РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття про пороеджеоскопію. Ознаки будови папілярних ліній
Якщо уважно розглядати шкірний покрив людини за допомогою
збільшувального скла (лупи), то можна помітити на папілярних лініях
невеликі поглиблення – пори, на дні яких відкриваються отвори потових
залоз. Діаметр таких поглиблень – 0,08 – 0,25 мм. Хоча загальна
кількість потових залоз на шкірі людини досягає 2,5 млн., однак
розміщені вони край нерівномірно: пор значно більше в місцях тертя – на
внутрішній поверхні пальців і долонь рук, на підошвах ніг, в підпахових
впадинах і т. д., і значно менше на стегнах, спині та інших частинах
тіла. У достатньо чітких слідах папілярних узорів пори відображаються у
вигляді білих (вільних від речовини сліду) мікроскопічних крапок на
гребенях папілярних ліній.
Першим звернув увагу на пори, які відображаються в слідах рук, відомий
криміналіст Едмон Локар. Нерідко сліди рук, знайдені на місці пригоди,
були непридатними для ідентифікації особи на основі вивчення лише
елементарних ознак будови папілярних узорів. Пори привернули увагу
вченого під час вивчення додаткових ознак в будові узорів, які б
дозволили провести ідентифікацію при недостатній кількості деталей –
ознак. Деякі положення про дослідження пор Локар виклав у своїй книжці
«Руководство по криминалистике», де виділив окремі загальні та особисті
ознаки пор: їх розміри, форму, кількість на одиницю площі, розміщення.
Пізніше проведені дослідження вчених-криміналістів підтвердили
можливість ідентифікації особи за особливостями будови пор.
Крім пор, у слідах відображаються також виступи та впадини – невеликі
нерівності на бокових краях папілярних ліній. Першим можливість їх
використання для ідентифікації особи обґрунтував український вчений Г.
Л. Грановський у 1952 р. Через 10 років ці деталі описав індійський
криміналіст Чаттерджі, якому належить прийнята в наш час у всіх країнах
назва розглянутих мікродеталей – еджеоскопічні ознаки – та самого методу
їх дослідження – еджеоскопія (від англійського слова edge – край).
Виступи та впадини розрізняються за розмірами (заданими Вірменської
НДЛСЕ, їх висота складає 50-400 мкм), та формою (овальні, кутасті).
Відстань між ними коливається від 50 мкм до кількох міліметрів. Ці
ознаки багаточисельні. Навіть на невеликих ділянках слідів папілярних
ліній їх можна виявити дуже багато.
У більшості підручників з криміналістики пороскопія розглядається як
допоміжний метод дактилоскопічного дослідження. Між тим пороскопія не є
допоміжною до дактилоскопії, тим більше її різновидом, бо вона вивчає
свій самостійний об’єкт, має свої специфічні закономірності, тому і
становить собою, на наш погляд, самостійний вид експертизи.
Властивості мікроознак. Особливістю пороеджеоскопічного дослідження
слідів папілярних узорів є те, що деталі будови папілярних узорів у
слідах наявні в обмеженій кількості і мають іншу якість: вони є
загальними ознаками, а особистими ознаками, які індивідуалізують слід,
будуть особливості пор та будови країв папілярних ліній; іншими словами,
деталі папілярних узорів при пороеджеоскопічному дослідженні є
орієнтирами, відправними точками для подальшого ідентифікаційного
дослідження за мікроознаками.
Особливості відображення мікродеталей у процесі взаємодії вивчені менше,
ніж відображення ознак макродеталей та загальної будови узорів. За
даними Вірменської НДЛСЕ, в залежності від речовини сліду (кров, фарба
тощо), форма виступів та впадин змінюється (згладжуються нерівності та
зменшуються розміри пор). У багатьох випадках пори та інші мікродеталі
не відображаються зовсім. Наприклад, якщо розміри частинок речовини
сліду (або порошку, який використовувався для його виявлення) перевищує
100 мкм, то мікродеталі не відображаються або згладжується їх форма
(нерівності) і зменшується розмір.
Водночас мікроскопічні деталі також стійкі, як і макродеталі узору, і
відновлюються після поверхневих пошкоджень шкіри (наприклад, після
опіків І та II ступенів).
Передусім в пороеджеоскопічному дослідженні для ідентифікації особи як
особисті ознаки будови папілярних ліній використовують не самі пори, а
особливості будови пор та особливості їх розміщення на гребенях
папілярних лініях, на дні яких є отвори потових залоз. Такі поглиблення
в слідах мають вигляд білих (вільних від речовини сліду) мікроскопічних
крапок (якщо папілярні лінії в сліді забарвлені в темний колір). У
чітких слідах відображається велика кількість пор (9-18 на 1 см
папілярної лінії). Пори розрізняються за розміром (80-250 мкм), формою
(круглі, овальні, трикутні, чотирикутні, зіркоподібні), розміщенням
відносно середини (осі) папілярної лінії, розміщенням одна відносно
іншої.
Дослідження, проведені у Вірменській НДЛСЕ показали, що розміри та форма
пор залежать від температури повітря та його впливу на тіло людини. У
холодний період року (при охолодженні рук) розміри пор зменшуються і
збільшується кутастість форми, в спеку ж діаметр пор збільшується, а їх
краї згладжуються.
Найчастіше пори бувають круглими, іноді овальними або еліпсоподібними,
іноді трикутними, прямокутними, п’ятикутними або невизначеної форми.
Вказані особливості будови пор найменш стійкі, і залежать від багатьох
чинників. Особливості розміщення пор на папілярній лінії є більш стійкою
ознакою і тому найчастіше використовуються в ідентифікаційних
дослідженнях. До таких ознак відносяться: розширення лінії в місці
розміщення пори (мал. 104, 3); незамкнуті пори – відкриті з одного боку
– «затока» (мал. 104, 1), або з обох боків – «протока» (мал. 104, 2);
розміщення пор на гребені лінії, тобто зміщення пори вліво або вправо
від осі лінії (мал. 105, 3); особливості взаємного розміщення пор (теж
дуже стійка ознака), дві поряд розташовані пори, з’єднані «протокою»
(мал. 105, 2); дві близько розташовані пори (мал. 105, 7).
Як мікроознаки в пороеджеоскопічному дослідженні слідів рук
використовують особливості тонких ліній – деталей, схожих на
Мал. 104. Особисті ознаки Мал..105. Особисті ознаки
папілярних ліній: папілярних ліній:
1 – пора, відкрита з одного боку 1 – близько розташовані пори
(затока); 2 – пора, відкрита з обох боків 2 – дві пори, з’єднані
протокою;
(протока); 3 – розширення лінії в міст 3- зміщення пори відносно лінії
осі розміщення пори
папілярні лінії, але з меншою шириною (в більшості випадків їх ширина не
перевищує 80 мкм). Вони становлять собою виступи на дні борозенок між
папілярними лініями. Такі лінії зустрічаються не у всіх людей, і лише на
окремих ділянках узорів. Вони не створюють злиття або розгалуження. Як
особисті ознаки використовують такі їх особливості, як наявність на
відповідній ділянці узору тонких ліній, їх довжина та численні перериви.
До особистих ознак можна включати розміщення точок зміни ширини тонких
ліній, а також особливості розміщення тонких ліній відносно папілярних
ліній звичайної ширини та їх деталей.
Можна використовувати як особисті ознаки і особливості будови флексорних
ліній: великих згинальних складок шкіри на долонях та між фалангами
пальців рук. Звичайно їх рекомендують використовувати як орієнтовні та
допоміжні ознаки під час ідентифікаційного дослідження слідів папілярних
ліній, з чим не завжди можна погодитись. На краях флексорних ліній також
наявні численні мікродеталі – виступи і впадини, особисті ознаки яких
описані раніше. Мікроаналіз цих ознак перетворює флексорні лінії у
важливе джерело ідентифікаційної інформації.
Крім того, як особисті ознаки при малому ідентифікаційному полі
використовують і особливості будови білих ліній: мілких складок, які
відображаються в слідах папілярних узорів після їх обробки порошком, у
вигляді тонких білих ліній, звідки й одержали свою назву. Анатомічна
природа білих ліній ще не встановлена. Можна тільки здогадуватись, що
вони створюються під дією руху м’язів у місцях слабого розвитку
підшкірної жирової клітковини і більш міцного зрощення шкіри з
нижчерозміщеними шарами. За літературними даними, на нігтьових фалангах
пальців рук білі лінії зустрічаються у 18% випадків, на великих пальцях
правої руки частіше, ніж на лівій руці та інших пальцях.
На основних та середніх фалангах пальців рук вказані білі лінії
спостерігаються в 60% випадків. Близько 80% білих ліній зберігається
довго, не міняючи розмірів та форми, а в решті випадків такі лінії
протягом одного – двох місяців можуть з’явитися, зникнути або змінити
розміри та форму. Із-за нестійкості білі лінії використовують лише як
допоміжні ідентифікаційні ознаки.
Мікроскопічні деталі флексорних або «білих» ліній порівняно нестійкі, як
і самі складки, на краях яких вони розміщуються. Однак, коли вони видимі
і в сліді, і на експериментальному відбитку, їх можна виділяти та
використовувати для ідентифікації.
Як і в традиційному дактилоскопічному дослідженні, як особисті ознаки
використовують особливості рубців (шрамів), які є наслідками різних
травм, хірургічних операцій та захворювань. Розміри і місцезнаходження
рубців розглядаються в дактилоскопії як ідентифікаційні ознаки. Раніше
був наведений їх перелік, який свідчить про те, що відображення рубців у
слідах дозволяє вирішувати ідентифікаційні завдання навіть тоді, коли
папілярні лінії не мають необхідної ідентифікаційної інформації або
навіть не відобразилися в слідах.
Використана Література
1. Андрианова В. А., Евсиков В. Н., Зуев Е. И., Теткин С. И. Выявление
бесцветных пальцевых следов порошками на различных поверхностях //
Сборник работ по криминалистике (дактилоскопические исследования).
1957.- М-С.37-64.
2. Ароцкер Л. Е., Грановский Г. Л. Неточное определение участка
папиллярного узора ведет к ошибке // Практика криминалистической
экспертизы. Сб. 1-2.-М, 1961.-С. 195-198.
3. Баканова Л. П. Дактилоскопические исследования: Учебное пособие
-Ташкент, 1980 г. – 52 с.
4. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладонной
поверхности рук человека по деталям папиллярных узоров // Криминалистика
и судебная експертиза. Вып. 3- Киев, 1966-С. 199-212.
5. Бобырев В. Г., Фильков В. И. Модификация химического способа
выявления следов рук // Повышение эффективности криминалистических
экспертиз при расследовании преступлений.- Волгоград, 1988.- С. 30-33.
6. Бобырев В. Г., Гаглошвили А. У. Применение магнитного порошка для
выявления потожировых следов на пористых поверхностях // Экспертная
практика и новые методы исследования. Экспресс-информация.- Вып. 17.-
М., 1989.-С. 4-8.
7. Выявление отпечатков пальцев с помощью вакуумного напыления // В
помощь экспертам.-М., 1976.
8. Гардаускас Ю. Ю. О некоторых недостатках подготовки материалов для
экспертизы следов рук // Экспертиза при расследовании преступлений
(информационные материалы). Вып. 7.- Вильнюс, 1969.- С. 18-23.
9. Герасимов В. Дактилоскопия // Наука и жизнь. № 1.- С. 79-83.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
