Криміналістика. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій (реферат)

Реферат на тему:

Криміналістика. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події. При розслідуванні фактів вимагання місцем події може
бути: місце пред’явлення вимагачами своїх вимог потерпілому; місце
затримання вимагачів «на гарячому»; місце утримання заручників або
викраденої особи; місце перебування спільників вимагачів, які
здійснювали спостереження за передачею предмета вимагання.

Місце пред’явлення вимагачами своїх вимог (насамперед, це службове
приміщення або квартира потерпілого) являє собою об’єкт огляду, якщо:

а) потерпілий негайно подав заяву у правоохоронні органи щодо
висловлених на його адресу вимог з боку вимагачів. У даному випадку
огляд проводиться негайно, а до його початку заявник попереджається про
неприпустимість внесення змін в речову обстановку приміщення, вилучення
з нього будь-яких предметів. Завданнями огляду є виявлення та вилучення
залишених злочинцями слідів (рук, мікрочастинок, запаху, кинутих або
випадково залишених предметів), аби одержати доказову інформацію, якою
підтверджується факт знаходження вимагачів у цьому приміщенні;

б) на досудовому слідстві вимагачі визнають себе винними у-вчиненому та
докладно описують обстановку місця, де ними були висловлені погрози і
вимоги до потерпілого. У цьому випадку огляд проводиться для того, щоб
пересвідчитися у правдивості показань обвинувачених і, як правило,
передує перевірці показань на місці. Якщо до огляду в обстановку
приміщення внесені які-небудь зміни, то результати огляду оцінюються в
зіставленні з показаннями потерпілого і свідків, що спостерігали
обстановку приміщення до внесення до неї змін.

Огляд місця затримання вимагачів «на гарячому» проводиться негайно після
їхнього затримання. Завданням огляду є виявлення викинутих або
загублених вимагачами предметів, аби надалі довести факт їхньої
приналежності злочинцям або тимчасового перебування злочинців у цьому
приміщенні. Предметами, від яких вони намагатимуться позбутися, можуть
бути: переданий потерпілим об’єкт вимагання (найчастіше, пакет із
грошима), зброя, наркотики. При цьому межа огляду визначається тим
приміщенням, автомашиною або ділянкою вулиці, місцевості, де відбувалося
затримання. Якщо кому-небудь із злочинців вдасться зникнути, то слід
виявити, зафіксувати і вилучити сліди взуття або протектора шин
транспортного засобу, а також проб ґрунту для забезпечення подальшого
ідентифікаційного дослідження (наприклад, для порівняння проб ґрунту з
місця події з забрудненнями на взутті підозрюваного або на педалях
керування і на килимі автомобіля). Якщо при затриманні вимагачів
відбулася перестрілка, то всі кулі та гільзи, що залишилися на місці,
повинні бути виявлені та вилучені для можливого ототожнення зброї,
застосованої злочинцями.

Огляд місця утримання заручника або викраденої особи має на меті
виявити:

а) сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при
звільненні потерпілих (сліди рук, паління, слини, мікрочастинки, забуті
або кинуті предмети);

б) предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування
потерпілих (мотузки, наручники, маски, праски, паяльники, ножі,
спеціальні інструменти, гумові кийки, оголені з одного кінця електричні
проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію
жертви);

в) зброю, наркотики, вибухові пристрої;

г) відео або аудіо апаратуру із записом звернення до родичів заручника
про надання викупу.

З метою забезпечення безпеки в момент передачі предмета вимагання
злочинці можуть організувати спостереження за поведінкою жертви та
оточуючих, вчасно уникнути затримання та зникнути. При виникненні
небезпеки або затриманні безпосередніх виконавців «на гарячому»
спостерігачі ніяк себе не виявляють і намагаються непомітно піти. Якщо
за показаннями свідків або іншими ознаками місце, з якого проводилося
спостереження, стало відомо, то його слід ретельно оглянути, оскільки
там можуть бути виявлені сліди (взуття, паління, слини тощо), які
дозволять згодом встановити особу спостерігача.

Огляд предметів. Огляду підлягають всі виявлені та вилучені під час
огляду місця події, обшуку, виїмки або добровільної видачі предмети. При
розслідуванні вимагання такими предметами можуть бути:

1) пакунки, пакети з грошима або інші предмети вимагання;

2) аудіо пристрої (магнітофон, диктофон), які були використані при
проведенні оперативно-розшукових заходів, а також магнітна плівка з
записом переговорів потерпілого з вимагачами;

3) фінансові та господарські документи, що були передані вимагачам
раніше, а також документи, укладені потерпілим на їхню користь;

4) документи, що характеризують організовану злочинну групу та її
діяльність;

5) зброя (вогнепальна і газова), вибухові пристрої, наркотичні речовини
(оглядаються за участю спеціаліста), а також предмети маскування
зовнішності, фальшиві документи.

Обшук при розслідуванні вимагання є невідкладною слідчою дією, під час
здійснення якої максимально повинен бути використаний чинник раптовості
при мінімальному витоку інформації про терміни і місце проведення.

Під час здійснення обшуку слід шукати:

1) отримані від потерпілого дорогоцінності, аудіо і відеоапаратуру,
антикварні речі, ікони, картини, цінні папери на пред’явника;

2) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим
під погрозою (доручення, у тому числі генеральні, заповіти, акти
дарування, боргові розписки, письмові відмови потерпілого від одержання
боргу, договори про право на оренду, постачання товарів тощо);

3) документи, що підтверджують одержання від потерпілого об’єкта
вимагання (квитанції переказів, товар-но-транспортні накладні,
прибутково-видаткові ордери та ін.);

4) цінні папери (акції, сертифікати, векселя), приватизаційні
посвідчення на нерухомість;

5) зброю (вогнепальну і газову), боєприпаси, вибухові пристрої,
електрошокову апаратуру, наручники;

6) засоби маскування зовнішності (перуки, маски, фірменний одяг
співробітників органів МВС);

7) фальшиві документи, що дають право на здійснення владних повноважень;

8) чисті бланки документів суворої звітності (незаповнені технічні
паспорти на автомашини, дипломи вищих навчальних закладів), печатки,
штампи, бланки сторонніх організацій;

9) фальшиві гроші;

10) наркотичні препарати, напівфабрикати для їхнього» виготовлення,
лікарські препарати, вилучені з обороту;

11) записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та
інші джерела, які можуть бути доказами щодо стосунків між вимагачами та
потерпілим;

12) документи (у тому числі зафіксовані в пам’яті ЕОМ або збережені на
жорстких магнітних дисках), які відображують господарську і фінансову
діяльність злочинної групи, що займається вимаганням, а також свідчать
про наявність корумпованих зв’язків;

13) звуко і відео записуючу апаратуру (у випадку, якщо в розпорядженні
слідства є магнітофонна плівка або відеокасета зі зверненням вимагачів
до родичів або друзів щодо суми викупу за звільнення узятих у заручники
або викрадених осіб), а також різноманітні підслуховуючи пристрої.

Під час допиту потерпілого необхідно докладно з’ясувати:

1) чи відомі потерпілому особи вимагачів, хто вони, у яких стосунках із
ними він знаходився до вимагання; якщо особи вимагачів потерпілому не
відомі, то кого і на підставі яких даних він може підозрювати і хто, на
його думку, міг поінформувати вимагачів;

2) чи вперше вимагачі висунули незаконні вимоги або вони висловлювалися
неодноразово;

3) у якій формі висувалися вимоги: усній (під час зустрічі або по
телефону) або письмовій;

4) що саме вимагалося і що обіцяли вимагачі у разі виконання їхніх
вимог;

5) чи вимагали вимагачі від потерпілого одноразової передачі грошей або
постійної сплати «данини», у якій формі передбачалося здійснювати такі
платежі, на які рахунки;

6) чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів і як саме (що
передавав, коли, де), хто із знайомих поінформований про ці обставини
або, можливо, спостерігав за подіями, що відбувалися;

7) чи звертався потерпілий по допомогу, якщо так, то до кого саме і
який був результат, якщо не звертався, то чому;

8) вид погроз і характер насильства над потерпілим, його родичами;

9) кількість вимагачів і як вони спілкувалися між собою — жаргон,
імена, прізвиська, особливості промови (заїкуватість); яка зброя була в
злочинців (пістолет, кастет, нунчак, граната тощо); у якому одязі були
вимагачі (фасон, колір, фактура матеріалу); яким транспортним засобом
користувалися (модель, тип, зовнішні ознаки, номерні знаки); ознаки
цінностей, якими заволоділи злочинці (вид упакування, позначки на
купюрах, облігаціях);

10) чи використовували вимагачі серед висловлених ними погроз намір
поширити відомості ганебного змісту про особу потерпілого, які саме,
їхня істинність і можливе джерело походження;

11) якщо потерпілим зроблений магнітофонний запис телефонної розмови з
вимагачами, то на якій апаратурі він здійснений, у чиїй присутності.

Крім того, потерпілі допитуються щодо обставин їхнього захоплення,
доставки та утримання (кількість злочинців, їхні прикмети і рольова
участь у даній акції, засоби захоплення і доставки, місце перебування,
застосовані катування тощо).

Допит обвинувачених (підозрюваних) є важливим джерелом одержання
незаперечних доказів від того або іншого суб’єкта у скоєному злочині.
При організації допиту обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні вимагання
слідчому необхідно враховувати такі обставини:

1) хвилювання вимагачів після їхнього затримання «на гарячому»,
необізнаність злочинців про обсяг доказів, що знаходяться в
розпорядженні слідства;

2) суперечності в злочинній групі, акцентування уваги на тих
співучасниках, що знаходяться в конфронтації з лідером, не згодні з
розробленим ним планом здійснення акту вимагання, не задоволені поділом
злочинного прибутку.

При допиті вимагачів слід з’ясувати:

1) коли виник намір учинити вимагання і хто був його ініціатором, чим
керувалися у виборі жертви, в яких відносинах знаходились з нею
(персонально);

2) якою інформацією керувалися злочинці, замислюючи вимагання, від кого
була отримана ця інформація (хто був навідником, хто конкретно
здійснював розвідувальні заходи та в чому вони полягали);

3) хто, де, коли та які вимоги висував, яка сума вимагалася; якщо
предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно повинно
було бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення
жертвою певних дій, то в чому вони полягали;

4) яким чином планувалось здійснити вимагання — одноразово або тривало;
чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої
вимоги, посилювати примусові заходи;

5) у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли та за яких умов були
викладені; чи застосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана,
коли; чи було відомо іншим членам групи про наявність зброї в окремих її
членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися
до відома жертви;

6) чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно,
гроші, документи, де вони знаходяться в даний час, скільки фактів
вимагання в минулому мало місце;

7) якщо потерпілий вивозився для «переговорів» у спеціальне місце, то
коли це було і хто підшукував це місце;

8) якщо планувалося захоплення жертви або інших заручників, то чи було
воно здійснене; хто був захоплений; коли і звідкіля (із будинку, з
роботи); яким чином; хто конкретно викрадав заручників; де знаходиться
місце утримання заручників або викрадених людей; у яких умовах вони
утримувалися, хто їх охороняв; із якого телефону велися переговори про
викуп, кому ці вимоги були адресовані, хто вів переговори; чи
застосовувалися катування до захоплених осіб, які саме, хто їх
виконував; чи провадився аудіо чи відеозапис вимог про викуп заручників
або викрадених, де, коли і на якій апаратурі, хто саме наговорював
текст, де зараз знаходиться використана техніка;

9) якою комерційною діяльністю займалися фірми, контрольовані
злочинною групою, із якими організаціями листувалися, у яких банках
відкриті розрахункові рахунки та на що використовувалися кошти; хто був
підставними особами тощо;

10) за яким принципом розподілялися злочинні прибутки, хто яку частку
одержував, які взаємовідносини були між учасниками групи;

11) що відомо про корумповані зв’язки учасників злочинної групи з
представниками правоохоронних і контролюючих органів, владних структур,
хто підтримував контакт із представниками цих структур, яка була форма
подяки.

У якості свідків по справі про вимагання можуть бути , допитані: члени
сім’ї потерпілого, інші особи, з якими потерпілий знаходився в ділових,
приятельських або інтимних стосунках; злочинці; особи, у яких потерпілий
брав гроші в борг, що призначалися для вимагачів, або ті, що на прохання
потерпілого повинні були учинити дії на користь вимагачів; боржники
потерпілого, що були змушені раніше обумовленого терміну повернути йому
борг або відсотки по позиці; родичі, друзі, знайомі обвинувачених, а
також особи, яким відомі зв’язки та спосіб життя обвинувачених;
випадкові особи, котрим злочинці заподіяли матеріальну або фізичну шкоду
в якості попередження або залякування (підпал, вибух); очевидці
захоплення заручників або викрадення громадян, передачі цінностей, а
також громадяни, що мешкають неподалік від місця утримання заручників
(наприклад, робітники заміських кемпінгів або пансіонатів, сусіди по
гаражному кооперативу та ін.).

При розслідуванні вимагання можуть призначатися такі експертизи:

судово-медична — в основному для визначення наявності, ступеня тяжкості,
а також давнини і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих;

судово-товарознавча — для оцінки реальної вартості викраденого або
знищеного майна потерпілих, а також для встановлення приналежності речі
до однієї партії, сорту, виготовлення її певним підприємством;

судово-почеркознавча — для ідентифікації виконавця рукопису тексту,
отриманого потерпілими або їхніми родичами в процесі реалізації
вимагання;

криміналістична мікрооб’єктів, виявлених на одязі потерпілого і
вимагачів, або на предметах, що були кинуті останніми при їх затриманні
«на гарячому», а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу
заручника або викраденого з одягом злочинця;

судово-технічна документів — для встановлення тотожності матеріалів і
технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних
текстів, направлених потерпілому, а також для ідентифікації виконавця
машинописного тексту, виготовленого з тією ж метою;

судово-балістична і криміналістична холодної зброї;

наркотичних і сильнодійних речовин, виявлених у вимагачів для власного
вжитку або використаних ними для приведення узятих заручників у
безпорадний стан;

вибухотехнічна — у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться
акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови
від виконання вимог вимагачів;

судово-хімічна — для ідентифікації речовини-маркера, виявленого на одязі
та шкірних покровах вимагачів після їхнього затримання «на гарячому»;

судово-економічна — для встановлення розміру і характеру збитків
організації, що виникли в результаті погіршення її економічного стану у
зв’язку з задоволенням вимог.

Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна і
відеофоноскопічна експертизи. Перша призначається в основному для
ідентифікації особи, чиє усне мовлення записане на фонограмі;
ідентифікації вилученої у вимагачів звукозаписної апаратури; для
одержання деяких відомостей про місцезнаходження заручників, їхнього
емоційного стану; для характеристики невідомої особи, фонограма з
записом усного мовлення якої є в розпорядженні слідства. На розв’язання,
фоноскопічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: скільки
чоловік брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і промови;
у яких умовах знаходилися особи, що телефонували потерпілому, чи велася
розмова з приміщення чи з вуличного телефону-автомата або по мобільному
зв’язку; які джерела і характер звуків, що супроводжують розмови; чи мав
телефонний апарат які-небудь дефекти, які саме; чи не використовували
злочинці якісь засоби або хитрощі, аби змінити голос, які саме; чи
належить усне мовлення, записане на даній фонограмі, певним особам; чи є
на поданій фонограмі ознаки монтажу; чи виготовлена дана фонограма на
даному звукозаписному апараті тощо.

Об’єктами відеофоноскопічної експертизи можуть бути: відеограми
(відеофонограми), отримані в результаті проведення оперативно-розшукових
заходів; записане на відеограму (відеофонограму) звертання захоплених
заручників, а також вилучена у вимагачів під час обшуку апаратура, на
якій вірогідно був зроблений такий відеозапис. У разі потреби
експертному дослідженню можуть бути піддані відеозаписи, здійснені під
час окремих слідчих дій (допитів, очних ставок, обшуків, пред’явлень для
впізнання, експериментів).

Залежно від мети експертизи перед експертами можуть бути поставлені такі
запитання: оригіналом або копією є подана на дослідження відеофонограма;
чи внесені до відеофонограми в процесі її запису або після його
закінчення які-небудь зміни; чи одночасно провадився запис звуку і
зображення на даній відеофонограмі; чи не вносились якісь зміни під час
перезапису оригіналу тощо.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *