.

Криміналістика. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності (службові злочини) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
263 5171
Скачать документ

Реферат на тему

Криміналістика. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності
(службові злочини)

План

1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності

2. Особливості розслідування зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади або службових повноважень

3. Особливості розслідування службової недбалості

4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні службових злочинів

Література

1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності

До групи злочинів у сфері службової діяльності віднесені такі види
суспільне небезпечних діянь, що порушують функції державних органів або
органів самоврядування, підприємств, установ або організацій, незалежно
від форми власності та галузей діяльності службових осіб (статті 364—370
КК).

Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно
з’ясувати:

а) чи мало місце порушення службовою особою обумовлених його службовим
становищем обов’язків;

б) у результаті яких дій службової особи була заподіяна істотна шкода
державним або суспільним інтересам, що охороняються законом, правам і
інтересам громадян, інтересам суб’єктів економічної діяльності;

в) чи мав місце причинний зв’язок між злочинним діянням службової особи
і наслідками, що наступили.

Суб’єктом розглянутих злочинів (крім передбачених ст. 369 КК), можуть
бути службові особи, які відповідно до примітки 1 ст. 364 КК постійно чи
тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають
постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях
незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням
організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків,
або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Службовими
особами визнаються також іноземці та особи без громадянства, які
виконують обов’язки, згідно з п. 1 цієї примітки.

Службові злочини так чи інакше пов’язані з корупційними проявами, їх
супроводжують діяння, що вчинюються в різних сферах діяльності,
працівниками, що не є службовими особами. Цим пояснюється необхідність
розробки методики розслідування службових злочинів, пов’язаних із
корупцією.

Аналіз поширення злочинів, пов’язаних з корупцією в різних країнах,
знайшов своє відображення у Довідковому документі ООН про міжнародну
боротьбу зі злочинністю, де корупція визначається як зловживання
державною владою для одержання вигоди в особистих цілях. З цього
визначення випливає, що поняття корупції ширше, ніж хабарництво.

Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики
службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та
типові матеріальні сліди.

Особливості способів службових злочинів полягають у тому, що вони
застосовуються не як одиничні дії, а найчастіше у вигляді продуманої
системи злочинної діяльності, яка здійснюється протягом тривалого
періоду. Для службових злочинів (за винятком службової недбалості)
характерною є загальна особливість — основою їх способу є навмисне
виконання (або невиконання) певних службових дій у вигляді розпоряджень,
наказів, доручень, дозволів, заборон, що заподіяли фізичну, матеріальну
або моральну шкоду. Спосіб приховування службових злочинів нерідко є
складовим елементом злочинної діяльності, здійснюваної відповідно до
єдиного задуму. Це характерно в основному для хабарництва і службових
зловживань, оскільки спосіб приховування їх заздалегідь передбачається.

Дії службових осіб, спрямовані на вчинення і приховання злочинів, можуть
не збігатися за суб’єктом у випадках, якщо приховування здійснюється не
виконавцем, а іншими заінтересованими особами. Дії по вчиненню і
приховуванню злочину можуть не збігатися й за задумом, якщо необхідність
маскування виникла у зв’язку з непередбаченими обставинами або зміною
обстановки. І навпаки, приховування службової недбалості звичайно
здійснюється після настання наслідків злочинної бездіяльності.

Основними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація
обліку і звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення
фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення
матеріальних слідів злочину тощо.

Типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження як
елемент криміналістичної характеристики службових злочинів тісно
пов’язані зі способами їх вчинення і приховування. Відомості про
хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення влади,
службові підробки, службову недбалість містяться в документах, що
відбивають службову діяльність. З них можна одержати уявлення про
управління підприємством, установою, організацією, усвідомити характер
службової діяльності, документообігу, діловодства, технології, і на цій
основі виявити порушення. Джерелами відомостей про обставини службових
злочинів можуть бути дані щодо вищестоящих і суміжних підприємств,
установ і організацій, стосовно відвідувачів, інших свідків,
співучасників злочину.

Важливе значення мають відомості про особисті стосунки підозрюваних, що
можуть бути виявлені за. місцем їх роботи та проживання. Це саме
стосується й даних, що містяться в записних, телефонних книжках, на
дискетах та інших носіях. Становлять також інтерес документи щодо
відправлення телеграм, листів, бандеролей, та документи, які фіксують
роботу обчислювальної техніки, електронної пошти. Виявлення та аналіз
таких слідів дозволяють дійти певних висновків, зокрема, на підставі
порівняння даних про спосіб життя підозрюваного та документів про його
прибутки.

У практиці розслідування службових злочинів склалася така система
основних обставин, що підлягають встановленню:

1) службовий статус особи, підозрюваної у вчиненні діяння, чи є вона
службовою особою або чи виконувала вона функції, пов’язані з
обслуговуванням, матеріальною відповідальністю, документообігом тощо;

2) коло й зміст службових прав і обов’язків особи, яка займає дану
посаду;

3) характер, умови та особливості роботи підприємства, установи або
організації, де вчинено злочин;

4) характер дій або бездіяльності службової особи;

5) час і місце вчинення злочину;

6) злочинний спосіб і механізм вчинення і приховання злочину;

7) фактичні дії, виконувані даною службовою особою;

8) зв’язок дій службової особи з використанням службового становища
всупереч інтересам служби;

9) причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили;

10) факти заподіяння шкоди діями службової особи;

11) розмір шкоди, заподіяної злочинними діями службової особи (істотна
шкода, тяжкі наслідки);

форма провини, мотиви і мета злочину;

13) факти і частота вчинення службових порушень (епізодичність,
систематичність);

14) зв’язок з іншими злочинами (проти власності, у сфері господарської
діяльності, правосуддя тощо), або корупційними діяннями, або іншими
правопорушеннями, пов’язаними з корупцією;

15) обставини, що обтяжують або пом’якшують провину службової особи, або
звільняють її від кримінальної відповідальності, або підстави для
притягнення до адміністративної відповідальності;

16) відомості про особу обвинуваченого;

17) обставини, що сприяли вчиненню службового злочину.

З’ясування перерахованих обставин уточнюється при розслідуванні
конкретних службових злочинів.

2. Особливості розслідування зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади або службових повноважень

При розслідуванні цих злочинів насамперед з’ясовуються:

1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;

2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;

3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх
повноважень;

4) чи не пов’язане зловживання з порушенням службової, фінансової,
технологічної дисципліни;

5) як реагували вищестоящі структури на факти зловживань, чи були
сигнали про ці факти.

Найбільш типовими початковими слідчими діями є виїмка й огляд
документів, зразків продукції, допит свідків, обшук і допит
підозрюваних.

Огляд документів і допит свідків розраховані на одержання первинних
даних про зловживання службовим становищем. Первинні документи
співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні
перестановки, заохочення, офіційні обов’язки посадових осіб і фактично
виконувану ними роботу, використання майна, транспортних засобів.

При розслідуванні зловживань, пов’язаних із порушенням технологічного
процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної
продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби
і зразки.

Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень,
передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з виїмки та огляду
документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, —
з допиту судово-медичної експертизи потерпілого, в разі застосування
зброї — судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.

Подальше розслідування зловживань владою або службовим становищем (ст.
364 КК) полягає в уточненні мотивів зловживання, фіксації його обставин,
визначенні розміру заподіяної шкоди.

Найчастіше мотивами зловживання владою або службовим становищем бувають
корислива або інша особиста заінтересованість, кар’єризм, помилково
витлумачені професійні або службові інтереси тощо. У зв’язку з цим допит
свідків може бути спрямований на встановлення та уточнення мотивів
зловживань. З цією метою допитуються колеги по службі, співробітники
бухгалтерії, виробничих підрозділів, ревізори та інші працівники, у тому
числі суміжних організацій, особи, що звернулися зі скаргою, відвідувачі
установи та ін.

При допиті обвинуваченого необхідно одержати відомості про умови його
роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що
викликали шкідливі наслідки; хто, на думку обвинуваченого, винний в
настанні цих наслідків; службову кваліфікацію обвинуваченого і досвід
роботи в даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із
керівними особами, обґрунтованість і законність їх розпоряджень.

При розслідуванні службових зловживань можуть призначатися судові
експертизи: судово-економічна — для перевірки фінансових і господарських
операцій підприємства, організації або окремих посадових осіб; для
перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відповідності
звіту установи дійсності; судово-товарознавча — встановлення якості
готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість;
судово-технічна — для з’ясування причин аварій, порушень технологічних
процесів, термінів будівництва тощо; криміналістична — щодо дослідження
документів (почеркознавчі, авторознавчі, технічні експертизи
документів).

3. Особливості розслідування службової недбалості

Такі злочини розглядаються як невиконання або неналежне виконання
службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення
до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам
та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам,
або інтересам окремих юридичних осіб (ст. 367 КК).

Злочинна службова недбалість є діянням, вчиненим з необережності, у
більшості випадків у сфері службової діяльності, являє собою значну
суспільну небезпеку. Іноді за службовою недбалістю криються навмисні
злочини.

Невиконання службових обов’язків виявляється в бездіяльності особи в
умовах, коли вона була зобов’язана і могла здійснити дії, що належать до
кола її службових обов’язків.

Неналежне виконання службових обов’язків виявляється в діях службової
особи, хоча і здійснюваних у рамках службових обов’язків, але виконаних
не відповідно до інтересів служби.

При розслідуванні таких злочинів слід, крім загальних обставин
розслідування службових злочинів, додатково встановити:

1) у чому полягає факт службової недбалості;

2) чи є такий факт поодиноким або має місце тривала бездіяльність;

3) чи належать до службових обов’язків дії, невиконання яких призвело
до службової недбалості;

4) освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого, чи могла
службова особа передбачати настання певних наслідків у результаті
невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків;

5) підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;

6) види майна і характер заподіяних збитків;

7) норми природного убутку сировини, готової продукції, товарів;

8) умови їх збереження і відповідність технології збереження
нормативним вимогам;

9) які наслідки службової недбалості, у чому виражається істотна шкода,
заподіяна злочином;

10) кому конкретно заподіяний істотний збиток;

11) чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення або
запобігання шкоди.

У певних випадках розслідування службової недбалості може починатися з
огляду матеріальних цінностей, яким заподіяний збиток, місця їхнього
збереження з метою встановлення їхньої кількості, характеру, ступеня
ушкодження, умов збереження тощо.

При розслідуванні злочину висуваються версії щодо характеру і розміру
збитків, причин, що призвели до таких наслідків, причинних зв’язків між
ними і допущеними порушеннями, ролі окремих службових осіб у вчиненні
злочину. Перевіряється також версія про те, чи не була використана
ситуація, що виникла в результаті допущеної службової недбалості, для
вчинення іншого злочину або його приховування.

При розслідуванні цього злочину необхідно допитати свідків для
з’ясування ставлення службової особи до своїх обов’язків, її особистих
якостей, поведінки, що впливали на виконання службових обов’язків,
реагування її на недоліки в діяльності установи, організації, на факти
систематичного недбалого, несумлінного виконання нею службових
обов’язків.

Допит обвинуваченого повинен бути спрямований на ретельну фіксацію
пояснень службової особи з приводу кожного факту службової недбалості, а
також по всіх обставинах із посиланнями на документи та інші джерела
доказів. Необхідно перевірити посилання обвинуваченого на його не
освіченість, необережність потерпілих, невідворотність шкідливих
наслідків, неналежні з об’єктивних причин умови збереження матеріальних
цінностей, про що раніше він повідомляв тощо.

У відповідних випадках розслідування службової недбалості вимагає
проведення судових експертиз: судово-товарознавчої, судово-технологічної
— для встановлення правильності збереження товарів та їхнього
транспортування; судово-технічної — для розв’язання питань щодо причин
псування устаткування, судово-економічної — для встановлення розмірів
заподіяних збитків, криміналістичної — для дослідження документів тощо.

4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні службових злочинів

Встановлені під час розслідування службових злочинів фактичні дані
використовуються слідчим на виконання вимог ст. 23 КПК про виявлення
причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів. Серед обставин,
встановлюваних слідчим на виконання зазначених вимог, необхідно виділити
такі:

1) порушення встановлених правил добору і призначення на посади осіб,
пов’язаних зі здійсненням функцій представників влади, виконанням
організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків;

2) недоліки в системі перевірки професійних, ділових і морально-етичних
якостей кандидатів на заняття відповідальних посад; ротації керівних
кадрів;

3) недоліки в забезпеченні точного виконання встановленого порядку
прийняття службових рішень, документального їх оформлення і виконання;

4) недоліки у дотриманні правових норм, що регулюють діяльність
службових осіб;

5) порушення вимог, що встановлюють спеціальні обмеження для державних
службовців;

6) неналежний контроль з боку ревізійних органів;

7) низький рівень контролю з боку вищих органів за діяльністю підлеглих
службових осіб;

8) не упорядкованість у системі обліку і звітності;

9) недоліки в забезпеченні вимог закону про контроль за діяльністю в
сфері обігу матеріальних цінностей і коштів, ліцензування, надання
різних пільг тощо;

10) недоліки в здійсненні соціального контролю за діяльністю службових
осіб, що створюють обстановку «кругової поруки», корупційну атмосферу;

11) відсутність діючого соціального контролю з боку громадян і засобів
масової інформації за легітимним функціонуванням системи державних
органів;

12) ігнорування службовими особами критичних обґрунтованих виступів
громадян і публікацій у засобах масової інформації.

Заходом реагування слідчого за матеріалами справи є: подання, що
відповідно до ст. 23і КПК вноситься до відповідного державного органу,
громадської організації або безпосередньо службовій особі щодо вжиття
заходів з усунення причин і умов вчинення службових злочинів;
повідомлення про вчинений злочин на зборах трудового колективу
співробітників із метою усунення обставин, які сприяють вчиненню
незаконних дій; повідомлення про обставини справи на зборах колективу;
залучення представників громадськості для усунення негативних причин;
використання матеріалів кримінальних справ для профілактики службових
злочинів за допомогою засобів масової інформації.

У поданні слідчого вказуються конкретні обставини, які, на його думку,
сприяли вчиненню злочину, а також заходи кадрового, організаційного,
технологічного, правового характеру, які слід застосувати для усунення
виявлених недоліків. У поданні зазначаються конкретні особи, що повинні
були забезпечити усунення обставин, сприяючих злочину, а також термін,
протягом якого службовими особами повинні бути вжиті необхідні заходи і
надіслано повідомлення особі, що направила подання.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020