Криміналістична характеристика крадіжок (реферат)

Реферат на тему:

Криміналістична характеристика крадіжок

Крадіжки — найбільш поширені та небезпечні злочини, що посягають на
державне, колективне та особисте майно громадян. Відповідно до ст. 185
КК, крадіжка — таємне викрадання чужого майна. Ступінь суспільної
небезпеки цих злочинів значно підвищується, коли вони вчиняються у
вигляді злочинного промислу злодіями-рецидивістами чи особами, які
ухиляються від суспільне корисної праці, або неповнолітніми, які
об’єдналися в організовані злодійські групи з метою систематичного
вчинення крадіжок.

Поняттям «крадіжка» охоплюється значне коло злочинів, що різняться
предметом посягання, способом вчинення і приховування, місцем реалізації
злочинного задуму. З огляду на це виділяються:

1) крадіжки з приміщень — крамниць, кіосків, складів, готелів,
санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо;

2) крадіжки матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств,
підприємств АПК, комунального господарства і будівельних майданчиків, а
також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному
транспорті;

3) крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо;

4) кишенькові крадіжки (на базарах, у громадському транспорті);

5) крадіжки транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопедів
тощо).

Будь-який злочин, у тому числі й крадіжка, являє собою подію, що
характеризується сукупністю тільки йому притаманних властивостей і
відмінних ознак. Разом з тим, ці злочини мають й спільні риси, які
дозволяють дати їм узагальнену характеристику і виділити при цьому певну
специфіку розслідування деяких видів крадіжок. Криміналістична
характеристика крадіжок містить відомості про своєрідні ознаки
(елементи): обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки; предмет
злочинного посягання; способи вчинення крадіжок; типові сліди; особу
злочинця (типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо);
особу потерпілого від злочину.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є обстановка,
в якій готуються і вчиняються ці злочини. Крадіжки належать до групи
злочинів, місце вчинення яких локалізується просторово і здебільшого
обмежене невеликою площею (ділянкою місцевості, приміщенням тощо). За
характером зв’язку злочинних дій з особливостями місця їх вчинення можна
виділити три різновиди крадіжок:

а) місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинників
формування способу приготування і вчинення крадіжки. Так, квартирні
крадіжки вчиняються здебільшого у містах, переважно у районах новобудов.
При цьому використовуються зручні для злодія конструктивні особливості
вхідних дверей (наявність щілин, відкривання всередину житла,
недосконалість засувних пристроїв тощо), відсутність охоронної
сигналізації, «вразливість» перших і останніх поверхів багатоквартирних
будинків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;

б) місце, яке пов’язане з предметом крадіжки (склади, будівельні
майданчики та ін.);

в) крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій випадковий
(кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповідного часу їх вчинення.
Наприклад, дев’ять з десяти квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї
години у робочі дні тижня, більше половини — влітку; крадіжки з
крамниць, комор — у вечірні та нічні часи, в святкові або вихідні дні;
значна кількість кишенькових крадіжок вчиняються у вранішні та вечірні
години, години «пік», коли виникає сприятлива для цього ситуація у
міському транспорті, крамницях, на ринках та в інших багатолюдних
місцях.

Важливе місце серед елементів криміналістичної характеристики крадіжок
посідають відомості про предмет злочинного посягання. Так, під час
квартирних крадіжок, як правило, викрадаються гроші (в тому числі
іноземна валюта), коштовності, антикваріат, предмети релігійного культу,
імпортна відео, аудіо, теле і радіоапаратура, персональні комп’ютери,
одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призначення, в
тому числі й продукти харчування. Предметом кишенькових крадіжок є
гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, портативні
магнітофони, плеєри, які викрадають з сумок, портфелів тощо.

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мопеди як засіб
пересування або як комплекти різних агрегатів і деталей, які можна
розібрати (мотор, шасі, колеса, магнітофон та ін.). У сфері комунального
господарства предметами крадіжок є електролічильники, колективні
телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збільшується кількість
крадіжок вогнепальної зброї та вибухових речовин з військових частин,
складів та інших сховищ Визначення предмета крадіжки під час
розслідування конкретного злочину сприяє встановленню інших його
елементів, зокрема, окремих характеристик особи злочинця, обстановки
вчинення тощо. Так, орієнтування злочинця на місці крадіжки, швидкість і
цілеспрямованість дій при виборі схованок і відборі коштовностей
свідчать про достатню поінформованість (обізнаність) злочинця про місце
знаходження предметів, які його цікавлять. Викрадення автомашин,
крадіжки апаратури, електролічильників, телевізійних кабелів, антен
вчиняються, як правило, особами, які мають певні професійно-технічні
знання і навички.

