Форми екологічної експертизи (реферат)

Форми екологічної експертизи

ПЛАН

ї. Поняття і форми екологічної експертизи.

2. Державна екологічна експертиза.

3. Громадська екологічна експертиза.

4. Спеціалізовані екологічні експертизи.

5. Державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи.

6. Статус експерта екологічної експертизи.

7. Права та обов’язки замовників екологічної експертизи

8 Порядок проведення екологічної експертизи.

9 Фінансування екологічної експертизи.

10. Відповідальність за порушення законодавства про екологічну
експертизу.

Поняття і форми екологічної експертизи

Експертиза — це процесуальна дія, яка проводиться з метою отримання
висновку з питань, які мають доказове значення по справі.

В реальній дійсності екологічна експертиза існує як вид експертної
діяльності спеціально уповноважених державних органів, громадських,
кооперативних та інших формувань і об’єднань, що забезпечують додержання
вимог екологічної безпеки при прийнятті законопроектів, обгрунтуванні
програм, концепцій, рішень, проектів та об’єктів, запровадження або
реалізація яких може негативно впливати на стан навколишнього природного
середовища, здоров’я і життя людей.

Українські вчені екологи і юристи справедливо зазначають, що екологічна
експертиза перестала бути аматорством окремих вчених та заінтересованих
практиків. Вона увійшла в лексикон і життя практично кожної людини, що
вболіває за термінове вирішення екологічних проблем. Саме в об’єктивній
та незалежній екологічній експертизі більшість людей вбачають ефективний
механізм суспільства і держави, здатність гарантувати екологічну
безпеку, оскільки в ній діалектичне сполучені гласність, демократизм,
соціальна справедливість, реальне забезпечення екологічних прав та
інтересів громадськості.

Екологічна експертиза вже вийшла за рамки окремих проектів.
Нагромаджується позитивний досвід проведення екологічних експертиз на
об’єктах, що є джерелами підвищеної небезпеки для людей та навколишнього
природного середовища. Ведеться робота по запровадженню законодавчих
основ здійснення екологічної експертизи та розробці методик проведення
експертизи стосовно конкретних об’єктів еколого-експертного дослідження
і оцінки. З прийняттям Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» екологічна експертиза одержала законодавчий
статус і є обов’язковою умовою законотворчого процесу, інвестиційної,
управлінської, господарської та іншої діяльності. Що впливає на стан
навколишнього природного середовища. Гарантується реальність реалізації
права громадян України на участь у проведенні громадської екологічної
експертизи, забезпечується можливість громадськості проводити екологічну
експертизу, обнародуй вати її результати і передавати їх органам,
уповноваженим приймати рішення.

Сьогодні основними формами екологічної експертизи є: державна,
громадська, і спеціалізовані.

В даний час в Україні послідовно створюються необхідні організаційні
структури функціонування державної громадської, спеціалізованих
екологічних експертиз.

Відповідно до норм чинного законодавства процес дослідження повинен бути
підпорядкований певним вимогам щодо проведення екологічної експертизи.

До документації на об’єкти екологічної експертизи додаються
обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи
здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою
існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного
середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров’я людей
та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію на об’єкти екологічної експертизи, в
разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових
досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і
враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної
діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на
навколишнє природне середовище і здоров’я людей, що відображається в
Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Закон вимагає, щоб під час дослідження забезпечувалася гласність
екологічної експертизи. Вона полягає в тому, що замовники екологічної
експертизи об’єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації
тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного
середовища та здоров’я людей, зобов’язані оголосити через засоби масової
інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про
екологічні наслідки діяльності.

Еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічної
експертизи повідомляють про висновки через засоби масової інформації. В
процесі екологічної експертизи може брати участь громадськість. З метою
врахування громадської думки суб єкти екологічної експертизи проводять
публічні слухання або відкриті засідання.

Участь громадськості в процесі екологічної експертизи може здійснюватись
шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових
зауважень, пропозицій і рекомендацій, включення представників
громадськості до складу експертних комісій, груп по проведенню
громадської екологічної експертизи.

Підготовка висновків екологічної експертизи і прийняття рішень щодо
подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо)
об’єкта екологічної експертизи здійснюються з урахуванням громадської
думки.

Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання.
Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об’єктів екологічної
експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються
нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають
рекомендаційний характер.

Правові (державно-правові, соціально-правові, організаційно-правові)
аспекти екологічної експертології (умовно можна назвати еколого-правовою
експертоло-гією) найбільш глибоко і всебічно можуть бути досліджені з
позицій предмета, методів, джерел, системи, механізму та інших складових
екологічного права, враховуючи, що центральним його інститутом є правові
норми, які регулюють відносини в сфері здійснення екологічної
експертизи. Інститут екологічної експертизи має комплексне, міжгалузеве,
міждисциплінарне, державно-правове і соціальне призначення.

Державна екологічна експертиза

Ведучою формою в системі оцінки екологічного впливу різних об’єктів є
державна екологічна експертиза. Це зумовлено юридичною природою цієї
форми експертизи як обов’язкової стадії будь-якого процесу
-яконотворчого, інвестиційного, управлінського, господарського та іншої
діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього середовища
та здоров’я населення.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться
еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами,
організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства
екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров’я
України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної
виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому
порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а
також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів
діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну
небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням
Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства
охорони здоров’я

України.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за
ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору про надання
еколого-експертних послуг або за рішеннями Кабінету Міністрів України,
Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх
виконавчих комітетів.

Згідно статті 14 Закону України «Про екологічну експертизу» державній
екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення
продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного
планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення
підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування
промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки,
проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення,
реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація
по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств,
окремих цехів, виробництв та інших про мислових і господарських
об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного
середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють
відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної)
безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання
природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан
навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і
речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть
створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та
здоров’ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної
‘Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих
комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні
ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також
діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного
призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього
природного середовища та здоров’я людей.

