.

Підстави прийняття до громадянства України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
290 3066
Скачать документ

Реферат на тему:

Підстави прийняття до громадянства України

Стаття 12 Закону про громадянство України встановлює, що громадянство
набувається: в результаті його признання; за народженням; в результаті
прийняття в громадянство; в порядку його регістрації; через поновлення в
громадянстві України; шляхом вибору (оптація); за іншими підставами,
передбачені цим законом.

Складність усунення суперечностей політичних і класових інтересів
держав, які належать до різних соціально-економічних систем, являється
причиною того, що по питанням громадянства укладено мало універсальних
міжнародних дговорів.

Громадянство України набувається:

за народженням;

за територіальним походженням;

внаслідок прийняття до громадянства;

внаслідок поновлення у громадянстві;

внаслідок усиновлення;

внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків
дитини;

внаслідок встановлення батьківства;

за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Держави в основному регламентують питання громадянства на основі
регіональних угод, укладені державами, які належать до однієї
соціально-економічної системи. Договори в області громадянства можна
поділити на дві основних групи: договори про усунення подвійного
громадянства; договори про усунення осіб без громадянства.

Першою багатосторонньою конвенцією по питаннях громадянства була
Конвенція про статус натуралізованих осіб, відновлюючих своє постійне
проживання в державі походження, яка була прийнята в Рио-де-Жанейро в
1906 році. Учасниками конвенції являлись 11 американських держав,
включаючи США. Вона встановлює правило про те, що повернення
натуралізованої особи в державу колишнього громадянства має нослідок
втрати натураліації і реінтеграцію в первинній державі.

Переважна більшість людей набувають громадянство за народженням. Але
поряд з цим існують і інші способи його набуття: прийняття в
громадянство, поновлення в ньому, вибір громадянства. Дуже рідко
громадянство набувається в результаті заключення або розторгнення браку
або на інших основах.

Всі питання набуття чи втрати громадянства, у відповідності з принципом
державного суверенітету, регулюються державою на їх розсуд. Але це все ж
не встановлює, що вони можуть довільно встановлювати порядок набуття
громадянства, не рахуючись з загальновизнаними принципами міжнародного
права та міжнародними звичаями. Основним і найбільш поширеним засобом
набуття громадянства є філіація, або набуття громадянства за
народженням. Згідно загальновизнаних принципів міжнародного нрава, кожна
дитина має право на громадянство.

Згідно сучасним нормам міжнародного права, дитина ні при яких умовах не
повинна залишатись апатридом (особою без громадянства). Філіація може
здійснюватись на основі двух провідних принципів: “права крові” та
“права грунту”. В галузі набуття громадянства за народженням не існує ні
загальновизнаних норм міжнародного права, ні однакової практики держав.
Тому в силу колізій законодавства різних держав саме в цій галузі
виникає найбільша кількість випадків біпатризму.

У статті 7. про “Набуття громадянства України за народженням” сказано:

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були
громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства,
які на законних підставах проживають на території України, є
громадянином України.

Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які
постійно на законних підставах проживають на території України, і не
набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином
України.

Особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно
на законних підставах проживають на території України, і не набула за
народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано
статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за
народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням
громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи
притулок в Україні, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без
громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території
України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є
іноземцем, є громадянином України.

Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої
невідомі (знайда), є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є
громадянином України з моменту народження.

У статті 8. про “Набуття громадянства України за територіальним
походженням” говориться:

Особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні
брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року
на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону
України “Про правонаступництво України” ( 1543-12 ), а також на інших
територіях, що входили до складу Української Народної Республіки,
Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави,
Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України,
Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без
громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне
громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також
її діти реєструються громадянами України.

Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча
б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на
територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без
громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного з
батьків або опікуна чи піклувальника.

Дитина, яка народилася на території України від батьків, які є
іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави або
держав, яке було припинене, реєструється громадянином України за
клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, які є громадянами держав,
міжнародний договір України з якими дозволяє особі звертатися для
набуття громадянства України за умови, якщо вона доведе, що не є
громадянином цієї держави, можуть подавати заяви про набуття
громадянства України лише після припинення іноземного громадянства.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, які є іноземцями, мають
припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий
уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що здійснив
реєстрацію, протягом року з моменту реєстрації її громадянином України.
Якщо особи, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави
для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть
отримати його, або їм надано статус біженця в Україні чи притулок в
Україні, вони подають декларацію про відмову від іноземного
громадянства.

Зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від
іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає
автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з
набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з
якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно
з набуттям громадянства України.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову
від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної
держави до уповноважених органів цієї держави.

Другим найбільш поширеним видом набуття громадянства являється
укорінення, або набуття громадянства в порядку натуралізації. Це надання
органом влади громадянства особі, яке просить про це (згідно із законом
України “Про громадянство України” ст.12 п.3).

Особи, які набули громадянства шляхом натуралізації, користуються тими ж
правами і несуть ті ж обов’язки, що і інші громадяни (але в деяких
країнах обмежуються їх політичні права). Воно здійснюється на основі
вільного волевиявлення зацікавленої особи і, як правило, тягне за собою
втрату громадянства, яке на даний момент є у цієї особи, набуте за
народженням. Мова йде про особи, які або вже являються громадянами
іноземних держав, або ж не мають громадянства, або являються особами з
невизначеним громадянством. Але, все ж таки, одного волевиявлення
зацікавленої особи недостатньо для набуття громадянства. Ця особа
повинна відповідати умовам, встановленні для натуралізації. Критеріями
дійсності натуралізації являється вручення органами, які клопочуться,
справжніх документів і подання правдивих відомостей.

Набуття громадянства (за законом України “Про громадянство України”
ст.21 п.2) внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або
фальшивих документів являється правовою основою відміни або визнання
такої натуралізації недійсною.

Від натуралізації поновлення у громадянстві відрізняється спрощеним
порядком вирішення питань. Вибір громадянства – оптація – має місце у
випадках, коли якась територія переходить від олнієї держави до іншої.
Мешканцям такої території надоється право вибирати громадянство тієї яи
іншої держави, тобто зберегти те громадянство, яке було чи набути нове.
Надання громадянства України здійснюється незалежно від расової чи
національної приналежності, статі, освіти. Воно виключає дискримінацію
будь-якого типу, але в законі України “Про громадянство України” (ст.
17) існує декілька умов прийняття до громадянства України: відмова від
іноземного громадянства (як вже згадувалося раніше, в Україні існує
єдине громадянство і за ст. 10 цього закону за громадянином України не
визнається належність до громадянства іноземної держави; постійне
проживання на території України протягом останніх 5 років . Це правило
не поширюється на осіб, які прибули до України на постійне проживання і
виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народилися
чи довели, що хоча б один з їх батьків, дід чи баба народилися на її
території, і не перебувають у громадянстві інших держав; володіння
українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування; наявність
законних джерел існування; визнання та виконання Конституції України.

Втрата громадянства, тобто втрата правового зв’язку особи з даною
державою, можлива за слідуючими підставами: внаслідок виходу з
громадянства за волевиявленням особи (експобріація), вимушене
позбавлення громадянства особи державою, яке було набуте за народженням
(денаціоналізація), або вимушене позбавлення громадянства
натуралізованих осіб (денатуралізація).

Громадянство може бути також припинене на основі міжнародного договору
або ж за інших підстав, передбачених відповідним законом. Громадянство
України може бути припинене за різщними підставами. Головними є: вихід з
громадянства, відміна рішення при прийняття до громадянства, вибір
громадянства (оптація).

Список використаної літератури

Конституція України. – К., 1996.

Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р.

Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред.
В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2000.

Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За
ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

Ольховський Б. І. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян
України. Конспект лекції. – Харків, 2004.

Права людини в Україні / За ред. доктора юр. Наук, професора
В.Ф.Погорілка. – К.: Наук. Думка. – 1999. – 734 с.

Права людини. Міжнародні договори України ( спілка юристів України, Київ
“Юрінформ”, 1992).

PAGE

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020