Поняття професійного ризику працівників державної податкової служби (реферат)

Реферат на тему:

Поняття професійного ризику працівників державної податкової служби

Киміналізація відносин в економіці України, у сфері оподаткування
супроводжується посиленням протиправного опору і небезпеками в
діяльності правоохоронних органів, до яких сучасне законодавство – ст. 2
Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів” від 23 грудня 1993 року № 3781-XII – відносить і державну
податкову службу (ДПС) України.

Потенційно ризик у роботі правоохоронних органів у реальних умовах
значно зростає. Тому боротьба зі злочинністю, зокрема, у сфері
оподаткування, безперечно, повинна мати системний характер, про що
власне і йдеться в Комплексній програмі профілактики злочинності на
2001–2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня
2000 р. № 1376/2000. Заходи, що застосовуються у цій боротьбі, повинні
бути підпорядковані системі, яка передбачає необхідність напрацювання
стратегії і тактики такої боротьби, розробку системи заходів, у першу
чергу на оперативному і тактичному рівнях управління податковими
органами відповідно ДПА в областях, АР Крим, ДПІ, що, безумовно,
мінімізуватиме професійний ризик співробітників органів ДПС. Поки що
практичні працівники саме на цих управлінських рівнях найчастіше
перебувають у стані професійного ризику, потенційний рівень якого
надзвичайно високий і у зв’язку зі зростанням злочинності має тенденцію
до підвищення.

Проблема, що розглядається, є особливо актуальною у боротьбі з новими
видами злочинів, де існує ризик неефективного використання уже відомих,
напрацьованих і перевірених практикою методів (”старих” методів).
Наприклад, на нашу думку, удосконаленню чинного законодавства у напрямі
протидії протиправним зазіханням на економічну безпеку держави, як
правило, не відповідає готовність правозастосовних органів якісно і
своєчасно реалізовувати вимоги закону [1]. Це можливо лише у випадку
попередньої професійної підготовки до дій, зокрема, і у разі ризику
застосування традиційного підходу (“старих” методів) у боротьбі з
сучасними видами злочинності. Те ж саме можна сказати і про
транснаціональну злочинність, що сьогодні стала реальним антисуспільним
феноменом, який охоплює різні протиправні сфери діяльності, що
супроводжується специфічними організаційними формами здійснення
злочинів. Боротьба з ними вимагає розробки і вжиття комплексу заходів
соціального, управлінського, правового та іншого характеру, тому що
існуючі на транснаціональну злочинність радикально вплинути не в змозі
[2]. Це ж стосується і проблеми “тіньової” економіки, “відмивання”
коштів. Як відомо, витоки цієї проблеми в державі можна віднести на
початок першої половини минулого десятиріччя, коли погіршення
економічного становища, нестабільність грошової одиниці примусили
більшість громадян зберігати зароблені кошти у більш надійній валюті
інших країн. Сьогодні нагромадження капіталу в тіньовому секторі
продовжується. Певна кількість суб’єктів підприємницької діяльності
ухиляється від сплати податків, внаслідок чого бюджети різних рівнів не
доотримують значної суми коштів. Зрозуміло, що держава зацікавлена в
тому, щоб перевести доходи, приховані від оподаткування, до легальної
сфери економіки. Цьому повинен сприяти і закон. Та, на жаль, ст. 209
”Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих
злочинним шляхом” чинного КК України поки що не “працює” належним чином.
Причина та ж: методи боротьби з відмиванням коштів, які за минулі
десятиріччя опанували правоохоронні органи України у боротьбі із
злочинами у сфері економіки, тут ефективно не діють. У зв’язку з цим
кількість винесених судових вироків по кримінальних справах, порушених
за статтею 209 КК України, на практиці поки що не відповідає масштабам
тіньової економіки [3].

Ці та деякі інші причини вказують на те, що вирішення проблеми
професійного ризику і безпеки працівників ДПС потребує наукового
забезпечення, при цьому визначення ознак, які відображають
змістовно-структурну сутність поняття професійного ризику працівників
податкової міліції, інших підрозділів органів ДПС, а також самого
поняття, чому присвячена стаття, варто вважати першочерговим завданням,
оскільки цей аспект проблеми профризику податківців донині у науковій
літературі достатньо не висвітлений. Розв’язання цієї проблеми сприятиме
розробці науково обґрунтованих рекомендацій з мінімізації ризику,
захисту органів ДПС та їх працівників від протиправних посягань, а в
цілому – підвищенню ефективності боротьби з порушеннями податкового
законодавства.

У літературі з проблеми ризику перш за все привертає увагу поширеність
поняття “ризик”, яке застосовується багатьма галузями науки. Цю проблему
у своїх роботах розглядали В. Абчук, А. Альгін, І. Бестужев-Лада,
П. Ваганов, Ю. Воробйов, Д. Гродзинський, В. Крошко, В. Маршал,
П. Мельник, С. Мягков, В. Ойгензіхт, А. Омельченко В. Петровський,
В. Столбовий, М. Чухваєв, О. Ястремський та ін. Але ризик у професійній
діяльності нещодавно створеного центрального органу виконавчої влади –
ДПА України – та його структурних підрозділів залишається поза увагою
науковців, належного висвітлення в теорії він поки що не отримав і
потребує докладного вивчення.

Визначення змістовно-структурних ознак і поняття професійного ризику
працівників органів ДПС України розпочнемо з тлумачення терміна “ризик”.

Спочатку звернемось до довідкових і фахових юридичних енциклопедичних
видань, які найбільш широко використовуються правознавцями в науковій і
практичній діяльності. За сучасним Тлумачним словником української мови,
ризик – це усвідомлення можливості небезпеки; сміливий вчинок зі
сподіванням успіху; можливість невдачі або збитків у якійсь справі [4,
687].Враховуючи, що етимологія слова “ризик” уже розглядалась у
літературі [5, 53–58], основну увагу зосередимо на визначенні терміна
“ризик” як поняття.

Виданий 1965 р. Энциклопедический словарь правовых знаний (Советское
право) [6] взагалі не містить статті “ризик”. Словник тлумачить понад
1000 слів (статей) з різних галузей права (адміністративного,
державного, земельного, кримінального, фінансового та ін.), але слово
“ризик” серед них відсутнє. Це свідчить про ту увагу, а точніше про її
недостатність, яка в той час приділялась у радянському праві поняттю
”ризик”, зокрема і у сфері правоохоронної діяльності. Наступний словник,
до якого ми звернемось, було видано майже 20 років потому, у 1984 р. –
Юридический энциклопедический словарь. Він також містить понад 1000
статей, одна з яких – “ризик випадкової загибелі майна” [7], де це
поняття тлумачиться з погляду цивільного права, як ”ризик можливого
несення збитків у зв’язку з загибеллю або зіпсуванням майна з причин,
які не залежать від сторін зобов’язань (випадок, непередбачена сила)”
[7, 321]. Як бачимо, і на той час чітко визначеного і
загальновизначеного поняття професійного ризику працівників
правоохоронних органів не було. Термін “ризик” відсутній і в деяких
інших юридичних довідкових виданнях [8]. При чому, дещо більша увага в
таких виданнях приділяється ризикам, притаманним сфері
господарювання [9, 809; 10, 549; 11, 296], а не правоохоронній сфері, в
якій, власне, і функціонує податкова служба зі своїм спеціальним
підрозділом – податковою міліцією.