Законодавець визначає спеціальні вимоги до документації на об’єкти
державної екологічної експертизи.

В документації на об’єкти державної екологічної експертизи повинні
передба чатися:

1) комплексна еколого-економічна оцінка впливу запланованої чи
здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища,
використання і відтворення природних ресурсів, здоров’я населення,
оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви
про екологічні наслідки діяльності;

2) обґрунтування впровадження сучасних, досконалих нематеріало- і не
енергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів;

3) забезпечення комплексної переробки, утилізації рективного
використання відходів виробництва;

4) заходи щодо економії водних ресурсів, забезпечення ефективної,
очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних
потреб без скидання Цих вод у природні водотоки і водойми;

5) дієвість і досконалість передбачуваних заходів щодо охорони
атмосферного повітря від забруднення;

6) забезпечення збереження, охорони і відтворення об’єктів рослинного і
тваринного світу та природно-заповідного фонду;

7) забезпечення захисту населення і навколишнього природного середовища
від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних та біологічних
чинників.

Документація, що подається на об’єкти державної екологічної експертизи,
повинна бути у встановленому порядку погоджена з заінтересованими
органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Замовники державної екологічної експертизи зобов’язані підготувати Заяву
про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона
ґрунтується.

Державна екологічна експертиза повинна забезпечити повноту і
правильність оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє
середовище, достатність пропонованих заходів, по раціональному
використанню природних ресурсів, збереження якості навколишнього
середовища, гарантувати населенню право на навколишнє середовище,
сприятливе і безпечне для їх здоров’я і умов проживання, забезпечити
збереження екологічної рівноваги, генофонд і різноманітність живої
природи в інтересах (оздоровчих, рекреаційних, естетичних, виховних
тощо) людини. При проведенні державної, екологічної експертизи бажано
враховувати, що право людини на сприятливе (безпечне) природне
середовище належить до категорії абсолютних прав. Всі правомочності в
цій сфері належать виключно людині, а тому обов’язком всіх інших осіб є
утримання від його порушення. Саме з цих позицій державна екологічна
експертиза здатна зменшити або зовсім виключити можливість будь-якого
впливу на навколишнє середовище експортованого об’єкта.

Державна екологічна експертиза повинна виходити з того, що на її
дослідження, аналіз і експертну оцінку передаються екологічно небезпечні
об’єкти, тобто здатні негативно впливати на якість навколишнього
середовища, здоров’я і життя людей, режим використання природних
ресурсів. Інакше кажучи, державній екологічній експертизі слід піддавати
такі види наміченої діяльності, що ґрунтується на ризику екологічної
небезпеки, а отже, спроможна в будь-який час з великим ступенем
вірогідності призвести до складних екологічних наслідків, пов’язаних з
пошкодженням чи спотворенням екосистеми, природних ландшафтів і
комплексів, виведенням з обігу природних ресурсів чи настанням складних
патологічних або генетичних афектів.

Тому перш за все, на державну екологічну експертизу мають передаватися
прогнозні та передпроектні матеріали, зокрема генеральні схеми розвитку
і розміщення продуктивних сил держави і галузей народного господарства,
а також проекти концепцій, комплексних програм, планів
соціально-економічного розвитку, територіальних комплексних схем охорони
природи, інших передпланових та передпроектних матеріалів, проекти схем
і проектів районного планування, генеральних планів населених пунктів та
курортів, іншої проектно-планувальної доку м ентації.

Безперечно, що обов’язково експертному аналізу і оцінці повинні
підлягати матеріали, пов’язані з розміщенням особливо екологічно
небезпечних видів господарської та іншої діяльності. Еколого-експертним
органам, що проводять державну екологічну експертизу, слід пам’ятати, що
до екологічно небезпечних видів господарської діяльності віднесено
оУектн атомної промисловості і енергетики, біохімічного, біотехнічного і
фармацевтичного виробництва, нафтохімії, нафтопереробки, хімічної
промисловості, металургії, мікроелект-ронної промисловості та об’єкти,
пов’язані з обробкою, транспортуванням, зберіганням і захороненням
небезпечних промислових відходів, виробництвом і застосуванням
мінеральних добрив, пестицидів, вибухових речовин і ракетного палива
тощо.

До таких об’єктів можна віднести види діяльності по виробництву
електроенергії на основі органічного палива, виробництву азбесту, скла,
цементу, целюлози, зберіганню і транспортуванню паливних, токсичних,
вибухонебезпечних речовин, включаючи матеріали, що створюють отруйні
продукти горіння і порохові вибухи, а також дослідної діяльності, в
процесі якої використовуються у великих кількостях токсичні речовини,
природні і штучні синтезовані організми, бактерії та віруси.

Державній екологічній експертизі підлягають техні-ко-економічні
обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію
(розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, що
можуть негативно впливати на стан навколишнього середови-Ща, режим
використання природних ресурсів, здоров’я та життя людей, а також
матеріали на створення нової техніки, технології, матеріалів, речовин і
продукції у тому числі і тих, що закуповуються за кордоном.

Державна екологічна експертиза може проводитися безпосередньо
спеціалістами експертних органів Міністерства охорони навколишнього
природного середовища або за допомогою експертних комісій, до складу
яких входять вчені, спеціалісти і представники громадськості. Наприклад,
державна екологічна експертиза в системі Міністерства екології та
природних ресурсів України здійснюється спеціалістами Головного
управління державної екологічної експертизи. З цією метою в зазначеному
управлінні створено декілька відділів, зокрема відділ експертизи схем
розміщення продуктивних сил, відділ комплексної екологічної експертизи
та сектор експертизи розробок нової техніки, технології і речовин.

Державна екологічна експертиза проводиться також, обласними. Київським
та Севастопольським міськими природоохоронними органами, в складі яких
утворено відповідні відділи чи інші підрозділи. На них, зокрема,
покладається проведення державної екологічної експертизи проектів
комплексних планів економічного і соціального розвитку областей, міст,
районів, проектів і схем районного планування приміських зон,
генеральних планів і проектів детального планування і забудови міст та
інших населених пунктів, територіальних комплексних схем охорони природи
областей, міст і районів, техніко-економічних обґрунтувань (розрахунків)
і проектів на будівництво (реконструкцію, розширення) підприємств. Слід
однак зазначити, що є деякі особливості з точки зору суб’єктного та
об’єктного складу державної екологічної експертизи, що проводяться в
інших державах.

Державна екологічна експертиза повинна бути направлена на встановлення
повноти можливих чинників впливу і рівня їх екологічної небезпеки,
масштаби вірогідного, впливу господарської чи іншої діяльності на стан
навколишнього середовища, здоров’я та життя людей, достатності
передбачуваних заходів по забезпеченню вимог екологічного законодавства,
а також попередження наступу аварійних ситуацій та ліквідації негативних
екологічних, економічних та соціальних наслідків, наявності відповідної
інформації і прогнозу зміни екологічного стану під впливом реалізації і
розвитку господарської та іншої діяльності, що підлягає
еколого-експертному аналізу та оцінці.

Основну увагу державна екологічна експертиза повинна зосередити на
оцінці рівня екологічної небезпеки експортованих об’єктів та її
результатів, зокрема коли йдеться, про розміщення народногосподарських
підприємств та об’єднань, важливо виявити вірогідність небезпечного
екологічного впливу їх продукції, відходів виробництва, а також
оперативного та інших методів контролю заходів, що передбачають
забезпечення екологічної безпеки цього виду діяльності і нормативної
якості навколишнього середовища, її окремих компонентів.

Еколого-експертний орган, що проводить державну екологічну експертизу,
робить висновок, який містить оцінку екологічних наслідків, можливих при
реалізації експортованого об’єкта, зауваження щодо виявлених недоробок,
встановлених при проведенні експертизи, рекомендації для замовника та
інших заінтересованих осіб по умовах реалізації експортованого об’єкта.

У відповідності із чинним екологічним законодавством проводиться робота
по інструктивно-методичному забезпеченню і практичному здійсненню
державної еколого-експертної діяльності.

Здійснювана політика в частині державної екологічної експертизи,
спрямована на забезпечення всебічно обґрунтованої і комплексної оцінки
проектної документації та подальший розвиток і вдосконалення
інструктивно-методичної бази державної екологічної експертизи.

З метою забезпечення підготовки уніфікованих і достатніх за повнотою та
обсягом еколого-експертних висновків, Міністерством екології та
природних ресурсів України розроблено і направлено до регіональних
підрозділів для керівництва і застосування в практичній роботі дві
спеціальні форми висновків державної екологічної експертизи (для
великих, складних і порівняно незначних об’єктів).

Для упорядкування і регламентації експертної діяльності у галузі оцінки
реєстраційних матеріалів нових пестицидів і агрохімікатів було
розроблено Положення про еколого-експертну групу з цих питань.

За дорученням Уряду доопрацьований і погоджений Закон «Про державну
санітарно-гігієнічну експертизу» та ряд інших проектів законодавчих
актів. Підготовлено і Доведено до еколого-експертних підрозділів
регіональних органів Міністерства екології та природних ресурсів ще цілу
низку інструктивних документів — «Про громадську екологічну експертизу і
врахування громадської думки», «Про взаємодію в еколого-експертній
діяльності», «Про організацію і здійснення державної екологічної
експертизи документації щодо дослідно-промислової і промислової розробки
родовищ корисних копалин загальнодержавного значення» та деякі інші.

Значна робота виконана еколого-експертним підрозділом центрального
апарату Міністерства щодо розгляду і екологічної оцінки проектів нових
нормативно-технічних документів, що розроблялись іншими міністерствами
та відомствами, зокрема, таких:

• ДБН «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної
документації для будівництва»;

• ДБН «Склад, зміст, порядок розробки, розгляду та затвердження
генеральних планів міст і селищ»;

• ДБН «Проектування вулиць і доріг міських та сільських поселень»;

• ДБН «Проектування будівельних машин. Загальні вимоги».

Розглянуто низку відомчих будівельних норм і правил, зокрема таких, як
«Правила капітального ремонту нафтопроводів», «Рибозахисні та
рибопропускні споруди», «Підприємства збірного залізобетону та
підприємства по виробництву виробів з пористого бетону» та інші.

Серед найбільш значної документації, еколого-екс-пертні висновки
стосовно якої готувались Міністерством, були проекти «Державної програми
розвитку каменеви-добувної та каменепереробної галузі України на
1997-2006 рр.», будівництва Дністровської гідроакумулюючої
електростанції, першочергових водоохоронних заходів у 10-кілометровій
зоні відчуження ЧАЕС та деякі інші.

Здійснюється активна еколого-експертна діяльність щодо оцінки за
заявками Укрдержхімкомісії реєстраційних матеріалів пестицидів і
агрохімікатів.

Громадська екологічна експертиза

При необхідності вирішення складних екологічних проблем неодмінно постає
питання про обов’язкове проведення попередньої громадської (соціальної)
екологічної експертизи щодо розвитку населеного пункту, відповідного
регіону чи розміщення окремих галузей народного господарства та
продуктивних сил чи реалізації проекту конкретної будови. Мета такої
експертизі зводиться до вивчення основних показників об’єкта та подання
пропозицій щодо поліпшення екологічної ситуації в місці реалізації
експортованого об’єкта. Пропозицій з цього приводу досить багато, разом
з тим підходи до розуміння завдань та змісту громадської екологічної
експертизи дуже калейдоскопічні.

Так, в одному випадку ставиться питання про необхідність попереднього
громадського обговорення чи референдуму з приводу визначення можливості
реалізації тієї чи іншої діяльності в конкретній екосистемі, яка може
вплинути на стан навколишнього середовища та здоров’я людей. В іншому
йдеться про доцільність створення незалежних комісій чи груп з
представників громадськості і кваліфікованих спеціалістів в галузі
екології. Частіше стали ставитись питання про необхідність проведення
соціальної екологічної експертизи шляхом прилюдних слухань. Інколи мова
йде тільки про неодмінність залучення заінтересованих представників
громадськості і їх участь у проведенні державної чи міжнародної
екологічної експертизи тощо.

Що ж слід розуміти під громадською (соціальною) екологічною експертизою
та які межі її застосування? Громадська екологічна експертиза залежить
перш за все від суб’єктного складу, тобто її повинні проводити
представники громадськості чи їх об’єднання. Необхідно також, щоб чітко
був визначений об’єкт вивчення і еколо-го-експертної оцінки відповідної
форми і методи дослідження та предмет пізнання.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері
діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою
громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з
державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних
засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів
громадських організацій чи інших громадських формувань.

Експертом може виступити будь-яка особа, заінтересована в позитивному чи
негативному вирішенні питання, пов’язаного з екологічним обґрунтуванням
господарського рішення. Висновки та оцінки кожного з залежних експертів
можуть узагальнюватись спеціальними комісіями, радами; колегіями з
представників громадськості чи органом (замовником,
організацією-проектувальником тощо), відповідальним за якість
розроблюваної документації чи з ініціативи якого (Ради народних
депутатів) призначалась така експертиза.

У випадках, коли створюються спеціальні організаційні структури з
визначеною метою, завданням, об’єктами еколого-експертного дослідження,
формами та методами діяльності громадських формувань, з встановленою
відповідальністю за наслідки екологічної експертизи, йдеться мова про
юридичне формалізовану і організаційно спрямовану форму громадської,
експертизи. Зазначена форма громадської екологічної експертизи може
проводитись як організаційно відособлено від інших форм, наприклад
державної, так і в складі останньої. Для цього можуть створюватися
відповідні громадські комісії чи окремі групи, які працюватимуть за
єдиною або різними програмами і методикою експертизи. Зрозуміло, що
найвища ефективність очікується від цілеспрямованої діяльності
спеціально створюваних еколого-експертних комісій або груп представників
громадськості чи їх об’єднань для об’єктивного вивчення, аналізу і
оцінки об’єктів, реалізація яких може негативно вплинути на екологічну
обстановку та безпеку населення, і обґрунтування висновків, що мають
юридичне значення для прийняття рішень чи врахування їх на наступних
стадіях реалізації об’єкта експертизи. В цьому контексті громадськими
слід вважати екологічні експертизи, що проводяться тільки громадськими
формуваннями, створеними на засадах добровільного і вільного
волевиявлення громадян, об’єднаних спільністю екологічних інтересів без
переслідування в своїй діяльності комерційної мети чи сприяння одержанню
доходу іншими організаціями і на які поширюються положення законодавства
про громадські об’єднання.

Важливо передбачити порядок застосування тієї чи іншої експертизи при
підготовці законопроектів, в інвестиційній діяльності, при визначенні
характеру, причин і осіб, діяльність яких призвела до заподіяння шкоди
навколишньому середовищу, природним ресурсам та здоров’ю людей тощо.
Бажано також передбачити в законодавчому порядку, що громадські
екологічні експертизи проводяться, як правило, на громадських засадах.
Однак, це не повинно позбавляти можливості громадські еколого-експертні
формування здійснювати при необхідності залучення висококваліфікованих
спеціалістів як громадських експертів екологічної експертизи і на
госпрозрахунковій основі.

Оскільки процедура проведення громадської екологічної експертизи має
відповідний послідовний порядок, то гарантією його неодмінного
додержання повинна стати відповідна норма чи сукупність норм
законодавчого акту про екологічну експертизу. Крім того, бажано також
передбачити, що порушення порядку проведення громадської екологічної
експертизи та меж її застосування слід розглядати як підставу для
застосування заходів дестиму-лювання відповідних експертних органів чи
окремих експертів-екологів та притягнення винних до адміністративної чи
кримінальної відповідальності. Практика здійснення громадської
екологічної експертизи, враховуючи відсутність чіткого правового
регулювання в цій галузі, виробила і різноманітні її організаційні
форми. Передусім слід вказати на неформальні організаційні структури,
тобто спеціально створювані громадські еколого-експертні об’єднання
(групи, ради громадських експертів-екологів, ініціативні екологічні
експертні комісії, експертні асоціації тощо). Крім того, громадські
екологічні експертизи проводяться традиційно формальними екологічними
організаціями (товариствами в сфері екології та аматорськими
природоохоронними організаціями).

Можуть створюватися як постійно функціонуючі, так і тимчасові
еколого-експертні структури. Наприклад, згідно зі Статутом Української
екологічної асоціації «Зелений світ» її з’їзд створює спеціальну колегію
експертів, члени якої призначаються радою асоціації. Колегія експертів є
постійно діючим органом, який здійснює науково-методичне забезпечення
асоціації, створює для проведення незалежних наукових досліджень і
екологічних експертиз на громадських і госпрозрахункових засадах центри,
кооперативи, тимчасові творчі колективи, організує їх роботу. Колегія
здійснює наукову і експертну допомогу (послуги), організує проведення
екологічних експертиз.

Спеціальні екологічні експертизи

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватися за ініціативою
заінтересованих юридичних і фізичних осіб «3 договірній основі із
спеціалізованими еколого-екс-«ертними органами і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується
Міністерством екології та природних ресурсів України.

Практика проведення екологічної експертизи в різних регіонах країни
свідчить про те, що створювані, особливо на державному рівні,
еколого-експертні струк^ тури поки що не в змозі подолати стереотип
нормативного підходу еколого-експертної діяльності. Перш за все тому, що
в переважній більшості такі державні еколого-експертні структури
побудовані на принципах відправлення управлінської служби. Зрозуміло, що
в цих умовах їм бракує дійсного наукового підходу при проведенні
екологічної експертизи.

Загострення екологічної ситуації в різних регіонах набирає
катастрофічного характеру. Тому надзвичайно важливо запроваджувати нові
механізми попередження наступу таких ситуацій. Таким чином, життя
вимагає нових підходів в організації, науково-методичному забезпеченні
проведення екологічної експертизи, особливо в нашій державі з
ускладненою екологічною обстановкою.

(

*

c

¤

?

O

a

a

*

z

^ Z

L

????$??$???????’?кому науково-технічному та методичному рівні. Можна
констатувати, що запроваджується в практику важливий принцип екологічної
екс пертизи — поєднання міждисциплінарних знань, екологічних,
соціальних, природничих та технічних наук.

Тому до спеціалізованих екологічних експертиз можна віднести такі її
форми, які здійснюються спеціалізованими організаційними структурами, що
реалізують поліфункціональну діяльність з правом проведення екологічної
експертизи. Для таких організаційних утворень проведення екологічної
експертизи передбачається їх статутами поряд з консультативними,
пошуковими, науково-технічними та іншими функціями.

Передусім слід дати характеристику тим екологічним експертизам, що
проводяться спеціально створюваними спеціалізованими формуваннями при
державних органах. Зокрема, при колишньому Держкримприроди СРСР у 1988
р. було створено Міжнародний центр оцінки впливу на навколишнє
середовище (МЦ ОВНС). Він створений для оцінки впливу різних об’єктів на
навколишнє середовище, зокрема визначення екологічної безпеки
народногосподарських об’єктів, які намічаються для розміщення за участю
зарубіжних фірм, проведення екологічних експертиз зі залученням
висококваліфікованих зарубіжних експертів в цій галузі, спеціалізованих
організацій, розробки нових засобів вимірювання стану навколишнього
середовища, наукових розробок нових методів попередження забруднення
природного середовища, методичних матеріалів визначення антропогенного
впливу на якість оточуючого середовища. Значну увагу центр зосереджує на
запровадженні контролюючих приладів, проведенні екологічної експертизи
різних проектних матеріалів, конкретних екологічних ситуацій. Екологічна
експертиза, що проводиться міжнародним центром, ґрунтується на
детальному і комплексному дослідженні стану навколишнього середовища та
впливу на нього різних антропогенних чинників.

Своєрідною формою спеціалізованих екологічних експертиз є діяльність
центрів еколого-економічного аналізу.

Діяльність центру передбачає проведення еколого-економічного аналізу,
оцінки і ліцензування нової техніки, технології, матеріалів, речовин, що
плануються до ввезення з-за кордону, екологічної експертизи
нормативно-технічної, технологічної, комерційної та іншої документації
на продукцію, яка планується на імпорт, формування автоматизованого
банку еколого-експертних даних, науково-технічного та інформаційного
забезпечення діяльності служб державної екологічної експертизи системи
Держкомекологіі’ на основі автоматизованих еколого-експертних систем.

Поряд з цим центр має проводити консультування і методичну діяльність,
організовувати підвищення кваліфікації і перепідготовку спеціалістів у
галузі управління природокористуванням, еколого-економічний аналіз і
прогнозування, науково-дослідні, інформаційно-аналі-т’ичні,
запроваджувальні роботи по еколого-економіч-ніи оптимізації
прогнозування, планування, проектування природоохоронної діяльності.

Крім того, передбачено, що центр може здійснювати комерційну діяльність,
різні форми консультування, інформаційного забезпечення й інші види
діяльності сфері природокористування і охорони навколишнього середовища.

Однак спеціалізовані екологічні експертизи проводяться не тільки
структурами, що створюються при державних органах в галузі екології. За
останні роки особливого поширення набирає практика проведення
спеціалізованих екологічних експертиз структурами, що утворюються
громадськими організаціями та об’єднаннями в сфері науки і техніки,
милосердя, сприяння сім»і та дитинству тощо.

Для проведення екологічної експертизи, та реалізації інших функцій,
передбачених статутами, створюються спеціалізовані Центри
науково-технічних послуг.

Центр «Київексперт» проводить систематизацію наукового та
інженерно-технічного персоналу вчених і спеціалістів Київського регіону
з метою активного використання їх як експертів, залучення до розробки
найважливіших програм і проектів розвитку народно-господарського
комплексу регіону, створення і комерційне використання для вказаних
цілей відповідного автоматизованого банку даних, сприяє ефективному
використанню резервів наукового й інженерно-технічного потенціалу
вчених, спеціалістів промисловості, сільського господарства шляхом
організації тимчасових творчих колективів для вирішення конкретних
науково-технічних проблем.

Екологічна експертиза, що проводиться центрами, має чіткий міжгалузевий,
комплексний характер, оскільки вона здійснюється в органічному поєднанні
з еколого-економічними, технологічними, або науково-технічними
експертизами чи реалізацією інформаційних та інших функцій, що
покладаються на спеціалізовані організаційні структури.

Державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи

Державне регулювання а галузі екологічної експертизи здійснюють Верховна
Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної
Республіки Крим, Уряд Автономної Республіки Крим, органи державного
управління, місцеві Ради народних депутатів та інші організації

До відання Верховної Ради України в галузі екологічної експертизи
належить:

1) законодавче регулювання відносин у галузі екологічної експертизи;

2) визначення основних принципів і порядку здійснення державної,
громадської та інших екологічних експертиз;

3) вирішення інших питань у галузі екологічної експертизи.

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Криму’у порядку,
встановленому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими
актами законодавства, належить:

1) координація діяльності суб’єктів екологічної експертизи;

2) здійснення контролю за дотриманням законодавства про екологічну
експертизу;

3) вирішення інших питань у галузі екологічної експертизи у межах своєї
компетенції.

Державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Кабінет
Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи влади
і самоврядування, Міністерство екології та природних ресурсів України як
спеціально уповноважений орган у цій галузі і його органи на місцях, а
також органи та установи Міністерства охорони здоров’я України та інші
органи державної виконавчої влади відповідно до законодавства України.

Кабінет Міністрів України в галузі екологічної експертизи:

1) призначає проведення державної екологічної експертизи щодо
екологічних ситуацій та діючих об’єктів і комплексів, негативний вплив
яких на стан навколишнього природного середовища поширюється або може
поширюватися за межі однієї області чи за межі Автономної Республіки
Крим;

2) призначає проведення додаткової державної екологічної експертизи
(визначених ст. 21, п. 1) об’єктів екологічної експертизи;

3) визначає порядок передачі документації на державну екологічну
експертизу;

4) затверджує перелік видів діяльності та об’єктів, Що становлять
підвищену екологічну небезпеку;

5) здійснює й інші Функції в галузі екологічної експертизи в межах своєї
компетенції.

Уряд Автономної Республіки Крим у порядку встановленому цим Законом та
іншими законодавчими актами:

1) приймає рішення про проведення державної екологічної експертизи щодо
екологічних ситуацій та діючих об’єктів і комплексів, негативний вплив
яких на стан навколишнього природного середовища поширюється за межі
одного району;

2) призначає проведення додаткової державної екологічної експертизи
зазначених у п. 1 цієї статті об’єктів екологічної експертизи;

3) вирішує інші питання у галузі екологічної експертизи в межах своєї
компетенції.

Місцеві Ради народних депутатів у межах відповідної території в порядку,
встановленому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими
законодавчими актами:

1) приймають рішення і організують у разі необхідності проведення
екологічної експертизи;

2) визначають граничні розміри відрахувань на проведення екологічних
експертиз з відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього
природного середовища;

3) координують діяльність суб’єктів екологічної експертизи;

4) сприяють інформуванню населення про результати екологічних експертиз;

5) здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про екологічну
експертизу;

6) вирішують інші питання у галузі екологічної, експертизи в межах своєї
компетенції.

Окремі повноваження щодо регулювання відносин у галузі екологічної
експертизи місцеві Ради народних депутатів можуть делегувати своїм
виконавчим комітетам.

До відання Міністерства екології та природних ресурсів України \ його
органів на місцях належить:

1) здійснення державної екологічної експертизи, в тому числі додаткової;

2) затвердження у встановленому порядку нормативно-технічних та
інструктивно-методичних документів у галузі екологічної експертизи;

3) формування системи і структури експертних підрозділів у складі
Міністерства та його органів на місцях;

4) створення у встановленому порядку спеціалізованих установ і
організацій, необхідних для науково-технічного забезпечення державної
екологічної експертизи;

5) залучення спеціалістів і науковців до проведення державної
екологічної експертизи;

6) здійснення заходів щодо забезпечення еколого-експертних підрозділів,
установ і організацій висококваліфікованими фахівцями, вдосконалення
експертної діяльності, форм і методів еколого-експертного аналізу та
оцінки об’єктів екологічної експертизи;

7) координація еколого-експертної діяльності, здійснення методичного
керівництва з питань проведення екологічної експертизи незалежно від її
форм;

8) узагальнення практики проведення екологічної експертизи, застосування
новітніх форм і методів еколого-експертного аналізу та оцінки;

9) здійснення інших функцій у галузі екологічної експертизи відповідно
до законодавства України.

Компетенція статутних органів об’єднань громадян та інших громадських
формувань у галузі екологічної експертизи визначається їх статутними
документами відповідно до законодавства України.

Експертні та консультативні ради екологічної експертизи можуть
утворюватися на добровільних засадах при державних еколого-експертних
органах, об’єднаннях громадян та інших формуваннях з працівників
науково-дослідних установ, вузів, висококваліфікованих
спеціалістів-практиків народного господарства, представників
громадськості та засобів масової інформації.

Типове положення про експертні та консультативні ради екологічної
експертизи затверджується Міністерством екології та природних ресурсів
України.

Статус експерта екологічної експертизи

Експертом екологічної експертизи може бути спеціаліст, який має вищу
освіту, відповідну спеціальність, кваліфікацію і професійні знання,
володіє навичками валізу експертної інформації і методикою
еколого-екс-лрртної оцінки, а також має практичний досвід у відповідній
галузі не менше трьох років.

У ст. 28 Закону України «Про екологічну експертизу» визначено права
експерта, державної екологічної експертизи.

Експерт державної екологічної експертизи має право:

1) одержувати на його вимогу відомості та матеріали, необхідні для
проведення екологічної експертизи;

2) ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу
матеріалів, які не відповідають вимогам природоохоронного законодавства,
екологічним стандартам і нормативам та врахування яких потребує
додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових
капіталовкладень;

3) вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи
висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення належної
матеріально-технічної та інформаційної бази;

4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної екологічної
експертизи.

Ст. 29 Закону України «Про екологічну експертизу» вказує на перелік
обов’язків експерта екологічної експертизи.

Експерт екологічної експертизи зобов ‘язаний:

1) дотримувати встановлених строків та порядку здійснення екологічної
експертизи, норм і вимог законодавства про охорону навколишнього
природного середовища, раціональне використання і відтворення природних
ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

2) забезпечувати всебічне, комплексне, об’єктивне, якісне і ефективне
проведення екологічної експертизи;

3) своєчасно готувати обґрунтовані та об’єктивні висновки;

4) обґрунтовувати пропозиції про повернення документації на об’єкти
екологічної експертизи на доопрацювання;

5) вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення форм і методів
проведення екологічної експертизи;

6) заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо
конкретного об’єкта екологічної експертизи.

Крім того законодавством визначаються конкретні гарантії незалежності
експерта екологічної експертизи

Незалежність експерта екологічної експертизи забезпечується:

1) проведенням екологічної експертизи у встановленому законодавством
порядку;

2) виконанням еколого-експертних функцій відповідно до вимог
законодавства незалежно від розпоряджень посадових осіб державних
органів, об’єднань громадян та інших формувань;

3) свободою вибору форм і методів еколого-експертного аналізу і оцінки
та викладення особистої думки з питань проведеного аналізу;

4) забороною втручатися будь-кому в проведення екологічної експертизи,
за винятком порушення експертом вимог законодавства;

5) захистом порушених прав експерта у встановленому законодавством
порядку.

Права та обов’язки замовників екологічної експертизи

Замовники екологічної експертизи мають право:

1) порушувати відповідні клопотання та одержувати консультації;

2) надавати суб’єктам екологічної експертизи письмові чи усні пояснення,
зауваження, пропозиції щодо об’єктів екологічної експертизи чи з окремих
їх рішень та обґрунтувань;

3) знайомитися з висновками екологічної експертизи;

4) клопотати про проведення додаткової екологічної експертизи;

5) одержувати інформацію про хід проведення екологічної експертизи;

6) здійснювати й інші функції в галузі екологічної експертизи в порядку,
встановленому законодавством.

Замовники екологічної експертизи зобов ‘язані:

1) подавати на екологічну експертизу необхідні матеріали на об’єкти
екологічної експертизи і висновки Щодо попередньої, оцінки їх впливу на
навколишнє природне середовище, здоров’я людей;

2) сприяти суб’єктам екологічної експертизи в об’єктивному і
комплексному розгляді об’єктів екологічної експертизи та їх науково
обґрунтованій оцінці;

3) надавати суб’єктам екологічної експертизи необхідні додаткові
відомості, та матеріали;

4) своєчасно вносити до документації на об’єкти екологічної експертизи
необхідні корективи і зміни, що че потребують конструктивних досліджень
і розрахунків, оплачувати виконані еколого-експертні роботи згідно з
договорами;

5) виконувати вимоги висновків екологічної експертизи;

6) Вирішувати інші питання відповідно до законодавства України.

Порядок проведення екологічної експертизи

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення
еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного
дослідження і оцінку об’єктів екологічної експертизи, підготовку
обґрунтованого об’єктивного еколого-експертного висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на
об’єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій
(груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі
необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного
аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та
ефективності екологічних обґрунтувань діяльності, об’єктів екологічної
експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та
наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовку висновку
екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам
(заключна стадія).

Законодавством передбачаються конкретні умови і підстави проведення
державної екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза проводиться у разі:

1) наявної або можливої потенційної небезпеки об’єктів екологічної
експертизи для навколишнього природного середовища і здоров’я людей;

2) прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, Урядом
Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів чи їх
виконавчими комітетами, судом та правоохоронними органами відповідно до
законодавства;

3) обумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.

Державна екологічна експертиза видів діяльності т& об’єктів, що
становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після оголошення
замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні наслідки
.діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з
обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Порядок передачі документації, на державну екологічну експертизу
визначається Кабінетом Міністрів України.

Заява про екологічні наслідки діяльності повинна містити відомості про
мету і засоби здійснення діяльності, суттєві фактори, що впливають чи
можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з
урахуванням можливих екстремальних ситуацій, кількісні та якісні
показники оцінки рівнів екологічного ризику такої діяльності, заходи, що
гарантують здійснення діяльності відповідно до екологічних стандартів і
нормативів, та зобов’язання замовника екологічної експертизи щодо
забезпечення вимог екологічної безпеки при здійсненні діяльності.

В законі передбачаються і вимоги до матеріалів оцінки впливу на
навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності
обґрунтовуються її доцільність та способи реалізації, можливі альтернат
тивні варіанти рішень, характеристика стану навколиш* нього природного
середовища території, види та рівні впливу на нього в нормальних і
екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану,
еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня
екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки.

В законі вказується на конкретні шляхи проведення державної екологічної
експертизи.

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом;

1) аналізу оцінки об’єктів екологічної експертизи групами спеціалістів
еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій
органів Міністерства екології та природних ресурсів України,
Міністерства охорони здоров’я України;

2) еколого-експертних досліджень і оцінки об’єктів екологічної
експертизи — спеціально створюваними комісіями із залученням
фахівців-практиків та науковців інших установ, організацій і
підприємств;

3) створення Міністерством екології та природних ресурсів України
спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих
експертних комісій;

4) залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для
попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Важливим елементом дослідження є строки проведення державної екологічної
експертизи.

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об’єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи
організацій Міністерства екології та природних ресурсів України — до 45
календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, а у
виняткових випадках, залежно від складності проблеми — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи
іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої
екологічної експертизи — до ЗО календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання
еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів і документів,
а у разі необхідності — і додаткової науково-дослідної інформації з тих
питань, що виникли під час проведення експертизи.

Підсумком дослідження є висновки державної екологічної експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку
екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об’єкта
екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження
їх Міністерством екології та природних ресурсів України чи його органами
на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи
діяльності.

Реалізація проектів і програм або діяльності без позитивних висновків
державної екологічної експертизи забороняється.

В разі негативної оцінки об’єктів державної екологічної експертизи
замовник зобов’язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог
еколого-експерт-ного висновку і своєчасну передачу матеріалів на
додаткову державну екологічну експертизу.

В законі передбачається строк дії висновків державної екологічної
експертизи.

Позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом
трьох років від дня його видачі.

Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об’єкта державної
екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній
експертизі.

Важливим елементом в період підготовки дослідження є оголошення Заяси
про проведення громадської екологічної експертизи.

З метою інформування населення та узгодження дій з іншими об’єднаннями
громадян суб’єкти громадської’ екологічної експертизи оголошують через
засоби масової інформації Заяву про проведення громадської екологічної
експертизи, в якій зазначаються відомості про склад громадського
еколого-експертного формування^ перелік спеціалістів, залучених до
участі в експертизі, об’єкт екологічної експертизи, строки її
проведення.

Заява про проведення громадської, екологічної експертизи подається до
відповідних місцевих Рад народних депутатів, органів державної
виконавчої влади та державної екологічної експертизи. ; Кінцевим
результатом дослідження є висновки громадської екологічної експертизи.
Висновки громадської екологічної експертизи можуть бути висвітлені у
засобах масової інформації і надіслані відповідним Радам народних
депутатів, органам виконавчої влади на місцях, орга-і нам державної
екологічної експертизи, іншим заінтересованим органам і особам та
замовникам об’єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона
проводилася.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при
проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що
приймають рішення про реалізацію об’єкта експертизи.

Важливим є зміст висновків екологічної експертизи, які складаються зі
вступної (протокольної), констатуючої-(описовоі) та заключної
(оціночно-узагальнюючої) частин.

У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну
експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об’єкта
екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості
про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який
приймає рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи. У
констатуючій частині полається коротка характеристика видав запланованої
чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного
середовища, здоров’я людей, ступеня екологічного ризику відповідних
заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові,
забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного
середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

У заключній частині містяться узагальнена оцінка Об’єкта екологічної
експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування
його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на
доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного
розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та, щодо
можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об’єкта,
екологічної експертизи.

В процесі діяльності важливою гарантією є оскарження висновків державної
екологічної експертизи. Юридичні особи, заінтересовані в спростуванні
висновків державної екологічної експертизи або їх окремих положень,
подають обґрунтовану заяву до відповідних Рад народних депутатів,
органів державної виконавчої влади, державної екологічної експертизи та
інших органів, які приймали рішення про проведення такої експертизи. В
разі відмови у розгляді заяви вони мають право звернутися до суду.

Відповідні Ради народних депутатів, органи державної екологічної
експертизи, інші органи, які приймали рішення про проведення державної
екологічної експертизи, зобов’язані в місячний строк розглянути подану
заяву і за наявності підстав призначити проведення додаткової державної
екологічної експертизи із залученням незалежних експертів. Оскарження
висновків державної екологічної експертизи не припиняє їх дії.

Висновки додаткової державної екологічної експертизи є остаточними для
прийняття відповідним органом рішення щодо подальшої реалізації об’єкта
екологічної експертизи.

В ст. 45 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачений порядок
визначення висновків державної, екологічної експертизи недійсними.

Висновки державної, екологічної експертизи можуть бути визнані
недійсними в судовому порядку в разі:

1) порушення вимог законодавства про проведення державної екологічної
експертизи;

2) недотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних
нормативів, будівельних норм і правил вимог щодо охорони навколишнього
природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки;

3) неврахування важливих достовірних відомостей про стан екологічної
ситуації, що склалася в районі (місці) реалізації об’єкта екологічної
експертизи, який може негативно впливати на стан навколишнього
природного середовища, природних ресурсів, здоров’я людей;

4) порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це
призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи.

Крім того законодавством передбачається і порядок оскарження рішень,
прийнятих на підставі висновків державної екологічної експертизи.

Рішення, прийняті, відповідними органами на підставі висновків державної
екологічної експертизи, можуть бути оскаржені заінтересованими
юридичними особами до відповідних вищих органів протягом місяця від дня
їх прийняття, а в разі незгоди з рішеннями цих органів — в судовому
порядку відповідно до законодавства України.

Фінансування екологічної експертизи

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її
замовником.

Державні екологічні експертизи об’єктів, що реалізуються за рахунок
державних капіталовкладень, фінансуються за рахунок державного бюджету.

Фінансування державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та
екологічно небезпечних діючих об’єктів і комплексів, що здійснюється за
рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим,
місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів, здійснюється
відповідно за рахунок коштів державного бюджету, бюджету Автономної
Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також відповідних позабюджетних
фондів охорони навколишнього природного середовища.

Кошти на проведення державної екологічної експертизи об’єктів, які
фінансуються за рахунок її замовників чи державних капіталовкладень,
виділяються в межах лімітів проектно-кошторисної документації згідно з
нормативами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Замовники інших екологічних експертиз, особи, заінтересовані в
проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи та
організації, що експлуатують екологічно небезпечні об’єкти, які
негативно впливають на стан навколишнього природного середовища і
здоров’я людей, проводять екологічні експертизи за свій рахунок згідно з
договорами.

Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється за рахунок
коштів об’єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів,
а також цільових добровільних грошових внесків громадян, підприємств,
установ і організацій.

Відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу

Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи е:

1) порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної
експертизи;

2) надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки
діяльності, об’єкта екологічної експертизи;

3) надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та
реалізацію проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно
впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей,
без позитивного висновку екологічної експертизи;

4) здійснення екологічної експертизи підприємствами, установами,
організаціями, об’єднаннями громадян та іншими формуваннями, які не
мають на це права;

5) недотримання під час реалізації об’єкта експертизи вимог щодо охорони
навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та
забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку державної
екологічної експертизи;

6) незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи;

7) ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експертних
органів і формувань необхідних відомостей і матеріалів;

8) підготовка завідомо неправдивого висновку державної екологічної
експертизи.

Особи, винні в порушенні законодавства, в галузі екологічної експертизи,
притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної
чи кримінальної відповідальності. Законодавством України може бути
встановлено відповідальність і за інші правопорушення в галузі
екологічної експертизи.

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.

Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.

Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *