право чинність колегіальних органів самоврядування за наявності не менше
2/3 їхнього складу і прийняття ними рішення більшістю присутніх;

дострокове відкликання виборних посадових осіб у разі, якщо вони не
виправдали довіри членів КСГП;

право припинення або скасування незаконних рішень органів управління
КСГП сільською і районною радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 14 Закону України “Про сільськогосподарські кооперації”
вибори голови, членів правління і членів ревізійної комісії (ревізора)
кооперативу провадяться шляхом прямого таємного голосування.

Важливою гарантією додержання колективної демократії є керівництво
колективним сільськогосподарським підприємством з боку держави, контроль
органів прокуратури за додержанням статуту, демократичних основ
управління і законності в кожному підприємстві.

Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства.

Правову основу матеріальної відповідальності членів К.СГП та найманих
працівників сільськогосподарських підприємств, агро господарських
товариств усіх форм власності та організаційно-правових форм становлять
відповідний пункт Статуту конкретного господарства та розділ IX КЗпП
України, яким передбачено правові гарантії при покладенні на працівників
матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству,
установі, організації. Зазначені правові норми являють собою відповідні
інститути аграрного права і трудового права.

Соціально-економічне та юридичне значення і функція цих інститутів
полягають у правовому забезпеченні схоронності колективної та державної
власності, здійснюваному покладенням матеріальної відповідальності на
членів КСГП і працівників радгоспу, винних у заподіянні господарству
майнової шкоди (збитків). Передбачаючи матеріальну відповідальність
працівників, законодавець виходить із того, що вони сумлінно ставляться
до виконання своїх трудових обов’язків, а факти заподіяння шкоди,
безгосподарності й марнотратства мають випадковий характер. Проте жодний
протиправний вчинок працівника не повинен залишатися без уваги з боку
органів управління КСГП та адміністрації радгоспу, а заподіяна шкода
обов’язково має бути компенсована. В цьому й полягає суть застосування
правових заходів щодо правопорушника. Ці заходи мають справляти виховний
вплив як на працівника, який заподіяв шкоду КСГП або радгоспові, так і
на інших членів колективу. Соціально-економічне і юридичне значення
застосування правових норм про матеріальну відповідальність працівників
полягає саме у виконанні цими нормами відшкодувальної функції,
забезпеченні охорони майна і правовому захисті майнових інтересів КСГП
чи радгоспу, а також у здійсненні виховної функції права.

Суспільні відносини, що виникають при заподіянні шкоди з вини
працівників, є аграрними трудовими відносинами. Застосування правових
норм про матеріальну відповідальність обов’язково має відповідати
вимогам законодавства — саме таким чином забезпечується охорона трудових
прав працівників.

Згідно зі Статутом КСГП, член підприємства, винний у заподіянні шкоди,
несе відповідальність лише за прямі дійсні збитки. Він не відповідає за
ту шкоду, яка є для підприємства упущеною вигодою, і не зобов’язаний її
відшкодовувати. До збитків не включаються ті доходи або прибутки, що їх
підприємство могло б (планувало) одержати, якби не було вчинено
правопорушення. Отже, існуючий порядок і умови притягнення працівників,
винних у заподіянні шкоди, до відповідальності лише за пряму дійсну
шкоду гарантують членові КСГП його право на одержання заробітку від
трудової участі в громадському господарстві.

Такою ж важливою гарантією є положення закону про те, що працівник,

який притягається до матеріальної відповідальності, несе її в
обмеженому розмірі — не більше середньомісячного заробітку. Аналогічну
правову норму про обмеження матеріальної відповідальності встановлено
трудовим законодавством для працівників, які заподіяли шкоду
підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових
обов’язків. Це означає, що при правовому регулюванні матеріальної
відповідальності трудівників законодавець виходить з єдиних принципів
такої відповідальності як для працівників державних підприємств,
установ, організацій, так і для членів колективного
сільськогосподарського підприємства і громадської організації. Такими ж
рисами характеризується повна матеріальна відповідальність названих груп
працівників.

Згідно зі статутом члени КСГП, винні в загибелі, недостачі, псуванні або
втраті колективного майна, самовільному використанні тракторів,
автомобілів, сільськогосподарських машин, робочої худоби, а також ті, що
завдали підприємству іншої майнової шкоди, мають її компенсувати. Розмір
дійсної шкоди визначає правління КСГП. Стягнення шкоди проводиться в
розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку
члена КСГП, якщо шкода заподіяна невиконанням або неналежним виконанням
покладених на нього трудових обов’язків. У разі навмисного заподіяння
шкоди, а також у випадках, передбачених законодавством, на членів КСГП
покладається матеріальна відповідальність у повному або підвищеному
розмірі. Заподіяна шкода стягується з члена КСГП у повному обсязі також
у разі, якщо він перебував у нетверезому стані.

Поняття шкоди і класифікація збитків за видами повніше й чіткіше
визначені нормами цивільного законодавства України. Під збитками
розуміють видатки і не одержані кредитором прибутки, що їх він одержав
би, якби зобов’язання було виконано боржником. Під дійсною матеріальною
шкодою слід розуміти псування, втрату, загибель колективного майна, а
також витрати, які підприємство змушене було зробити з вини працівника.
Маються на увазі ті дійсні, реальні, прямі збитки, що заподіяні членом
КСГП при виконанні своїх трудових обов’язків (пошкодження
сільськогосподарських

машин або самовільне їх використання, недостача або загибель худоби,
пошкодження або втрата інвентарю, недостача майнових цінностей і коштів
тощо). При визначенні шкоди не враховуються прибутки (доходи), що їх
підприємство одержало б, якби не було вчинено правопорушення
(неодержання запланованого врожаю, збільшення маси худоби, надою молока
та його жирності, грошових прибутків), тобто упущена вигода.

Позов про відшкодування збитків пред’являється незалежно
від притягнення винних (за наявності підстав) до кримінальної
відповідальності. Члени КСГП або працівники радгоспу, винні в
розкраданні або недостачі промислових товарів та сільськогосподарської
продукції, що належить господарству, поряд із кримінальною притягаються
до матеріальної відповідальності. З них у судовому порядку стягується на
користь потерпілих

організацій заподіяна шкода в розмірі вартості викрадених або тих, що не
вистачає, товарів за державними роздрібними ці нами. Керівники
господарства в усіх випадках порушення кримінальної справи повинні
подати позов про стягнення з винних заподіяних збитків.

Законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності
працівників державних підприємств, установ, організацій та членів КСГП:
обмежену і повну.

Обмежена матеріальна відповідальність працівників визначається в розмірі
дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, якщо шкода
заподіяна недбалістю в роботі, невиконанням або неналежним виконанням
своїх трудових обов’язків. В разі притягнення до обмеженої матеріальної
відповідальності членів КСГП стягнення заподіяної шкоди має провадитися
з урахуванням їх середньомісячного основного заробітку, а не тільки з
посадового окладу або тарифної ставки.

Повна матеріальна відповідальність полягає в обов’язковому відшкодуванні
членом КСГП або працівником радгоспу всіх фактично заподіяних збитків
незалежно від заробітку. Відповідальність у повному обсязі настає у
випадках, коли:

а) шкоду заподіяно навмисно;

б) самовільно використовувались трактори, автомобілі,

сільськогосподарські машини, робоча худоба;

в) це спеціально передбачено законодавством;

г) шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину;

д) шкоду заподіяно не у зв’язку з виконанням трудових

обов’язків;

е) має місце недостача матеріальних цінностей, прийнятих

під звіт за разовим дорученням або іншим разовим доку

ментом.

Матеріальна відповідальність у повному розмірі покладається також на
матеріально відповідальних осіб. Вона настає в разі недостачі
матеріальних цінностей, прийнятих під відповідальність працівниками, що
займають посади: касирів; завідувачів комор, їхніх помічників,
комірників, що відають окремими коморами; завідувачів нафтових
господарств (при виконанні ними службових обов’язків, пов’язаних із
прийманням, видачею та обліком нафтопродуктів та інших матеріальних
цінностей); завідувачів їдалень (що перебувають на балансі КСГП);
завідувачів господарств і кастелянш дитячих дошкільних закладів;
заправників, обліковців-заправників (при виконанні ними службових
обов’язків, пов’язаних із прийманням, видачею та обліком пального і
мастильних матеріалів); водіїв вантажних автомобілів, що суміщають
обов’язки агентів-експедиторів із приймання і видачі вантажів;
провідників худоби при перевезенні її залізницею, гуртоправів.

Юридичною підставою повної матеріальної відповідальності є письмові

договори (угоди) між правлінням КСГП, акціонерного товариства

(дирекцією державного сільськогосподарського підприємства, товариства з
обмеженою відповідальністю) і матеріально відповідальними особами. До
останніх належать:

а)завідувачі кас, комор, складів та їхні заступники;

б)старші контролери-касири, контролери-касири та інші працівники, які
виконують обов’язки касира;

в)директори і завідувачі магазинів (за відсутності завідувачів відділів
і секцій) та їхні заступники, завідувачі товарних секцій, начальники
цехів підприємств торгівлі та їхні заступники;

г) завідувачі підприємств громадського харчування та їхні

заступники, завідувачі виробництва, начальники цехів (дільниць) та їхні

заступники;

д) завідувачі заготівельних пунктів, сепараторних від

ділень;

е) завідувачі господарства та коменданти будинків, де зберігаються

матеріальні цінності;

є) агенти з постачання, експедитори вантажів, інкасатори.

Перелік осіб, з якими правління може укладати договори про повну
матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей,
переданих їм для зберігання, оброблення, продажу (відпуску), перевезення
або використання, визначається спеціальною постановою загальних зборів
(зборів уповноважених) колективного сільськогосподарського підприємства.
Практично це означає, що в кожному КСГП цей перелік треба обговорити на
засіданні правління та зборах трудових колективів, бригад, ферм, інших
виробничих підрозділів і винести його на обговорення загальних зборів
або зборів уповноважених, які приймуть остаточне рішення з цього
питання.

Повна матеріальна відповідальність працівників радгоспів, інших
державних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств
(організацій) регулюється ст. 134 КЗпП України.

Справи про матеріальну відповідальність членів КСГП суд розглядає за
аналогією з трудовим законодавством. Він має право в разі необхідності
зменшити розмір шкоди, який підлягає компенсації, виходячи зі ступеня
вини, конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, матеріального
становища члена КСГП з наведенням у рішенні мотивів часткового
задоволення позову. Правові норми про зменшення роз

міру шкоди не застосовуються, якщо шкода була заподіяна злочином,
вчиненим із корисливою метою, а також при стягненні з працівників
коштів, одержаних ними у підзвіт або як аванс. У справах про стягнення
дебіторської заборгованості сума боргу може зменшуватися залежно від
майнового і родинного стану боржника.

Посадові особи КСГП несуть матеріальну відповідальність за заподіяну

шкоду на підставі тих самих нормативних актів, що й рядові члени цього
підприємства. Питання про притягнення до відповідальності окремих
посадових осіб вирішують органи самоврядування (наприклад, правління

КСГП), які призначили дану особу на посаду.

При розгляді позовів КСГП до його членів і посадових осіб (голови,
бригадирів, завідувачів ферм та інших спеціалістів) про компенсацію за
заподіяну шкоду необхідно враховувати, що на них не можна покладати
матеріальну відповідальність за таку шкоду, яка не пов’язана з їхньою
безпосередньою виною і може бути віднесена до категорії нормального
виробничо-господарського ризику. Статтею 130 КЗпП України, яка
встановлює підстави матеріальної відповідальності працівників радгоспів,
інших державних і міжгосподарських підприємств, передбачено, зокрема, що
на робітників і службовців не може бути покладено відповідальності за
шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського
ризику; за неодержання підприємством, установою, організацією прибутку;
за шкоду, заподіяну працівником, котрий перебував у стані крайньої
необхідності. Визначені цією нормою правила застосовуються за аналогією
закону і щодо членів КСГП.

Члени правління несуть матеріальну відповідальність у випадках, коли
внаслідок їхньої бездіяльності, недбалого ставлення до своїх обов’язків
було заподіяно шкоду галузі або ділянці виробництва, закріпленій за
даною особою при розподілі обов’язків між членами правління.

Якщо при підготовці до судового розгляду справи за позовом КСГП до
членів підприємств про стягнення з них збитків або в процесі самого
розгляду виявиться, що шкоду було заподіяно не тільки з вини
відповідача, а й внаслідок незаконних дій, безгосподарності,
несумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків окремих посадових
осіб підприємства, останні мають притягатися до відповідальності як
співвідповідачі. При стягненні шкоди з посадових осіб КСГП суди повинні
з’ясовувати, хто конкретно відповідає за дану ділянку роботи і в чому
саме полягає його вина.

Правління зобов’язане притягати до матеріальної відповідальності тих
осіб, з вини яких підприємство платить штраф, пеню, неустойку і
відшкодовує збитки за порушення умов договору з будь-якою організацією і
громадянином. У цьому разі КСГП, виконавши свої зобов’язання перед
стороною за договором, подає до винної посадової особи регрес ний позов
про стягнення з нього майнових санкцій, сплачених за порушення договору.

З метою покриття заподіяних збитків відповідно до ст. 404 ЦПК України
проводиться відрахування коштів із заробітку працівника в розмірі не
більше 20 відсотків од суми, що має бути виплачена йому кожного разу, а
якщо шкоду заподіяно розкраданням, а також за наявності інших
відрахувань за виконавчими документами — не більше 50 відсотків. Не
допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших
виплат, на які згідно з законодавством стягнення не накладається.

Задача

Бригадиру с\г підприємства “Нива” Приходьмо В.П. за 20 днів які він
хворів було нараховано 80 гривень по соціальному страхуванню. Приходько
провівши свої підрахунки вирішив що це недостатня сума і звернувся до
голови правління зі скаргою. Голова правління відповів, що це питання
йому непідконтрольне і порадив звернутися до комісії по трудових спорах.
Голова комісії теж відмовив у розгляді скарги і порадив звернутися до
суду.

Хто повинен розглянути скаргу і як вирішити спір?

За ч. 1 ст.224 Кодексу Законів про працю, встановлено, що перед тим, як
звернутись до суду працівник має звернутись до комісії по трудових
справах. Але, якщо працівник відразу звернеться до суду, то суд не має
права відмовити в прийнятті позову за Конституцією України. За ч.2
ст.224 КЗпП, трудовий спір, підлягає розглядові в комісії по трудових
спорах, якщо працівник самостійно або участю профспілкової організації,
що представляє його інтереси не врегулював розбіжності при безпосередніх
переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Тобто, Приходьмо міг звернутися як до Голови правління так і до Комісії
по трудових спорах, так і до суду.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020