.

Криміналістика. Загальні положення методики розслідування злочинів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
189 2107
Скачать документ

Реферат на тему

Криміналістика. Загальні положення методики розслідування злочинів

План

1. Окремі методики розслідування різних видів злочинів

2. Криміналістична характеристика злочинів

Література

1. Окремі методики розслідування різних видів злочинів

Криміналістична класифікація злочинів. У науці кримінального права
питання класифікації злочинів розглядаються стосовно її Загальної
частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої
частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину.

В основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих
методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація
злочинів, система норм Особливої частини КК. Між тим очевидно, що
криміналістичні методики, побудовані тільки на основі
кримінально-правової класифікації злочинів, мають здебільшого загальний
характер і потребують для свого практичного застосування більш
конкретизованих окремих методик.

Традиційно у криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з
системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК
віднесені ті чи інші норми. У літературі висловлювалася думка про те, що
класифікація злочинів у криміналістиці повинна базуватися тільки на
криміналістичних даних, що мають безпосереднє значення для розкриття
злочинів, головним чином за способом їх вчинення. Однак переважаючим є
положення, згідно з яким криміналістична класифікація злочинів будується
на основі поєднання кримінально-правових та криміналістичних критеріїв.
В основі такої класифікації злочинів за класами, групами, підгрупами,
видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-правові ознаки.
Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за групами
злочинів, об’єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова
класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна
ознака при розробці окремих криміналістичних методик. Можливі й інші
класифікації, до яких належать класифікації: а) за способом вчинення
злочину; б) за ступенем приховання, маскування злочину; в) за злочинним
досвідом особи, яка вчинила злочин; г) за місцем їх вчинення: злочини,
місце вчинення яких локалізується в просторі; злочини, місце вчинення
яких не має певного територіального характеру, а пов’язане з якою-небудь
організаційною структурою, системою. На думку деяких авторів, підставою
для класифікації, що розглядається, є криміналістична характеристика
злочинів, слідчі ситуації та напрями розслідування, що визначаються
ними, механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти
рішення цієї проблеми відбивають широкий спектр думок, аналіз яких
дозволяє йти до певного рішення.

В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладеш два
взаємопов’язані критерії: 1) кримінально-правовий, що визначає
нормативну суть класифікації, передбаченої законом, та 2)
криміналістичний, що враховує чинники, пов’язані зі специфікою виявлення
і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета
посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину,
його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації
злочинних дій тощо.

Структура окремих методик розслідування злочинів. Кожна окрема методика
розслідування являє собою результат наукового дослідження, узагальнення
практики розслідування певного виду злочинів, характеристики його як
явища, що відбивається у специфічних проявах наслідків, слідах.

У криміналістиці розроблена структура окремих методик розслідування,
узагальнений варіант якої можна уявити в такому вигляді:

а) криміналістична характеристика даного виду злочину;

б) типові слідчі ситуації на стадії виявлення злочину та етапах його
розслідування;

в) криміналістичні питання порушення кримінальної справи;

г) слідчі версії, обставини, що підлягають з’ясуванню; ґ) організація і
планування розслідування;

д) первісні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи;

е) особливості проведення окремих слідчих дій та їх комплексів
(тактичних операцій);

є) забезпечення координації дій правоохоронних органів у розслідуванні
та взаємодії з контролюючими та іншими державними органами, об’єднаннями
громадян;

ж) заходи криміналістичної профілактики.

2. Криміналістична характеристика злочинів

Криміналістична характеристика — це система відомостей про певні види
злочинів, ознаки суб’єкта злочину, його мотиви, предмет посягання,
обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і
розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно
виходити з того, що в ній відбиваються особливості певного виду
злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі
особливості називають криміналістичне значущими.

Для розробки наукових рекомендацій щодо виявлення і розкриття злочинів,
всебічного, повного і об’єктивного дослідження пов’язаних з ними
обставин необхідне не тільки узагальнення оперативно-розшукового і
слідчого досвіду, практики судового розгляду (слідчо-судової практики),
а й глибоке комплексне дослідження самих злочинів певного виду,
фактологічних та статистичних даних про них. З цією метою з середини
60-х років у процесі наукових кримінологічних і криміналістичних
досліджень злочинності, окремих видів злочинів почали застосовуватися
соціологічні методи. Поряд з вивченням кримінальних справ за спеціально
розробленими програмами вченими-криміналіста-ми, кримінологами,
процесуалістами, психологами проводилися опитування суб’єктів
кримінального процесу, а також осіб, засуджених за вчинення злочинів.
Таким розробкам сприяли розвиток криміналістичних методів дослідження,
між наукові зв’язки дисциплін кримінально-правової галузі.

Це закономірно привело до необхідності розробки галузевих видів
юридичних характеристик відповідних видів злочинів:
кримінально-правової, кримінально-процесуальної, кримінологічної та
криміналістичної. Практичне використання криміналістичної характеристики
окремих видів злочинів потребує комплексного підходу, пов’язаного із
залученням даних інших видів характеристик злочинів.

Структурну основу цієї системи становлять кримінально-правова та
кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу
злочину і обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою
мірою структуру кримінологічної та криміналістичної характеристик
злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинів структура
елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням
відповідних факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднього
злочинного посягання, потерпілий.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона
розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні
зв’язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності,
встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних
справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані складають основу для
побудови систем типових версій, які використовуються при вирішенні
конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій. У криміналістиці
вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних
особливостей особи, яка вчинила злочин, на підставі аналізу типових
слідів, особливостей обстановки в аналогічних випадках.

У загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну
характеристику злочинів як про систему, що містить сукупність
криміналістична значущих ознак. Такий висновок базується на аналізі вже
розроблених криміналістичних характеристик злочинів окремих видів, їх
науковому узагальненні, що становить основу для розвитку загального
вчення про криміналістичну характеристику злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики злочинів
розкривається у рекомендаціях із встановлення і застосування
криміналістичне значущих множинностей ознак злочинів різного ступеня
спільності, які характеризують:

а) найширші множинності злочинів (наприклад, злочини проти життя та
здоров’я особи, злочини проти власності тощо);

б) групи злочинів (наприклад, вбивства, розкрадання тощо);

в) види злочинів (наприклад, вбивства (при виявленні трупа),
привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання
службовим становищем тощо);

г) різновиди злочинів (наприклад, вбивство (коли особа потерпілого не
встановлена), розкрадання на підприємствах того чи іншого виробництва
тощо, іноді з конкретизацією виду продукції, що виробляється і
відрізняється технологією (ковбасної, консервної тощо).

Як і будь-яка система, криміналістична характеристика складається з
взаємопов’язаних складових частин — елементів. У літературі по-різному
визначаються види таких елементів та кількість їх: від прямого
слідування системі елементів складу злочину до переліку криміналістично
значущих елементів, які не завжди структурно узгоджуються з системою
кримінально-правової характеристики певного виду злочину.

Криміналістичний аспект характеристики злочинів підпорядкований
завданням доказування по кримінальній справі. Саме тому структура
криміналістичної характеристики будується на підставі системи обставин,
які входять до предмета доказування (ст. 64 КПК), г елементів складу
злочину, передбачених відповідними статтями КК.

Проте криміналістична характеристика злочинів ширша за їх
кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки
містить не тільки систему обставин, які мають кримінально-правове
значення, а й низку інших чинників. Отже, конкретизація
кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок виділення
елементів (наприклад, механізму, способу, обстановки злочину тощо), які
мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні
елементи можуть бути наповнені змістом інших характеристик. Так, елемент
«суб’єкт злочину» може містити компоненти, пов’язані з такими чинниками,
як психологічні, що впливають на формування та здійснення злочинної
мети. Виходячи з цього, криміналістична характеристика злочинів може
розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять у
собі окремі підсистеми — компоненти:

а) особо злочинця, яка характеризується фізичними,
соціально-демографічними даними; категорії посадових матеріально
відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до
злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної
мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину,
заходи щодо створення лишку сировини,

готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення
злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його
вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину (маскування
злочинних дій);

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя,
риси характеру, звички, зв’язки і стосунки, ознаки фіктивності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності
у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів
з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть бути віднесені до різних
джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при
їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні
цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального
середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості,
сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники
регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори
поведінки людей у побуті й трудовій діяльності;

д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у
фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці
злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх
локалізація і взаємозв’язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про
певні види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину
інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом
одержання та аналізу відомостей щодо окремих елементів і встановлення
зв’язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично
рівнозначні, тому поділяти їх на основні та другорядні недоцільно. У той
же час використання такої інформаційної системи вимагає в кожному
конкретному випадку визначення ключового елемента, через який можна
здійснити «вхід» у систему з метою одержання необхідної інформації.
Визначення ключового елемента для конкретного випадку залежить від
слідчої ситуації, яка склалася на даному етапі розслідування, від того,
які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз
кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна
частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх
виявлення і пояснення вимагають насамперед знання і використання
систематизованого опису злочинних способів.

Великого значення набувають рекомендації, побудовані на аналізі
закономірних зв’язків, які складаються між елементами криміналістичної
характеристики. У дослідженні таких зв’язків міститься перш за все
практичне призначення криміналістичної характеристики злочинів.
Принципові можливості використання у розслідуванні закономірних зв’язків
між елементами криміналістичної характеристики полягають у тому, що за
наявності відомостей щодо одних типових обставин передбачається
існування інших. Це важливо не тільки для розслідування злочину на
початковому його етапі, пов’язаному із встановленням особи, яка вчинила
злочин (вбивство, крадіжку тощо), а й для ситуації, коли на початку
розслідування, наприклад у справах про економічні злочини, особа,
причетна до злочину, відома, але не відомі способи його вчинення.

Розглянуті закономірні зв’язки можуть бути однозначними і багатозначними
(ймовірними). У першому випадку складається такий зв’язок, коли за
наявності одних обставин можна категорично вважати існуючими обставини,
що належать до іншого елемента характеристики. У-другому випадку
закономірні зв’язки мають ймовірний характер, встановлюють більший або
менший ступінь вірогідності, що визначається на підставі даних
статистичного обліку типових ознак масиву вивчених кримінальних справ
відповідного виду злочину (певного регіону, періоду).

Криміналістичне дослідження закономірних зв’язків обставин, які
характеризують злочини певного виду, вимагає застосування спеціально
розроблених програм з метою отримання статистичних даних про
взаємозв’язки таких обставин. У деяких випадках простежується
закономірний зв’язок між особами, які можуть бути причетними до даного
виду злочину, і способом його вчинення і приховування, застосування
певних знарядь злочину (рис. 35). Такий зв’язок має вірогідний характер
і може бути підставою для побудови системи типових версій, що
використовуються з урахуванням фактичних даних по справі, яка
розслідується, для висунення та перевірки робочих слідчих версій.

Кожний з елементів системи пов’язаний з іншими прямо та опосередковано,
що значною мірою визначає характер зв’язків між ними. Залежно від рівня
та обсягу слідчого завдання аналіз таких зв’язків може охоплювати різну
кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий
зв’язок між елементами «особа злочинця» і «спосіб злочину», який
виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними
або ті, що займають певну посаду, можуть використовувати певний
злочинний спосіб. У той же час на даний зв’язок впливають побічні
обставини, що стосуються предмета злочинного посягання та обстановки
злочину.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020