Виходячи із поставленого завдання дослідження, спроба вирішення якого
здійснюється у статті, нас більше цікавить ризик, притаманний
професійній діяльності працівників податкової служби, її спеціального
підрозділу – податкової міліції. Але автори більшості фахових довідкових
видань, що систематизують терміни і поняття, які використовуються у
сфері оподаткування, як правило, уникають цього терміна і спроби його
тлумачення [12; 13], хоча модернізація суспільства, трансформація
соціально-економічних відносин поставили сьогодні на порядок денний
вимогу щодо уточнення багатьох понять і термінів, які використовуються у
правовій і економічній сферах, зокрема, податковій. Розв’язанню цих
питань повинен служити Словник-довідник для працівників органів
державної податкової служби, який, враховуючи сучасні вимоги до
професійної компетенції працівників різних галузей господарювання,
державного управління, було видано у 2001 р. Академією ДПС України [14].
Він містить понад 2 000 статей, які тлумачать правові,
фінансово-економічні, митні та інші поняття, терміни та термінологічні
звороти, саме ті, що, як зазначається в анотації до словника, найчастіше
вживаються в законодавчих актах, навчальних і фахових виданнях,
повсякденній діяльності працівників податкової та контрольно-ревізійної
служби. У словнику-довіднику міститься вісім статей, що безпосередньо
тлумачать поняття “ризик”. Але лише деякі з них, і то з великою часткою
умовності, можна віднести до діяльності податкової служби, оскільки
жодне з них не враховує специфіки діяльності органів ДПС, яку зумовлюють
покладені на цю службу функції. Це, перш за все, загальне поняття
ризику: ”1) небезпека несприятливого наслідку на одне явище, що
очікується, тобто імовірність збитків або упущення зиску в будь-якій
сфері діяльності; 2) об’єкт страхування; 3) дія навмання з надією на
щасливий випадок” [114, 247]. У словнику-довіднику тлумачиться поняття
”діяння, пов’язане з ризиком”[14, 80], яке дублює зміст відповідної
статті чинного КК України (ст. 42), а також містяться поняття таких
ризиків, що притаманні діяльності суб’єктів господарювання: кредитний
ризик – імовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків,
які необхідно сплатити за користування кредитом у терміни, визначені у
кредитному договорі [14, 140]; процентний ризик – ризик скорочення суми
чистого процентного (дисконтного) доходу або збільшення процентних
(дисконтних) витрат внаслідок зміни процентних ставок на ринку [14,
247]; ризик банківський – можливість зазнати втрат у разі виникнення
несприятливих для банку обставин [14, 247]; ризик ліквідності – ризик
того, що у банку виявиться недостатньо коштів, щоб виконати свої
платіжні зобов’язання у встановлені строки [14, 247]; ризик процентної
ставки – ризик скорочення суми чистого процентного доходу внаслідок
зміни процентних ставок на ринку [14, 247]; страховий ризик – певна
подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки
ймовірності та випадковості настання [14, 271]. Як видно з наведених
визначень, відрізняються вони галузевою приналежністю – кредитна,
банківська, страхова та інші сфери, – а об’єднує їх така обов’язкова
ознака, як невизначеність, можливість настання якоїсь події, випадку – у
банку може виявитися недостатньо коштів для виконання зобов’язань (ризик
ліквідності), у разі виникнення певних несприятливих обставин, банк може
зазнати втрат (банківський ризик) та ін. Але це не означає, що такі
наслідки будуть обов’язково, існує лише вірогідність їх настання.
Зменшення (мінімізація) вірогідності прояву цих наслідків потребує
управління ризиками, механізм якого напрацьовується на практиці й у
теорії. Саме тому в умовах економічної кризи, конфлікту інтересів у
сфері податкових відносин, ризику та невизначеності ситуації працівники
ДПС повинні мати здатність до моделювання, прийняття правильних
управлінських рішень, що потребує попередньої підготовки і навчання з
метою запобігання ризикам [15; 16].

Узагальнюючи тлумачення словників і різних енциклопедичних видань, під
ризиком потрібно розуміти дії, що здійснюються сміливо, рішуче,
наражаючись на небезпеку, або такі, до яких вдаються без чіткого
розрахунку ситуації, що складається. Тлумачення цього терміна містять у
собі ймовірність небажаних наслідків, небезпеку, що загрожує
матеріальним цінностям, безпосередньо людині або її законним правам та
інтересам. Ризик потрібно розуміти загалом як дії людини, що чиняться з
урахуванням можливого недосягнення поставленої мети або досягнення її
через спричинення шкоди (втрати) третім особам чи якимось матеріальним
цінностям або самій особі, яка ризикує. ”Іти на ризик” означає в умовах
невизначеності, з урахуванням конкретної ситуації, яка склалася,
зваживши усі ”за” і ”проти”, здійснювати вчинки, спрямовані на
досягнення поставленої мети, або утримуватись від них.

Далі зупинимось на дослідженні визначень ризику, що подаються у
літературі з різних галузей науки.

У наукових джерелах ризик розглядають, як правило, з відомчої позиції,
відносно специфіки тієї чи іншої сфери діяльності людини. Саме
різноманітність сфер людської діяльності передбачає й наявність різних
видів ризиків – технічного, військового, медичного, космічного,
економічного та ін. Інженер М. Чухваєв, наприклад, розуміє ризик як
імовірність невдачі в процесі впровадження технічних нововведень [17],
психолог В. Петровський – як активне ставлення людини до небезпеки [18].
Екологічний ризик В. Боков і А. Лущік розглядають як можливість
виникнення несприятливих, екологічно небезпечних явищ [19, 178]. У
медицині поняття ризику пов’язується з виникненням явищ, що мають
небезпечний вплив на спосіб життя та стан здоров’я людини [20].

Що стосується економічної сфери, де категорії ризикології, на нашу
думку, набули дещо більшої визначеності, то основними обставинами, які
породжують ризик суб’єктів господарювання, є наявні невизначеність,
конфліктність, брак інформації на момент її оцінювання і прийняття
управлінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни як у
навколишньому середовищі, так і в самій системі, еволюційні
трансформаційні процеси, брак часу на наукове обґрунтування оцінки
значень економічних і фінансових показників і підтримки відповідних
рішень [21]. З указаних обставин до цієї сфери тяжіють і податкові
ризики – можливість порушення платниками податків чинного законодавства,
що регулює відносини у сфері оподаткування [22].

Теоретичній розробці проблеми ризику в правоохоронній сфері в діяльності
правоохоронних органів тривалий час не приділялось належної уваги. Лише
починаючи з кінця 60-х років ХХ ст., про актуальність та необхідність
розробок зазначених проблем згадали в своїх дослідженнях А. Алексєєв,
Д. Гребельський, Г. Іванін, О. Лєкарь, Г. Сінілов та ін.

Дослідження проблеми ризику у сфері діяльності правоохоронних органів,
серед яких державній податковій службі як органу податкового контролю,
її спеціальному підрозділу – податковій міліції, – відведена важлива
роль у забезпеченні безпеки держави, її економічного сектору, завжди і
цілком виправдано базувались на вивченні причинного зв’язку ризику з
таким поняттям, як небезпека. Думки, що ризик – це небезпека, а
ризикована дія – небезпечна дія, дотримуються багато вчених, у т. ч.
В. Столбовий, А. Омельченко, В. Ойгензіхт [23; 24; 25; 26]. Останній,
проте, вважає, що небезпека до певного моменту не пов’язана з ризиком.
Дослідник В. Абчук, маючи на увазі подолання небезпечності небажаних
наслідків для того, хто ризикує, зазначає, що ризик – це вимушений
спосіб дій за умов невизначеності. Він підкреслює необхідність наявності
при цьому у працівника сміливості для успішного подолання такої
небезпечності [27].

У правоохоронній сфері, у якій функціонує і державна податкова служба,
проблема ризику на сьогодні залишається однією з основних в процесі
правоохоронної діяльності, що здійснюється, зокрема, і у інтересах
кримінального судочинства. У правовій галузі науки базовою основою для
оцінки та аналізу ризику є його правомірність, тобто наскільки
ризиковані дії спираються на закон, відповідають правовим нормам. На
нашу думку, цієї сфери стосується і загальний висновок щодо розуміння
сутності ризику. Висновок про те, що найпоширеніше і в той же час
значною мірою узагальнююче поняття – це професійний ризик, тобто ризик
професії як певний, по суті, обов’язковий структурний елемент трудової
діяльності, носієм ризику професії є працівник – учасник трудового
процесу. Працівник, який ризикує при виконанні трудових функцій, або
група працівників ризикують індивідуально або, відповідно, колективно.
Людина, яка ризикує, – це працівник, який завжди сприймає чи створює
професійні ризики [28].

Оскільки відомо, що професійний ризик співробітників правоохоронних
органів, у тому числі і податкової служби, найчастіше виявляється в
галузях, окреслених крайньою необхідністю і необхідною обороною, дії
оперативних працівників в умовах необхідної оборони, крайньої
необхідності при виконанні ними службових функцій в стані професійного
ризику вимагають досконалого кримінально-правового врегулювання. Спроба
здійснити принципове і важливе нововведення – дати кримінально-правове
визначення виправданому і господарському ризику – була здійснена ще у
другій половині 80-х років минулого століття у проекті Основ
кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік [29]. Основи
кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік були прийняті
Постановою Верховної Ради СРСР від 2 липня 1991 р. № 2282-1, але при
створенні СНД чинності не набули. Об’єктивна потреба в оновленні
кримінального законодавства викликана новими соціально-економічними
умовами, що виникли в той час у суспільстві внаслідок “перестройки”.
Потреба в заохоченні обґрунтованої ініціативи, творчості у
науково-технічній та виробничій діяльності, вивільненні свідомості
наукових працівників і керівників сфери господарювання від страху бути
притягнутим до кримінальної відповідальності за неординарні, ризиковані
дії, змусила авторів запропонувати у ст. 26 проекту Основ
кримінально-правове поняття “виправданий професійний і господарський
ризик”. Правда, таким він міг бути лише за наявності сукупності двох
обмежувальних умов, які суттєво б завадили застосуванню цього інституту
на практиці: 1) якщо поставлена ціль не могла бути досягнута не
пов’язаними з ризиком діями; 2) особа, яка припустила ризик, вжила всіх
можливих заходів щодо запобігання шкоді. Зрозуміло, дотриматись названих
умов на практиці, в екстремальній ситуації, під впливом стресогенних
факторів, поєднаних з високою інтенсивністю здійснюваних дій і рядом
інших непередбачуваних обставин, навряд чи можливо. Зазначені положення
законопроекту, хоча і далекі від довершеності, відіграли певну роль у
подальшій розробці кримінально-правового поняття професійного ризику. У
вітчизняній законотворчій практиці при прийнятті КК України від 5 квітня
2001 р. вони, безсумнівно, вплинули на формування окремих його статей
(ст. 42 “Діяння, пов’язане з ризиком” [5, 64–71] та ін.)

Зазначені вище інститути – крайньої необхідності і необхідної оборони –
і сьогодні, при кваліфікації діяння як виправданого ризику, мають
вирішальне значення. Саме тому дотримання умов указаних інститутів у
кожному конкретному випадку подолання небезпеки, що загрожує цінностям,
які охороняються законом, дає змогу вважати такі дії, пов’язані з
усуненням зазначеної небезпеки, правомірними. Дослідження практики
правоохоронної діяльності надає підстави поставити на перше місце серед
інших такі умови правомірності: для інституту крайньої необхідності –
заподіяна шкода за розміром не повинна перевищувати шкоду відвернену,
для необхідної оборони – заподіяна шкода має відповідати небезпечності
посягання чи обстановці захисту.

Цілком природно вважати, що професійний ризик співробітників такого
правоохоронного органу, як державна податкова служба має місце і
виявляється у тих галузях, що входять у сферу існуючої системи
оподаткування, яка містить два основних елементи – сукупність податків і
зборів і порядок (процедуру) їх справляння  у встановленому законом
порядку [30], – а також при застосуванні ними своїх повноважень
відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
від 4.12.90 № 509-XII. Частина 2 ст. 21 вказаного Закону покладає на
працівників спеціального підрозділу податкової служби – податкової
міліції – загальний обов’язок при загрозі особистій чи громадській
безпеці вжити заходів щодо запобігання правопорушенням, їх припиненню
тощо, незалежно від того, віднесені вони до компетенції органів ДПС чи
ні. Це положення Закону має суттєвий вплив на виявлення профризику у
зазначеній сфері. Проте діяльність податкової міліції регламентується ще
й Законами України “Про міліцію” від 20.12.90 № 565-XII, “Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від
30.06.93 № 3341-XII та іншими, а їх оперативних апаратів – ще одним
Законом: “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 № 2135-XII.
Останній регулює ту частину діяльності податкових органів, особливістю
якої є сфера неоприлюдненого здійснення оперативно-розшукових заходів.
Неоприлюдненість їх проведення ускладнює проблему дослідження, оскільки
вона поширюється на різні площини вияву професійного ризику, в т. ч. на
його різновид у сфері оперативно-розшукових відносин. Зрештою, ризик у
сфері оперативно-розшукової діяльності податкової міліції варто вважати
окремим випадком професійного ризику.

