Реферат на тему:
Конституційні засади сільськогосподарської кооперації в Україні
Конституція України як акт вищої юридичної сили регулює найважливіші
суспільні відносини в політичній, економічній, соціальній, культурній та
інших сферах. Норми Конституції є нормами прямої дії і, отже, можуть
виступати безпосередньою правовою підставою для виникнення, зміни чи
припинення суспільних відносин. А проте Конституція України не містить
положень, які б безпосередньо стосувалися створення та діяльності
сільськогосподарських кооперативів.
Разом з тим у Конституції закріплено ряд норм, які тією чи іншою мірою
мають значення для розвитку сільськогосподарської кооперації. Це,
зокрема, ст.14 Конституції України, яка гарантує право власності на
землю, оскільки без отримання у встановленому порядку земельної ділянки
сільськогосподарський кооператив не зможе розпочати своєї
виробничо-господарської діяльності; ст.41 Конституції України, яка
передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю, що дає змогу формувати матеріальну (майнову, фінансову) базу
для створення та діяльності будь-якого суб’єкта господарювання.
Важливе значення для діяльності сільськогосподарських кооперативів має
ст.42 Конституції України, яка закріплює право на підприємницьку
діяльність. Але, враховуючи положення чинного законодавства про
підприємницьку діяльність, ця норма Конституції має значення лише для
виробничих сільськогосподарських кооперативів, оскільки згідно з п.2
ст.2 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”[1], вони
здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою
отримання прибутку. Що ж до обслуговуючих сільськогосподарських
кооперативів, то вони не ставлять за мету отримання прибутку, а відтак,
не є суб’єктами підприємництва, виходячи з визначення підприємницької
діяльності, яке дає Закон України “Про підприємництво” [2]. А відтак,
ст.42 Конституції не може бути правовою підставою для створення та
діяльності такої організаційно-правової форми сільськогосподарської
кооперації.
????N???????¤?$????·???·?ких організацій є те, що вони безпосередньо
комерційною діяльністю не займаються [див.3, с.34], то виробничі
кооперативи випадають з цього переліку. Звідси випливає висновок, про
те, що ст.36 Конституції України не може бути основною конституційною
нормою, яка забезпечує кооперативну діяльність (принаймні у діючій її
редакції).
Як нам видається, цю проблему можна вирішити двома шляхами. Перший – це
визнати сільськогосподарські кооперативи, в тому числі і обслуговуючі,
специфічною формою підприємництва. Адже підприємництво це не лише
діяльність з метою отримання прибутку (інакше кажучи комерційна
діяльність), а найперше – це діяльність з виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг чи зайняття торгівлею. В такому випадку
правовою конституційною підставою для створення та діяльності
сільськогосподарських кооперативів, без сумніву, буде ст.42 Конституції,
яка гарантує право на підприємницьку діяльність. Цей шлях, на нашу
думку, є прийнятнішим, оскільки більше відповідає економічній суті
кооперації.
Другий шлях – це внесення змін до статті 36 Конституції України,
стимулювавши її, приміром у такій редакції: “Громадяни України мають
право добровільно об’єднуватися у різноманітні союзи громадян(осіб) для
здійснення й захисту своїх прав та свобод і задоволення економічних,
соціальних, культурних політичних потреб та інтересів”
У цьому випадку поняття “об’єднання громадян” мало б ширший зміст і
охоплювало б поняття й “громадські організації”, політичні партії, та
інші об’єднання громадян, у тому числі кооперативи. Однак тут постає
нова проблема: членство в сільськогосподарських кооперативах юридичних
осіб – адже під самим терміном “об’єднання громадян” розуміється
членство лише фізичних осіб – громадян України.
У зв’язку з цим повернемось до самого поняття “кооперація” та її
суб’єктного складу. За сучасним законодавством передбачається
кооперування не лише праці (у виробничих сільськогосподарських
кооперативах), але й різної сільськогосподарської діяльності, пов’язаної
з наданням різноманітних послуг членам кооперативу, тому на відміну від
закону СРСР “Про кооперацію в СРСР” {1} можна вважати, що членами
сільськогосподарських кооперативів можуть бути не лише громадяни, а й
юридичні особи. Отже, мова може йти не тільки про об’єднання громадян
(фізичних осіб), але й про об’єднання (разом з ними) юридичних осіб.
Таким чином, можна говорити не про “об’єднання громадян”, а про
“об’єднання осіб”, які не завжди є громадською організацією.
Література
Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію // Голос України. –
1997. – 13 серпня.
Закон України “Про підприємництво // Відомості Верховної Ради. – 1991. –
№14. – Ст.169
Семчик В.І. Правові засади сільськогосподарської кооперації в Україні.
// Право України. – 1999. – №5. – с.34-37.
Закон України “Про об’єднання громадян // Відомості Верховної Ради.
–1992.
Закон СРСР. “Про кооперацію в СРСР // Відомості Верховної Ради СРСР. –
1988. – №22. – Ст.355
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