Найбільш інформативним джерелом у криміналістичній характеристиці
крадіжок виступають відомості щодо способів вчинення злочинів даного
виду. За останні роки крадіжки державного, колективного й особистого
майна набули рис організованої і професійної спрямованості,
відрізняються кваліфікованими способами їх учениця, що включають
різноманітні дії по підготовці до крадіжки, безпосередньому заволодінню
матеріальними цінностями (майном), а також приховуванню слідів
злочинного посягання. До числа дій злочинців по підготовці до вчинення
крадіжки слід віднести такі:

1) вибір об’єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона,
контейнера, автомобіля тощо) здебільшого здійснюється або проведенням
розвідувальних дій, або завдяки прямій чи несвідомій наводці інших осіб,
у тому числі майбутньої жертви (потерпілого);

2) вивчення об’єкта крадіжки й обстановки, в якій злодію доведеться
діяти. З цією метою використовуються різноманітні приводи для
відвідування приміщень (наприклад, під виглядом медичного працівника,
страхового агента, слюсаря, електрика та ін.). Під час такого
«відвідування» злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються
місця їх зберігання, вивчається розташування приміщень (кімнат),
особливості засувних пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді
створюються необхідні умови для реалізації злочинного задуму
(пошкоджується охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається
ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);

3) вибір найбільш ефективного способу безпосереднього заволодіння
майном, а також підготовка необхідних технічних засобів, за допомогою
яких буде здійснений злочинний намір (знарядь спеціального призначення,
що використовуються для подолання перешкод, вимкнення охоронної
сигналізації, транспортних засобів для пересування до об’єкта крадіжки і
перевезення викраденого та ін.);

4) вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі приховання чи
збут викраденого;

5) попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і
визначення ступеня участі кожного у підготовлюваному злочині, а також
при необхідності — забезпечення «алібі» та ін.

Серед усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квартирні крадіжки і
крадіжки майна із закритих приміщень. Вони мають багато спільного:
схожий характер слідів і знарядь злому, схожість обставин вчинення та
інше, що дозволяє об’єднати способи безпосереднього проникнення у
приміщення у три групи.

До першої групи належать способи, які виключають застосування будь-яких
технічних засобів, — так званий «без інструментальний» метод (злом
вхідних дверей та засувних пристроїв, у тому числі шляхом зруйнування
корпусу дверей поштовхом плеча чи ноги, зняття їх з навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок з приміщень складають дії,
вчинені з застосуванням технічних засобів, що полегшують реалізацію
злочинного наміру. До них належать або спеціально виготовлені злодійські
інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир»,
«відмички», «вудочки», «крючки» та ін.), або інструменти і знаряддя,
призначені для господарсько-побутових потреб (лом, сокира, цвяходер,
монтировка, стамеска, пилка, дрель, склоріз, клей, герметик тощо). За
допомогою таких інструментів здійснюються віджимання або згинання ригеля
врізного чи накладного замка та інших засувних пристроїв, виведення з
ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної і
соляної кислоти (так званої «царської горілки»), висвердлювання
пружинного механізму врізного циліндричного замка, зруйнування короба
навісного замка, виривання, перепилювання або перекушування його дужки,
зруйнування конструктивних елементів будівель (у тому числі стелі,
стіни, підлоги), виставлення, вирізання або видавлювання віконних
стекбл, зламування стулок віконної рами, кватирки чи дверей на лоджіях
або балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спускаючись по
канату з даху будинку, або перелазять із сусідніх балконів).

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, матеріальних
цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать:
використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення
і використання ключа від вхідних дверей, «захованого» жертвою в
обумовленому для членів сім’ї місці (під дверним килимком, у шафці
електрощитка, у поштовій скриньці тощо); прохід через залишені
відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій і
балконів, пролізання через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні
шахти.

Певні особливості мають й способи приховування злочину. Часто вживаються
заходи для знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці злочину
(рукавички, покриття долонь рук лаком або обезжирюючим розчином, взуття
більшого розміру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення
предмета крадіжки, знищення маркувальних і номерних знаків, обмова
співучасників, створення фальшивих алібі тощо).

Відомості про спосіб учинення крадіжки дозволяють визначити деякі
особливості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, рід занять
тощо). Так, проникнення у житло шляхом злому підлітками здебільшого
здійснюється з застосуванням різних знарядь, тоді як «без
інструментальний» спосіб (удар плечем, ногою, рукою та ін.)
неповнолітніми застосовується досить рідко. Для підлітків характерним
способом учинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів,
знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потерпілого
або шляхом обману малолітніх дітей.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є відомості
про типові сліди та інші джерела. Механізм утворення слідів під час
учинення крадіжок обумовлюється характером взаємодії злочинця з
оточуючою матеріальною обстановкою. На місці події сліди залишають: а)
злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень,
губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.) та
б) знаряддя злочину. Так, «без інструментальний» метод злому вхідних
дверей характеризується значним пошкодженням .поверхні дверей та дверної
коробки, петель, замків, наявністю відбитків підошов взуття тощо.
Характерними ознаками віджиму дверей і дверної коробки є наявність на
чільній і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів
від робочої частини знаряддя злому. Застосування злочинцями так званого
методу «царської горілки» передбачає наявність слідів кислотної дії у
вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і
відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні
навички, звички та інші якості особи злочинця. Крім того, на самому
злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних ним знаряддях
також можуть залишитися сліди з місця події і від злочинних дій
(пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, металевих ошурків
чи дерев’яної тирси, волокон тканини тощо).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають
відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна
умовно поділити на дві групи:

1) професіональні злодії, для яких крадіжки є основним джерелом
існування. Як правило, такі особи раніше були судимі за аналогічні
злочини і в цьому сенсі злодійська діяльність — одна з найбільш сталих і
«рецидивонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формування k мають певну
спеціалізацію («карманники», «техніки» проникають у приміщення,
використовуючи «відмички» або підбираючи ключі, «слюсарі» і «шніфери» —
шляхом злому дверей і засувних пристроїв; «склярі» — виставляючи або
видавлюючи віконні стекла);

2) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що
склалися (залишені без догляду особисті речі громадян або без належної
охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини
тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному
невелику кількість), і намагаються швидко залишити місце крадіжки.

Дані криміналістичних характеристик крадіжок свідчать про якісні зміни
злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних
злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише п’ятий з числа
засуджених за крадіжки був старший 29 років). У той же час серед
засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі більше
питома вага осіб середнього віку (ЗО—49 років). Майже половина крадіжок
вчиняється злодійськими групами з розподілом ролей між членами і
відповідною «технологією» підготовки, вчинення і приховання даних
злочинів (наводка, збір інформації, відпрацювання плану, розподіл
функцій виконання, збут краденого).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян
слід виділити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв’язок
«злочинець — потерпілий» часто посідає ключове місце у виявленні
різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок
головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його
поведінку, що дозволяє дійти висновків про специфіку його взаємовідносин
зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв’язку. Так, важливого значення
набувають відомості щодо потерпілого, якими міг скористатися злочинець
під час підготовки і вчинення квартирної крадіжки (майнове становище,
місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). При цьому
особливо виділяються дані про фіктивну поведінку потерпілого
(безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань,
нерозбірливість і довірливість до незнайомих людей, демонстрування
забезпеченого побуту, систематичне публікування об’яв про купівлю-продаж
дорогих предметів чи коштовних речей, звичка мати при собі значні суми
грошей).

Основні обставини, які слід встановити під час розслідування крадіжок,
такі:

а) факт таємного викрадення майна;

б) місце, час та умови вчинення крадіжки;

в) предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вартість, ознаки;

г) спосіб вчинення крадіжки, технічні засоби, які були застосовані для
таємного викрадення і приховання;

ґ) тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці крадіжки;

д) суб’єкт крадіжки (ким воно вчинено), винність у її вчиненні, мотиви
поведінки;

е) наявність злочинної групи та роль кожного з її членів; є) спосіб, час
та місце збуту вкраденого;

ж) обставини, що сприяли вчиненню крадіжки;

з) обставини, що впливають на ступінь і характер обвинувачення.

У кожному конкретному випадку може виникнути необхідність у встановленні
й інших важливих по справі обставин.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *