Поняття статусу народного депутата України (реферат)

РЕФЕРАТ

На тему:

Поняття статусу народного депутата України

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі
розглядає і вирішує питання, віднесені до її повноважень, від імені
Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи
суверенну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні
депутати України, які обираються строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день
виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом
останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України
громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця
судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76
Конституції України). Народні депутати України обираються громадянами
України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Половина конституційного складу Верховної Ради обирається в
одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а друга
половина — за списками кандидатів у депутати від політичних партій,
виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому
окрузі на основі пропорційного представництва. За результатами виборів,
які відбулися 29 березня 1998 р., депутатські мандати за партійними
списками одержали кандидати від Комуністичної партії України, Народного
Руху України, Виборчого блоку СПУ-СелПУ «За правду, за народ, за
Україну», Партії зелених України, Народно-демократичної партії,
Всеукраїнського об’єднання «Громада», Прогресивної соціалістичної
партії, Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Всього у
виборах за пропорційною системою брали участь 30 політичних партій та
виборчих блоків партій.

Осіб, обраних народними депутатами України, реєструє Центральна виборча
комісія і видає їм тимчасове посвідчення народного депутата України.

Для отримання тимчасового посвідчення народного депутата України обраний
народний депутат надає Центральній виборчій комісії такі документи:

1. Для народних депутатів попереднього скликання — довідку відділу
кадрів Секретаріату Верховної Ради про виконання обов’язків народного
депутата України на постійній основі.

2. Для державних службовців, працівників органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності —
копію або витяг з відповідного документа про звільнення із займаної
посади та виписку з трудової книжки з останнім записом.

3. Для народних депутатів України, які одночасно обрані депутатами
місцевих рад, — рішення відповідної Детально про це сказано у гл, 17.
ради щодо дострокового припинення повноважень обраного депутата місцевої
ради, а для обраних на посаду сільського, селищного, міського голови —
копію поданої ним заяви до ради про складання своїх повноважень .

Повноваження народного депутата України починаються з моменту складення
присяги.

Чинний Регламент Верховної Ради України не встановлює процедуру
складання присяги новообраними депутатами. Тому вона була розроблена
Підготовчою депутатською групою. Ця церемонія вперше відбулася перед
відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради чотирнадцятого
скликання. Голова Верховної Ради України попереднього скликання О. Мороз
привітав новообраних парламентаріїв, а найстаріша за віком народний
депутат України Ярослава Стецько зачитала присягу: «Присягаю на вірність
Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і
незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського
народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України,
виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників» (ст. 79
Конституції України). Після цього депутати скріпили присягу своїми
підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату
депутатського мандата. Після складання обраними народними депутатами
України присяги Центральна виборча комісія в тижневий строк видає їм
депутатські посвідчення встановленого зразка.

Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням
повноважень Верховної Ради України. Можливе й дострокове їх припинення
за рішенням Верховної Ради або на підставі рішення суду.

За рішенням Верховної Ради України повноваження народного депутата
припиняються достроково:

— за особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських
повноважень;

— у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно
відсутнім;

— у разі припинення народним депутатом громадянства України або виїздом
його на постійне проживання за межі України;

— у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

— у разі смерті народного депутата (ст. 81 Конституції України, ст. З
Закону «Про статус народного депутата України» — в ред. від 25.09.1997
р.).

Повноваження народного депутата можуть бути також достроково припинені
на підставі відповідного рішення суду за поданням Голови Верховної Ради
України, яке він надсилає за власною ініціативою або на вимогу не менш
25 народних депутатів у разі:

— обрання або призначення народного депутата на посаду, зайняття якої
несумісне з виконанням повноважень народного депутата України, і якщо
при цьому депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського
мандата з іншими видами діяльності;

— коли протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не
залишив попереднє місце роботи і не передав трудову книжку із записом
про це до апарату Верховної Ради України.

Здійснення Верховною Радою України покладених на неї завдань вимагає
активної участі народних депутатів у підготовці і проведенні сесій, у
роботі органів, створюваних Радою, їх ефективної діяльності у виборчих
округах. Конституція України, Закон України «Про статус народного
депутата України», прийнятий 17 листопада 1992 р., з наступними змінами
та доповненнями, Регламент Верховної Ради України, інші чинні закони
України визначають права і обов’язки народного депутата України,
гарантії депутатської діяльності. Становище депутата, регламентоване
нормами права, — це статус депутата. Статус народного депутата є
багатогранним за повноваженнями, змістом та формами діяльності.

