Реферат на тему:
Організаційно-правові аспекти підприємницької діяльності засуджених до
позбавлення волі
Окремими питаннями організації юридичної діяльності, менеджментом
установ виконання покарань займалися Т.Є. Березкіна, Д.Д. Вачугув,
А.О.Галай, А.І. Зубков, Н.А. Кіслякова, В.А. Льовочкін, О.Р. Петров,
Г.О.Радов, О.О. Соломенчук, але організацією підприємницької діяльності
засуджених до позбавлення волі та правовою регламентацією її в Україні
ніхто не займався. Питання, визначені в роботі, проблемні, постановочні.
У цьому й полягає актуальність роботи.
Однією з ланок державної діяльності, яку необхідно перебудувати,
переосмислити та реформувати, є діяльність кримінально-виконавчої
системи України. Дійсно, сьогодні ми вже можемо говорити про те, що в
Україні значною мірою вирішене питання приведення правового статусу
засуджених до світових стандартів пенітенціарної сфери: держава
стабільно притримується шляху гуманізації системи кримінальних покарань
(відміна смертної кари, реформування кримінального законодавства,
розширення переліку альтернативних позбавленню волі видів покарання);
більшість спеціальних органів та установ виконання покарання відійшли
від стереотипів, сформованих у радянські часи; на противагу
виправно-трудовому законодавству завершується формування
кримінально-виконавчого законодавства України.
У Програмі подальшого реформування та державної підтримки
кримінально-виконавчої системи на 2002–2005 роки, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р.,
зазначається, що подальше реформування кримінально-виконавчої системи
пов’язане з необхідністю виконання у повному обсязі міжнародних
зобов’язань України щодо умов виконання покарань, гарантування прав і
поваги до людської гідності ув’язнених, розширення державної підтримки
органів і установ виконання покарань [2, с. 2].
Поряд з тим дуже складним залишається питання виробничо-економічної
діяльності кримінально-виконавчих установ. Однозначної картини щодо
економічних показників системи не прослідковується. У першому півріччі
1995 року підприємства кримінально-виконавчої системи показали кращі
показники порівняно із загальнодержавними [6, с. 3].
Подібні показники продовжуються і в наступні роки, лише у 1997–1998
роках Державний департамент України з питань виконання покарань зазначає
зростання обсягів виробництва. Так, у 1998 році обсяги виробництва
установ кримінально-виконавчої системи України зросли порівняно з 1997
роком на 6,2 % [3, с. 5]. Проте уже в наступному році Державний
департамент України з питань виконання покарань вказує на значне
зниження обсягів виробництва підприємствами кримінально-виконавчої
системи [4, с. 6], за яким знову були зрушення на краще [5, с. 3].
У зв’язку з частковою зупинкою потужностей, розривом виробничих зв’язків
між підприємствами з економічних та інших причин боротьба за план,
заробіток для купівлі продуктів харчування і предметів першої
необхідності набирає ще більшого розмаху. Одноманітна, сіра праця
виснажує людину, тому і спостерігається значна втрата інтересу до праці
[7, с. 58].
Такий стан свідчить про те, що необхідне прийняття і здійснення
неординарних економіко-стабілізуючих рішень з боку керівництва
кримінально-виконавчої системи щодо виведення її підприємств із
кризового стану.
Сучасним кримінально-виконавчим законодавством України не урегульована
можливість підприємницької діяльності засуджених, оскільки не
передбачена і однозначна її заборона. Згідно зі ст. 63 Конституції
України „засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за
винятком обмежень, які передбачені законом і вироком суду” [1, с. 26].
Отже, в контексті реформування кримінально-виконавчої системи,
запровадження підприємницької діяльності засуджених може бути одним із
суттєвих кроків як для подальшої гуманізації системи виконання
покарання, так і для суттєвого поліпшення економічного стану
кримінально-виконавчих установ.
На нашу думку, достатньо припустимою формою організації засуджених для
ведення підприємницької діяльності є товариство з обмеженою
відповідальністю. Відповідно до Закону України „Про господарські
товариства”, товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство)
– товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких
визначається установчими документами. Учасники товариства несуть
відповідальність у межах їх вкладів.
Слід зазначити, що подібні товариства успішно функціонують в установах
виконання покарання Росії вже понад 10 років.
Існує ряд умов, обумовлених специфікою кримінально-виконавчої системи,
для організації та функціонування Товариства засуджених, зокрема:
– бажання засуджених займатися підприємницькою діяльністю;
– покриття засудженими витрат, пов’язаних з організацією і
функціонуванням Товариства;
– використання в діяльності Товариства коштів засуджених, а також коштів
інших суб’єктів (фізичних або юридичних осіб), задекларованих в
установленому законом порядку;
– можливість засуджених отримувати прибуток від підприємницької
діяльності;
– відповідність і підпорядкованість діяльності Товариства режиму
відбування покарання;
– матеріально-технічна спроможність кримінально-виконавчої установи
організувати діяльність Товариства;
Необхідно коротко зупинитися на основних моментах організації діяльності
Товариства засуджених.
Ініціатива щодо створення Товариства повинна надходити безпосередньо від
засуджених. Основні організаційні питання функціонування створюваного
Товариства узгоджуються на загальних зборах засуджених, які виявили
бажання займатися підприємницькою діяльністю, за участю компетентних
представників адміністрації кримінально-виконавчої установи.
Засуджені подають на розгляд керівництву кримінально-виконавчої установи
розроблений бізнес-план, в якому зазначаються вид продукції, що
планується виготовляти, потреба у виробничих приміщеннях, обладнанні та
інструментах, порядок забезпечення сировиною та матеріалами, а також
збуту готової продукції, ціну продукції тощо. Персонал
кримінально-виконавчих установ сприяє засудженим в отриманні вихідних
даних для проведення розрахунків та обґрунтувань.
Після узгодження бізнес-плану з фахівцями територіальних управлінь
Державного департаменту України з питань виконання покарання та
затвердження означеного документа начальником кримінально-виконавчої
установи, засуджені, які є засновниками Товариства, розробляють
установчі документи відповідно до законодавства України.
Форми та порядок внесення вкладів засуджених до уставного фонду
Товариства (грошові ресурси, майно та майнові права) узгоджуються з
керівництвом кримінально-виконавчої установи. При внесенні до уставного
фонду вкладів іншими суб’єктами (фізичними або юридичними особами), вони
зобов’язані надати документи про легальність цих внесків.
Установчі документи затверджуються загальним зібранням засуджених –
засновників Товариства в присутності керівництва кримінально-виконавчої
установи. Протокол зібрання засновників, узгоджений з начальником
кримінально-виконавчої установи, є дозволом на створення Товариства.
Персонал кримінально-виконавчих установ забезпечує організацію платних
послуг засудженим щодо реєстрації підприємницької діяльності, сплати
обов’язкових платежів у відповідні бюджети, проведення взаєморозрахунків
з іншими суб’єктами господарської діяльності та інших послуг, пов’язаних
з цією діяльністю.
Після реєстрації Товариства в установленому порядку і набуття ним
статусу юридичної особи, подальші взаємовідносини з персоналом
кримінально-виконавчої установи закріплюються договором.
У договорі між Товариством та кримінально-виконавчою установою
визначаються права та обов’язки сторін, кошторис послуг, що надаються
кримінально-виконавчою установою Товариству під час його діяльності. Для
забезпечення діяльності Товариства керівництво кримінально-виконавчої
установи, погодивши з керівництвом Товариства, затверджують коло осіб
з-поміж персоналу установи, які представлятимуть інтереси Товариства у
взаємовідносинах з партнерами по підприємницькій діяльності, установами,
організаціями та органами державного управління.
Документація Товариства, що стосується виробничо-господарської
діяльності, ведеться виконавчими органами Товариства. Печатка Товариства
та документація, що стосується фінансової діяльності, зберігається в
установленому керівництвом місці (бухгалтерія або частина спеціального
обліку кримінально-виконавчої установи). Допуск до цієї документації
керівників Товариства здійснюється в присутності керівництва
кримінально-виконавчої установи.
Майно кримінально-виконавчої установи, необхідне для здійснення його
діяльності, надається на умовах оренди відповідно до договору між
Товариством та установою.
Спори, що виникають при створенні Товариства між
засудженими-засновниками Товариства та керівництвом установи,
розглядаються територіальним управлінням кримінально-виконавчої системи,
а після його реєстрації – в установленому законодавством України
порядку. Для зручності ведення розрахунково-касових операцій Товариству
може бути відкритий кореспондентський рахунок у банку, який обслуговує
установу.
Такими є основні організаційні положення створення та функціонування
товариства з обмеженою відповідальністю засуджених до позбавлення волі.
Необхідно також зупинитися на питанні обов’язків суб’єктів
підприємницької діяльності в кримінально-виконавчих установах.
Отже, кримінально-виконавча установа, на базі якої створено Товариство,
зобов’язана:
– контролювати дотримання засудженими, засновниками Товариства, вимог
режиму відбування покарання;
– забезпечувати комерційну таємницю в інтересах Товариства;
– створювати необхідні умови для забезпечення збереження документів і
майна Товариства, в тому числі шляхом його виокремленого розміщення;
– надавати платні послуги Товариству в порядку та розмірах, передбачених
договором.
У свою чергу, товариство зобов’язане:
– здійснювати тільки ті види діяльності, які не заборонені
законодавством та передбачені установчими документами Товариства;
– здійснювати діяльність на основі повного господарчого розрахунку;
– оплачувати послуги кримінально-виконавчої установи, які надаються
Товариству, в порядку, передбаченому договором;
– забезпечити виконання засновниками Товариства в процесі виробництва
правил техніки безпеки та вимог режиму відбування покарання;
– нести матеріальну відповідальність за шкоду, нанесену орендованому
майну.
Цей перелік взаємних зобов’язань не є вичерпним і потребує
удосконалення.
Функціонування таких Товариств може справедливо розраховувати на
державну підтримку. Для впровадження в діяльність кримінально-виконавчих
установ підприємницької діяльності засуджених необхідно внести
відповідні зміни до кримінально-виконавчого законодавства. Для цього
пропонуємо:
– доповнити чинний Кримінально-виконавчий кодекс України статтями, що
передбачають можливість засудженим займатися підприємницькою діяльністю;
– розробити відповідні відомчі правові акти, що детально розкривають
організаційні засади підприємницької діяльності засуджених;
– розробити державну програму підтримки підприємницької діяльності
засуджених до позбавлення волі;
– розробити гнучку систему оподаткування такої діяльності, яка б сприяла
залученню більшої кількості потенційних партнерів.
Гадаємо, що запровадження підприємницької діяльності засуджених
позитивно вплине відразу на декілька компонентів діяльності
кримінально-виконавчих установ. Така діяльність може наблизити трудову
діяльність засуджених до умов „звичайної” ринкової діяльності і стати
відмінною „трудовою школою”; значно поліпшить економічні показники
кримінально-виконавчої установи, а також матеріальний стан засуджених;
носитиме виховний та стимулюючий характер.
Література:
1. Конституція України. – К.: Юрінком, 1996. – 112 c.
2. Програма подальшого реформування та державної підтримки
кримінально-виконавчої системи на 2002–2005 роки, затверджена постановою
Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 167. – К.: Державний
департамент України з питань виконання покарань, 2001. – 9 с.
3. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і
установ виконання покарань України у 1998 році // Інформаційний
бюлетень. – К.: Державний департамент України з питань виконання
покарань, 1999. – № 2. – 83 с.
4. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і
установ виконання покарань України у 1999 році // Інформаційний
бюлетень. – К.: Державний департамент України з питань виконання
покарань, 2000. – № 4. – 84 с.
5. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і
установ виконання покарань у 2001 році // Інформаційний бюлетень. – К.:
Державний департамент України з питань виконання покарань, 2002. – № 6.
– 109 с.
6. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ
кримінально-виконавчої системи у І півріччі 1995 року // Інформаційний
бюлетень. – К.: Головне управління виконання покарань Міністерства
внутрішніх справ України, 1995. – № 15. – 74 с.
7. Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах:
Збірн. наук праць. – К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. – 106 с
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