Невизначеність, непередбачуваність, несподіваність ситуацій, що
виникають на практиці, надзвичайно швидкий їх розвиток також вимагає від
оперативного працівника надзвичайно високої професійної та фізичної
підготовки, формування в нього оперативного мислення, здатності в
екстремальних умовах прийняти правильне рішення, у будь-який момент
скоригувати його, не відступаючи від морально-етичних, правових і
праксеологічних (вони містять тактичний аспект)критеріїв виправданості
удавання до професійного ризику. Ситуації професійного ризику, на нашу
думку, виникають не обов’язково одночасно з виникненням
кримінально-правових (процесуальних) відносин, а ще раніше, наприклад,
коли виникають оперативно-розшукові відносини. Це надзвичайно важливо
для практики, тому що оперативний працівник, спираючись на визначені
чинними законодавчо-нормативними актами права й обов’язки, має
можливість використовувати всі правові інститути та механізми, яких
стосується професійний ризик. Безперечно, він містить у собі творчий, а
за наявності спеціального спорядження (екіпіровки) і технічний аспекти.
Зазначимо, що ці аспекти професійного ризику можуть виявлятися в
оперативно-розшуковій роботі, оскільки виконання обов’язків за шаблоном
може бути виправданим у ситуаціях, що не містять несподіванок,
випадковостей, невизначеності. Істотним чинником для розуміння
відмінностей ризику в сфері оперативно-розшукових відносин і
професійного ризику (останнє поняття значно ширше) є, на нашу думку,
певні підстави їх вияву. По-перше, професійний ризик як такий, існує з
моменту виникнення кримінально-правових (процесуальних) стосунків між
правоохоронним органом і злочинцем, тоді як умовою виявлення
оперативного ризику є виникнення оперативно-розшукових стосунків між
оперативними працівниками підрозділів податкової міліції і особами, які
обґрунтовано підозрюються у підготовці або вчиненні злочину. Другою
істотною особливістю оперативного ризику є звернення до нього в
неоприлюднених умовах здійснюваних заходів. До третьої особливості
належать сили, засоби і методи, що застосовуються в
оперативно-розшуковій діяльності, де ризик виступає як засіб досягнення
мети, що стоїть перед оперативним працівником. Враховуючи сказане можна
стверджувати, що професійний ризик виникає одночасно з будь-якими
правовими відносинами – кримінально-процесуальними,
оперативно-розшуковими та ін., зокрема, охоронними (ст. 19 Закону
України ”Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р.
№ 509-XII). Але деякі особливості оперативно-розшукової діяльності
виділяють його окремо у професійний ризик у сфері оперативно-розшукових
відносин [5, 19–29].

Отже, співробітники податкових органів, з огляду на свої професійні
обов’язки, зобов’язані чинити дії, пов’язані з подоланням небезпеки
завдання шкоди інтересам, що охороняються законом, у тому числі і своїм
особистим. Питання лише в тому, щоб розв’язання екстремальної,
позаштатної ситуації, яка виникла, було в межах необхідної оборони або
крайньої необхідності, тобто дії співробітників для того, щоб їх вважали
правомірними, ні в якому разі не повинні виходити за межі цих
інститутів.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна виділити три
групи основних взаємопов’язаних ознак, які повинні відображати змістовну
структуру поняття професійного ризику працівників податкової служби.
Перша група ознак більш загальна – це ті, що характерні для професійного
ризику працівників ДПС як правоохоронного органу. Серед них: а)
невизначеність, непередбачуваність, несподіваність ситуацій, що
виникають на практиці, б) загроза безпеці держави, її економічному
сектору (економічній безпеці) або особистій чи громадській безпеці, чи
матеріальним цінностям, людині, її законним правам та інтересам, в)
імовірність настання не бажаних наслідків. Друга група має специфічне
забарвлення і характерна для тих випадків професійного ризику, виявлення
яких пов’язано з виконанням працівниками податкової служби суто
специфічної функції з контролю за дотриманням податкового законодавства:
а) загроза існуючій системі оподаткування, яка являє собою сукупність
податків і зборів та порядок (процедуру) їх справляння, б) здійснення
дій з контролю за дотриманням податкового законодавства відповідно до
повноважень і обов’язків, визначених чинним законодавством. Третя група
ознак носить характер обов’язкової вимоги і стосується безпосередньо
ризикуючих працівників податкових органів в екстремальних, позаштатних
ситуаціях – ситуаціях ризику: а) правомірність дій, що здійснюються,
зокрема і в інтересах кримінального судочинства, б) обмеженість дій у
ризикованій ситуації межами крайньої необхідності і необхідної оборони.

Вивчення ситуацій профризику при здійсненні податківцями правоохоронної
діяльності, накопичений емпіричний досвід його подолання, окреслені вище
змістовно-структурні ознаки дають змогу, виходячи із запропонованого
автором раніше визначення професійного ризику працівників податкової
міліції ДПС та інших правоохоронних органів [5, 32–33], визначити
професійний ризик працівників підрозділів податкової міліції органів
державної податкової служби України як невизначеність результатів
(наслідків) діяльності, що здійснюється на виконання поставлених завдань
у процесі реалізації оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та
охоронної функцій відповідно до загальноприйнятих морально-етичних норм
і вимог чинного законодавства в умовах небезпечності, при яких виникає
реальна загроза системі оподаткування, життю або здоров’ю – власному чи
іншої особи, – безпеці суспільства і держави, інтересам фізичних і
юридичних осіб, що охороняються законом, з метою запобігання, припинення
або усунення такої загрози, попередження та виявлення порушень
податкового законодавства, навіть і з заподіянням шкоди, але менш
значної за відвернену, або яка відповідає небезпечності посягання чи
обстановці захисту.

Під професійним ризиком працівників оперативно-розшукових підрозділів
податкової міліції у сфері ОРД слід розуміти невизначеність результатів
(наслідків) їх дій, що здійснюються за вище означених умов у процесі
оперативно-розшукової діяльності за її принципами, з метою отримання
інформації для захисту системи оподаткування, забезпечення безпеки
громадян, суспільства і держави, припинення порушень податкового
законодавства та в інтересах кримінального судочинства.

Професійний ризик працівників інших підрозділів податкових органів не
перетинає меж, окреслених завданнями і функціями податкової служби. Він
також пов’язується з професійною діяльністю податківців, виконанням
покладених на них завдань і функцій за умов невизначеності та небезпеки,
при реалізації повноважень, наданих чинним законодавством саме цим
підрозділам податкових органів.

Викладене дає підстави сформулювати такі висновки.

Діяльність працівників податкової служби, її спеціального підрозділу –
податкової міліції – постійно відбувається в умовах, коли звернення до
інституту професійного ризику є об’єктивною необхідністю. Зокрема,
специфіка оперативно-розшукової роботи, крім загальних вимог до
психічного і фізичного здоров’я людини, висуває ще й ряд спеціальних
вимог. По-перше, ефективність дій оперативного працівника в
екстремальних умовах залежить передусім від можливостей організму – в
розумінні нормального забезпечення фізичних і психічних функцій
(психофізіологічна надійність, готовність у будь-який момент до дій в
екстремальних умовах). По-друге, оперативному працівникові повинна бути
притаманна здатність до переходу від одного виду діяльності до іншого,
йому слід мати розвинене сприйняття, вдосконалювати свої професійні
вміння і навички, морально-етичні якості. По-третє, управління
професійними ризиками, сутність якого полягає в їх мінімізації, потребує
організаційно-правового, в тому числі кадрового, а також інформаційного,
техніко-інфраструктурного, тактичного забезпечення, налагодженої системи
управління на всіх рівнях: загальнодержавному та відомчих –
стратегічному, оперативному і тактичному. У зв’язку з цим подальші
дослідження такого виду діяльності необхідно здійснювати в першу чергу з
урахуванням організіційно- правового, морально-етичного, інформаційного,
праксеологічного – він містить тактичний – і психологічного аспектів.
Взагалі, податковій практиці потрібно, щоб заходи, яких вживають не
тільки працівники податкової міліції, їх оперативних підрозділів, а й
інших структурних підрозділів податкових органів, відповідали [5, 39]:

– морально-етичним критеріям: присязі, службовому обов’язку, честі,
принципу ”усі рівні перед законом”, презумпції невинності, гуманізму,
відповідності поведінки кожного податківця етичним вимогам юридичної
етики тощо;

– правовим і організаційним критеріям: вони випливають з вимог Законів
України ”Про державну податкову службу в Україні”, ”Про міліцію”, ”Про
оперативно-розшукову діяльність”, Кримінального і
Кримінально-процесуального кодексів України та інших
законодавчо-нормативних актів, що регулюють відносини у сфері
оподаткування; вимагають знання загальних й особливих вимог щодо
правомірності дій у стані необхідної оборони, крайньої необхідності, при
затриманні злочинців, дотримання умов правомірності звернення до
відповідних положень законів і потребують ефективного організаційного
забезпечення та ін.;

– праксеологічним критеріям, які містять тактичний аспект: вміння
оцінити наявну інформацію, а також конкретну ситуацію, що склалася,
виявити свої переваги в ній, забезпечити собі в екстремальній ситуації
можливу свободу дій з метою запобігти небажаним наслідкам від дій
злочинців, нав’язати їм власну ініціативу, оперативно керуючи наявними
силами, засобами, можливостями, забезпечити перевагу в силах; вміння
проявити в будь-якій ситуації свої інтелектуальні можливості; бути
завжди завбачливо екіпірованим тощо.

Література:

1. Долгий О. Щодо кримінальних порушень встановленого законом порядку
зміни складу структури бюджетів // Право України. – 1998. – № 3. –
С. 18–20.

2. Попович В.М. Транснаціональна злочинність у сфері
фінансово-господарської діяльності / У кн.: Стратегія і досвід боротьби
з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом: Матеріали
науково-практичної конференції. – К.: РВВ МВС України, 1995. – С. 86–89.

3. Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням
підприємницьких структур підвищеного ризику: Аналітичні матеріали НДЦ
АДПСУ.– Ірпінь, 2001. – 135 с.

4. Тлумачний словник української мови: понад 12 500 статей (близько 40
000 слів) / За ред. д-ра філософських наук, проф. В.С. Калашника. – Х.:
Прапор, 2003. – 992 с.

5. Долгий О.А., Задояний М.Т., Крошко В.П. та ін. Мінімізація
професійного ризику працівників підрозділів податкової міліції органів
ДПС України (теоретичні та практичні аспекти): Монографія / За ред.
О.А. Долгого. – К.: Атіка-Н, 2002. – 184 с.

6. Энциклопедический словарь правовых знаний (Советское право) / Ред.
кол. В.М. Чхиквадзе (глав. ред). – М.: Изд-во “Советская энциклопедия”,
1965. – 512 с.

7. Юридический энциклопедический словарь / Гл.ред. А.Я. Сухарев.
Ред.кол.: М.М. Богуславский, М.И. Козырь, Г.М. Миньковский и др. – М.:
Советская энциклопедия, 1984. – 415 с.

8. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. –
К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.

9. Дахно И. Юридический словарь: Словарь законодательных и нормативных
терминов. – 2-е изд., доп. – К.: А.С.К., 2001. – 1056 с.

10. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.:
Книжный мир, 2000. – 720 с.

11. Українсько-російська енциклопедія з податків. – К.: ПП ”Павлушка”,
2000. –736 с.

12. Налоги. Словарь-справочник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 240 с.

13. Толкушкин А.В. Налоги и налогообложение: Энциклопедический словарь.
– М.: Юристь, 2001. – 512 с.

14. Словник-довідник для працівників органів державної податкової
служби / Автори-упорядники: Бондаренко М.О. та ін. / За ред.
М.Я. Дем’яненка, П.В. Мельника. – К.: ДІЯ, 2001. – 344 с.

15. Рудашевский В. Д. Риск, конфликт и неопределенность в процессе
принятия решений и их моделирование // Вопросы психологии. – 1974. – №
2.

16. Солнышков Ю. Критерии оценки возможных решений // Военная мысль.–
М., 1970. – № 11. – С. 64–71.

17. Чухваев М. Риск // Техника молодежи.– 1964.– № 4.

18. Петровский В. А. Новое исследование в психологии: Сборник.– 1973.–
№ 1.

19. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. –
Симферополь: СОНАТ, 1998. – 224 с.

20. Fiksel J. Quantitative risk analysis for toxic chemicals in the
environment // J. Of hazard materials. – 1987/ – 10. – № 2–3. –
p. 227–240.

21. Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій
діяльності // Фінанси України. – 2003. – С. 3–9.

22. Долгий О. Роль та значення виявлення податкових ризиків у процесі
модернізації дослідчих перевірок // Науковий вісник. Збірник наукових
праць Академії ДПС України. – 2002. – № 4(18). – С. 202–205.

23. Столбовий В. Правомірний професійний ризик як інститут
соціально-правового захисту співробітників ОВС // Вісник Львівського
інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 237–342.

24. Омельченко А.И. Творческий риск, его государственно-правовая
охрана.– М., 1955. – С. 7–12.

25. Ойгензихт В. А. Категория риска в современном гражданском праве //
Правоведение.– 1971.– № 5.

26. Ойгензихт В. А. / Проблема риска в гражданском праве. – Душанбе,
1972.

27. Абчук В. А. Теория мудрой отваги // Наука и жизнь.– 1973.– № 5.

28. Мельник П. Кримінологічна концепція вибору та рання профілактика
професійних ризиків // Вісник податкової служби України. – 2000. – № 47.
– www.visnuk.com.ua

29. Постановление Верховного Совета СССР от 2 июля 1991 г. № 2282–1 “О
введении в действие Основ уголовного законодательства Союза ССР и
республик”. – http:// www. business.pravo/ru.

30. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991
№ 1251-XII. – www.rada.kiev.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *