Кримінологічна характеристика і попередження наркоманії. наркобізнес і заходи його запобігання (реферат)

Кримінологічна характеристика і попередження наркоманії. наркобізнес і
заходи його запобігання

Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти,

Причини наркоманії в сучасних умовах.

Шляхи попередження наркоманії.

Наркобізнес і заходи його запобігання.

Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти

Наркотичні засоби і їх вплив на людину відомі багато століть. Але тільки
у другій половині XX ст. наркотики і близькі до них за дією на організм
людини речовини визнані силою, що здатна призвести навіть до загибелі
людську цивілізацію. Адже серед чинників саморуйнівної поведінки людей
наркотики перебувають на одному рівні, а часто-густо й на вищому, ніж
алкоголь, соціальні хвороби тощо.

Вживання наркотиків призводить до тяжкої, майже невиліковної хвороби —
наркоманії.

Наркоманія є хворобливим потягом до наркотиків та похідних з них
речовин. Але поруч з вживанням наркотиків останнім часом серед частини
людства дедалі частішають випадки вживання психотропних та сильнодіючих
речовин. Хворобливий потяг до таких препаратів називається
токсикоманією.

У лютому 1995 р. в Україні було прийнято дуже важливі щодо розглядуваної
проблеми закони України: «Про обіг в Україні наркотичних засобів,
психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», «Про заходи протидії
незаконному обігу нарко-

Особлива частина підготовлена Ю. В. Алексаидровим. 144

тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»,
«Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у
зв’язку з прийняттям Закону України «Про обіг в Україні наркотичних
засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» і Закону
України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»». Отже, створено
базу прогресивного законодавства, що перебуває на рівні міжнародних
вимог і дає можливість боротися з наркоманією та токсикоманією як
соціальними і медичними явищами, які нині стрімко прогресують в усьому
світі.

У перелічених законах (з подальшими їх змінами) поняття наркоманії
визначається як хворобливий психічний стан, що зумовлений зловживанням
наркотичних засобів і характеризується психічною або фізичною залежністю
від них. Наркоман — це особа, у якої медичним закладом встановлено
діагноз «наркоманія». Це саме можна сказати про поняття «токсико-

ман» і «токсикоманія».

Але наркоманія — це останній етап незаконного (немедич-ного) зловживання
особою наркотичних засобів. Тому існує поняття людини, яка незаконно,
без призначення лікаря вживає наркотичні засоби або психотропні
речовини, хоча її не діагностовано як наркомана (аналогія з поняттям
«алкоголік» і людини, яка зловживає спиртними напоями).

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі —
Перелік) згрупований у списку наркотичних засобів, психотропних речовин
і прекурсорів, включених у таблиці І-ІУ згідно із законодавством України
і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України. Перелік затверджує Кабінет Міністрів України за поданням
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони
здоров’я і публікують офіційні друковані видання (див. Постанову
Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 Офіційний вісник
України, 2000, № 18 ст. 953).

Наркотичні засоби — це включені в Перелік речовини природного чи
синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку
для здоров’я населення в разі зловживання ними.

Психотропні речовини — це включені в Перелік речовини природного чи
синтетичного походження, препарати, природні матеріали, здатні викликати
стан залежності й справляти депресивний або стимулюючий вплив на
центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття чи емоцій,
або мислення чи поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення
в разі зловживання ними.

Прекурсори — це речовини і їх солі, які використовують у виробництві
наркотичних засобів і психотропних речовин, включених у Перелік.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин — це заборонені в
обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не
включені в Перелік, хімічна структура й властивості яких подібні до
хімічної структури і властивостей наркотичних засобів та психотропних
речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

Вживати окремі види наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів дозволяється лише з метою застосування в медичній практиці
або для науково-дослідної роботи, експертної чи оперативно-розшукової
діяльності, або з навчальною метою. Цей обіг суворо регламентований і
може здійснюватись підприємствами державної та комунальної форми
власності за наявності відповідної ліцензії.

Роздрібна реалізація громадянам наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів, що дозволені до застосування в медичній практиці,
здійснюється лише за рецептом лікаря через аптечні заклади державної та
комунальної форми власності за наявності відповідної ліцензії на цей вид
діяльності.

В Україні актуальним є культивування таких сільськогосподарських
культур, що містять наркотичні засоби, як снотворний мак і конопля
(каннабіс).

Відомо близько 100 видів снотворного мгйсу, але всі вони поділяються на
дві групи: олійний мак (культивується в Європі, у тому числі в Україні,
США, Австралії) — для отримання їстівної олії та зерен для кулінарних
потреб і опійний мак (культивується в Азії, Латинській Америці, Африці)
— з метою вироблення сировини для медичних препаратів. Обидві групи
мають у хімічному складі алкалоїди: морфін, кодеїн, тебаїн та інші, які
при вживанні справляють наркотичний вплив.

З макової голівки добувають опіумну сировину, з якої виготовляють так
звані важкі наркотики — морфій і героїн. З макової соломки готують
наркотичні засоби для немедичного вживання.

Поряд з цим виготовлені у фабричних умовах на державних підприємствах
лікарські препарати — кодеїн, оксикодон, барбаміл, промедол, омнопон —
справляють наркотичну дію, є предметами, що підлягають суворому контролю
з боку уповноважених на це державних установ та посадових осіб і порядок
обігу яких суворо регламентований.

Олійний мак історично широко культивується в Україні, але його
використання з метою немедичного вживання наркотиків, які є складовими
маку, примусило державу заборонити його неліцензійне вирощування,
встановивши за це адміністративну і кримінальну відповідальність.

Конопля (каннабіс) — це однорічна трав’яниста рослина, з різних сортів
якої виробляються олія і основа для виготовлення канатів, мішкотари
тощо. Окремі сорти коноплі (індійська, південно-манчжурська,
південно-чуйська, південно-архонська, південно-краснодарська) більшою чи
меншою мірою містять у своєму хімічному складі тетрагідроканабінол, який
при вживанні справляє на людину наркотичну дію. Перероблену коно-плю
називають так: анаша, гашиш, гашишна олія, марихуана.

Нині посіви коноплі в Україні зведені до мінімуму, проте на великих
площах росте дика конопля, знищити яку дуже важко.

Перед вченими світу стоїть завдання вивести для різних кліматичних
поясів сорти маку і коноплі, які не містять або майже не містять
наркотичних компонентів.

Серед рослинного світу планети існує ще кока, яка дістала значного
поширення в Південній Америці. Із листя коки шляхом переробки
виготовляють наркотичний засіб кокаїн (останніми роками він з’являється
в Україні). Назвемо також ефедру хвощову (надходить з азіатських країн),
з якої виробляють окремі наркотичні засоби.

Подальшого поширення дістають наркотики на синтетичній основі — ЛСД,
амфетаміни, метамфетаміни та інші, які за впливом повною мірою
конкурують з наркотиками, виготовленими з природної сировини. Нині
найбільш «модний» метамфетамін — це так званий екстазі, різновидів якого
існує близько 40.

Серед сильнодіючих засобів токсикомани вживають лікарські препарати, які
належать до снотворних або транквілізаторів: седуксен, реланіум,
клофелін, нозепам, похідні барбітурової кислоти тощо. Використовують
також хімічні речовини й реактиви: ефіри, ацетон, дихлоретан, хлороформ,
бензин, антифриз, толуол, а також побутові хімічні засоби —
плямови-відники, туалетні води, клеї, розчинники фарб, рідини для
чищення одягу, аерозолі тощо.

Наркотичні й сильнодіючі засоби вживають внутрішньовенним або
внутрішньом’язовим введенням наркотичного розчину за допомогою шприца, а
також через паління, ковтання, нюхання.

Сенс вживання наркотиків і сильнодіючих засобів полягає в тому, що всі
вони викликають (або принаймні очікується поява) ейфорію (збудження
центральної нервової системи, яке впливає на мозковий «центр радощів»),
яка на деякий час змінює уяву людини, наділяючи її незвичайним
«почуттям» аж до галюцинацій.

Після цього може настати стан прострації (наркотичного сну). Далі
збудження різко змінюється пригнічуванням центральної нервової системи,
настає так званий синдром абстиненції. Цей синдром призводить до дуже
хворобливого психічного і фізичного стану особи, вийти з якого можна
тільки через вживання нової дози наркотику, що глибоко виснажує фізичні
й психічні сили людини.

За незначний проміжок часу (подекуди через кілька тижнів) немедичного
вживання наркотиків особа (особливо підлітки й жінки) стає хворою на
наркоманію (токсикоманію).

Суть наркоманії як хвороби виявляється в такому:

виникає явище психічного дискомфорту, непереборна потреба у вживанні
наркотиків (психічна залежність);

перебудовується функціональна діяльність організму, порушується
нормальна робота його органів і систем, що викликає з часом нестерпно
болісні відчуття (настає фізична залежність);

з кожним наступним вживанням наркотиків організмдедалі більше
адаптується до них, і щоб досягти ейфорії,наркоман змушений раз у раз
збільшувати дозу їх прийому(відбувається так званий процес толерантності
(від лат.іоІегапШ — терплячість)).

Таким чином, створюється замкнене коло: організм хворої людини
інтенсивно руйнується і водночас вже не може існувати без нових доз
наркотиків.

Небезпечність проявів наркоманії (токсикоманії) полягає в тому, що вона
дуже швидко і безповоротно руйнує фізичне і моральне здоров’я людини:
смерть здебільшого настає через кілька років (іноді місяців)
інтенсивного вживання засобів, але цьому передують деградація особи,
відмова від суспільне корисної праці, психічна нестійкість, порушення
статевої сфери, втрата пам’яті, тероризування рідних і знайомих тощо.

Крім того, наркоманія тісно пов’язана із злочинністю, адже вона є однією
з найтяжчих складових фонових явищ.

Взаємозалежність наркоманії і злочинності неминуче виявляється у
протиправйих діях наркоманів:

злочинах, які вони вчиняють під безпосереднім впливомнаркотиків
(психотропних речовин) на організм — вбивствах, тілесних ушкодженнях,
хуліганстві тощо;

злочинах з метою заволодіння наркотиками або грошимаі речами для їх
придбання, адже наркотики коштують такдорого, що чесно заробити гроші на
їх придбання важко(частка злочинів такого напряму перевищує 10 %
сукупної кількості розкритих злочинів: розбоїв, грабежів, крадіжок,
вимагань тощо*. До речі, у США ця частка становить 4/5 загальної
кількості майнових злочинів названихвидів);

діях, пов’язаних з виготовленням і збутом наркотиків,найнебезпечніші з
яких належать до наркобізнесу і маютьознаки організованої злочинності
(щорічно в Україні викривається понад 1000 груп наркоділків, вилучаються
десятки тон наркосировини, притягуються до кримінальноїта
адміністративної відповідальності десятки тисяч осіб,причетних до
виготовлення чи розповсюдження наркотиків. Зокрема у 2001 р. міліцією
викрито 47,8 тис. злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків,
що вдвічі перевищує цей показник за 1994 р.).

Немедичне вживання наркотиків призводить до численних самогубств,
побутового і виробничого травматизму, безпосередньої

Тут і далі цифри, факти, цитування — з відкритих публікацій. смерті від
надмірності доз вживаних засобів (так званий «золотий постріл», від
якого щорічно гинуть до 900 осіб). Практично всі наркомани, що вживають
опіати, хворі на гепатит, значна кількість на СНІД і сифіліс.

Нині у світі зареєстровано близько ста мільйонів наркоманів і тих, хто
активно вживає наркотики. Нині в Україні їх налічується близько 110
тисяч, кожного дня на облік ставляться близько 50 осіб, проте й
знімається багато через смерть. Переважна більшість тих, хто стає на
облік як наркоман, — особи до ЗО років. Кількість тих, хто вживає
наркотики, реально дорівнює кількості зареєстрованих, помноженій
щонайменше на десять, тобто близько одного мільйона осіб. На жаль,
прогнози ситуації з поширенням наркоманії невтішні. Адже спостерігаються
такі тенденції:

омолодження і фемінізації наркоманії (соціологічні опитування
засвідчують, що значна частина студентів і учнівсередніх навчальних
закладів, особливо училищ, так чиінакше причетні до вживання
наркотиків);

збільшення питомої ваги тяжких форм наркоманії, у томучислі
полінаркоманії і вживання будь-якого виду наркотику;

виникнення ринку «важких» наркотиків (зокрема, героїну, кокаїну);

поява нових видів токсикоманії серед неповнолітніх і молоді з
розширенням асортименту токсинів і способів їхвживання (зокрема,
вдихання парів органічних розчинників, групові форми вживання
психоактивних препаратів).

Немедичне вживання наркотиків поширюється практично серед усіх
соціальних груп суспільства — робітників, службовців, селян, учнів,
безробітних, у тому числі серед заможних — комерсантів, бізнесменів та
ін.

Принагідне зазначимо, що приблизно три чверті наркоділ-ків — це люди,
які полишили суспільне корисну працю і прагнуть заробити на нещасті
інших.

Причини наркоманії в сучасних умовах

По-перше, зауважимо, що наркоманія як явище існувала в Україні упродовж
усього XX ст., а останніми роками її кількісні та якісні показники
набагато підвищились. По-друге, проблема наркоманії нагальна для людства
загалом.

Спробуємо пояснити, що ж призвело до такої ситуації. У глобальному
масштабі XX століття ознаменоване як час небачених раніше потрясінь і
катаклізмів (і не так у природній, як у соціальній сфері). Дві світові
війни, що не мали аналогів у попередній історії людства, кровопролитні
революції, відчайдушна боротьба класів і партій, мільйони закатованих —
один бік проблеми. Другий — це психічний повсякденний тиск наявності
зброї масового знищення, поширення невиліковних хвороб, організованої
злочинності, що охопила всі країни і континенти.

Ці та багато інших чинників призвели до того, що значна частина людства
втратила психологічну стійкість, шукає можливості відійти від жахаючої
дійсності, очікує на кінець життя на планеті й тому знаходить порятунок
у саморуйнівній поведінці: алкоголі, наркотиках тощо (виявляється
ескапізм — прагнення особистості піти від дійсності у світ ілюзій,
фантазій).

Чинників, що призводять до поширення наркоманії в сучасних умовах,
безліч: і тих, що були раніше, і тих, що виявляються нині.

Так, певним представникам різних верств населення притаманна значна
бездуховність, у частини людей спостерігається крах особистих сподівань
(фрустрація). У молоді, яка краще адаптується в сучасних умовах,
водночас здебільшого відсутні далекоглядні життєві орієнтації та ідеали
соціальне значущого плану. Невизначеність у багатьох питаннях близького
і далекого майбутнього так само властива частині населення. І все це
відбувається на тлі різкого зниження життєвого рівня значної частини
громадян. Тому певна кількість людей різного віку і соціального
становища бажає часом «скинути напруження», відійти на певний час від
дійсності.

Водночас виявляється низький загальний рівень культури певної частини
населення, і передусім серед молоді, яка не бачить в оволодінні
досягненнями культури можливості розв’язання власних життєвих проблем.
Звідси — споживацьке ставлення до культури, незацікавленість у духовному
зростанні, потяг до так званої маскультури, що пропонує ігнорування
гідності, моралі, насаджує порнографію, насильство, духовне зубожіння.
Саморуйнівна поведінка людини (у тому числі вживання наркотиків) є
невіддільним чинником такої культури. Внаслідок цього частині молоді
притаманні високий рівень конформізму, невміння опиратися референтній
групі, до якої виявляється потяг і де вживають наркотики, відсутність
сили волі, щоб протистояти втягуванню в наркотичну залежність,
легковажність в оцінюванні ситуації стосовно себе сьогодні й у
майбутньому, прагнення до миттєвих розваг, бажання «бути дорослим» і
«все випробувати в житті».

Зазначимо й те, що в колишньому СРСР розглядувана проблема хоча й не
була найболючішою, проте фактично повністю замовчувалась упродовж
десятиліть. У країні домінував погляд, що наркоманія можлива лише за
кордоном, тому й не було вироблено дієвих засобів і методів
антинаркотичної пропаганди, прищеплення населенню, особливо молоді,
розуміння страшної небезпеки через вживання наркотиків. Саме тому нині у
країнах СНД немає антинаркотичного громадського руху, не створено
громадської думки, яка б одностайно засуджувала вживання наркотиків і
тих, хто їх розповсюджує. Мало того, підвищення порогу терпимості до
антисоціальних явищ у суспільстві стосується й проявів наркоманії.

Саме з огляду на викладене у вітчизняних міністерствах охорони здоров’я
і внутрішніх справ недостатньо сил і засобів для боротьби з наркоманією.
Насамперед замало висококваліфікованих лікарів-наркологів і психіатрів,
спеціалістів для боротьби з наркобізнесом в органах міліції,
спеціалізованих державних медичних закладів, а також достатньої
кількості ліків, препаратів, техніки.

Антинаркотичне кримінальне і адміністративне законодавство було значною
мірою недосконале, а головне — не застосовувалося, що певною мірою
характерно й нині.

Істотний негативний чинник поширення наркоманії виявляється в тому, що
Україна має велику сировинну наркотичну базу: олійний мак і конопля. А
погіршення матеріального становища частини населення і можливість
збільшити власні прибутки штовхає частину сільського населення до
незаконних дій, пов’язаних з культивуванням снотворного маку. Щорічно в
Україні виявляється і ліквідується нелегальних посівів маку на площі
близько 1300 кв. м. Щодоби реєструється близько

130 злочинів, пов’язаних з наркотиками, і така сама кількість осіб
притягується до кримінальної відповідальності у справах цієї категорії.

Дослідження засвідчують, що злочинцями здебільшого є молодь віком до ЗО
років, серед якої майже 90 % безробітних. З-поміж споживачів наркотиків
переважають такі категорії особи без певних занять — 80,9%, робітники —
12,7 %, учні професійно-технічних училищ і шкіл — 1,9%, студенти — 1,7
%, інші — 2,8%.

Щодоби з незаконного обігу вилучається понад 100 кг наркотиків і
наркотичної сировини, але (за світовим досвідом) ця цифра не перевищує
1/15 їх реального обсягу.

Виключно великою у сфері наркобізнесу є активність злочинності. Адже
жодну іншу злочинну діяльність не можна порівняти з наркобізнесом за
рівнем прибутків (за різними оцінками щорічно у світі вони становлять
500—1500 млрд дол. США). Ось чому злочинний світ невпинно активізується
і в Україні. Зі стабільністю гривні в Україні активізувалось завезення
«важких» наркотиків. Важливо й те, що «відмити» зароблені на
наркобізнесі «брудні гроші» в Україні легко, адже в нашій державі тільки
зароджується система відслідковування джерел накопичення капіталу.
Значна кількість наркоділків так само є наркоманами, а щодо «дрібних
споживачів», то вони з різних причин (через бажання бачити родичів і
друзів «такими як самі», «заробити» на придбання наркотиків тощо) дуже
активно втягують у вживання наркотиків своє оточення. Дослідження
свідчать, що за один рік один наркоман втягує у вживання наркотиків у
середньому сім осіб.

Зазначимо також, що нині вітчизняна митна служба не має необхідної
кількості фахівців і технічних засобів, які б допомагали повністю
виявляти товаропотік наркотичних речовин, що йде транзитом через
Україну. Проте, як засвідчує світовий досвід, частина транзитного товару
залишається у країнах, через які він прямує, і ця частина тим більша,
чим більший потік.

12.3. Шляхи попередження наркоманії

В Україні на сучасному етапі проблема боротьби з наркоманією набирає
державної важливості. Створена й діє Національна координаційна рада у
справах боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України.

У 1992 р. Україну було прийнято до Інтерполу. Беручи активну участь у
діяльності багатьох міжнародних організацій, які ведуть боротьбу з
поширенням наркотиків, діючи на підставі домовленостей з низкою держав,
Україна з ініціативи якої ООН оголосила останнє десятиріччя XX ст.
«десятиріччям боротьби з наркоманією» і активно співпрацює зі світовим
товариством у цьому напрямі. Зокрема, це виявляється в розробці низки
міжурядових і міжміністерських угод, у контактах між окремими службами
міліції (поліції).

Світове співтовариство здійснює такі основні напрями боротьби з
поширенням наркотиків:

широку профілактичну діяльність, спрямовану на те, щобзапобігти
втягненню молоді у вживання наркотиків. З цієюметою застосовують
найновіші досягнення медицини, психіатрії, педагогіки тощо, долучаючи до
цього всі сфери суспільства. Вважається, що цей напрям має бути
пріоритетним в усіх державах світу;

«силову» боротьбу з наркобізнесом із залученням спеціалізованих установ,
військової і спеціальної техніки, спеціально підготовлених
співробітників; контроль за «відмиваннямбрудних грошей»; захоплення
кур’єрів з наркотичним багажем (іноді до кількох тон) і через них —
керівників нар-кокартелів. Зауважимо, що цей напрям боротьби потребує
великих зусиль з боку держави і значних коштів;

«лібералізацію» наркотичної проблеми, тобто держава доходить висновку,
що найкращий спосіб боротьби з наркотизацією населення — легальна
реалізація наркотиків через аптеки або спеціалізовані крамниці (ідеться
про такзвані легкі наркотики). Це немов би «вибиває»
підґрунтянаркобізнесу, уможливлює контроль ринку збуту наркотиків і
сприяє повному обліку наркоманів і їх лікуванню.Проте, як свідчить
досвід, така депеналізація споживаннянаркотиків (Голландія, Швеція) не
дає бажаних результатів. Так, у наркоманів залишається потяг до «важких»
наркотиків. При цьому наркотична кон’юнктура не поліпшується. Здається,
що для України така «лібералізація»не прийнятна, хоча в Києві, Одесі й
деяких інших містах

країни в межах проекту ВООЗ ООН здійснювалися заходи, пов’язані в
видачею наркоманам шприців, презервативів, дезрозчину тощо.

До найважливіших заходів профілактики наркоманії належать організаційні,
економічні, культурно-виховні та правові.

Щодо організаційних заходів зазначимо, що в Україні працює єдиний
міжвідомчий банк даних про осіб, причетних до незаконного обігу
наркотичних засобів і психотропних речовин, і про факти вилучення цих
засобів з незаконного обігу. Цей банк інтегрується в міжнародну систему.
Створено також єдиний реєстр хворих на наркоманію у країні.

У системі МВС України функціонує Управління у справах боротьби з
незаконним обігом наркотичних засобів, яке має підрозділи в усіх
територіальних і транспортних підрозділах МВС України.

У 1995 р. згідно із законом було ліквідовано ЛТП для наркоманів у
системі МВС України, а замість них у системі охорони здоров’я
створюються спеціалізовані закриті лікувальні заклади для примусового
лікування осіб, хворих на наркоманію (для неповнолітніх віком 16-18
років — спеціалізовані лікувально-виховні заклади).

Спеціальні підрозділи боротьби з міжнародною контрабандою наркотиків
створені й діють при СБУ.

У Законі України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та
спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. передбачено
створення центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від
11 років для лікування їх від алкоголізму, наркоманії і токсикоманії.

j

n

p

3/4

A

A

LДо економічних чинників профілактики наркоманії належить розробка нових
зразків сільськогосподарської техніки для збирання наркотичних культур з
метою зменшення втрат врожаю, термінів його збирання й частки ручної
праці. Триває плідна робота з виведення сортів конопель і снотворного
маку з низьким вмістом наркотичних сполук. В умовах України важливим
напрямом діяльності є створення екологічно безпечних препаратів,
розробка агротехнічних заходів і фізико-термічних методів знищення
наркотиковмісних рослин, зменшуються площі посівів коноплі й
укрупнюються їх плантації з метою якіснішої охорони.

До важливих економічних і водночас культурно-виховних проблем в Україні
належить проблема проведення культурного дозвілля і розвитку молоді.
Місцеві влади повинні створювати за місцем проживання й відпочинку
населення, при навчально-виховних закладах і спортивних спорудах школи
здоров’я, спортивні секції та військово-спортивні гуртки, розширювати
мережу закладів культури і клубів дозвілля за інтересами, бібліотек,
музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв для дітей, підлітків і молоді,
забезпечувати їх культурно-спортивним інвентарем, музичними
інструментами, книжковими фондами та відповідним обладнанням, активніше
вирішувати питання про відвідування підлітками культурно-спортивних
закладів на пільгових умовах.

Треба рішуче повертатися до розгляду питань про повернення позашкільним
навчально-виховним закладам приміщень, які було передано в оренду
підприємствам і організаціям недержавної форми власності, а також тих,
що використовуються не за призначенням.

Серед медичних заходів найперше потребують розробки методи реабілітації
і ресоціалізації хворих на наркоманію, системи навчання молоді здоровому
способу життя з метою ранньої профілактики наркоманії.

В установах виконання покарань потрібно глибше вивчати практику
лікування осіб, які вживають наркотичні засоби і засуджені за скоєння на
цій основі злочинів, щоб за результатами досліджень розробити й
реалізувати заходи з підвищення ефективності подання медичної допомоги
таким особам.

У системі МОЗ України в Києві створений і діє науково-методичний та
клініко-реабілітаційний центр з проблем клінічних залежностей, в інших
містах працюють кризові наркологічні центри.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Україні «Про обов’язковий
профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення»
здійснюється профілактичний огляд серед осіб груп ризику.

Згідно з програмою Міжнародної організації праці й Програмою з контролю
наркотиків 00Н МОЗ України впроваджує протинаркотичний і
протиалкогольний проекти на робочих місцях, що дає позитивні результати.

Загалом же форми й методи подання допомоги хворим на наркоманію в
медичних закладах як загального, так і закритого типу потребують
розвитку й оновлення. Очевидно потрібно ефективніше вивчати й
запозичувати зарубіжні методи реабілітації наркоманів з широким
використанням їх самодіяльного управління у проживанні, праці та інших
аспектах життя (за прикладами кооперативу Родольфо в Італії, общин Леві
Петру-са у Швеції і Делансі-стріт у США). Окремі заходи в цьому плані
вживаються у Львові й Одесі.

Серед культурно-виховних заходів профілактики наркоманії зазначимо
включення у програми вищих і середніх навчальних закладів курсів
(розділів курсів) і тем про шкідливість вживання наркотичних засобів.
Фахівцями МОЗ України розроблено 10 навчальних антинаркотичних програм
для учнів і батьків. На конкурсній основі слід створювати твори
антинаркотичної спрямованості (художні, науково-популярні й
мультиплікаційні фільми, плакати, проспекти, листівки, календарі тощо).
До програм радіо і телебачення для молоді потрібно постійно включати
передачі й рубрики про шкідливість наркоманії. Для вчителів і батьків
слід видати відповідні посібники і рекомендації щодо антинаркоманійного
виховання.

До правових заходів боротьби з наркоманією передусім належать три вже
зазначені закони, прийняті в лютому 1995 р. Ці закони стали великим
кроком вперед у регулюванні проблем, пов’язаних з наркотиками,
наркоманією й наркобізне-сом; вони приведені до вимог міжнародного
стандарту і водночас ураховують реальну ситуацію в Україні. Урегульовано
легальний обіг наркотиків, психотропних речовин і прекурсорів, контроль
за їх обігом, використанням, а також заходи з безпеки і зберігання
зазначених засобів, порядок їх отримання громадянами. Передбачено заходи
протидії незаконному обігу зазначених засобів органами, що ведуть
боротьбу з їх незаконним обігом, основні напрями цієї боротьби, порядок
вирішення питання про лікування осіб, хворих на наркоманію, види цього
лікування.

Згідно з п. 76 Комплексної програми профілактики злочинності на
2001-2005 роки (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000
р. № 1376/2000) розроблюється система протидії надходженню в незаконний
обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з
підприємств, установ та організацій, які мають ліцензію на діяльність,
пов’язану з виробленням, виготовленням, зберіганням, перевезенням,
придбанням, пересиланням, експортом, імпортом, відпуском та знищенням
таких засобів, речовин і прекурсорів, а також культивуванням,
використанням у промислових цілях наркотиковмісних рослин.

У Верховній Раді України з ініціативи МВС і МОЗ України розглядається
проект закону «Про обов’язкове лікування хворих на алкоголізм та
наркоманію». Прийняття цього закону сприятиме покращенню наркотичної
кон’юнктури, насамперед посиленню відповідних профілактичних заходів.

У країні посилена кримінально-правова боротьба з незаконним обігом
наркотиків. У Кримінальний кодекс України введено спеціальні норми про
відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних
речовин та прекурсорів, незаконне їх отримання, вживання, використання
коштів, здобутих від їх незаконного обігу.

На основі законодавства створюється нормативне регулювання окремих
проблем за допомогою міжвідомчих і відомчих актів. Наприклад, правові та
організаційні основи системи виявлення, обстеження й обліку різних
категорій громадян, зокрема учнів середніх загальноосвітніх шкіл,
професійно-технічних училищ та технікумів, які вживають наркотичні
засоби.

Щодо органів внутрішніх справ, то вирішення ними профілактичних проблем
неможливе без всебічного аналізу ситуації з правопорушеннями,
пов’язаними з наркотичними засобами, і особами, які займаються їх
незаконним обігом і вживанням. У процесі аналізу збираються дані, що
характеризують як злочинців, так і споживачів наркотиків, об’єктивні
обставини, що зумовлюють порушення антинаркоманійного законодавства, й
умови, які сприяють такому порушенню. Збиранням відомостей у цій сфері
займаються всі служби міліції при виконанні своїх функцій, а також
органи охорони здоров’я (насамперед наркологічна служба), освіти,
керівники виробничих колективів та ін.

Індивідуальна профілактика наркоманії повинна здійснюватися щодо осіб,
які зловживають наркотиками і в поведінці яких відсутні ознаки злочину,
пов’язаного з наркотичними засобами, проте виходячи з антигромадської
поведінки цих осіб є ймовірність скоєння ними такого злочину.

Індивідуальну профілактику треба починати з особою раніше, ніж вона
починає зловживати наркотиками. Наркомани «прогресують» поступово і
зазвичай це відбувається поетапно:

нездоровий інтерес до наркотиків, їх виготовлення, споживання тощо
(група відносного ризику);

перебування в середовищі наркоманів, схвалення їх поведінки, разові
прийоми наркотиків (група підвищеного ризику);

вживання наркотиків більш-менш постійно, але без явнихознак наркоманії
(група тих, хто зловживає наркотиками);

формування хворобливої психічної й фізичної залежностівід наркотиків
(група хворих на наркоманію).

Вочевидь, виявляти і починати ранню профілактику наркоманії треба вже з
представниками групи відносного ризику, до речі, така профілактика
найдієвіша.

Індивідуально-профілактичну діяльність слід здійснювати серед засуджених
до покарання без позбавлення волі, звільнених з місць позбавлення волі,
відносно яких прийняте рішення про звільнення від кримінальної
відповідальності, притягнутих до адміністративної відповідальності, тих,
хто примусово лікувався від наркоманії, стосовно яких є інформація, що
вони орієнтовані на вживання наркотиків.

Інформація про зазначених осіб надходить з місць позбавлення волі,
приймальників-розподільників, наркологічних служб, станцій «швидкої
допомоги», медпунктів навчальних закладів, громадських організацій,
окремих громадян тощо.

За наявності достатніх підстав зазначені особи беруться на
профілактичний облік (щодо перших двох груп облік нецентралі-зований), з
ними проводять індивідуально-профілактичну роботу працівники служби
боротьби з незаконним обігом наркотиків (або працівники карного
розшуку), дільничні інспектори міліції, працівники кримінальної міліції
у справах неповнолітніх і органів, що виконують покарання.

Профілактика повинна вестися за планом з урахуванням рекомендацій
лікаря-нарколога або за його безпосередньої участі в підготовці та
виконанні таких заходів. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим
заходом повинно бути їх направлення на лікування з подальшою
профілактикою.

Роботу з особами, які перебувають на профілактичному обліку, слід
проводити диференційовано з урахуванням їх позитивних і негативних
якостей. При цьому методи переконання і виховання слід поєднувати з
медичним, правовим і соціальним впливом.

Здійснення індивідуально-профілактичних заходів передбачає:

нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка перебуває на
профілактичному обліку, реагування на скоєннянею правопорушень та інших
протиправних дій, пов’язаних з наркотиками;

здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осібз найближчого
оточення розглядуваної особи, які провокують її до вживання наркотиків
та інших одурманюючихзасобів або до скоєння правопорушень.

Так, дільничний інспектор міліції стосовно таких осіб виконує
профілактичну роботу з метою сприяння сім’ям, трудовим колективам,
громадським організаціям у їх перевиховуванні, переконанні в
необхідності добровільного лікування, попереджує вчинення ними злочинів,
намагається повернути їх до активної трудової діяльності; проводить
бесіди за участю лі-карів-наркологів, представників трудових колективів,
громадськості, членів сімей, інших родичів і осіб, здатних вплинути на
розглядуваних осіб; вносить пропозиції щодо обговорення поведінки цих
осіб на засіданнях громадських об’єднань за місцем їх роботи і
проживання, в яких бере безпосередню участь; оформлює матеріали для
направлення на примусове лікування осіб, які ухиляються від
добровільного лікування або продовжують вживати наркотичні речовини
після проходження курсу лікування і при цьому порушують громадський
порядок та права інших громадян.

Загальна профілактика наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної
обстановки на території обслуговування (адміністративна ділянка, район,
область), пов’язаної з нелегальним обігом наркотиків та їх немедичним
вживанням. Необхідно вивчати причини й умови, що сприяють порушенню
антинаркоманійного законодавства, а також осіб, які його порушують, і
наслідки таких дій. Основне завдання загальної профілактики полягає в
усуненні зазначених причин і умов або принаймні частковому перешкоджанні
їх негативного впливу на ситуацію.

Серед профілактичних заходів важливе місце повинна посідати
роз’яснювальна робота серед населення про велику шкоду, яку завдає
немедичне споживання наркотиків, необхідність дотримання
антинаркоманійного законодавства і правові наслідки його порушення.

У трудових колективах і за місцем проживання населення потрібно
інформувати про стан оперативної обстановки у зазначеному напрямі,
наводити конкретні її причини.

Особливу увагу слід приділяти роботі з батьками, які мають
дітей-підлітків і юнаків, роз’яснюючи їм характерні ознаки вживання
наркотиків (сліди уколів на тілі, наявність на ньому характерних
малюнків або татуювань, поява шприців, бинтів, хімічного посуду, різке
схуднення, характерний блиск очей, постійне ковтання слини, брехливість,
поява великих боргів тощо). У разі виявлення у дітей таких ознак батьки
повинні негайно звертатися по допомогу до медичних установ і міліції.

Систематично в місцях збуту і вживання наркотиків (як у приміщеннях, так
і навколо них) міліція разом з громадськістю повинна проводити рейди з
метою встановлення і припинення таких дій, застосовувати профілактичні
заходи або заходи правового примусу.

Слід регулярно проводити планові оперативні перевірки установ,
підприємств чи організацій, діяльність яких пов’язана з виробництвом або
використанням наркотичних засобів, хімічних реагентів, де можливе
виробництво синтетичних наркотиків, а також житлового сектора,
гуртожитків, місць проведення дозвілля, де можливе немедичне вживання
наркотиків, а також інших місць за результатами попереднього аналізу.

До антинаркоманійної пропаганди треба широко залучати електронні й
друковані засоби масової інформації, де разом з порушенням питань
наркоманії професійними журналістами повинні постійно виступати медичні
працівники, працівники міліції, прокуратури, педагоги. Лекції, бесіди,
виступи, статті мають бути ретельно підготовлені, максимально
враховувати аудиторію або читачів. Вони повинні бути спрямовані на
розвінчування вживання наркотиків як нібито незвичайного заняття для
вибраних, розповідати про конкретні трагедії (уникаючи вказівок на
прізвища) без нальоту сенсаційності.

В усіх без винятку заходах загальної профілактики наркоманії активну
участь повинні брати представники громадськості, мікрорайону,
батьківського активу.

Особливо тісно повинні взаємодіяти органи внутрішніх справ і охорони
здоров’я через міжвідомчі звірки облікових даних на осіб, які вживають
наркотики; обмін інформацією про стан щодо наркоманії на конкретній
території (об’єкті) і спільне вивчення цього стану; спільні виступи
перед населенням і в засобах масової інформації; обстеження у наркологів
осіб, які підозрюються у вживанні наркотиків;
індивідуально-профілак-тичну роботу з хворими після їх лікування і з
особами, які перебувають на профілактичному лікуванні.

Наркобізнес

і заходи його запобігання

Наркобізнес можна визначити як кримінально карану корисливу діяльність у
сфері незаконного обігу наркотиків, яку здійснює особа (або група осіб)
у вигляді промислу.

Часто наркобізнесом займаються організовані злочинні формування, які,
отримуючи від цього великі незаконні прибутки, «відмивають» гроші,
вкладаючи їх у легальний бізнес. У таких випадках Наркобізнес набирає
рис організованої злочинності, якій властиві ієрархічна структура,
сувора дисципліна, розподіл ролей, утримання корумпованих чиновників
тощо.

Але не будь-які злочинні дії навіть груйи осіб можна зарахувати до
наркобізнесу. Від нього треба відокремлювати таку злочинну діяльність,
як внутрішньогруповий і міжгруповий збут наркотичних засобів.

Внутрішньогруповим вважається такий збут наркотиків, коли група
наркоманів, що об’єднані спільним вживанням наркотиків (так звана
сім’я), посилає за наркотичними засобами своїх заготівників («гінців»),
які їх скуповують або добувають в інший спосіб для вживання цією групою.
Міжгруповий збут простежується у випадках передавання наркотиків іншим
спорідненим «сім’ям» за винагороду, що покликана компенсувати витрати
тих, хто передав наркотики, щоб поповнити їх запаси [34].

Жодний з двох розглянутих випадків (на які припадає найбільша частка
обігу наркотиків) не має ознак наркобізнесу, оскільки бізнес ґрунтується
на наживі, що надходить постійно і характеризується як злочинна
професійна діяльність, промисел, постійне джерело прибутків.

Наркобізнес створюється з кількох взаємопов’язаних етапів (стадій):

виробництво, закупівля або викрадення наркотичних засобів;

доставляння їх до місця реалізації;

збут (продаж) цих засобів споживачам.

Залежно від певних особливостей наркобізнес класифікується на три
підвиди.

Перший підвид характеризується таким розвитком (необов’язково він
проходить всі перелічені етапи): незаконне культивування
наркотиковмісних рослин; виготовлення з них наркотичної сировини;
транспортування цієї сировини; її збереження; виготовлення придатних до
вживання наркотиків (екстрагування, рафінування тощо); створення
клієнтури, утримування наркоприто-нів; оптова і роздрібна торгівля
наркотичними засобами.

Другий підвид характеризується викраденням наркотичної сировини або
готових лікарських препаратів наркотичної дії з хімфармпідприємств,
аптек, лікувальних закладів та їх збутом скупникам-оптовикам, які, у
свою чергу, продають їх своїм кл ієнтам-споживачам.

Третій підвид характеризується викраденням хімічних реагентів, з яких
виготовляються синтетичні наркотики в хімічних лабораторіях, що
обладнуються безпосередньо на виробництві, у дослідній лабораторії,
вищому навчальному закладі або за місцем проживання злочинців.

Щоправда, останнім часом спостерігається також суто спекулятивна
діяльність, коли наркотичні засоби постачають з країн СНД або навіть
далекого зарубіжжя і продають в Україні. З’явились у продажу і такі
«важкі» наркотики, як героїн і кокаїн, бо окремі покупці платять за них
навіть вищу ціну, ніж у країнах Заходу.

Розглянемо, як же на практиці здійснюються окремі стадії злочинної
діяльності. Основними джерелами наркосировини є насадження маку і
коноплі на всій території України, особливо в південних і західних
областях.

Незважаючи на заборону, частина сільського населення України сіє мак і
після його збирання й отримання макової соломки самостійно або за
попередньою домовленістю з посередниками продає сировину.

Злочинці-заготовлювачі подекуди самостійно збирають сировину на
державних ділянках маку чи коноплі або у приватних господарствах.
Спостерігаються також факти безпосереднього культивування цих культур
ділками наркобізнесу, які охороняють ділянки, а потім збирають урожай,
якщо до цього моменту їх не викриє міліція. Після цього сировину
транспортують у місто залізницею або автомобільним транспортом. У місті
сировину скуповують або оптовики, або продають її дрібними партіями.
Наркопритони, як правило, утримують ватажки наркоманної «сім’ї», за їх
відсутності — їх жінки або інші родичі, а також неповнолітні, які
лишилися без догляду.

Частина наркоманів активно втягує в незаконне вживання наркотиків
родичів і знайомих, отримуючи за це заохочення від тих, хто збуває
наркотики. Таке втягнення спочатку робиться безкоштовно, прищеплюючи
особі «романтику» наркотичного вживання.

Високі кримінальні прибутки іноді штовхають на злочинний шлях осіб, які
за характером роботи причетні до наркотиків.

Насамперед це ті, хто вирощує і збирає; урожай наркотико-вмісних рослин
(мак, конопля), працює на конопляних заводах, у медичних
хіміко-фармакологічних підприємствах, складах і базах медичних
препаратів. Вони розкрадають зібрані нарко-тиковмісні рослини,
виготовлені з них препарати або, вступаючи у злочинну змову із
«заготівельниками», дозволяють їм потай збирати частину врожаю.

Серед медичних працівників викрадачами наркотичних засобів найчастіше є
медичний персонал онкологічних лікарень, травматологічних пунктів,
станцій «швидкої допомоги», працівники аптек, аптечних складів,
лікарі-анастезіоло-ги, дантисти.

Як засвідчують дослідження, наркобізнес може пройти у своєму розвитку
чотири стадії:

формування злочинної групи;

створення злочинної групи, що «готова до дії»;

злочинна група, яка почала виконувати окремі операції зізбуту
наркотичних засобів;

• злочинна група з повним «циклом» злочинної діяльності.Профілактичні
заходи органів внутрішніх справ на першій

стадії діяльності полягають у впливі на членів групи з метою викликати
страх перед втратою здоров’я і життя, неминучістю покарання,
дискредитувати лідера тощо. При цьому нарівні з впливом
працівників-міліції застосовують вплив родичів, друзів, вихователів та
ін.

На другій стадії організовують такі заходи: підрив авторитету
кримінальне активних членів злочинної групи, створення у групі
обстановки недовіри між її членами, породження сумнівів щодо успішної
реалізації «справи», вилучення знарядь і засобів вчинення злочинів,
транспортних засобів, ле-гендування відсторонення членів злочинної групи
від посад, посилення охорони об’єктів, оприбутковування надлишків
наркотичної сировини тощо [15].

Щодо профілактичної діяльності на третій і четвертій стадіях, то
насамперед здійснюють заходи, пов’язані з викриттям і припиненням
злочинної діяльності. Це регламентована законом так звана контрольована
поставка, коли правоохоронні органи, маючи відомості про надходження
наркотичних засобів з-за кордону або з іншого регіону країни з метою
транзиту або збуту, контролюють їх транспортування і отримання
співучасниками, затримуючи злочинців у найслушніший для документування
злочинної діяльності час.

Для припинення злочинної діяльності застосовують також «оперативну
закупку», коли спеціально надіслані працівники міліції, видаючи себе за
злочинців або споживачів наркотиків, закуповують їх у оптових збутовиків
і тим самим викривають їх злочинну діяльність.

Ще одним заходом припинення злочинної діяльності є огляд працівниками
міліції транспортних засобів, вантажів і особистих

165

речей громадян за наявності достатніх підстав вважати, що зазначені
особи транспортують наркотичні засоби (найчастіше це здійснюють під час
збирання врожаю маку і коноплі).

До важливих профілактичних заходів належать обстеження промислових
об’єктів переробки наркотичної сировини, контроль за збиранням
післяжниварських залищків наркотичних рослин, за об’єктами їх збереження
і реалізації, видачею рецептів громадянам на право придбання ними
наркотичних або психотропних лікарських препаратів.

Результативними в боротьбі з наркобізнесом є цільові
оперативно-профілактичні операції, які щорічно проводяться в Україні в
кілька етапів і мають кодові назви «Мак» і «Допінг», їх здійснюють на
основі типових планів з метою виявлення і перекриття джерел та каналів
надходження наркотиків у нелегальний обіг, запобігання фактам злочинної
діяльності наркоділків, виявлення й усунення обставин, що сприяють
незаконному попиту й збуту наркотичних засобів.

Під час операції «Мак» працівники міліції за допомогою місцевої влади і
громадськості організовують сільські сходи, подвірні обходи з метою
роз’яснення населенню відповідальності за незаконне висівання маку і
коноплі, виявляють місця незаконного висівання і самосіву цих культур й
знищують їх, здійснюють нагляд за поведінкою осіб, яких узято на облік
як учасників наркобізнесу, затримують перевізників наркотичних засобів
тощо.

Операцію «Допінг» проводять з метою виявлення, блокування та знищення
осередків наркотизації, вилучення наркотичних засобів, запобігання
розкраданню цих засобів з виробничих, дослідних, аптекарських і
лікарських обієктів, встановлення фактів і місць виготовлення
наркотичних засобів, визначення причин і умов вчинення цих злочинів.

На російсько-білоруському кордоні проводять спільну із силовими
структурами цих країн оперативно-профілактичну операцію «Канал», до якої
залучають працівників міліції, підрозділи внутрішніх військ і
прикордонників, митну службу, службу безпеки, спеціалістів-кінологів.
Мета операції — перекрити канали надходження наркотиків, у тому числі
«важких», виявити і затримати наркокур’єрів.

За підсумками цих операцій у відповідні інстанції вносяться обґрунтовані
подання, де перелічуються чинники, що зумовлюють наявність проявів
наркобізнесу, і пропонуються заходи їх запобігання.

Результативними є також локальні профілактичні заходи: відвідування і
перевірка навчальних закладів з метою виявлення в них збувачів і
покупців наркотиків, перевірка кафе, барів, казино, нічних клубів,
дискотек, де збуваються і вживаються наркотичні засоби з подальшим
висуванням питання про їх закриття.

Для правоохоронних органів пріоритетними напрямами боротьби з
наркобізнесом залишаються викриття організованих злочинних угруповань
наркобізнесу, збувальників-оптовиків, каналів надходження»»важких»
наркотиків і осіб, що їх транспортують та реалізують, підпільних
лабораторій, де виготовляють наркотики, та ін.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *