Поняття та ознаки недійсних правочинів
Зразу ж варто відзначити, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України
визнання правочину недійсним визнано способом захисту цивільних прав, що
є новелою цивільного законодавства.
Недійсним правочином визнається такий, який хоча й спрямований на
настання певних наслідків, але в силу невідповідності його вимогам
чинного законодавства їх не спричиняє. Недійсність правочину означає, що
дії організацій і юридичних осіб, хоча і спрямовані на встановлення,
зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків, але не створюють цих
юридичних наслідків завдяки невідповідності зроблених дій вимогам
юридичного факту, передбаченого законодавством. Звідси, якщо учинений
правочин не відповідає хоча б одній із вказаних у ст. 203 ЦК України
вимог він може бути визнаний недійсним.
Недійсні правочини мають свої загальні, спеціальні, а деякі з них й
індивідуальні ознаки.
Загальні ознаки недійсності правочині закріплені в ст. 203 ЦК України,
до них відноситься:
невідповідність змісту правочину закону чи іншім нормативно-правовим
актам;
невідповідність правочину моральним засадам суспільства;
відсутність необхідного обсягу дієздатності особи, що вчиняє правочин;
невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі;
недотримання форми правочину;
небажання сторін по досягненню реальних правових наслідків, які були
передбачені в правочині;
правочини, що суперечать правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх
та непрацездатних дітей.
На підставі встановлення загальних вимог до правочину чинним
законодавством у подальшому встановленві спеціальні (кваліфікуючі) їх
ознаки. До спеціальних (кваліфікуючих) ознак недійсності правочину
відноситься:
недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору;
вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної
дієздатності;
вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної
дієздатності;
вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена,
за межами її цивільної дієздатності;
вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування;
вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його
вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати
ними;
вчинення правочину недієздатною фізичною особою;
укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти;
вчинення правочину, який порушує публічний порядок;
вчинення правочину під впливом помилки;
вчинення правочину під впливом обману;
вчинення правочину під впливом насильства;
? 6
????TH?вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості
представника однієї сторони з другою стороною;
вчинення правочину під впливом тяжкої обставини;
вчинення фіктивного правочину;
вчинення удаваного правочину.
До індивідуальних ознак недійсності правочинів відноситься. допустимість
такого правочину чинним законодавством. Так у біржовій практиці
застосовуються так звані спекулятивні правочини. До них відносяться
угоди, що розраховані на підвищення у майбутньому ставок, або навпаки
зниження. Їх укладають спеціальні брокери які отримали назви “бики” та
“медведі”.
Визнання правочину недійсним має правове значення:
стимулює осіб дотримуватись положень, вже закріплених законодавством;
упереджує зловживання своїми правами;
слугує охороні прав і законних інтересів учасників цивільного обігу,
особливо тих, що опинились у скрутному і невигідному правовому
становищі, чи у залежності, неповнолітніх осіб;
слугує орієнтиром для учинення правочинів згідно вимог права та чинного
законодавства;
визначає межі правомірної поведінки. Особливо це стосується діяльності
юридичних осіб приватного права;
визначає критерії застосування такого способу захисту цивільних прав, як
визнання правочину недійсним.
надає можливість визначати вид і міру своєї поведінки, у тому разі коли
вона не зовсім відповідає вимогам чинного цивільного законодавства і
використовувати певну ситуацію на свою користь.
Питання про недійсність через невідповідність закону може бути постати
тільки відносно правочину, що відбувся.
Література
Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,
Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. – № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;
Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /
Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,
Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;
Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;
Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,
Дивись більш детально у курсі Біржеве право.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