Народні депутати України є повноважними представниками народу України у
Верховній Раді України. Вони, як суспільні, політичні діячі, покликані
виражати не тільки інтереси своїх виборців, а й виражати і захищати
суспільні, загальнодержавні інтереси, керуючись при виконанні
депутатських повноважень Конституцією України, законами України,
постановами Верховної Ради України, а також своєю совістю.

Народний депутат України є членом Верховної Ради України і наділений
всіма правами, що забезпечують його активну участь у діяльності
Верховної Ради, в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях, у
депутатських об’єднаннях у Верховній Раді, гарантують виконання
депутатом доручень Верховної Ради та її органів. Він є членом Верховної
Ради не тільки тоді, коли бере участь у роботі Ради та її органів, але й
тоді, коли здійснює свої повноваження у виборчому окрузі.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі.
Він не може мати іншого представницького мандата, тобто не може бути
одночасно обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою. Статус
депутата несумісний із зайняттям будь-якою іншою діяльністю за
сумісництвом з отриманням винагороди за винятком викладацької, наукової
роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від
роботи час (ст. 4 Закону «Про статус народного депутата України» — в
ред. від 25.09.1997 р.). Виконання повноважень на постійній основі
вносить істотні зміни до статусу народного депутата — його діяльність у
Верховній Раді стала реальною. Він тепер працює у парламенті не по
кілька днів на рік, а протягом усього поточного року. Народний депутат
також не може залучатися як експерт органами попереднього слідства,
прокуратури, суду і входити до складу керівництва, правління чи ради
юридичної особи, що має на меті одержання прибутку, навіть коли за це не
отримує матеріальної винагороди. Він не може незаконно одержувати від
іноземних урядів та іноземних і українських установ та підприємств
незалежно від їх форм власності подарунки (винагороду). Народному
депутату заборонено використовувати свій депутатський мандат у цілях, не
пов’язаних з депутатською діяльністю.

Народний депутат є активним учасником законотворчого процесу, бере
участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верховної Ради
України. Ця його діяльність буде плідною якщо він обізнаний з інтересами
населення виборчого округу, з економічними, культурними, національними
та іншими особливостями тієї території, на якій проживають його виборці,
знає потреби і враховує інтереси всього українського народу.

Закон про статус народного депутата передбачає, що депутат підтримує
зв’язки з виборцями, колективами, які висунули його кандидатом у
депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій,
державними органами та органами об’єднань громадян, органами місцевого
самоврядування, розташованими на, території його виборчого округу.

У зв’язку з обранням половини депутатського корпусу по багатомандатному
загальнодержавному виборчому округу постає питання, яким чином ці
депутати повинні підтримувати постійний зв’язок з виборцями, як вони
вивчатимуть і знатимуть побажання, потреби народу України. Можливо, що
політичні партії та блоки партій, які одержали депутатські мандати за
партійними списками, повинні створити з цих депутатів спеціальні
структури, розробити схеми здійснення їх зв’язків з виборцями чи
закріпиш депутатів за окремими регіонами України.

Взагалі Конституція України 1996 р„ внесла суттєві зміни до змісту
статусу народного депутата. Раніше народний депутат України мав
імперативний мандат. Він був зобов’язаний не тільки підтримувати тісні
зв’язки із виборцями у своєму окрузі, інформувати про свою роботу і
роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї
передвиборної програми, але й виконувати накази виборців. У разі якщо
депутат не виправдовував довір’я виборців, він міг бути ними
відкликаний. Нині народний депутат має вільний мандат.

Важливою передумовою ефективної роботи народних депутатів України є їх
сформованість з питань повноважень Верховної Ради України, яка
досягається, зокрема, забезпеченням їх актами, прийнятими Верховною
Радою, інформаційними і довідковими матеріалами, що офіційно
розповсюджуються урядовими та іншими державними органами. За зверненням
народного депутата органи місцевого самоврядування зобов’язані
забезпечити його офіційними матеріалами територіальних громад, місцевих
рад та їх органів.

Значні обов’язки щодо забезпечення народних депутатів документами та
інформаційними матеріалами покладаються на апарат Верховної Ради
України. При вирішенні питань, які постають перед ними, їм необхідно
спиратися на досвід своїх попередників та зарубіжних парламентів.

Із 1990 р. у Верховній Ради функціонує, розвивається та удосконалюється
комп’ютеризована інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл
законотворчої та правозастосовної діяльності. Цією системою користуються
і народні депутати. Функцію безпосереднього забезпечення народних
депутатів, зокрема, і Верховної Ради в цілому, науково-аналітичними та
інформаційними матеріалами здійснює науково-аналітичне управління
Секретаріату Верховної Ради України. Фахівці цього управління:

— інформують депутатів стосовно тенденцій, що мають місце у
соціально-економічній сфері;

— готують прогнозно-аналітичні оцінки можливих наслідків реалізації
внесених законопроектів;

— проводять науково-аналітичний аналіз щодо перспектив законотворчої
роботи у Верховній Раді, для чого здійснюють комплексні дослідження і
прогнозування тих економічних та соціальних процесів, що вимагатимуть у
подальшому правового вирішення шляхом або розробки та прийняття нових
законів, або внесення змін до чинних законів1.

Позитивно на діяльність народних депутатів впливає ознайомлення з
досвідом зарубіжних парламентаріїв. З 1992 р. представники парламенту
України беруть участь у роботі Парламентської асамблеї ОБОЄ, а з 1996 р.
Україна є повноважним членом Парламентської асамблеї Ради Європи. З
цього ж року Україна представлена у Центральній Європейській ініціативі.
Верховна Рада підтримує регулярні контакти з міжпарламентським
об’єднанням 16-ти держав-членів НАТО — Північноатлантичною асамблеєю, а
також з Парламентською асамблеєю Західноєвропейського союзу1.

Співпраця народних депутатів України з парламентами зарубіжних держав
здійснюється також через групи народних депутатів з міжпарламентських
зв’язків, які утворюються розпорядженнями Голови Верховної Ради. їх
утворення і діяльність регулюються «Положенням про групу народних
депутатів України з міжпарламентських зв’язків». За час діяльності
Верховної Ради тринадцятого скликання діяло 60 таких груп. Серед
найголовніших завдань цих груп слід назвати: сприяння здійсненню роботи
щодо зближення національних законодавств, обмін інформацією з питань
поточної законотворчої діяльності парламентів, утворення при
необхідності спільних депутатських та експертних груп з метою розробки
проектів законодавчих актів, обговорення спільних проблем, організація
співпраці тощо.

Народним депутатам України за чинним законодавством гарантується
депутатська недоторканність (парламентський імунітет). Народний депутат
України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності,,
заарештований або підданий заходами адміністративного стягнення, що
накладаються у судовому порядку, без його письмової згоди або згоди
Верховної Ради України. Кримінальну справу щодо народного депутата
України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України (ст. 80
Конституції України, ст. 27 Закону про статус народного депутата в
редакції від 07.07.1995 р.).

В той же час народні депутати не несуть юридичної відповідальності ні
перед ким за результати голосування, за зміст висловлювань у парламенті,
його органах. Але вони підлягають відповідальності за образу чи наклеп.
На засіданні Верховної Ради народний депутат не повинен вживати
образливі висловлювання, непристойні та лайливі слова, закликати до
незаконних і насильницьких дій, заважати промовцям і слухачам діями, які
перешкоджають викладенню або сприйманню виступу, заважати своєю
поведінкою проведенню засідання Верховної Ради. За такі дії народний
депутат може бути притягнутий до відповідальності.

Діяльність народного депутата поділяється на його діяльність під час
сесійного періоду і його роботу поза сесійним часом.

Діяльність депутата під час сесійного періоду включає:

— участь у пленарних засіданнях Верховної Ради;

— участь у засіданнях комітетів, комісій Верховної Ради, їх
підкомітетів, підкомісій, робочих та підготовчих груп;

— виконання доручень Верховної Ради та її органів;

— роботу над законопроектами, документами Верховної Ради та виконання
інших депутатських повноважень у складі депутатських об’єднань чи
індивідуально;

— роботу у виборчих округах.

Поза сесійним часом депутати за власним розсудом підвищують свою
класифікацію, обмінюються досвідом, працюють у виборчому окрузі тощо.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *