Оплата праці (реферат)

Реферат на тему:

Оплата праці

Згідно зі ст. 44 Конституцією України, Законом України «Про оплату
праці» від 24.03.95 кожен має право на заробітну плату.

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі,
яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Сутність заробітної плати проявляється в її функціях, до яких насамперед
належать: відтворювальна, стимулююча, регулююча та розподільна. Розмір
заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи,
професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та
господарської діяльності підприємства, установи, організації.
Максимальним розміром зарплата не обмежується.

Структурою заробітної плати є співвідношення окремих її складових у
загальному обсязі зарплати. До таких складових належать основна
заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та
компенсаційні виплати. Основна заробітна плата — винагорода за виконану
роботу відповідно до встановлених норм праці: норми часу, виробітку,
обслуговування, посадових обов’язків. Вона встановлюється у вигляді
тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок і посадових окладів.
Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад встановленої
норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати,
передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих
завдань і функцій. До заохочувальних і компенсаційних виплат належать
виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за
спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і
матеріальні виплати, які не передбачені законодавством або які
проводяться понад встановлені законодавством норми.

Система заробітної плати — спосіб визначення розміру винагороди за працю
залежно від витрат або результатів праці. Законодавством передбачено дві
системи оплати праці — погодинна та відрядна. При погодинній системі
оплати нарахування заробітної плати відбувається пропорційно
відпрацьованому часу: протягом години, протягом робочого дня, протягом
робочого місяця згідно з тарифною ставкою чи посадовим окладом.
Різновидами погодинної оплати праці є проста, погодинно-преміювальна та
ін. При відрядній системі нарахування виконуються залежно від виробленої
продукції. Різновидами відрядної можуть бути такі форми, як пряма,
непряма, преміювальна, прогресивна, акордна, акордно-преміювальна,
відсоткова.

Зазначені системи оплати праці доповнюються заходами стимулювання —
преміюванням (додаткова винагорода понад основну заробітну плату).

Законодавством передбачено такі основні види оплати праці: тарифна та
безтарифна.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою
сукупність нормативів, за допомогою яких проводиться диференціація
заробітної плати різних категорій працівників залежно від складності,
інтенсивності, їх класифікації, умов праці, природно-кліматичних умов
виконання роботи. Тарифна система включає: тарифні сітки, тарифні
ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики
(довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу
робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх
кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Безтарифна система оплати праці є повною залежністю заробітної плати від
остаточних результатів роботи підприємства в цілому.

Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної
плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися
оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг
робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу
в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці,
на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами
та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних
дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.
Вона визначається з урахуванням вартісної величини мінімального
споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру
стабілізації та розвитку економіки країни, загального рівня середньої
заробітної плати, продуктивності праці, рівня зайнятості та інших
економічних умов.

Мінімальна заробітна плата встановлюється Верховною Радою України за
поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час
затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій,
вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок і
роботодавців, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і
укладення генеральної угоди, та у розмірі, не нижчому за вартісну
величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений з 01.01.03, становить
185 грн, а з 01.07.03 — 237 грн на місяць. Проте прожитковий мінімум на
одну особу в розрахунку на місяць на поточний рік затверджено у розмірі
342 грн. У зв’язку з цим виникає запитання, чи є мінімальна заробітна
плата соціальною гарантією?

Індексація — встановлений Законом України «Про індексацію грошових
доходів населення» в редакції Закону від 06.02.03 механізм підвищення
грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю
відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації
підлягають грошові доходи громадян, що одержані ними в гривнях на
території України і не мають разового характеру, зокрема оплата праці
(грошове забезпечення) прожиткового мінімуму, встановленого для
відповідних соціальних і демографічних груп населення та за умови
перевищення величини індексу споживчих цін 101 % (величина порога
індексації).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з
порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу
зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Працівники мають
право на компенсацію втрати частини заробітної плати за умов: затримки
на один і більше календарних місяців її виплати, нарахованої
працівникові; збільшення індексу цін на споживчі товари і тарифів на
послуги за період затримки виплати заробітної плати більше ніж на 1 %.
Сума обчислюються шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої
працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання
податків і платежів), на коефіцієнт приросту споживчих цін. Індекси
споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін
щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку
того року, в якому виникла заборгованість з виплати заробітної плати, що
підлягає компенсації, та при виплаті заборгованості із заробітної плати
до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць
перед виплатою суми заборгованості. Під час розрахунку суми компенсації
на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою
працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за
попередній місяць.

D

F

¬ ® R

T

h

?

h

???????e?нень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру
заробітної плати.

Відрахування із заробітної плати (заробітку) проводить адміністрація
підприємств, установ і організацій на підставі надісланих державним
виконавцем виконавчих документів. При кожній виплаті загальний розмір
усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у разі стягнення
аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, та збитків,
заподіяних злочином, — 50 % заробітної плати, що належить до виплати
працівникам. Як виняток, при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей
розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх
форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати
та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати
праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній
власності; працівників підприємств, установ та організацій, що
фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці
працівників підприємств-монополістів.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється
на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода),
галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та
виробничому (колективний договір) рівнях.

Заробітна плата працівникам на території України виплачується у грошових
знаках, що мають законний обіг на території України, та може
виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Виплата
заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій
іншій формі забороняється.

Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову
виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих
галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за
вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для
працівників. Винятком є товари, які не дозволені для виплати заробітної
плати натурою: зброя, боєприпаси та інша продукція військового
призначення, що випускається підприємствами оборонної промисловості;
продукція, що має стратегічне значення за переліком, що визначається
актами законодавства; вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні
засоби; товари виробничо-технічного призначення; нафта й нафтопродукти;
продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива; продукція
целюлозно-паперової промисловості; будівельні матеріали та вироби з них;
лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель);
товари медичної, фармацевтичної та мікробіологічної промисловості;
благородні метали і коштовне каміння, вироби з них; усі види алкогольних
напоїв, включаючи спирт і виноматеріали; непродовольчі товари народного
споживання; продовольчі товари народного споживання промислової
переробки, крім цукру, призначеного для розрахунків із
сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами та водіями
автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які
забезпечують перевезення цукрових буряків; продукція переробки
ефіроолійних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунків з
працівниками сільськогосподарських підприємств; кокони шовкопряду;
махорка, тютюн і тютюнові вироби; продукція звірівництва, хутро; вовна
(сировина); шкіра та шкірсировина; сировина льону, конопель, бавовни для
текстильної промисловості; лікарські рослини, рицина, хміль, мак;
коренеплоди цукрових буряків і продукція їх переробки; продукція
насінництва; продукція бджільництва, крім меду; племінне поголів’я
тварин.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи та виплачується
працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному
договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не
перевищує 16 календарних днів. При збігу дня виплати заробітної плати з
вихідним, святковим або неробочим днем заробітна плата виплачується
напередодні. За особистою письмовою згодою працівників виплата
заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими
переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих
послуг за рахунок роботодавця.

При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити
працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться
оплата праці: загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами
виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; суму
заробітної плати, що належить до виплати. Питання оплати праці та інші,
пов’язані з нею, регулюються Законом України «Про оплату праці» та
іншими нормативно-правовими актами.

Працівникам, які через поважні причини не можуть виконувати трудові
обов’язки, законодавством встановлюються гарантії, що є спеціальними
охоронними заходами, за допомогою яких забезпечується здійснення наданих
працівникам прав у сфері соціально-трудових відносин. Гарантії надаються
працівникам у вигляді збереження місця роботи (посади) та середнього
заробітку у таких випадках: у зв’язку із службовими відрядженнями
(ст. 121 КЗпП України); на час виконання державних або громадських
обов’язків (ст. 119 КЗпП України); при обранні на виборні посади
(ст. 118 КЗпП України); при переїзді на роботу в іншу місцевість у
зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу
місцевість (ст. 120 КЗпП України); при підвищенні кваліфікації (ст. 122
КЗпП України), при направленні на обстеження до медичного закладу
(ст. 123 КЗпП України); при здачі крові для переливання (ст. 124 КЗпП
України); при участі авторів винаходів, корисних моделей, промислових
зразків і раціоналізаторських пропозицій в їх впровадженні (ст. 126 КЗпП
України), на час участі в колективних переговорах представників сторін,
а також спеціалістів, запрошених для участі в роботі комісій, на період
колективних переговорів та підготовки проекту колективного договору
(ст. 12 Закону України «Про колективні договори і угоди»); на час роботи
у примирювальних органах незалежних посередників, членів примирювальних
комісій і трудових арбітражів (ст. 14 Закону України «Про порядок
вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); на час участі в
роботі виборних профспілкових органів членам виборних профспілкових
органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов’язків, у
вільний від роботи час (ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх
права та гарантії діяльності»).

Компенсаціями є грошові виплати працівникам з метою відшкодування їм
затрат, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків. Відповідно до
законодавства працівникам компенсуються витрати у зв’язку із службовими
відрядженнями (ст. 121 КЗпП України); за зношування інструментів,
належних працівникам (ст. 125 КЗпП України); при переїзді на роботу в
іншу місцевість у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на
роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП України).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *