Майно юридичних осіб приватного права (реферат)

Майно юридичних осіб приватного права

Майно юридичних осіб приватного права відіграє декілька функцій.
Передусім, наявність майна в юридичній особі дозволяє їй здійснювати
діяльність, через що досягати поставленої в установчих документах мети
існування. Також, майно дозволяє юридичній особі мати мінімальний розмір
капіталу, завдяки якому юридична особа здатна виконувати свої функції.

Майно юридичних осіб приватного права первісно, на момент створення,
формується за рахунок засновників, які передають до фондів юридичної
особи (передусім, до статутного фонду) належні їм на момент створення
юридичної особи майно чи майнові права. Далі майно юридичної особи може
поповнюватись за рахунок їх діяльності. Наприклад, для підприємницьких
(комерційних) юридичних осіб поповнення майна відбувається через
отримання прибутку завдяки торгівельної діяльності, надання послуг,
виконання робіт тощо. Некомерційні юридичні особи можуть поповнювати
своє майно, наприклад, завдяки добровільним майновим внескам осіб, що
підтримують цілі діяльності такої організації.

Важливу роль у майновій спроможності юридичної особи відіграє статутний
капітал юридичної особи. Так, статутний капітал товариства з обмеженою
відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.
Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна
товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного
капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Статутний капітал юридичної особи акумулюється у статутному фонді.
Вимоги до мінімального розміру статутного фонду можуть бути:

А) встановлені законом. Так, для товариства з обмеженою відповідальністю
статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю має бути не менш
ніж сто мінімальних розмірів заробітної платні. Для акціонерного
товариства цей показник становить вже одна тисяча двісті п’ятдесят
мінімальних розмірів заробітної платні.

Б) не встановлені законом. Зокрема, для приватного підприємства
мінімальний розмір статутного фонду не встановлений законодавством.
Закон України “Про підприємства в Україні” лише встановлює, що в
юридичній особи створюється статутний фонд. Отже, оскільки приватне
підприємство є юридичною особою, воно якби має створювати статутний фонд
як такий. Але, оскільки в законодавстві нічого не кажеться про
мінімальні вимоги до цього фонду в приватному підприємстві, його
величина може бути будь-якою, що відрізняється від нуля.

В залежності від виду майна, за рахунок якого створюються статутні фонди
юридичних осіб, їх можна поділити на:

А) сформовані за рахунок грошей.

При цьому засновники юридичної особи в статутних документах вказують, що
статутний фонд юридичної особи формується за рахунок грошей.
Відмічається, хто з засновників яку саме суму має внести в статутний
фонд. Для зарахування внесків до статутного фонду в установі банку
відкривається тимчасовий рахунок. До реєструючого органу, поряд з іншими
документами, подається виписка з банку про зарахування грошей й розмір
внесків на підтвердження формування статутного фонду юридичної особи у
грошах;

Б) сформовані за рахунок цінних паперів. Цінні папери також можуть
вноситись до статутного фонду юридичної особи. Зокрема, це можуть бути
акції, облігації, векселя тощо;

В) сформовані за рахунок речей. Законодавство дозволяє формувати
статутний фонд юридичної особи шляхом внеску до нього речей: рухомих чи
нерухомих. Отже, це можуть бути будь-яки речі, що не вилучені з
цивільного обігу: будинки, квартири, автотранспорт, офісна техніка тощо.
На відміну від грошей, речі не приймаються банком чи іншою установою на
підтвердження формування статутного фонду. В установчих документах лише
вказується, що визначений засновник як внесок у статутний фонд юридичної
особи має передати певне майно. На момент створення юридичної особи
засновник має передати таке майно у власність юридичній особі;

Г) сформовані за рахунок внеску у вигляді об’єкту права інтелектуальної
власності. Об’єкти інтелектуальної власності також можуть ставати
внеском у статутний фонд юридичної особи. Такий внесок, оцінений у
грошової формі, становить частку учасника у статутному фонді.

Згідно із ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні” від 12 липня 2001 р. майном, яке може оцінюватися,
вважаються:

?????????:?об’єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки,
споруди, машини, обладнання, транспортні засоби тощо;

паї, цінні папери;

нематеріальні активи, в тому числі об’єкти права інтелектуальної
власності;

цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Отже, створені законодавчі механізми, щоб для запобігання спорів щодо
суми оцінки об’єкту інтелектуальної власності – внеску у статутний фонд
юридичної особи, звернутися до професійного оцінювача.

Власник товарного знака, знака товарів та послуг чи іншого об’єкту
інтелектуальної власності, припиняє свої повноваження власника щодо
вказаного об’єкта. Він набуває корпоративні права.

В літературі визначається, що є певні технічні проблеми щодо передання
об’єкту інтелектуальної власності до статутного фонду юридичної особи.
Так, наприклад, ЗУ “Про охорону пра на знаки для товарів та послуг” не
передбачає порядок переоформлення Свідоцтва на знак для товарів і послуг
у випадках передачі прав на товарний знак юридичній особі. Відповідно,
документально власником товарного знаку залишається особа, зазначена в
Свідоцтві на товарний знак. Отже, з одного боку власником є юридична
особа, до статутного фонду якої було передано товарний знак як внесок, а
з іншого боку – особа, яка одержала Свідоцтво . Але все ж буде юридично
вірним вважати можливою передачу товарного знаку як внесок у статутний
фонд. Інше означало б невиправдане обмеження у здійсненні своїх прав
володільців прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Д) змішані, тобто сформовані частково грошима, частково за рахунок майна
тощо.

Досить актуальною до недавнього часу була проблема “дутих” статутних
фондів. Для “презентабельності”, формування сприятливого іміджу, іноді
для заволодіння довіри клієнтів реєструвалось підприємство, що за всіма
показниками мало бути досить капіталомістким. Наприклад, акціонерне
товариство за законом повинно мати статутний фонд якнайменш одна тисяча
двісті п’ятдесят мінімальних розміри заробітної платні. Ця сума в
юридичних особах з “дутими” статутними фондами досягалася лише на
папері, в установчих документах за рахунок наступного. Малоцінне майно
оцінювалося засновниками особисто в декілька разів дорожче його реальної
вартості; інтелектуальна власність, наприклад, “ноу-хау” (дискета з
торгівельними секретами) оцінювалась у величезну суму. Реєструючи органи
не були готові до такої ситуації, оскільки не мають оцінювачів у своєму
штаті. Таким чином формувався статутний фонд, що насправді не було
підкріплено реальною цінністю. Остаточно ця проблема не вичерпана й
сьогодні. Але в Україні вже сформовано інститут оцінників й створена
нормативна база їхньої діяльності. Тому у випадку сумнівів майно й
майнові права (у тому числі інтелектуальну власність), можна піддати
об’єктивної оцінці спеціаліста.

Важливо відмітити, що оскільки юридична особа має відокремлене майно, з
моменту передачі майна до статутного фонду воно перестає бути майном
засновників. Воно переходить до юридичної особи, яка стає його
власником. Засновник, у свою чергу стає володільцем корпоративних прав.
Так, якщо акціонер купує акцію й сплачує за це гроші, вони переходять до
акціонерного товариства. Акція ж надає акціонеру право голосу на
загальних зборах товариства, на отримання дивідендів тощо.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Шуляк Н. Використання знаків для товарів та послуг у господарський
діяльності // Мала енциклопедія нотаріуса. – №5, 2002 р., с. 44.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *