Реферат на тему:
Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів,
вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
Криміналістична характеристика злочинів. В умовах формування ринкових
відносин кредитно-фінансова діяльність є однією з найважливіших у сфері
економіки. Особливу роль у цій діяльності відіграє одна з основних
функцій банку — кредитування суб’єктів господарської діяльності й
громадян. Крім банків, кредиторами можуть виступати інші
кредитно-фінансові установи — фонди} асоціації, ломбарди та ін.
Кредитно-банківська діяльність регулюється низкою законодавчих актів,
основним з яких є Закон України «Про банки і банківську діяльність».
Маючи великі можливості позитивного впливу на розвиток економіки,
кредитна система в той же час відчуває на собі негативний вплив
неврегульованості певних правових положень, недоліків
кредитно-фінансових технологій, документообігу, недостатнього
професійного рівня працівників кредитної галузі, а також існування
можливості зловживань як з боку працівників кредитно-фінансових установ,
так і позичальників. Вказані обставини загострюють криміногенну
обстановку, сприяють зростанню злочинних посягань на кредитно-фінансові
ресурси.
З усіх елементів криміналістичної характеристики кредитно-фінансових
злочинів необхідно особливо виділити способи їх вчинення. Способи
вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися в
кримінальній практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця
(кредитор, позичальник), який діє самостійно або в змові.
Перша група — це посягання позичальника на фінансові ресурси
кредитно-фінансових установ.
Спосіб 1. Громадянин-підприємець (який зареєстрований як підприємець за
місцем проживання та має документи на здійснення підприємницької
діяльності), власник, засновник, службова особа
підприємства-позичальника надають кредитно-фінансовій установі фіктивну
інформацію (договір виконання робіт, послуг, постачання неіснуючим або
фіктивно створеним суб’єктам господарювання з внесенням свідомо
фіктивних даних щодо техніко-економічного обґрунтування кредиту, з
фальсифікованими даними балансу, наданням фіктивних документів на майно,
що віддається у заставу, тощо) з метою одержання кредиту та його
розкрадання. З метою приховання злочину винні особи вдаються до
фіктивного банкрутства, ліквідації, реорганізації підприємства, надання
підроблених і фіктивних документів тощо.
Спосіб 2. Громадянин-підприємець або засновник чи власник суб’єкта
підприємницької діяльності, службова особа суб’єкта підприємницької
діяльності надає свідомо фіктивну інформацію кредитно-фінансовій
установі з метою одержання кредиту для його використання в
підприємницькій діяльності: купівлі основних засобів, сировини,
матеріалів, різноманітної продукції, інвестування тощо.
Спосіб 3. Службова особа, як правило, державного підприємства,
організації, установи, філії чи структурних підрозділів, одержавши
законний пільговий грошовий кредит, використовує його не за
призначенням, а шляхом передачі під відсотки комерційній структурі з
відповідними штрафними санкціями. Одержувач кредиту використовує його в
комерційному обігу.
Спосіб 4. Службові особи (див. спосіб 3) підприємства, отримавши
звичайний або пільговий кредит, переадресують його на свій розсуд
певному контрагенту під виглядом відсутності можливості розрахуватися за
одержаний кредит і надають право розрахунку за кредит комерційній
організації.
Варіант 1. Комерційна структура одержує за підприємство всю продукцію у
постачальника, реалізує її за більш високою ринковою ціною,
розраховуючись з банком за наданий підприємству кредит, різниця між
ціною продажу продукції та сумою повернутого кредиту і відсотків по
ньому матеріалізується та привласнюється службовими особами підприємства
та комерційною структурою.
Варіант 2. Комерційна структура одержує за підприємство тільки частину
продукції, але вже за ринковою ціною в розмірі кредиту і відсотків по
ньому, реалізує одержану продукцію та розраховується за підприємство з
банком за наданий кредит. При цьому у постачальника перебуває частина
кредитних коштів, що є власністю підприємства, які:
а) на прохання службових осіб підприємства перераховуються комерційній
структурі для матеріалізації, при цьому товарно-матеріальні цінності
привласнюються і на підприємстві не оприбутковуються;
б) підприємство-постачальник видає відповідно до передаточного акта
продукцію, яка привласнюється і на підприємстві не оприбутковується;
в) підприємство-постачальник видає відповідно до передаточного акта
продукцію, яка оприбутковується на підприємстві, привласнюється і
знищується за фіктивними документами.
Друга група — це посягання працівників кредитно-фінансових установ на
фінансові ресурси, що зберігаються в цих установах на рахунках клієнтів.
Спосіб 5. Службова особа кредитно-фінансової установи без повідомлення
клієнта знімає кредитні кошти з його розрахункового рахунку (якщо
кредитні кошти перебувають на розрахунковому рахунку якийсь час без
руху) і використовує їх в інтересах банку. Найчастіше ця операція
відбувається, коли банк внаслідок невдалих фінансових операцій потрапляє
в скрутне фінансове становище. Якщо виникає необхідність у перерахуванні
коштів, працівники кредитно-фінансової установи вживають заходів щодо
приховання зловживань: знімають грошові кошти в необхідній кількості з
рахунку іншого клієнта або відтягують строк перерахування під приводом
того, що установа перебуває на картотеці, або вичерпано щоденну
можливість перерахування коштів, або були невірно оформлені платіжні
документи тощо.
Спосіб 6. Службові особи кредитно-фінансової установи без повідомлення
клієнта знімають кредитні кошти з його рахунку для використання в
комерційному обігу шляхом: надання кредиту іншим підприємствам,
організаціям, установам; надання фінансової допомоги; участі в угодах на
валютній біржі та ін. У разі необхідності винні вживають заходів щодо
приховання зловживань, аналогічні тим, що наведені у способі .
Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресурси пов’язана із
злочинною змовою представників кредитора та позичальника.
Спосіб 7. Працівник кредитно-фінансової установи видає незаконний кредит
(без належної перевірки платоспроможності, можливості повернення та ін.)
позичальнику, з яким перебуває у змові. За допомогою кредитора
відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів, надання
фіктивної інформації про неможливість повернення кредиту тощо).
Спосіб 8. Працівник кредитно-фінансової установи незаконно надає
пільговий кредит позичальнику, який суму у розмірі різниці у відсотках
між звичайним та пільговим кредитом перераховує на певний рахунок.
Спосіб 9. Працівники кредитно-фінансової установи у змові з
позичальником створюють підприємство з метою одержання кредиту. Одержані
безготівкові кредитні кошти переводяться в готівку в самій
кредитно-фінансовій установі за допомогою працівників цієї установи
шляхом фіктивного договору позики, матеріальної допомоги тощо. Вказаними
особами відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів,
надання фіктивної інформації про неможливість виконання зобов’язань у
строк з різних причин). Після проведення такої операції можлива зміна
засновників, власників, посадових осіб позичальника.
Одним із важливих компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є
їх слгди ознаки, що відображуються в діях, у сталих зв’язках між
учасниками кредитних операцій і особливо в документах. Такі сліди як
факти створюються на стадіях: 1) видачі та одержання кредиту, 2) його
використання та 3) повернення.
1. Видача кредиту кредитором — одержання кредиту позичальником.
Факти: видача кредитів підприємствам, організаціям, що не передбачені як
позичальники; складання документів із завідомом фальшивими даними
(інтелектуальна підробка); наявність у документах слідів виправлень,
підчисток, травлення тощо (матеріальна підробка); надання неіснуючої
адреси; сприяння у наданні звичайного або пільгового кредиту;
позаслужбові зв’язки між позичальником та працівниками банку, що
здійснюють фінансові, управлінські та контрольні функції (надання
кредиту, створення пільгових умов кредитування і повернення кредиту,
послаблення контролюючих функцій та ін.); нецільове надання кредиту.
2. Використання кредиту позичальником.
Факти: нецільове використання кредиту і матеріальних цінностей
позичальником; демпінгові розрахунки з покупцями продукції, виконавцями
робіт та послуг; встановлення документів з фіктивними даними; безтоварне
оформлення документів: не оприбуткування на склад товарно-матеріальних
цінностей; відсутність документації прийому-отримання поставленої
продукції, виконаних робіт, наданих послуг; виявлення у позичальника
листів, претензій на недопоставлену продукцію, кредиторську
заборгованість; використання не облікованих бланків суворої звітності і
заміна їх іншими бланками; завищення списання на видаток матеріальних
цінностей під виглядом втрат на природні збитки, відходи, псування та
інші втрати; оприбуткування не одержаних товарів; складання фіктивних
документів на списання малоцінних товарів на видаток; нестача
матеріальних цінностей; встановлення підроблених підписів в актах на
списання товарно-матеріальних цінностей.
3. Повернення кредиту позичальником.
Факти: заплутування звітності; надсилання листів про неможливість
повернення кредиту; закриття офісу позичальником; розпродаж майна
позичальником; підготовка або від’їзд позичальника в іншу державу;
існування у звітних документах даних, що викривлюють дані про виконання
позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту.
Розслідування злочинів. Серед питань розслідування злочинів, які
розглядаються, слід виділити питання, які необхідно з’ясувати під час
розслідування, та види документів, що містять інформацію про кредитні
операції.
1. Питання, які необхідно з’ясувати під час розслідування. Важливим
джерелом свідчень про вчинені кредитні операції є працівники
кредитно-фінансових установ (кредитної, операційної служб) і
представники позичальника.
Працівники кредитної служби можуть дати певні свідчення, зокрема: хто і
коли звернувся з проханням про надання кредиту; чи знайома ця особа з
позичальником, в яких стосунках з ним перебуває; в яких стосунках
перебуває керівництво кредитної установи з позичальником; чи здійснював
хто-небудь з працівників кредитної установи протекцію у наданні кредиту;
які документи були подані позичальником для одержання кредиту, хто
безпосередньо працював з документами позичальника; які документи було
надано для забезпечення кредиту; де знаходяться ці документи і хто має
право доступу до них; хто приймав рішення про надання кредиту; куди було
перераховано кредитні кошти; хто повинен здійснювати контроль за
використанням кредиту і хто фактично його здійснював; які документи
складаються кредитором для реєстрації наданого кредиту і контролю за
ним; ким складаються і ведуться такі документи, де вони знаходяться і
хто має право доступу до них; хто з працівників кредитної установи брав
участь в інвентаризації предмета застави; коли були повернуті кредитні
кошти; чи були свідчення про неплатоспроможність постачальника, гаранта;
чи надходили свідчення про розпродаж майна позичальником, закриття
офісу; ким, коли і які заходи вживалися для забезпечення кредиту; хто і
коли готував претензійні документи в суд.
Позичальник може дати такі свідчення: хто і коли приймав рішення про
необхідність одержання кредиту; хто і чому запропонував дану кредитну
установу; чи пропонувались інші варіанти і ким; в яких стосунках з
працівниками кредитної установи перебуває позичальник; які документи
були надані для одержання кредиту і коли; чи існує власне майно і якою
сумою воно оцінюється; які документи підтверджують право власності на
майно і де вони знаходяться; умови їх зберігання; хто має до них доступ;
яким майном забезпечувався кредит; документи на право власності на це
майно; коли і ким була укладена кредитна угода; чи передбачалося
виконання укладеного договору; хто приймав рішення про використання
кредиту; кому і коли були перераховані кредитні кошти; що (сировина,
готова продукція, товари тощо) одержано, ким і за якими документами і де
вони знаходяться; хто, коли і куди здійснював перевезення; відповідно до
яких документів здійснювалося перевезення; де знаходяться перевезені
предмети; хто, коли, відповідно до яких документів одержував продукцію
(приймав виконані роботи, надані послуги); ким і коли оприбутковувалася
продукція по бухгалтерії; якими документами і ким, коли
оприбутковувалася продукція на складі, де знаходяться ці документи; яку
продукцію одержували і в якій кількості; яку продукцію оприбутковували і
в якій кількості; ким, куди (кому) і відповідно до яких документів
здійснювався відпуск продукції; ким і коли було здійснено повернення
кредиту, відповідно до яких документів.
2. Документи, що містять інформацію про кредитні операцїі, можна
поділити на дві основні групи: 1) ті, які вилучаються під час вирішення
питання про порушення кримінальної справи, і 2) ті, що містять певну
інформацію про кредитно-фінансові операції.
До першої групи належать:
а) документи, безпосередньо пов’язані зі злочинною подією, в тому числі
ті, що є предметом злочинного посягання (фальшиві документи, документи
із слідами виправлень, що приховують незаконні операції та ін.);
б) документи, що встановлюють певні обставини, пов’язані з подіями, про
які одержано повідомлення (статистична, аналітична та інша
документація);
в) матеріали перевірок, проведених установами Національного банку
України, податкової адміністрації, контрольно-ревізійної служби — акти
ревізій, інвентаризацій, відомчих експертиз та ін.
До другої групи належать:
а) документи для відкриття розрахункового рахунку в банку: установчі
документи позичальника (статут, положення, установчий договір, рішення),
надані банку; свідоцтво про реєстрацію позичальника у виконавчому
комітеті за місцем знаходження; договір з позичальником про банківське
обслуговування; копії карток зі зразками підписів керівника і
бухгалтера; довідки з податкової адміністрації про постанову на облік;
довідка статистичного управління про присвоєння кодів;
б) документи позичальника, надані банку для одержання кредиту: прохання
про надання кредиту із зазначенням суми, строку повернення і
забезпечення його; коротка характеристика угоди, розрахунок економічної
ефективності угоди; копія договору-контракту, для здійснення якого
береться кредит; детальний розрахунок економічної ефективності угоди,
для якої береться кредит; копії інших договорів та угод, пов’язаних з
договором, для якого береться кредит (оренди, купівлі-продажу,
проведення робіт тощо); бухгалтерські статистичні звіти (фінансові
результати, декларації про прибутки та ін.); договір-поручительство
(гарантійний лист);
в) документи і свідчення, що підтверджують забезпечення повернення
кредиту і платоспроможність позичальника: документи, які підтверджують
право власності на земельні ділянки, право оренди земельних ділянок,
обладнання, транспортних засобів та ін.; виписки з рахунків
позичальника, розрахунковий рахунок якого знаходиться в іншій кредитній
установі; бухгалтерські звіти (баланси, декларації про прибутки та ін.);
зобов’язання поручительство погашення кредиту; повідомлення позичальника
про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту; документи, що
підтверджують кредитоспроможність гаранта; договір застави; документи,
що підтверджують право власності на заставлене майно; виписка з балансу
з розшифровкою балансової вартості предмета застави; страховий поліс на
страхування посівів у випадку надання кредиту під заставу майбутнього
врожаю; договір іпотеки, засвідчений нотаріально, із забороною на
відчуження; акт інвентаризації об’єкта незавершеного будівництва,
відданого під заставу; акт оцінки реальної вартості цінних паперів,
відданих під заставу; акт передачі банку цінних паперів на зберігання;
договір страхування заставленого майна, що знаходиться у позичальника та
здається ним в оренду;
г) документи про використання кредиту: книга запису застав; повідомлення
кредитної установи про передачу позичальником заставленого майна в
оренду; виписки із розрахункового рахунку позичальника про наявність і
рух грошових коштів; платіжне доручення на переведення грошових коштів;
товаротранспортні документи на постачання продукції; договори, листи про
відпуск продукції; платіжні документи на оплату продукції; видатковий
касовий ордер та інші документи, пов’язані з переведенням коштів у
готівку та її використанням; лист постачальнику про переадресування
залишків коштів позичальника іншій комерційній структурі; доручення на
одержання, продукції; доручення автотранспортного підприємства на
одержання продукції та інші товаротранспортні документи на одержану
продукцію; журнали реєстрації платіжних доручень і вихідних документів в
автотранспортному підприємстві, що здійснює перевезення продукції;
документи складського обліку і зберігання;
ґ) документи на повернення кредиту: платіжне доручення позичальника про
повернення боргу у розмірі кредиту та відсотків по ньому або
розпорядження банку про списання коштів з рахунку позичальника після
завершення строку зобов’язань за кредитним договором; додаткова угода
про подовження строків за кредитним договором разом зі змінами
договору-поручительства; додаткова угода про збільшення відсоткових
ставок за кредит у випадку неповернення кредиту (відсотків) у строк;
лист про неспроможність виконання зобов’язань; претензія (з
повідомленням про одержання); заява до суду про визнання позичальника
банкрутом; рішення суду про визнання позичальника банкрутом; матеріали,
що свідчать про фіктивне банкрутство, шахрайські дії позичальника.
Література
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
