Поняття договору підряду (реферат)

Реферат на тему:

Поняття договору підряду

1.1. Поняття договору підряду.

За договором підряду, одна сторона (підрядчик) забов(язується виконати
на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її
або з своїх матеріалів, а замовник зобов(язується прийняти й оплатити
виконану роботу (ст.332 ЦК УРСР).

За ст. 856 нового ЦК України за договором підряду одна сторона
(підрядник) зобов(язується на свій ризик виконати певну роботу за
завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов(язується прийняти
й оплатити виконану роботу. Отже обидва визначення майже збігаються з
тією різницею, що в другому з них немає посилення на використані для
роботи матеріали.

Аналіз невизначеного визначення договору підряду дає достатні підстави
для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатній
договір.

Закон не розкриває змісту робіт, однак, є факт, що предметом договору
підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває
тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з
матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Буквальне
тлумачення ст. 332 ЦК УРСР виключає можливість віднесення до предмету
договору підряду робіт, які виконуються без використання матеріалів
(наприклад,ремонт годинника, радіоприймача, телевізора без використання
запасних деталей чи інструментів). Правда, деякі автори радянського
періоду, зокрема В.Г. Вердников, визнали за можливе розглядати як
матеріал річ, що її надали для ремонту. Відомі випадки виконання робіт
без використання матеріалів, але із застосуванням інструментів або без
них (риття траншеї, переміщення вантажу тощо). Такі роботи можуть бути
визнані підрядними, оскільки їх дія спрямована на відповідні зміни
матеріальних об(ктів. Тому визначення договору підряду в новому ЦК є
більш вдалим, оскільки воно не заперечує можливість визнання
підрядниками договірних відносин без використання для виконання робіт
відповідних матеріалів.

У юридичній літературі договір підряду розглядається як з багатьох так
званих договорів про надання послуг, хоч у законодавстві він до такої
категорії договорів не віднесений. При цьому договір підряду необхідно
відмежувати від інших договорів, що стосуються надання різних послуг
(договір зберігання, доручення тощо), оскільки в останній результат
роботи не має потрібного речового відтворення і використовується в
процесі самої діяльності виконавця таких послуг. Однак на практиці
відносини, які виникають у зв(зку з наданням послуг, настільки
різноманітні, що такі рекомендаціїї щодо розуміння предмета договорів
про надання послуг не завжди можуть дати позитивні наслідки. При цьому
найбільші труднощі виникають під час визначення правової природи послуг
з навчання музики, іноземних мов (репетиторство), з відновлення обрядів,
а також послуг, пов(язаних з кінокорцентною, театральною діяльністю
тощо, оскільки для таких послуг характерна відсутність матеріалізованого
результату і в цивільному законодавстві фактично немає норм, які б
регулювали договірні відносини такого роду. До таких відносин можна
застосовувати (за аналогією) відповідні норми, що регулюють договір
підряду.

Отже, за Цивільним кодексом України та ЦК УРСР, предметом договору
підряду є матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення
і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного
призначення. У змісті цієї статті не враховано особливості численних
послуг, для яких характерна відсутність матеріалізованого результату. У
зв(язку з цим певний інтерес становить досвід зарубіжних країн. Так,
Цивільний кодекс Франції передбачає договір найму робіт і послуг як
єдиний договір. Цивільне законодавство Федеративної Республіки Німеччини
окремо регулює договір найму послуг та договір підряду. При цьому
предметом договору послуг можуть бути будь-які послуги, а предметом
договору підряду – як виготовлення чи переробка речі, так і інший
результат виробничої діяльності чи послуг. Отже, за законодавством ФРН
лише певна частина послуг розглядається як підряд.

Сторонами у договорі підряду є підрядник і замовник. Підрядник – це
особа, яка бере на себе обов(язок виконати замовлену роботу (послуги), а
замовник – це особа, що замовляє виконання певної роботи (послуги),
беручи на обов(язок прийняти й оплатити її результат.

Договірними сторонами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.
Підрядні договори виконують спеціально створені для цього підприємства (
будівельні, будівельно – монтажні) у сфері побутового обслуговування
тощо), а також інші підприємства, що займаються виробничо-господарською
діяльністю. Звичайно спеціальні підприємства виступають як підрядники.
Підрядник має право доручити виконання певної роботи третім особам –
субпідрядникам.

У новому ЦК цим відносинам присвячена спеціальна ст. 857, згідно з якою
підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити для
виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним
перед замовником за результат їхньої роботи і у цьому разі підрядник
виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед
субпідрядником – як замовник.

Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особливо як
підрядників), то вона істотно обмежувалася законодавчими актами. Так,
відповідно до ст. 333 ЦК УРСР громадянин міг виконувати роботи за
допомогою підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови
виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт ( послуг), які
не могли виконуватися на підрядних умовах, визначалися наприклад,
Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 року.
Положенням, зокрема, заборонялось виготовлення і ремонт зброї, ажування
платівок, кінофільмів, магнітних записів, виготовлення виробів із
дорогоцінних металів і каменів, перевезення пасажирів і вантажів
автотранспортними засобами. Безумовно, щодо більшості перелічених у
Положенні робіт заборона була цілком виправданою, проте були й такі
роботи, заборона яких не мала достатніх підстав.

З прийняттям в Україні законодавства ринкового спрямування потреба в
застосуванні багатьох раніше чинних актів стосовно індивідуальної
трудової діяльності відпала. Основоположними принципами нового
законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян , свобода
підприємництва тощо. Так, за ст. 12 Закону України “Про власність “
громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному
виробництві, індивідуальної праці , підприємницької діяльності ,
вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на
майно , одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод , не
заборонених законом. Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких
має ознаки підприємництва, повинні додержуватися правил, визначених
Законом України “Про підприємництво”. Для цього їм необхідно набути
статусу підприємця або утворити ( самостійно чи разом з іншими особами)
підприємство з правами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію
підприємництва. Громадянин, який бажає набути статусу підприємця без
створення юридичної особи, подає до виконавчого комітету заяву,
реєстраційну картку встановленого зразка та документ, що засвідчує
сплату коштів за державну реєстрацію ( 8).

Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає
види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл
(ліцензію) ( ст. 856 ЦК України). Це, зокрема, ремонт спортивної та
мисливської зброї, виготовлення та реалізація медикаментів та хімічних
речовин, виготовлення горілчаних і тютюнових виробів. Деякі інші види
діяльності, зокрема виготовлення і реалізація наркотичних засобів,
військової зброї та боєприпасів до неї, як зазначається у ст. 4
Закону України “Про підприємництво”, можуть виконувати лише державні
підприємства та організації.

Підрядні відносини безпосередньо врегульовано статтями 332-356 ЦК
УРСР. Норми цих статей мають загальний характер. Тому щодо окремих
видів договору підряду, яким властива специфіка, можуть прийматися
спеціальні нормативні акти. У ЦК УРСР враховано особливості лише
договору підряду з обслуговування лише побутових потреб громадян
(договір побутового замовлення). Окремими статтями регулюється договір
підряду на капітальне будівництво (статті 353-357 ЦК УРСР), що зумовлено
особливим порядком укладення і виконання цього договору, а раніше –
також існуванням планово-адміністративної системи в СРСР. Тому договір
підряду на капітальне будівництво розглядався в юридичній літературі як
самостійний, а не як різновид загального договору підряду. Нині, коли
відбуваються зміни в плановій системі, така кваліфікація договору
підряду на капітальне будівництво втрачає будь-які підстави.

У ЦК України різновидами підряду визнані: побутовий підряд, будівельний
підряд, підряд на виконання науково – пошукових та дослідно –
конструкторських робіт. Крім того, у ЦК України виділяється окрема
група про надання послуг. За цим договором одна сторона (виконавець)
забов(язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу,
яка споживається у процесі вчинення певної дії або бездіяльності, а
замовник зобов(язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо
інше не передбачене договором (статті 920-926). Правила цих статей щодо
надання послуг можуть застосовуватися до договорів перевезень,
транспортної експедиції, зберігання, доручення. Саме ці договори ЦК
України визнає договорами про надання послуг.

В період ринкових реформ поширилися підрядні договори на так званих
давальницьких умовах, що зумовило необхідність їх спеціального
правового врегулювання. Відповідно Верховна Рада України прийняла Закон
України “Про операції з давальницькою сировиною в
зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 р.1 (До
прийняття цього закону такі відносини регулювалися Декретом Кабінету
Міністрів України “Про операції з давальницькою сировиною в
зовнішньоекономічних відносинах” від 17 травня 1993 р.2).

Відповідно до ст. 1 цього Закону операціями з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах мають вважатися “операції по переробці
(обробці, збагаченю чи використаню) давальницької сировини незалежно
від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій) по
переробці цієї сировини, ввезену на митну територію України (чи
закупленої іноземним замовником на іноземну валюту в Україні) чи
вивезеної за її межі з метою одержання готової продукції за відповідну
плату”. Розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання
давальницької сировини можуть здійснюватися у грошовій формі шляхом
виділення частини давальницької сировини чи готової продукції або з
використанням трьох форм одночасно за згодою замовника і виконавця (ст.
6 Закону). Даний закон також встановлює особливий порядок ввезення на
митну територію України давальницької сировини, порядок реалізації
готової продукції на території України та ін.

Окремі нормативно-правові акти регулюють відносини з переробки певних
видів сировини у внутрішньому товарообігу. Так, постановою Кабінету
Міністрів України від 8 квітня 1996 р. №411 був затверджений Порядок
переробки сировини на спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні
напої на давальницьких умовах і їх використання в 1996-1997 роках3.
Відповідно до цього Порядку питома вага давальницької сировини моє
становити не менше 50 відсотків від обсягу переробки чи виходу готової
продукції.

Переробка давальницької сировини досить широко застосовується в
аграрному секторі економіки, нафтопереробній промисловості та деяких
інших сферах виробництва. Характерною рисою цих відносин є те, що в усіх
випадках власниками давальницької сировини, переданої на переробку, та
виготовлення з неї готової продукції є замовники, крім сировини і
готової продукції, які є платою виконавцям за переробку.

Договір підряду дуже важливо відмежовувати від інших близьких за
зовнішніми ознаками договорів, оскільки неправильне застосування до
підрядних відносин законодавства, що регулює інші договірні відносини,
може істотно порушити права сторін.

Особливі труднощі виникають у разі потреби розмежувати договір підряду і
трудовий договір, кожен з яких має свої істотні ознаки. Так, якщо
предметом договору є певний матеріальний результат виконаної роботи, то
для трудового договору він не обов(язковий, оскільки в останньому
випадку головне значення має трудова діяльність взагалі, а не виконання
разової конкретної роботи. За трудовим договором працівник виконує
роботу відповідно до його кваліфікації, посади протягом невизначеного
або певного строку. При цьому виконувана робота може мати
виробничо-технічний, організаційно –керівний, громадсько-політичний та
інший характер.

Підрядник організаційно самостійний у виробничому процесі, замовникові
не підпорядкований, виконує роботу переважно своїми засобами та
інструментами і на свій ризик. За трудовим договором працівник
підпорядкований адміністрації, додержується встановлених правил
внутрішнього розпорядку, роботу виконує, як правило, засобами
організації і не несе ризику випадкової загибелі предмета праці.

Розмежовуються ці договори й за колом їх учасників. Так, якщо в договорі
підряду підрядник може бути як організація, так і громадянин, то за
трудовим договором виконавцем роботи (працівником) виступає лише
громадянин. За трудовим договором працівник зараховується наказом до
штату певної організації, що породжує відповідні правові наслідки з
приводу оплати праці і відпочинку працівника, його соціального
забезпечення тощо.

На практиці мають місце випадки укладення між громадянином і організації
трудової угоди на виконання першим певної роботи. Однак це ще не
свідчить про виконання трудових відносин, на які має поширюватися
трудове законодавство. Лише за наявності всіх згаданих вище ознак можна
зробити висновок про належність конкретної угоди до трудового договору
чи договору підряду.

Договір підряду слід відмежувати також від інших суміжних
цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, поставки, перевезення
тощо), адже це може вплинути на виконання умов договору, на розрахунки
сторін і, врешті, на умови та обсяг їх відповідальності за неналежне
виконання договірних зобов(язань.

Так фірма “Армор ЛТД ( США) звернулася до Вищого арбітражного суду
України (ВАСУ) з позовом про стягнення з АТ “Лубнифарм” (Україна) 254
тис. Доларів США. На обгрунтування своїх вимог позивач (фірма “Армор
ЛТД”) посилалася на те, що за контрактом № АЛ(5 від 5 вересня 1994 р.
ним була поставлена фармацевтична речовина для виготовлення цитрамону
на давальницьких умовах. Відповідно до додатків до контракту фірма
“Армор ЛТД” передала відповідачеві на реалізацію 7 466 000 упаковок
цитрамону по 5 центів за упаковку на загальну суму 373 тис. доларів США,
і в рахунок оплати переробки відповідачеві було надано частину сировини.
АТ “Лубнифарм” виконало свої зобов(язання з перерахування коштів за
реалізовану продукцію частково, заборгувавши 254 тис. доларів США.

Ат “Лубнифарм” заперечувало позов, посилаючись, зокрема, на те, що
поставка сировини здійснювалася на умовах купівлі-продажу, а відтак воно
як покупець виконало зобов(язання, сплативши вартість сировини.

Рішенням ВАСУ від 21 листопада 1996 р. у позові було відмовлено.
Постановою судової колегії ВАСУ від 11 січня 1997 р. рішення від 21
листопада 1996 р. було скасоване, а позовні вимоги задоволено4 . У
постанові судової колегії ВАСУ на обгрунтування прийнятого рішення,
зокрема, зазначалося, що фармацевтична сировина, яка прийшла від фірми
“Армор” ЛТД” товариству “Лубнифарм” за контрактом №АЛ(5 та додатки до
нього, є давальницькою, а продукція, виготовлена з цієї серовини,
підлягала реалізації з умовою перерахування коштів фірмі “Армор ЛТД”.
Такий висновок підтверджується митною декларацією, в якій поставлену
сировину визнано давальницькою, довідками про взаєморозрахунки сторін
контракту, платіжними документами, за якими кошти перерахувалися за
цитрамон, а не за сировину, та іншими доказами. Зазначену постанову
судової колегії Президія та Пленуму ВАСУ залишили в силі.

На мій погляд, однією з причин, що призвела до різного тлумачення
контракту сторонами, є невдала редакція тексту самого договору, в якому
не було назви (договір купівлі-продажу чи договір підряду). Предмет
контракту визначався сторонами як “поставка фармацевтичної сировини
(специфікація №1) для виробництва лікарських форм”, сторони контракту
названі відповідно Постачальник (фірма “Армор ЛТД”) і Одержувач (АТ
“Лубнифарм”). Тому судові інстанції змушені були оцінювати інші докази,
пов(язані з виконанням контракту, яких виявилося достатньо для визнання
його підрядним договором на переробку давальницької сировини, з чим не
можна не погодитись.

1.2.ЗМІСТ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
Істотними у договорі підряду є
умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони
визнають зміст підряду, його особливості.

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної
підрядчиком роботи. З огляду на це безспірною є думка про те, що предмет
договору підряду – це виконання підрядчиком певної роботи і передача
замовникові її результатів. Фактично таке визначення предмета договору
відтворює текст законодавчо сформульованого поняття договору, яке
містить дані про сторони, їхні права та обов?язки, а також
опосередковані дані щодо умов договору. У наведеній думці
відбувається, по суті, ототожнення предмета договору підряду з іншими
його елементами. Саме по суті “виконання” замовлення, як правило, не
може бути предметом договору ще й тому, що здійснюється воно підрядчиком
організаційно самостійно. За такого підходу ми вимушені були б визнати,
що, наприклад, предметом купівлі-продажу є не сама відчужувана річ, а
дії продавця щодо її відчуження, що суперечить сутності купівлі-продажу.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до його предмета
щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору,
безумовно, належить замовникові, який виходить із своїх потреб. Однак
це не означає, що підрядчиком законом відведено пасивну роль. Він також
бере участь у оцінці предмета, виходячи зі своїх матеріальних,
професійних та інших можливостей. У деяких випадках сторони можуть і не
погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони
безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами,
технічними умовами, зразками ( наприклад, у сфері побутового
обслуговування, капітального будівництва).

Для досягнення замовленого результату можуть використовуватися матеріали
підрядчика або замовника, можливе також поєднання матеріалів обох
сторін. Такий висновок випливає зі змісту ст. 332 ЦК України. Разом з
тим відповідно до ч. 1 ст. 335 підрядчик зобов?язаний виконати роботу,
обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше
не встановлено законом, або договором, тобто в останньому випадку
припускається, що за загальним правилом матеріали надає підрядчик, а
інше може бути передбачено законом або договором. Подібне затвердження
набуває практичного значення, якщо в договорі не визначено сторону, на
яку покладається обов?язок договору підряду. Такий обов?язок може
встановлюватися також у спеціальних актах законодавства.

У договорах підряду, які мали право укладати, соціалістичні організації,
необхідно було обов?язоково передбачити нормивитрат матеріалів, строки
повернення лишків та основних відходів, а також відповідальність
підрядчика за невиконання цих обов?язків (ст. 338 ЦК України). В умовах
ринкової економіки та утвердження принципів вільного підприємництва
наведена норма, на мій, погляд не може бути обов?язковою для юридичних
осіб — суб?єктів підприємництва.

Істотною умовою договору підряду є строк його виконання, яким визнається
момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовникові.
Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними
нормативними актами, адміністративно-плановими завданнями, у яких
передбачено максимальні строки виконання робіт (наприклад, у сфері
побутового обслуговування).

Сторони , особливо замовник, можуть бути заінтересовані у визначенні
початкових і проміжних строків виконання робіт. Початковий строк має
значення для проведення допоміжних заходів щодо підготовки відповідних
матеріалів, земельної ділянки для забудови, проектно-кошторисної
документації тощо. Іноді встановлюється не лише день, а й годину початку
підрядних робіт, зокрема у договорі на ремонт житлових приміщень, коли
для з?ясування підготовленості приміщень до ремонту важлива присутність
замовника. Наявність у договорі проміжних (етапних) строків дає змогу
замовникові контролювати своєчасність і якість ходу робіт, а підрядчику
– додержуватися встановленої технології та господарської дисципліни.
Проміжні строки можуть встановлюватися і нормативними актами (наприклад,
щодо пошиття одягу ).

Перелічені та інші важливі умови договору підряду потрібно відповідно
оформити. У ЦК України безпосередньо встановлюється спеціальні вимоги
щодо форми договору підряду, тому сторони мають право керуватися
загальними правилами про угоди, викладеними у статтях 42-44 цього
кодексу, якщо інше не передбачено спеціальними нормативними актами, що
регулюють окремі різновиди договору підряду.

Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній, так і в
письмовій формі, оскільки, як правило, його виконання віддалене від
моменту укладення певним часом. Якщо робота виконується в присутності
замовника (дрібний ремонт), договір на її виконання не потребує
обов?язкового письмового оформлення, незалежно від суми ремонту.

Надання побутових послуг оформлюється документом встановленої форми
(квитанцією, договором, розпискою тощо). Послуги, виконані в
терміновому порядку в присутності замовника та за методом
самообслуговування, можуть оформлятися видачею жетона, талона, касового
чека (п.3 Правил побутового обслуговування населення, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р.)5.

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків з надвірними будівлями,
на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво з надвірними
будівлями, на технічне обслуговування телевізійних антен колективного
користування та інші види підрядних робіт укладаються з додержанням
вимог, передбачених типовими договорами. У них визнаються права та
обов?язки сторін, порядок прийняття робіт і пред?явлення претензій.

Наслідки не додержання форми договору підряду визнаються за загальними
нормами цивільного права, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

Під час виконання замовлення підрядчик зберігає свою господарську та
організаційну самостійність, тобто замовник не має права втручатися в
організацію праці підрядчика, у виробничі і технологічні процеси. Це,
однак, не означає, що замовник повністю позбавлений можливості впливати
на хід і якість виконання замовлення. Так, підрядчик зобов?язаний
керуватися у своїй роботі отриманим від замовника завданням, а замовник
має право давати певні вказівки щодо способу, строків виконання роботи в
порядку, визначеному законом.

Обсяг самостійності підрядчика у виборі способу виконання замовлення
багато в чому залежить від ступеня визначеності ознак предмета договору,
Деталізація цих ознак при укладенні договору позбавляє певної свободи
дій у виконанні замовлення, але разом з тим вона сприяє зменшенню
можливих непорозумінь. Якщо ті чи інші ознаки предмета визначені
нормативними актами, типовими договорами, технічними чи будівельними
правилами, то підрядчик повинен їх додержуватися, навіть коли вони були
обумовлені в договорі.

Організаційно-господарська самостійність підрядчика значною мірою
зумовлює існування так званого принципу ризику, суть якого зводиться до
встановлення відповідного розподілу правових наслідків випадкової
загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядчиком.
Цей принцип закріплений як невід?ємна ознака підрядних відносин, що
сформульована уже в згадуваній ст. 332 ЦК України. Зміст цієї статті
дає підстави припустити, що принцип ризику не може бути скасований
угодою сторін.

Ризик підрядчика полягає в тому, що в разі випадкової загибелі предмета
підряду до здачі або його неможливості закінчити роботу без вини сторін,
підрядчик не має права вимагати винагороди за роботу ( ч. ? ст. 346 ЦК
України). У законодавстві нічого не згадується про порядок
відшкодування можливих збитків, проте, виходячи із загальних правил
забов?язального права, можна дійти висновку, що у такій ситуації ні
підрядчик, ні замовник не набувають права на відшкодування завданих
збитків. Може статися так, що підрядчик отримав від замовника певні суми
у вигляді авансу. За законом такі суми підлягають поверненню
замовникові.

Від загибелі предмета підряду (закінченого чи незакінченого) слід
відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до закону ризик випадкової
загибелі або випадкового псування матеріалів несе сторона, що надала
матеріали (ст. 339 ЦК України). Якщо сталася випадкова загибель предмета
підряду і водночас загибель або випадкове псування матеріалів, наданих
підрядчиком, то на нього покладається ризик випадкової загибелі предмета
підряду і матеріалів.

У сучасних умовах, коли відбувається перехід від жорстокого
законодавчого регулювання договірних відносин до утвердження принципу
максимально можливої свободи сторін у формулюванні договору, підрядчику
і замовнику, на мій погляд, має бути надана можливість по-іншому
розв?язувати питання правових наслідків випадкової загибелі або
неможливості виконання предмету підряду без вини сторін.6

1.3.КОШТОРИС.

Ціна у договорі підряді може бути визначена у кошторисі, який містить
постатейний перелік витрат по виконанню робіт. Якщо робота виконується
відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає
чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його
замовником.

У випадках, коли ціна договору утворюється з багатьох елементів,
складається кошторис (наприклад, на ремонт житлового будинку, квартири
тощо ). За наявності всіх вихідних даних повинен складатися твердий
кошторис, що не підлягає односторонньому перегляду чи зміні, і оплата
робіт проводиться за кошторисом. При неможливості складання твердого
кошторису складається приблизний кошторис. Відповідно до нього і
проводяться розрахунки, але допускаються деякі відхилення з урахуванням
фактичної вартості робіт.

Згідно з ст. 844 ч. 2 , яка коментується, передбачається твердий
кошторис у всіх випадках, якщо інше не передбачено у договорі. Зміни до
твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
Витрати, пов?язані з перевищенням кошторису за загальним правилом несе
підрядник.

Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис,
підрядчик повинен вчасно про це повідомити замовника. Замовник у цьому
випадку має право відмовитися від договору, відшкодувавши підрядчику
понесені ним витрати. Якщо підрядчик не попередив замовника про
перевищення кошторису, він зобов?язаний виконати роботу, не вимагаючи
відшкодування надкошторисних витрат.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а
замовник – його зменшення у разі, якщо на момент укладення договору
підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для
цього витрати.

У кошторисі виконуваних робіт потрібно враховувати вартість матеріалів,
терміновість виконання замовлення та інші можливі обставини. Вартість
замовлення може бути сплачена повністю чи частково до початку його
виконання або після завершення робіт. Оплата вартості виконуваних
побутовими підприємствами робіт проводиться, як правило, після
виконання замовлення, а вартість матеріалів, яка не входить до вартості
послуг, сплачується повністю під час оформлення замовлення.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу,
устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості
послуг, що надалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати
збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису
підрядник має право вимагати розірвання договору.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи
або окремих її етапів, замовник зобов?язаний сплатити підряднику
обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу
виконано належним чином і в погоджений строк або, за угодою замовника, —
достроково ( ст. 854 ЦК України).

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у разі та у
розмірі, встановлених договором.

У ЦК України є новела, пов?язана з ощадливістю підрядника (ст. 845).
Так, підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення
належної їх якості.

Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які
передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на
оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не
доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості
роботи.

Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого
підрядником.

Ця норма спрямована на стимулювання підрядчика й одночасно – на захист
майнових інтересів замовника при знижені якості робіт унаслідок
невиправної економії, допущеної підрядчиком.

Згідно із ст. 858 ЦК, при неякісному виконанні робіт замовник має право
не тільки вимагати зменшення встановленої ціни, але й наділений іншими
правами, у тому числі правом на відмовлення від договору.

1.4.Права та обов?язки сторін.

Договір підряду є двостороннім договором, за яким підрядник і замовник
набувають певні права та обов’язки.

Основні обов’язки підрядника визначені нормами ЦК України, до яких слід
віднести:

виконання певної роботи за завданням замовника та здача належно
виконаної роботи (ст.837);

обов’язок вчасно приступити до виконання роботи та виконати її в
обумовлений строк (ст. 846);

виконання роботи, визначеної договором підряду, зі свого матеріалу і
своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839);

якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу
замовника, правильно використовувати цей матеріал, надати звіт про
використання матеріалу та повернути його залишок (ст. 840);

обов’язок вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому
замовником, та відповідати за втрату або пошкодження цього майна (ст.
841);

зобов’язання своєчасно повідомити замовника: про недоброякісність або
непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про те, що додержання
вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;
про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які
загрожують якості або придатності результату роботи (ст. 847);

зобов’язання передати замовникові разом з результатом роботи інформацію
щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду,
якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання
результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (ст.
861).

Наведений перелік не є вичерпним, договором можуть бути передбачені й
інші зобов’язання підрядника, що витікають із характеру та змісту
роботи.

Визначені кодексом і певні права підрядника. Так, зокрема, якщо із
закону або договору не витікає зобов’язання підрядника виконати
обумовлену договором роботу особисто, підрядник має право залучити до
виконання роботи (або окремих його етапів або видів) інших осіб –
субпідрядників. У цьому разі підрядник виступає генеральним підрядником,
укладає угоду з субпідрядниками і несе відповідальність за виконання
ними своїх зобов’язань перед замовником. При цьому субпідрядні договори
мають за змістом та термінами узгоджуватися з підрядним договором мають
і не суперечити останньому.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання
або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором
підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого
обов’язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги,
пов’язані з порушенням договорів, укладеним кожних з них із генеральним
підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 838 ЦК
України).

Слід звернути увагу на виконання окремих видів робіт, встановлених
законом, зокрема Законом України “ Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” від 1 червня 2000 р., на які підрядник
(субпідрядник) зобов’заний одержати спеціальний дозвіл (ліцензію).

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити,
якщо замовник не надав матеріал, устаткування або річ, що підлягає
переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником
(ст. 851 ЦК України).

Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення
належної їх якості (ст. 845 ЦК України).

Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які
передбачалися при визначення ціни (кошторису), підрядник має право на
оплату роботи за ціною, встановленої договором підряду, якщо замовник не
доведе, що отримане замовником заощадження зумовило погіршення якості
роботи. При цьому сторони можуть домовитися про розподіл між ними
заощадження, отриманого підрядником.

Підрядник має право на притримування результату роботи (ст.856 ЦК
України). Так, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або
іншої суми, належної підрядникові у зв’язку з виконанням договору
підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також
устаткування, залишок не використаного матеріалу та інше майно
замовника, що є у підрядника.

Відповідно до ст. 848 ЦК України підрядник має право відмовитися від
договору підряду та право на відшкодування збитків, якщо замовник,
незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний
строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить
вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що
загрожують якості або придатності результату роботи.

Якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи
додержання вказзагрожує життю чи здоров’ю людей чи призводить до
порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших
вимог, підрядник зобов’язаний відмовитися від договору підряду, маючи
право на відшкодування збитків.

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної
роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати
результат роботи, а суму виторгу, за вирахуванням усіх належних
підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса на ім’я замовника,
якщо інше не встановлено договором (ст. 853 ЦК України).

Спільними для сторін є зобов’язання щодо дотримання конфіденційності
сторонами інформації. Так, згідно зі ст. 862 ЦК України, якщо сторона у
договорі підряду в наслідок виконання договору одержала від другої
сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й
такі, що не захищаються законом, а також відомості , що можуть
розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх
іншим особам без згоди другої сторони.

Певні права й обов’язки за договором підряду покладаються і на замовника
за договором.

Основними обов’язками замовника є:

прийняття та оплата праці виконаної підрядником роботи (ст. 837, 853 ЦК
України);

сприяння підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в
порядку, встановлених в договором підряду (ст. 850 ЦК України);

на вимогу підрядника у встановлений строк здійснити заміну
недоброякісного або не придатного матеріалу, змінити вказівки про спосіб
виконання роботи та усунути інші обставини, що загрожують якості або
придатності результату роботи (ст. 848 ЦК України);

замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно
до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі
відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них
підрядникові.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору
підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному
способі її прийняття ( приховані недоліки), у тому числі такі, що були
умисно приховані підрядником, він зобов’язаний негайно повідомити про це
підрядника ( ст.853 ЦК України).

В ЦК України встановлюються основні права замовника під час виконання
роботи. Так, відповідно до ст.849 цього Кодексу замовник має право у
будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у
діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки
повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має
право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування
збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана
належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для
усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги –
відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або
доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від
договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину
роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршили
роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм
вибором вимагати безплатного виправлення цих недоліків у розумний строк
або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх втрат
на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо
інше не встановлено договором.

За наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або
інших істотних недоліків замовник має прав вимагати розірвання договору
та відшкодування збитків.

1.5 Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду.

ЦК України встановлює відповідальність сторін договору в разі
невиконання або неналежного виконання умов договору підряду.

Статтею 858 ЦК України встановлюється відповідальність підрядника за
неналежну якість роботи. Так, якщо робота виконана підрядниками з
відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими
недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до
договору або для звичайного використання роботи такого характеру,
замовник має право, якщо інше не встановлено законом або договором, за
своїм вибором вимагати від підрядника: 1? безоплатного усунення
недоліків в роботі в розумний строк; 2? пропорційного зменшення ціни
роботи; 3? відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право
замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має паво замість усунення недоліків роботи, за які він
відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням
замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі
замовник зобов’язаний передати раніше передану йому роботу підрядникові,
якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи в роботі від умов договору підряду або інші недоліки в
роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були
усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк,
замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування
збитків.

Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності
за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за
недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності
підрядника.

Підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його
якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари
належної якості.

У разі невиконання підрядником свого обов’язку щодо сприяння
підрядникові у виконанні підрядник відповідно до ст. 850 ЦК України має
право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові
витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи або
підвищення ціни роботи

Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим в наслідок
дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому
встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за
вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати в зв’язку з
невиконанням замовником договору.

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити,
якщо замовник не надав матеріал, устаткування або річ, що підлягає
переробці, і цим створив неможливість виконання договору підряду
підрядником.

У разі порушення підрядником договору підряду, якщо підрядник відступив
від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші
недоліки в роботі, замовник має право згідно зі ст.850 ЦК України за
своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний
строк або виправити або виправити їх за свій рахунок з правом на
відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного
зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або
інших істотних недоліків заявник має право вимагати розірвання договору
та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.853 ЦК України основним обов’язком замовника є
прийняття виконаної роботи. Замовник зобо’язаний прийняти роботу,
виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в
разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших
недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробив такої заяви, він втрачає право в подальшому
посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки в виконаній
роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права
посилатися на недоліки в роботі, які могли бути виявлені при звичайному
способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступ від умов договору
або інші недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному способі її
прийняття (приховані недоліки). У тому числі такі що, були умисно
приховані підрядником, він зобов’язаний негайно повідомити про це
підрядника.

У разі виникнення між підрядником і замовником спору з приводу недоліків
виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-яких з них має бути
призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник,
крім випадків, коли експертизою встановлено відсутність порушень
договору підряду або причинного зв’зку між діями підрядника та
виявленими недоліками .У цих випадках витрати витрати на проведення
експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення а якщо експертизу
призначено за погодженням сторін,- обидві сторони порівну.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинила зміну
строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену
(перероблену ) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися
її передання.

Відповідні правові наслідки договору підряду настають у разі перевищення
складеного кошторису. Зокрема, якщо виникла необхідність значного
(істотного) перевищення кошторису підрядник зобов’язаний своєчасно
попередити про це замовника, який у разі незгоди має право відмовитися
від договору, відшкодувавши підряднику витрати щодо виконаної частини
роботи. Уразі невиконання підрядником такого інформаційного обов’язку
він зобов’язаний виконувати договір підряду за встановленою ціною.

Відповідно до п. 5 ст. 863 ЦК України підрядник не має права вимагати
збільшення твердого кошторису, а замовник — його зменшення, якщо на
момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг
роботи або необхідні для цього витрати.

Закон встановлює строки пред’явлення позовів щодо виявлення у роботі
недоліків. За ст. 343 ЦК УРСР такі позови можуть бути пред’влені
замовником з приводу:

недоліків у будинках і спорудах, які не мають бути помічені при
звичайному прийнятті роботи (приховані недоліки), якщо однією із сторін
є громадянин, — протягом трьох років;

прихованих недоліків в іншому майні – протягом одного року;

явних недоліків – протягом шести місяців.

Строки обчислюються з дня здачі роботи підрядником і прийняття її
замовником. Проте, якщо в договорі підряду передбачено гарантійний строк
і заяву про виявлені недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного
строку, перебіг строку позовної давності починається з дня надання заяви
про недоліки.

За новим ЦК України до вимог щодо належної якості виконаної за
договором підряду роботи застосовується позовна давність у один рік, а
щодо будівель і споруд – три роки з дня заявлення про недоліки.

Законом України від 6 квітня 2000 р. “Про майнову відповідальність за
порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на
будівництві об’єктів” окремо визначені правові засади майнової
відповідальності за недотримання умов договору підряду будівництва
об’єктів, здійснюваного за бюджетні кошти.

1 Відомості Верховної Ради України. – 1995. — № 32. – Ст. 255.

2 Відомості Верховної Ради України. – 1993. — № 27. – Ст. 294.

3 Бізнес. – 1996. – 23 квітня.

4 Архів ВАСУ за 1997 р. – Справа №8(131.

5 Кройтор В.А. Защита прав потребителя. – Харьков, 1996. – С. 156 – 160.

6 Цивільне право України: Підручник: У 2 — х кн. / Д.В. Боброва, О.
В. Дзера, А. С. Доагерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. –
К.: Юрінком Інтер, 1999. – 784 с.

7 Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: Удвох томах ? За
заг .ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2Особлива частина. – К.: Конерн
“Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 408 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2кн. ? О. В. Дзера ( керівник авт.
Кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред О.В.Дзери, Н.С.
Кузнєцової. – К.:Юрінком Інтер, 2002.

PAGE 19

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *