Контрольна робота
Кримінально-виконавче право
План
1. Поняття про кримінально-виконавче право, його завдання
2. Загальні положення виконання покарань у вигляді
Позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі
3. Виправно-трудові установи
Використана література
1. Поняття про кримінально-виконавче право, його завдання
Кримінально-виконавче право (його також називають виправно-трудовим
правом, а ще раніше цю галузь права іменували пенітенціарним правом)
являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини,
які виникають у процесі виконання покарань, визначених у вироку суду.
Тісний зв’язок кримінально-виконавчого права з кримінальним правом
визначається насамперед тим, що перше ґрунтується на нормах другого.
Кримінальне право визначає підстави, межі, умови і порядок призначення
покарань. Сам же порядок і умови виконання (відбування) таких покарань
регулюються нормами кримінально-виконавчого права, зосередженими у
Виправно-трудовому кодексі України 1970 р. Мета покарання, визначена в
ст. 50 КК, а саме кара засудженого, Його виправлення, а також
попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими
особами, знаходить свою подальшу реалізацію в кримінально-виконавчому
праві (ст. 1 ВТК).
Виправно-трудове законодавство України
Виправно-трудове законодавство України має своїм завданням
забезпечення виконання кримінального покарання з тим, щоб воно не
тільки було карою за вчинений злочин, але виправляло та
перевиховувало засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного
виконання законів, відвертало вчинення нових злочинів як засудженими,
так і іншими особами, а також сприяло викорененню злочинності.
Виконання покарання не має на меті заподіянням фізичних страждань
або приниження людської гідності.
Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і умови
відбування покарання і застосування заходів
виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі і
виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування покарання
особами, засудженими до направлення в дисциплінарний батальйон,
виконання та відбування інших видів кримінального покарання, а
також порядок діяльності установ і органів, які виконують вироки до
цих видів покарання, і участі громадськості у виправленні і
перевихованні засуджених.
Відповідно до статті 3 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР
і союзних республік щодо осіб, які засуджені до позбавлення
волі, заслання та виправних робіт без позбавлення волі і відбувають
покарання на території Української РСР, застосовується
виправно-трудове законодавство Союзу РСР і Української РСР, а
щодо засуджених до інших видів покарання – виправно-трудове
законодавство Союзу РСР, а також союзної республіки за місцем
засудження.
Підставою відбування кримінального покарання і застосування до
засуджених заходів виправно-трудового впливу є тільки вирок суду,
який набрав законної сили.
2. Загальні положення виконання покарань у вигляді
Позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі
Вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без
позбавлення волі виконуються виправно-трудовими установами і
органами Державного департаменту України з питань виконання
покарань.
Виправно-трудові установи організуються і ліквідуються Державним
департаментом України з питань виконання покарань. ( Стаття 5 в
редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 312-XIV від 11.12.98 )
Відповідно до статті 6 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР
і союзних республік: особи, вперше засуджені до позбавлення волі, які
проживали до арешту або були засуджені на території Української РСР,
відбувають покарання, як правило, в межах Української РСР. З метою
більш успішного виправлення і перевиховання засуджених вони можуть бути
направлені для відбування покарання у відповідні виправно-трудові
установи іншої союзної республіки в порядку, встановлюваному
Міністерством внутрішніх справ СРСР за погодження з Прокуратурою Союзу
РСР; особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення
волі, засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено
позбавленням волі в порядку помилування або амністії, засуджені за
особливо небезпечні державні злочини, а також засуджені іноземні
громадяни та особи без громадянства направляються для відбування
покарання у виправно-трудові установи, визначені для тримання цих
категорій засуджених, незалежно від того, в якій союзній
республіці вони проживали до арешту або були засуджені; засуджені
до позбавлення волі жінки, особи, які потребують спеціального
лікування, і неповнолітні, при відсутності відповідної
виправно-трудової установи в Українській РСР, де вони проживали до
арешту або були засуджені, можуть бути направлені для відбування
покарання у виправно-трудову установу іншої союзної республіки;
перелік місцевостей, в яких відбувають покарання особи, засуджені
до заслання, а також перелік місцевостей, в яких забороняється
пороживати особам, засудженим до вислання, встановляються Радою
Міністрів та Радою Міністрів Української РСР; засуджені до виправних
робіт без позбавлення волі відбувають покарання за місцем роботи або
в інших місцях у районі їх проживання
Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є: режим
відбування покарання, суспільно-корисна праця, виховна робота,
загальноосвітнє і професійно-технічне навчання. Засоби виправлення
і перевиховання повинні застосовуватися з урахуванням характеру і
ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи засудженого,
а також поведінки засудженого і його ставлення до праці.
Особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних
робіт без позбавлення волі, несуть обов’язки і користуються
правами, встановленими законодавством для громадян України, з
обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а
також випливають з вироку суду і режиму, встановленого цим
Кодексом для відбування покарання даного виду.
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які
відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без
позбавлення волі, визначається законодавством України, що встановлює
права та обов’язки цих осіб під час їх перебування на території України,
з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також
випливають з вироку суду та режиму, встановленого цим Кодексом для
відбування покарання даного виду.
У виправленні та перевихованні засуджених, а також у здійсненні
громадського контролю за діяльністю установ і органів, які виконують
вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення
волі, бере участь громадськість. Форми і порядок участі
громадськості у виправленні та перевихованні засуджених
встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Вся діяльність виправно-трудових установ та інших органів, які
виконують покарання, повинна основуватись на суворому додержанні
законів. Відповідальність за забезпечення законності в їх діяльності
несуть службові особи цих установ і органів. Особи, які відбувають
покарання, зобов’язані неухильно додержувати вимог законів.
Нагляд за додержанням законів при виконанні вироків до
позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі
здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому
прокурорами. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів, прокурор
зобов’язаний вживати заходів до усунення їх порушень, від кого б вони не
виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому
законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці
порушення.
Постанови і вказівки прокурора щодо додержання правил відбування
покарання, встановлених виправно-трудовим законодавством
України, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню
адміністрацією виправно-трудових установ і органів, які виконують
вироки судів до виправних робіт без позбавлення волі.
3. Виправно-трудові установи
Виправно-трудовими установами, які виконують покарання у вигляді
позбавлення волі, є: виправно-трудові колонії, тюрми і
виховно-трудові колонії.
Повнолітні особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання
у виправно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні віком до
вісімнадцяти років – у виховно-трудовій колонії.
Виправно-трудові колонії є основним видом виправно-трудових установ
для тримання засуджених до позбавлення волі, які досягли повноліття.
Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для осіб, які
вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для осіб, які
вчинили умисні злочини, колонії загального режиму, посиленого
режиму, суворого режиму, особливого режиму.
Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у
виправно-трудових колоніях: загального режиму – вперше засуджені
за злочини, що не є тяжкими; посиленого режиму – вперше засуджені
за тяжкі злочини; суворого режиму – засуджені за особливо
небезпечні державні злочини або ті, що раніше відбували
покарання у вигляді позбавлення волі; особливого режиму –
засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено
позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі замінено
позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.
У виправно-трудових колоніях загального і посиленого режиму можуть
відбувати покарання також засуджені, переведені з
виховно-трудових колоній в порядку, встановленому статтею 26
Виправно-трудового Кодексу, а у виправно-трудових колоніях
суворого режиму – засуджені, переведені з колоній особливого
режиму в порядку, встановленому статтею 46 Кодексу. У
виправно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати
покарання також засуджені, переведені з колоній-поселень для осіб, що
вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень для осіб, що
вчинили умисні злочини в порядку, встановленому статтею 47
Виправно-трудового Кодексу.
Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у
виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. В
колоніях суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені за
особливо небезпечні державні злочини і жінки, яким покарання у
вигляді смертної кари замінено позбавленням волі, або яким довічне
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в
порядку помилування або амністії.
У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати
покарання засуджені особи жіночої статі, переведені з виховно-трудових
колоній загального режиму в порядку, встановленому статтею
26 Виправно-трудового Кодексу, а також засуджені жінки, переведені з
колоній-поселень для осіб, що вчинили злочини з необережності, і
з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні злочини в порядку,
встановленому статтею 47 Виправно-трудового Кодексу.
У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з
необережності, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення
волі за злочини, вчинені з необережності. У виправно-трудових
колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, відбувають
покарання засуджені вперше до позбавлення волі, а також особи,
переведені в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46
Виправно-трудового Кодексу, з колоній загального, посиленого і
суворого режиму.
У тюрмах відбувають покарання: засуджені до довічного позбавлення
волі; засуджені до позбавлення волі у вигляді ув’язнення в тюрмі,
особи які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили особливо
небезпечні державні злочини, особи, які по досягненні
вісімнадцятирічного віку вчинили інші тяжкі злочини і засуджені за них
до позбавлення волі на строк більше п’яти років; особи, переведені
з виправно-трудових колоній за підставами, передбаченими статтею 47
Виправно-трудового Кодексу.
У тюрмах також відбувають покарання особи, залишені в тюрмі в порядку,
встановленому статтею 24 Виправно-трудового Кодексу, для роботи по
господарському обслуговуванню. Допускається тимчасове тримання в
тюрмі осіб, засуджених до позбавлення волі у виправно-трудовій чи
виховно-трудовій колонії, але залишених в тюрмі або переведених до неї
відповідно до статей 23 і 25 Виправно-трудового Кодексу.
Крім того, в тюрмах допускається тимчасове (не більше десяти діб)
тримання осіб, які переводяться з одного місця позбавлення волі в
інше, а також засуджених до заслання, які направляються до місця
відбування покарання під конвоєм. Виховно-трудові колонії поділяються
на колонії загального режиму і посиленого режиму.
У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання
неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення
волі, причому засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають окремо
від засуджених за тяжкі злочини, а також всі засуджені
неповнолітні жіночої статі.
У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання
неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у
вигляді позбавлення волі, а також переведені з виховно-трудових
колоній загального режиму за злісне порушення вимог режиму (стаття
47 Виправно-трудового Кодексу).
Використана література:
Виправно-трудовий Кодекс України.
Основи кримінально-виконавчого права. Підручник. – К., 2002.
Юридична енциклопедія. – К., 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
