Нормативно-правове регулювання звернень громадян (реферат)

Реферат на тему:

Нормативно-правове регулювання звернень громадян

Державна політика, що запроваджується в даний час, спрямована на
створення сучасної, ефективної системи державного управління.
Запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади як
діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян визначено
серед пріоритетних завдань Концепції адміністративної реформи в Україні,
затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98
[1].

Відповідно до частини ІІ ст. 3 Конституції України утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Про актуальність зазначеного вище питання свідчить постійна увага до
нього як з боку органів державної влади, так і з боку вітчизняних і
зарубіжних науковців і практиків.

Так, проблеми звернень громадян в Україні досліджували у своїх роботах
В.Б. Авер’янов, Н.В. Александрова, В.І. Антипов, О.М. Бандурка, Ю.П.
Битяк, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, І.К.
Залюбовська, Р.А.Калюжний, С.П. Кисіль, В.К. Колпаков, В.Г. Перепелюк,
В.І. Полюхович, В.П. Столовий, В.П. Тарануха, М.М. Тищенко, В.О. Шамрай,
В.І. Шишкін, В.К.Шкарупа. Серед зарубіжних авторів згаданій проблематиці
приділяли увагу у своїх роботах зарубіжні автори: Г. Бребан, Ж. Ведель,
Е. Ланг, В. Мендель, Є.Старостяк, Н. Хаманєва.

Проте не можна не погодитися з думкою доктора юридичних наук В.Б.
Авер’янова, що багатьма фахівцями не враховується той факт, що детальна
регламентація в законі технологічно раціональних і демократичних за
своїм змістом процедур розгляду в адміністративному порядку заяв і
скарг, інших звернень приватних осіб – це чи не вирішальна гарантія
дотримання під час такого розгляду неупередженої, відповідальної та
„прозорої” поведінки службовців у відносинах зі згаданими особами. Крім
того, у чинному законодавстві України саме процедурна частина (за
винятком хіба що традиційно розвиненого регулювання
адміністративно-юрисдикційних проваджень) є найменшою за обсягом та
досконалою [2].

У зв’язку із наведеним суттєво повинні змінитися чинне законодавство
України та діяльність органів державної влади, уповноважених розглядати
звернення громадян, у напрямі забезпечення умов для ефективної
реалізації людьми своїх прав і свобод.

У запропонованій статті спробуємо проаналізувати роботу органів
державної податкової служби України у справах по зверненнях громадян,
нормативно-правові акти, що регламентують діяльність цих органів
державної влади, а також розглянути окремі проблеми подальшого
удосконалення вказаних нормативно-правових актів.

Право громадян на звернення до органів державної влади є конституційним
правом громадян. Це право закріплено в ст. 40 Конституції України, яка
передбачає, що громадяни мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів
державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
цих органів, які зобов’язані розглянути ці звернення і дати обґрунтовану
відповідь у встановлений законом строк.

Звертаючись до органів державної влади громадяни реалізовують свої
політичні, економічні, соціальні, культурні, громадські, особисті права
і охоронювані законом інтереси, або здійснюють їхнє відновлення у разі
порушення.

Питання практичної реалізації громадянами України конституційного права
на звернення регулюється: Законом України від 2 жовтня 1996 р. „Про
звернення громадян” (далі – Закон) [3]; Законом України „Про
інформацію”; Указами Президента України від 19 березня 1997 р. № 241/97
„Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на
звернення”, від 13 серпня 2002 р. № 700/2002 „Про додаткові заходи щодо
забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення”,
від 14 квітня 2004 р. № 434/2004 „Про невідкладні заходи з удосконалення
організації прийому громадян органами державної влади, органами
місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих
органів”; Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах
державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на
підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в
засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів
України від 14 квітня 1997 р. № 348.

Згідно із ст.ст. 2 і 13 Закону України від 4 грудня 1990 р. „Про
державну податкову службу в Україні” на посадових осіб органів державної
податкової служби України покладено обов’язок дотримуватися Конституції,
законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом
інтересів громадян та визначено одним із завдань органів державної
податкової служби України – роз’яснення законодавства з питань
оподаткування серед платників податків.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності щодо
розгляду звернень громадян, крім зазначених вище нормативно-правових
актів, керуються Положенням про порядок розгляду звернень громадян в
органах державної податкової служби України, затвердженим наказом
Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА України) від 27
лютого 2004 р. № 112 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25
березня 2004 р. № 366/8965, Типовою інструкцією з діловодства в органах
державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України
від 1 липня 1998 р. № 315.

Також, порядок розгляду звернень громадян врегульовано:

– в ДПА України – Регламентом роботи ДПА України, затвердженим наказом
ДПА України від 1 березня 2002 р. № 88; Порядком розгляду у структурних
підрозділах ДПА України скарг громадян на дії працівників органів
державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 1
жовтня 2003 р. № 467; Порядком особистого прийому громадян посадовими
особами ДПА України, затвердженим наказом ДПА України від 26 грудня 2005
р. № 604;

– у підпорядкованих органах державної податкової служби України –
відповідними положеннями і порядками.

Необхідно зазначити, що впровадження стандартизованих і прозорих форм
обслуговування платників податків (у т. ч. громадян) є одною із
стратегічних цілей реформування органів державної податкової служби
України.

З метою забезпечення реалізації принципів відкритості та гласності в
роботі органів державної податкової служби України, наказом ДПА України
від 10.05.2002 р. № 216 „Про створення Громадської колегії ДПА України”
було створено постійний дорадчий орган – Громадську колегію при ДПА
України (далі – Громадська колегія). До складу Громадської колегії на
громадських засадах входять представники громадських організацій
підприємців і роботодавців, асоціацій платників податків, працівники ДПА
України. Головними завданнями Громадської колегії є сприяння
реформуванню органів державної податкової служби України, підвищення
якості обслуговування органами державної податкової служби України
платників податків (у т. ч. громадян) і налагодження між ними
партнерських стосунків.

Для підвищення ефективності роботи органів державної податкової служби
щодо розгляду звернень громадян ДПА України забезпечується проведення:

– засідань колегії ДПА України щодо підведення підсумків роботи органів
державної податкової служби по розгляду звернень громадян;

– семінарів-нарад з органами державної податкової служби стосовно
організації роботи з розгляду звернень громадян;

– регулярних особистих чергових і позачергових прийомів громадян
посадовими особами як ДПА України, так і підпорядкованих органів
державної податкової служби;

– роботи органів державної податкової служби щодо надання послуг за
прямими („гарячими”) лініями;

– оприлюднення у друкованих та електронних засобах масової інформації –
газетах „Консультант”, „Власть и политика”; у журналі „Вісник державної
податкової служби України”; на веб-сайті ДПА України і єдиному
веб-порталі органів виконавчої влади інформаційних матеріалів щодо
організації роботи органів державної податкової служби з розгляду
звернень громадян.

ДПА України розроблено та надіслано підпорядкованим органам державної
податкової служби України „Довідник з організації роботи зі зверненнями
громадян в органах державної податкової служби України”, роздруковано
методичний посібник „Право громадян на звернення до органів ДПС. Порядок
звернення громадян до органів ДПС та порядок оскарження рішень і дій
органів ДПС”.

Звернення громадян до органів державної влади (у т. ч. органів державної
податкової служби) є найважливішим джерелом інформації, необхідної для
визначення проблемних питань, що турбують громадян, і шляхів їх
вирішення.

За 2005 рік до органів державної податкової служби України надійшло на
розгляд 27 304 письмових звернень громадян, з яких – 24 591 заяв (90,1
%), 2 659 скарг (9,7 %) та 54 пропозиції (0,2 %) [4].

Порівняно із відповідним періодом 2004 року кількість письмових звернень
громадян до органів державної податкової служби України (не враховуючи
кількість звернень громадян щодо відмови від ідентифікаційного номера)
зменшилася на 10 відсотків. Це свідчить про покращання роботи посадових
осіб цих державних органів щодо розгляду звернень громадян.

За результатами розгляду письмових звернень, органами державної
податкової служби України було надано роз’яснень на 19 503 звернення
(73,2 %), відмовлено 1 301 (4,9 %), задоволено 3 782 (14,2 %),
задоволено частково – 287 (1,1 %), направлено за належністю до інших
державних органів (у т. ч. правоохоронних) 1 007 (3,8 %), визнано
анонімними 505 (1,9 %), інші результати виконання 243 (0,9 %).

Аналіз роботи стосовно особистих прийомів громадян, здійснених
посадовими особами ДПА України за 2005 рік свідчить, що у цілому
проведено 466 прийомів громадян. Це на 110 прийомів більше, ніж за
аналогічний період 2004 року (356).

Посадовими особами підпорядкованих органів державної податкової служби
України протягом 2005 року було проведено 40 381 особистий прийом (у т.
ч. 6 953 виїзних (17,4 %)). Це на 5 407 прийомів більше, ніж за
аналогічний період 2004 року (34 974).

Більшість порушених у зверненнях питань стосуються роз’яснення норм
законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб і податком на
додану вартість, особливостей спрощеної системи оподаткування і
проблемних питань, що виникають у ході контрольно-перевірочної роботи
органів державної податкової служби України.

Частиною ІІ ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
передбачених Конституцією та законами України.

У зв’язку із наведеним, ефективний розгляд і вирішення звернень громадян
органами державної влади (у т. ч. органами державної податкової служби
України) та місцевого самоврядування, їх посадовими особами можливий
лише за умови чіткості визначення процедури їх розгляду і вирішення.

Як свідчить практика, процедурні норми Закону є загальними і недостатньо
враховують специфіку розгляду окремих видів звернень громадян. Крім
того, Законом недостатньо визначено ознаки, що безпосередньо відрізняють
види звернень громадян.

На сьогодні залишилися не врегульованими питання щодо усних звернень
громадян, викладених громадянами і записаних посадовими особами на
особистих прийомах.

Закон передбачає необхідність підписання заявником тільки письмового
звернення. У свою чергу громадянин не зобов’язаний підписати усне
звернення, викладене ним і записане посадовою особою на особистому
прийомі. Визначення такого обов’язку в Законі забезпечило б підвищення
відповідальності громадян за інформацію, яка міститься у їхньому
зверненні (у т. ч. протиправного характеру), та перевірку заявником
інформації, записаної посадовою особою з його слів. Аналогію щодо
наведеної пропозиції можна провести з кримінально-процесуальним
законодавством. Так, частинами ІV, V ст. 170 Кримінально-процесуального
кодексу України передбачено, що після закінчення допиту слідчий пропонує
свідкові протокол допиту для прочитання, який підписують свідок, слідчий
і особи, які були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на
декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Законом передбачено вид звернення – зауваження, але не дається
визначення цьому поняттю. У зв’язку із наведеним, пропонується внести
зміни в ст. 3 Закону, а саме визначитипоняття „зауваження”, у наступній
редакції: „Зауваження – це звернення громадян до органів державної влади
і місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів,
підприємств, установ, організацій, де висловлюється критика їхньої
роботи.

Громадяни часто звертаються до органів державної влади, місцевого
самоврядування із зверненнями щодо роз’яснення чинного законодавства.
Разом з тим такий вид звернення не передбачено. Таким чином, є
необхідність звернення громадян щодо роз’яснення чинного законодавства
назвати запитами, передбачивши визначення цього поняття у ст. 3 Закону,
у такій редакції: „Запит – звернення громадян до органів державної
влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів
щодо роз’яснення законодавства”.

Ст. 40 Конституції України передбачено існування колективних письмових
звернень, які досить часто зустрічаються в практичній діяльності.
Наприклад, у 2005 році до ДПА України надійшло 42 колективних письмових
звернень громадян.

Однак у Законі не має ні визначень поняття колективного письмового
звернення, ні порядку надання відповідей на ці звернення. Тому
пропонуємо доповнити ст. 3 Закону визначенням колективного письмового
звернення, виклавши його так: „Колективні письмові звернення – це
пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги, запити громадян,
викладені в письмовій формі, підписані двома чи більше громадянами та
направлені до органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб”. Закон
необхідно доповнити статтею, якою визначити порядок надання відповідей
на письмові колективні звернення, виклавши останню в такій редакції: „У
випадку, коли звернення підписали двоє чи більше громадян, то адресатом
у листі-відповіді зазначається громадянин, підпис якого у скарзі стоїть
першим чи адреса якого зазначена на конверті або в скарзі”.

Частиною ІІ ст.ст. 14, 15, 16 Закону передбачено, що пропозиції,
зауваження, заяви, клопотання, скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв
соціалістичної праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються
першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій особисто. 

У зв’язку із тим, що в Україні за заслуги перед державою присвоюється
звання Герой України пропонується до зазначеного вище переліку в ст.ст.
14, 15, 16 Закону включити і осіб цієї категорії.

Згідно із частиною ІV ст. 16 Закону до скарги додаються наявні у
громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням
раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після
її розгляду повертаються громадянину.

З метою забезпечення збереження оригіналів чи копій документів, що були
передані громадянином для розгляду його скарги, пропонується в ст. 16
Закону уточнити, як буде повернуто відповідні документи громадянину та
викласти частину ІV цієї статті в такій редакції: „До скарги додаються
наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його
зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду
скарги, які після її розгляду за вимогою громадянина йому повертаються
поштою з повідомленням про вручення або передаються особисто під
розписку”.

Відповідно до ст. 22 Закону про результати розгляду звернення
громадянина на особистому прийомі повідомляється письмово або усно, за
бажанням громадянина. На жаль, цією статтею не передбачено порядок
надання усних відповідей заявнику. У зв’язку із наведеним, з метою
уникнення зловживань як з боку посадових осіб, які розглядали звернення,
так і з боку заявників пропонується частину ІV ст. 22 Закону викласти в
наступнійредакції: „Усі звернення громадян на особистому прийомі
реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання
безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому
ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину
повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина. Усна
відповідь посадової особи заноситься у встановленому порядку до
протоколу особистого прийому, з цією відповіддю в обов’язковому порядку
під розпис повинен бути ознайомлений громадянин”.

Крім того, з метою узгодження змісту ст. 18 Закону, якою передбачено
право громадянина отримувати тільки письмову відповідь про результати
розгляду його заяви чи скарги, зі змістом ст. 22 Закону пропонується в
переліку прав громадянина, визначених ст. 18 Закону, передбачити право
громадянина отримати не тільки письмову, але й усну відповідь (у разі
звернення його на особистому прийомі) оформлену у запропонованому
автором до ст. 22 Закону порядку.

Ст. 26 Закону передбачено, що подання громадянином звернення, яке
містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб,
керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій
незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної,
расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою
відповідальність, передбачену чинним законодавством. З метою захисту
прав та інтересів громадян, пропонується доповнити цю статтю реченням
наступного змісту: „Доведення факту подання громадянином звернення
протиправного характеру здійснюється відповідними посадовими особами у
встановленому чинним законодавством порядку”.

У 2005 році за результатами розгляду скарг на дії працівників органів
державної податкової служби України році до посадових осіб податкових
органів було застосовано заходи дисциплінарного впливу: звільнення з
роботи, оголошення доган, попередження про неповну службову
відповідність, затримання присвоєння чергового рангу та ін.

У переліку видів юридичної відповідальності, передбачених ст. 24 Закону
не визначено дисциплінарну, а передбачено тільки цивільну
адміністративну та кримінальну відповідальність.

Погоджуємося з пропозицією Таранухи В.П., яка вказує на необхідність
внесення змін у ст. 24 Закону та пропонує викладення цієї статті у такій
редакції: „Посадові особи винні у порушенні цього Закону несуть
дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну
відповідальність, передбачену законодавством України” [5].

На сьогодні удосконалення чинного законодавства України про звернення
громадян, у тому числі його процедурних норм, є необхідною умовою
забезпечення належного функціонування органів державної влади та
гарантією захисту прав і свобод людей від можливого необмеженого
адміністративного розсуду з боку держави.

Література:

1. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в
Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 р. // Офіційний вісник
України. – 1999. – № 21.

2. Авер’янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права:
концептуальні позиції // Право України. – 2006. – № 5. – С. 15.

3. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. // Відомості
Верховної Ради України. – 1996. – № 47.

4. Статистичні дані взяті із Статистичних збірників Державної податкової
адміністрації України за 2004, 2005 роки.

5. Тарануха В.П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в
діяльності місцевих органів виконавчої влади: Дисертація на здобуття
кандидата юридичних наук. – Київ, 2003. – С. 123.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *