.

Криміналістика. Слідчий огляд (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
419 8312
Скачать документ

Реферат на тему

Криміналістика. Слідчий огляд

План

1. Поняття, види та принципи огляду

2. Підготовка до огляду місця події

3. Тактика огляду місця події

4. Огляд трупа

5. Фіксація результатів огляду місця події

Література

1. Поняття, види та принципи огляду

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламентується
статтями 190—193, 195 КПК . За його допомогою може бути отримана важлива
інформація, яка здатна вплинути на ефективність розкриття злочину.

Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті
об’єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів,
з’ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі.

Огляд, як слідча дія, поділяється на декілька видів: а) огляд місця
події; б) огляд предметів і документів; в) огляд ділянок місцевості та
приміщень поза місцем події ;V) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих осіб
(обслідування).

Одним із найскладніших видів огляду є огляд місця події. Під місцем
події розуміється приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є
матеріальні сліди, пов’язані з подією злочину. Місце злочину і місце
події — поняття, які не завжди співпадають: місце події — поняття більш
широке, бо воно пов’язане з виявленням ознак, що мають відношення до
події злочину; місце злочину — це місце безпосереднього вчинення
злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність
слідів злому, взуття, крові та ін.).

Метою огляду є: а) виявлення слідів злочину і речових доказів; б)
з’ясування обставин події; в) висунення версій про подію злочину і його
учасників; г) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення
злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і наступних
слідчих дій.

Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це
пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у
первісному, незміненому стані, оскільки будь-яке зволікання спричинює
втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду
місця події пояснюється також необхідністю оперативного отримання
інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих
дій, спрямованих на розкриття злочину.

Здійснення огляду місця події підпорядковане певним принципам, до яких
належать:

1) своєчасність огляду. Огляд місця події здійснюється негайно після
отримання повідомлення про подію злочину, у будь-який час доби. Огляд
може бути відкладений у зв’язку з несприятливими умовами (неможливістю
прибуття, відсутністю транспорту, станом погоди), але з обов’язковим
розпорядженням про охорону місця події. Своєчасність огляду забезпечує
отримання всебічної інформації про подію і оперативність у здійсненні
розшукових заходів;

2) об’єктивність і повнота огляду. Об’єктивність огляду означає
всебічне обстеження всієї обстановки, слідів і речових доказів. Як
правило, при огляді місця події слідчий виходить з первісної інформації
про подію, яка отримана після прибуття на місце події, а також з тих
версій, що виникають під час огляду. Таких версій може бути декілька і
згідно з кожною з них має здійснюватися огляд. При цьому не слід
перебувати у полоні однієї з версій, якою б правдоподібною вона не
здавалась, і відповідно лише до неї виявляти сліди і речові докази.
Треба враховувати також й контрверсії, які дозволяють під іншим кутом
зору тлумачити подію, що мала місце, та пам’ятати про можливі
інсценування події, створення слідової картини, яка спотворює сутність
події;

3) планомірність огляду. Слідчий огляд передбачає певний порядок у діях
слідчого: визначення порядку огляду, його меж, послідовності пересування
по території або приміщенню, що оглядається, а також визначення об’єктів
(слідів, речових доказів), які можуть мати місце у зв’язку з подією
злочину. Планомірність передбачає й обрання методів огляду
(ексцентричний, концентричний та ін.). Під час огляду місця події
вивчаються обставини, за яких відбулася подія, зміни у розташуванні
різних об’єктів, сліди осіб, які вчинили злочин, знаряддя і засоби
вчинення злочину, а також сліди, залишені цими знаряддями. Увага
слідчого має концентруватися також на речових доказах, виявлення яких
пов’язане з подією злочину;

4) застосування науково-технічних засобів. Цей принцип огляду місця
події стосується виявлення і фіксації слідів і речових доказів, що у
багатьох випадках неможливе без застосування науково-технічних заробів.
Так, виявлення слідів рук (невидимих і слабковидимих), ніг, крові,
мікрочасток вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів,
значна кількість яких є у слідчій валізі, однак при огляді можуть бути
використані також інші науково-технічні засоби, що передбачає залучення
фахівця. Під час огляду місця події важливо дуже обережно поводитись з
речовими доказами, щоб запобігти їх втраті або пошкодженню, яке
виключило б їх використання для здійснення експертизи. Саме тому при
застосуванні науково-технічних засобів необхідно дотримуватись правил
упаковки і фіксації виявленого. Важливим засобом фіксації окремих
слідів, речових доказів, як і усіх обставин події, є фото або
відеозйомка. Застосована згідно з передбаченими правилами, вона сприяє
об’єктивному відображенню загальної й слідової картини, які
спостерігалися під час огляду місця події.

2. Підготовка до огляду місця події

Підготовчі дії, пов’язані з оглядом місця події, складаються з двох
етапів: дії до виїзду на місце події та дії після прибуття на місце.

Підготовчі дії до виїзду на місце події полягають у наступному:

а) слідчий має уточнити характер події згідно з повідомленням, що
надійшло;

б) вжиття заходів (через органи міліції або адміністрацію установи) щодо
охорони місця події та надання допомоги потерпілим;

в) забезпечити безпеку громадян на ділянках, які межують з місцем
події;

г) перевірити готовність науково-технічних засобів;

ґ) вирішити питання щодо транспортних засобів, які необхідні для виїзду
на місце події;

д) визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з
характером злочину (судово-медичний експерт, експерт-криміналіст,
інспектор ДАІ, кінолог);

е) вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випадках, коли
місцем події є віддалена місцевість або огляд відбувається у нічний час,
тощо.

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді
потерпілого, який здатний допомогти з’ясуванню обставин події, а також
надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.

Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:

а) упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

б) проводить коротке опитування свідків;

в) дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необхідних
оперативно-розшукових заходів (переслідування по «гарячих слідах»,
встановлення очевидців);

г) усуває з місця події сторонніх осіб;

ґ) визначає функції кожного учасника огляду і роз’яснює їм їхні права та
обов’язки.

Після закінчення цих дій слідчий приступає безпосередньо до огляду.

3. Тактика огляду місця події

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків
певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагатше джерело відомостей.
У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи
повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково
відбиває подію злочину. Залежно від характеру відображення на місці
події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне
відображення; 2) не має повного відображення; 3) не знаходить свого
явного відображення; 4) має фальшиве відображення. Ці ситуації вимагають
відповідної інтерпретації:

1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумніву
щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг
інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першому етапі
розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити,
які об’єкти треба оглядати;

2) які подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого
полягає у відновленні повної картини події, що відбулася.

Неповнота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення
настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна
судити про відображений об’єкт, тоді неповнота його є істотною.
Виникнення неповного відображення пов’язано з такими моментами: а) у
процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилась на місці події;
б) після вчинення злочину виникли зміни об’єктів огляду — слідів та
речових доказів;

3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можливо
передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі
зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення
інформації на місці події (слідів і речових доказів) характеризується
виникненням іншої інформації — слідів їх знищення1); б) події у цьому
місці не було;

4) якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація
відображення не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У
цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні обставини,
які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони
нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відповідає найдоцільніша
система тактичних прийомів, які мають достатньо загальний характер.
Подальша диференціація тактичних прийомів обумовлена типовими ознаками
злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також
має свою специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх
вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину
охоплює:

1) зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою
виявлення слідів злочину;

2) аналіз окремих слідів на місці події;

3) моделювання події, яка відбулася.

Розглянемо функціональне призначення і доцільність названих прийомів.
Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду
місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, показань
окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на
місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це
уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У
ситуації дійсного відображення події злочину не повинні виникнути
суперечності та невідповідності між первинними даними і обстановкою на
місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, —
виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити
належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих
слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може
бути пізнане як результат вивчення обстановки і речових доказів
переважно раціональним шляхом. Треба аналізувати такі ознаки та
властивості предметів і слідів:

а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв’язків слідів);

б) зв’язки об’єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових
зв’язків слідів);

в) структуру предметів і слідів для вивчення їх групової належності;

г) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості
ототожнення об’єктів, що їх утворили;

ґ) можливість виникнення слідів від одного або різних учасників
розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або
сторонніх осіб;

д) зв’язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм їх
утворення;

е) причини відсутності певних слідів і предметів, їх властивостей і
ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який
дозволяє встановити причинні зв’язки між ними. Сліди (предмети)
перебувають у залежності один від одного. Виявлення одного сліду або
його частин чи ознак слідів повинно відштовхувати до пошуку інших речей
або слідів. Тому використання тактичного прийому, який полягає в аналізі
окремих слідів на місті події, дозволяє:

а) виявити більш широке коло слідів (предметів), що мають відношення до
певного злочину;

б) визначити залежності між ними;

в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події. Кожна уявна
модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої категорії злочинів
має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання
(відтворення) події дозволяє виявити нові факти та певні
невідповідності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель
повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо
між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуація огляду
первісне визначена невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину
включає такі прийоми:

аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

2) використання уявної реконструкції окремих елементів події;

3) моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

4) зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлені
окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений.
Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно
розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак,
розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об’єкти, які мають
значення у справі, встановити зв’язки між окремими слідами та їх можливе
місцезнаходження.

Наведемо приклад. Дев’ятирічна І. не повернулася зі школи додому, її
було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події
ускладнився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до
одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий
проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями були
виявлені не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на
грунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації і
розташування дало можливість слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку
для волосся та портфель І. Таким чином, аналіз слідів сприяв дослідженню
не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на
жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну
реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється
на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як
наслідок сприйняття певних об’єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на
місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо
відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі,
простежити зв’язки і залежності між наявністю (відсутністю) інших
деталей.

Гак, при огляді торговельного кіоску, де була вчинена крадіжка, слідчий
звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовані зеленою фарбою, яка
брудниться. За допомогою уявної реконструкції слідчий припустив, що
злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім
використати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території
біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделювання з метою
відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з точки зору
пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця
події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру
виявлення та оцінки доказової інформації. При неповному відображенні
події злочину таке моделювання може стосуватися: а) частки події; б) її
найбільш загальних рис; в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у
зіставленні побудованої моделі події і реальної картини місця події.
Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити
наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх
збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли
подія злочину не знаходить свого явного відображення. Система тактичних
прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі
прийоми:

1) зіставлення первинних даних з інформацією з місця події;

2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації з місця події та її зіставлення зі
встановленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхідність
використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первинних
даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію,
що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події.
Таке зіставлення надає слідчому можливість припустити, міг чи об’єктивно
не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б
залишитися, їхню локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути
встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим
чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого тактичного прийому системи,
як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони
можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події,
виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення. Наступним
тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на
місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу
природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти»
відображення події, змінює обстановку на місці злочину. У цьому разі
відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Так, у справі
про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в
двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдені обгорілі кістки
людини. Вивчення слідів знищення дає можливість отримати інформацію про
те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував
злочинець при їх знищенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди
міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання й
такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення
із встановленими

фактами. Окремі деталі місця події, які не пов’язані безпосередньо з
розслідуваною подією, могли вплинути на її механізм. Такі об’єкти
співставляються із вже встановленими фактами з метою визначення їх
належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при
фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути
спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію
не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення
причини і слідства, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може
бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;

2) інформації місця події з типовими аналогами;

3) слідів (предметів) з довідковими даними;

4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5) даних місця події з доказами, точно встановленими по справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом
зіставлення інформації місця події з традиційним, природним ходом події.
Ця традиційність, природність визначається уявленням слідчого про її
закономірний розвиток.

Так, при виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує
зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив
собі картину того, що трапилося: аби покінчити життя самогубством у
подібних умовах, потерпілому треба було прив’язати мотузку до гачка,
надіти зашморг на шию. Тому він повинен був скористатися підставкою
достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а
на підлозі — сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів,
обов’язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає
щодо неї як нега тивна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє
спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Професійні
знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих
обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особливостями. Можливість
розкриття будь-якого інсценування обумовлена, по-перше, тим, що
злочинець із суб’єктивних причин не може бездоганно інсценувати
обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні
не завжди є необхідні технічні засоби, а по-друге, інсценування
об’єктивно не може збігатися з дійсної картиною події. Різниця у змісті
цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників
накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним
перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать
йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання
завжди відрізняється неповнотою і абстрактністю. Тому, аби успішно
здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, достатньо повними
образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у співставленні
інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії
забезпечує перенесення знань відносно одних фактів на інші факти, якщо
між відомими і досліджуваними фактами є схожість. Як типові аналоги
можуть бути запропоновані:

1) типові ознаки певного виду злочину;

2) типові способи вчинення та приховування злочинів.

У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами
можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не
повинно бути (або вони мають обов’язково бути). Ці негативні обставини
виступатимуть своєрідними сигналами фальшованого відображення події
злочину.

До пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожежної
частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення
огляду місця події і трупа прибули слідчий прокуратури і судово-медичний
експерт. Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу була
виявлена праска, ввімкнена в електричну мережу. Кімната була сильно
задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть
потерпілої сталася від полум’я та чаду. Однак при ретельному огляді
трупа на шиї були виявлені два відбитки підковоподібної конфігурації, їх
зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від
дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до негативних
обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідовності дій, які
характеризували дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав,
що смерть сталася внаслідок ураження електричним струмом, а два
підковоподібні сліди на шиї є електромітками. «, Як
підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні
вбивства і пояснив, що близько п’ятої години ранку він увімкнув
електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і
доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу,
ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто
інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових ознак, що
характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування
вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками чи
зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця
події як типові аналоги.

Як тактичний прийом у цій системі ефективним є зіставлення слідів
(предметів), виявлених в процесі огляду місця події, з довідковими
даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізацію. До
довідкових

даних можуть бути віднесені й типові сліді, які свідчать про
інсценування злочину. Зокрема, до таких даних можуть бути віднесені:

а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями
на спині трупа, який лежить обличчям додолу);

б) дві (або більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі;

в) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи
носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози
трупа (наприклад, слід крові з рота до вуха трупа, який висить у
зашморгу);

г) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї
при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при самогубстві,
та ін.

Фальшиве відображення події може бути встановлено шляхом зіставлення
слідів (предметів), які виявлені на місці події, між собою. Таке
зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв’язків між окремими
слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів,
що знаходяться у суперечності з іншими.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця
події з доказами, які точно встановлені по справі. У процесі огляду
місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й
докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інформації
місця події з доказами, які точно встановлені по справі, дає змогу
виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи
інших слідів.

4. Огляд трупа

Огляд трупа — це слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка
провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак,
що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і
причини смерті, а. також для знайдення ознак, які вказують на можливого
злочинця. Огляд трупа провадиться в присутності двох понятих і за участю
судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа
регламентований ст. 192 КПК.

При огляді трупа встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому
спостереженню, фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік,
особливості одягу і взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і
біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального і детального. При
загальному огляді досліджуються:

1) поза трупа і його положення на місці події;

зовнішній стан одягу на трупі;

3) знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі. При детальному
огляді досліджуються:

1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);

2) одяг трупа;

3) тіло трупа та ушкодження на ньому. При огляді оголеного трупа
фіксуються:

1) угодованість, колір шкіри, статура, вік і стать;

2) трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, ознаки
гниття);

3) вид голови та обличчя;

4) вид живота;

5) індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі;

6) ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голова — обличчя — шия —
груди — живіт — спина — руки — ноги (рис. 24, 25).

При огляді одягу і взуття на трупі звертається увага на те, що саме
одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; ушкодження
(розриви, розрізи, відірвані частини) і забруднення; конфігурація країв
ушкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст кишень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки
слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

5. Фіксація результатів огляду місця події

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання
протоколу. Методами фіксації також є плани (схематичні чи масштабні),
фотознімки, що ілюструють місце події, його окремі вузли, сліди, речові
докази.

Складання протоколу огляду місця події вимагає додержання певних вимог.
Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших
обставин злочину. Протокол огляду місця події складається з трьох
частин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та
по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відповідні статті КПК);

ґ) відмітка про роз’яснення учасникам огляду і понятим їхніх прав і
обов’язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура повітря, освітлення);

е) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної
характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду
території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи
відходу; щодо самого місця огляду — стан входів, суміжних приміщень,
сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі
об’єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх
місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та
фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх
виявлення.

Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються:
найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а
також окремі ознаки. У випадках, коли названі об’єкти фіксуються, у
протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи
фіксації.

Заключна частина протоколу повинна містити відомості про вилучені
предмети і сліди, умови їх фіксації (фотозйомка, відеозапис, умови їх
виконання, кількість кадрів, дані про чутливість плівки, видержку). У
заключній частині має знайти своє відображення інформація про додані
плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці протоколу наводяться
зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За
відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких
зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали
участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події
(схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог
щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля»,
«неподалік», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів
чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад,
не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова»,
«шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене
треба зазначати виразами типу «плями, що нагадують кров», «шматочки
речовини, що нагадує мозкову речовину».

Протокол повинен відбивати свого роду логіку огляду місця події, тобто
послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно
уявити картину місця події, а отже, й побудувати уявну модель події
злочину.

Одним із методів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис.
Традиційними видами фотозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова,
детальна. У випадках, коли на місці події знайдені сліди або речові
докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені
внаслідок різних причин, використовуються методи масштабної та
великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеозапис. Він застосовується
у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, екологічна катастрофа,
автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми.
План — це графічне площинне зображення (креслення) даного місця,
виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом
і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, другий — без
масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об’єктів, їх форм та
відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплюють приміщення чи значну
частину місцевості, та окремими, що відображають лише безпосередньо
місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де
вчинено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і
приміщень. План приміщень може бути площинним простим (рис. 26) або
розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу
кімнати з розташованими на ній речами, айв розгорнутому вигляді стіни
кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли
на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни
наносять проекцію предметів обстановки, що розташовані біля них.

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за
способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об’єктами
і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише
після першого візування. Інші об’єкти візують як з початкової точки, так
і з точки, на яку проводилось перше візування. У цьому випадку відрізок
між двома даними точками слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає
місце розташування об’єкта, на який проводилось візування. Оскільки база
зйомки і дві лінії візування утворюють трикутник, то вирахувати відстань
від одного об’єкта до іншого нескладно (рис. 28).

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що
саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для
орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи
про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення .Плани і
схеми місця події підписують слідчий і поняті.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020