Конституційно-правова природа функцій виконавчої влади України
У зв’язку з прийняттям 28 червня 1996 року нової Конституції України та
закріпленням в ній принципу розподілу влад в конституційно-правову
практику України було введено принципово нове поняття – поняття
інституту виконавчої влади. Інтерес до дослідження різних теоретичних і
практичних проблем виконавчої влади в науці конституційного права
постійно зростає. У цілому це пояснюється особливістю місця яке посідає
виконавча влада у системі державної влади будь-якої країні, а також
особливістю її ролі в цій системі.
Необхідно зазначити, що відповідно до конституційних принципів народного
суверенітету, який закріплено в ст. 5 Конституції України 1996 p., та
розподілу влад, який закріплено в ст. 6 цієї ж Конституції, виконавча
влада в Україні є органічним компонентом єдиної державної влади, і
просто не існує поза її межами. Проте, в науці конституційного права
визнається необхідність, з метою подальшого теоретичного дослідження
такого феномену як державна влада, вичленити виконавчу владу, як одного
з основних функціональних видів діяльності держави. Критеріями такого
вичленення є:
1. Наявність суб’єкта , статус якого закріплено в конституції і який
наділяється виконавчою компетенцією;
2. Наявність особливих організаційних форм, наборі виконавчих функцій,
які не співпадають із функціями інших носіїв державно-владних
повноважень.
Отже, в процесі дослідження конституційно-правового інституту виконавчої
влади особливо важливе значення набуває питання функцій виконавчої
влади. Тут досить влучно висловився К.С. Бєльський: “Спроби теоретично
вірно проаналізувати категорію виконавчої влади і сформулювати її
поняття без чіткого визначення функцій даної влади не можуть бути
успішними.”2
Функції виконавчої влади слід визначити як ведучі направлення у
діяльності органів виконавчої влади; в них виражається цільове
навантаження даної гілки державної влади і з ними напряму пов’язаний
об’єм державно-владних повноважень, який надається органам виконавчої
влади.3
Кожна функція як визначений вид діяльності виконавчої влади
характеризується певною самостійністю, однорідністю та повторюваністю, а
також має свою сферу дії і здійснюється, як правило, відповідними
методами.
Для більш досконалого розгляду питання функцій виконавчої влади, цілком
природно виникає потреба їх класифікації. Як зазначає В.Б. Авер’янов, в
науковій літературі є різні варіанти класифікацій (переліків) функцій
управлінської діяльності (тобто діяльності органів виконавчої влади),
причому одні і ті ж функції іменуються не однаково. Найбільш поширеними
є: а) загальні, або основні функції; б) спеціальні, чи спеціалізовані
функції, які відображають специфіку конкретного суб’єкта управління, або
керованого об’єкта; в) допоміжні, або обслуговуючі функції, які
обслуговують виконання загальних і спеціальних функцій.4
Особливого значення при розгляді питання функцій виконавчої влади
набуває проблема співвідношення понять функцій виконавчої влади та
державно-владних повноважень, які формують компетенцію органів
виконавчої влади. Дана проблема тривалий час дискутувалася в юридичній
літературі. Наприклад, І.Л. Бачило вважає, що функції входять як
скла5ові елементи до компетенції та визначають “що” робить орган
виконавчої влади і виступають у підсумку, як правове явище. На думку ж
Б.М. Лазарева, елементами компетенції органу управління (державного
органу виконавчої влади) виступають не самі функції як такі, а покладені
на нього, по-перше, загальне право (щодо керованого об’єкта) та
обов’язок (перед державою) викон6вати певні функції, та по-друге,
комплекс конкретних прав і обов’язків (повноважень), що необхідні для
реалізації цих функцій.”
„†–
?
?
#ентами компетенції органу виконавчої влади, а виражаються в ній шляхом
правового закріплення (регламентації) останніх. В цілому, за своєю
природою, компетенцію органу виконавчої влади слід розуміти як юридичне
вираження функцій виконавчої влади шляхом закріплення за органом у
спеціальних правових (так званих компетенційних, або статутних) актах
цілей, завдань і необхідних для їх виконання повноважень. Ось чому ми
можемо говорити про органічний зв’язок функцій виконавчої влади та
державно-владних повноважень (прав і обов’язків), що входять до
компетенції органів управління (держаних органів виконавчої влади).7
Однак, необхідно заперечити тій точці зору, відповідно до якої функції
виконавчої влади України знаходять своє юридичне оформлення тільки
шляхом правового закріплення владно-державних повноважень органів
виконавчої влади у спеціальних правових актах. Аргументом проти цього
твердження слугує ст.116 Конституції України, яка на конституційному
рівні визначила перелік основних напрямків діяльності Кабінету Міністрів
України, чітко назвавши їх “функціями” (п. 10 ст.116 Конституції
України). В якості доказу також хотілось би навести текст останньої
редакції Проекту Закону України “Про Кабінет міністрів України” від
13.03.2000 року де в ст. 21-23 поняття “функції органів виконавчої
влади” безпосередньо закріплюється в нормах права, щоправда тут поняття
функцій виконавчої влади чітко не відмежовуються від поняття повноважень
органу виконавчої влади.
На основі вищерозглянутого можна сформувати наступні висновки:
Із прийняттям нової Конституції України були внесені вагомі зміни в
легітимну основу виконавчої влади України у порівнянні із Конституцією
УРСР від 20.04.1978 р. В першу чергу статтею 6 Конституції України був
визнаний факт існування виконавчої влади, в наслідок чого ст.116 та
ст.119 Конституції України заперечили монополію
адміністративно-правового підходу до визначення функцій і повноважень
органів виконавчої влади.
Функції виконавчої влади відображають зміст діяльності виконавчої гілки
державної влади, характеризують її суть та закріплюються у нормах
Конституції, а тому вони правомірно можуть бути віднесені до предмету
конституційного права.
З метою якісного та ефективного регулювання діяльності органів
виконавчої влади при створенні відповідних нормативно-правових актів
України, в першу чергу Закону України “Про Кабінет Міністрів України”,
слід чітко формулювати і відмежовувати поняття функцій виконавчої влади,
як основних напрямків діяльності органів виконавчої влади від поняття
повноважень органів виконавчої влади, як комплексу визначених прав та
обов’язків, необхідних для реалізації діяльності органами виконавчої
влади.
Література
1. Конституція України від 28.06.1996 р. //Відомості Верховної Ради
України . -1996. -№ 30.
2. Проект Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 13.03.
2000 р.
3. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления
и реализации). – М., 1976.
4. Вельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государство и
право. -№3. –С.14-21.
5. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник) / За ред. В.Б.
Авер’янова. –К., 1999.
6. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М., 1971.
7. Полянский И.А. Правовой статус органов исполнительной власти
субъектов Российской Федерации (на примере Дальневосточного региона). –
Хабаровск,1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
