Охорона праці (реферат)

Охорона праці

Під час вивчення зазначеної теми слід звернути увагу, що Конституцією
України закріплено право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу
та медичне страхування (ч. 1 ст. 49), на належні, безпечні й здорові
умови праці (ч. 4 ст. 43).

Реалізація заходів загальнодержавного значення щодо створення належних,
безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та
організаціях усіх форм власності шляхом виконання конкретних завдань з
організаційного, матеріально-технічного, наукового та
нормативно-правового забезпечення їхньої діяльності у сфері охорони
праці, подальшого вдосконалення системи державного управління та нагляду
за охороною праці є головною метою Національної програми поліпшення
стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001—2005 рр.,
затверджено її постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001
р. № 1320. Крім того, слід звернути увагу, що Закон України «Про охорону
праці» (2694-ХІІ) прийнято в редакції Закону України від 21 листопада
2002 р. № 229-ІV.

Слід запам’ятати, що охорону праці розглядають у двох аспектах, а саме в
широкому та вузькому. У широкому аспекті під охороною праці розуміють
систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів,
спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі
праці. А у вузькому аспекті охорону праці розглядають як інститут
трудового права України — сукупність норм, спрямованих на забезпечення
умов праці, безпечних для життя та здоров’я працівників.

Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування було передбачено такий вид загальнообов’язкового
державного соціального страхування, як страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності. А 23 вересня 1999 р. було прийнято Закон України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності» (1105-XIV), який визначив правову основу, економічний
механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного
соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або
загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом
загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою
якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян
у процесі їхньої трудової діяльності.

Здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності. Страхування від нещасного випадку
здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків
(правонаступник державного, галузевих та регіональних фондів охорони
праці) — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі
статуту, який затверджується її правлінням.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку
надати такі соціальні послуги та виплати: своєчасно та в повному обсязі
компенсувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його
здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які
перебували на його утриманні, допомогу у зв’язку з тимчасовою
непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення
інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної
працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі
часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну
частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію з інвалідності
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання; пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер
унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання; грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння цієї шкоди потерпілому; організувати поховання померлого,
відшкодувати вартість пов’язаних із цим ритуальних послуг відповідно до
місцевих умов; сприяти створенню умов для своєчасного надання
кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання
нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації,
ранньої діагностики професійного захворювання; організувати
цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних
спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній
основі в інших лікувально-профілактичних закладах із метою якнайшвидшого
відновлення здоров’я застрахованого; забезпечити потерпілому разом із
відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний
обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги,
яка повинна включати обслуговування вузькопрофільними лікарями та
лікарями загальної практики, догляд медичних сестер удома, у лікарні або
в іншому лікувально-профілактичному закладі, акушерський та інший догляд
удома або в лікарні під час вагітності та пологів, утримання в лікарні,
реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому
лікувально-профілактичному закладі, забезпечення необхідними лікарськими
засобами, протезами, ортопедичними, коригувальними виробами, окулярами,
слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування
(за винятком протезування з дорогоцінних металів) тощо.

¤

¦

: < ? O ? 1/4 & & Iстрахованих працівників і вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання своїх обов’язків щодо соціального захисту потерпілих; брати участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі з участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи; у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги; на послуги медичної реабілітації; на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, на навчання або перекваліфікацію, якщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років; на відшкодування витрат у разі медичної та професійної реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання й назад, витрати на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка його супроводжує; на послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства; отримувати безоплатно від Фонду соціального страхування від нещасних випадків роз’яснення з питань соціального страхування від нещасного випадку. Роботодавець як страхувальник зобов’язаний: своєчасно реєструватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків; своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків; інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві, про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідної групи тарифів небезпеки, не пізніш як за два місяці — про ліквідацію підприємства, щорічно подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, річну суму заробітної плати, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік; безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків тощо. Проводиться розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, пов’язаних із виробництвом. Порядок їх проведення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094. Дія цього Положення поширюється на роботодавців, осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять виробничу практику або залучаються до праці. Крім того, цим Положенням регулюється питання спеціального розслідування нещасних випадків (нещасних випадків із смертельним наслідком; групових нещасних випадків, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їхнього здоров’я; випадків смерті на підприємстві; випадків зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків), а також розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь; аварій. Варто звернути увагу, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, документи про необхідність подання додаткових видів допомоги. Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності всіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний термін, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, у якій зазначаються дані про осіб, що мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх терміни або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Література Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/ВР-96. — Ст. 43. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VIII від 10 грудня 1971 р. Закон України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 р. № 229-IV. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094. Баклан О. Контрольно-наглядова діяльність у сфері охорони праці: Окремі питання // Право України. — 2000. — № 10. — С. 69.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *