Реферат на тему:
Поняття функцій правових норм
В юридичній науці термін «функція» вживається для характеристики
соціальної ролі держави і права.
Дослідження поняття «функція правової норми» на сьогодні не дозволяє
констатувати факт єдиного розуміння на цю проблему. Якщо ж синтезувати
різні точки зору з цього питання, то в кінцевому результаті побачимо, що
під функцією норм права розуміють чи соціальне призначення правових
норм, чи напрям правового впливу на суспільні відносини, чи і те і інше
разом взяті.[2]
Останнє пов’язане з тим, що як соціальне призначення, так і напрям його
впливу на суспільні відносини, взяті окремо, не вичерпують собою поняття
функцій норм права. Якщо під функцією правової норми розуміти тільки її
соціальне призначення, то таке поняття буде мати досить загальний
характер.
Поняття «функція норми права» повинно охоплювати одночасно як
призначення цієї норми, так і похідні з цього напрямку його впливу на
суспільні відносини. Тому, розкриваючи поняття будь-якої функції норм
права, необхідно постійно мати на увазі зв’язок призначення права з
напрямками його впливу і навпаки.
Дослідження функцій правових норм має важливе теоретичне і практичне
значення. Питання про функції норм права тісно пов’язане з їх соціальною
цінністю.
В механізмі правового регулювання кожний вид правових норм вирішує
специфічні завдання, виконує притаманні тільки їй функції. Це положення
доведено рядом досліджень, які в сукупності складають новий напрям в
правознавстві. Дослідники цього напряму приділили велику увагу
дослідженню природи, соціальної цінності і функцій правових норм.[4]
Питання про функції правових норм – це питання про їх службову роль в
механізмі правового регулювання. Саме ж дослідження функцій норм права
дозволяє більш рельєфно показати їх соціальну роль в нормативному
регулюванні суспільних відносин.
Сама цінність норм права полягає в тому, що вони, будучи загальними
правилами поведінки, узагальнюють типове в діяльності людей, базуються
на їх історичному досвіді, виконують важливі для суспільства функції,
забезпечуючи йому урегульованість і порядок, направляють дії людей на
здійснення більш цілеспрямованих і правових (таких, що не суперечать
праву) вчинків. Тому дослідження природи функцій правових норм вцілому
та відносно визначених норм права зокрема, відокремлення їх
особливостей, пізнання шляхів, форм і методів реалізації, без сумніву,
буде сприяти більш ефективному використанню норм права у вирішенні
складних завдань самого права.
?????????a?ьовою установкою, власною забезпеченістю, чіткістю вимог. Це
положення відповідає вченню про функції об’єктів, в якому завжди
підкреслювалось, що функція закладена в кожному об’єкті, який здатний
діяти. «Під функціями предмета, засобу чи явища, – пише В.П. Тургинов, –
ми розуміємо форми їх впливу на інші предмети, засоби чи явища».[5]
Функція конкретної норми (в тому числі і відносно визначеної) – це
функція окремої клітинки системи права, функція зумовлена юридичною
силою і соціальними можливостями саме цієї норми. Така функція частіше
всього характеризує основну не прямо і безпосередньо, а опосередковано,
вона підкреслює певну деталь, частинку в основній функції права. Разом з
тим функція правової норми повинна містити в собі специфічні
особливості, які б дозволяли їй бути визначеним правовим явищем і
відрізнятися від інших своїми характерними особливостями.
В дослідженні функцій правових норм можна побачити два підходи до їх
класифікації. Окремі автори називають тільки одну основну функцію норм
права, яку вони втілюють в процесі регулювання суспільних відносин. Так,
В.А. Кирин вважає, що будь-яка правова норма виконує, як правило,
яку-небудь основну для неї функцію, приписану законодавцем саме цій
нормі.[3] Про одну основну функцію правових норм пише С.С. Алексєєв :
«Основна функція нормативних приписів в правовій системі заклечається в
тому, щоб забезпечити конкретизоване, детальне, точне і визначене
нормативне регулювання суспільних відносин. Цю свою основну функцію
правові приписи можуть виконати лише в тому випадку, якщо вони
виражають, з одного боку – зміст і особливості тих чи інших обставин,
актів поведінки та ін., а з іншої – волю законодавця, загальний масштаб,
зразок, модель поведінки».[1] Звідси випливає, що основною функцією
правової норми є конкретизація та деталізація регулювання суспільних
відносин (іншими словами – регулятивна функція правових норм).
Отже, функції правових норм – це основні напрями впливу права на
суспільні відносини з метою їх врегулювання, а також реалізація
соціального призначення права в суспільстві, шляхом застосування
конкретних правових приписів.
Література:
1. Алексеев С.С. Структура советского права – М., 1979 – С. 81-82 (262)
2. Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права. – М.,1999 –
С. 167 (254)
3. Кирин В.А. Функциональные святи правовых норм.// Советское
государство и право. – 1972, №6 – С. 30-31
4. Нормы советского права. Проблемы теории / под ред. М.И. Байтина и
В.К. Бабаева/. – Саратов, 1987. – С.204
5. Тургинов В.П. Философия сознания – М., 1971 – С. 171.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
