Еколого-правовий режим раціонального використанні й охорони земель (реферат)

Еколого-правовий режим раціонального використанні й охорони земель

ПЛАН

1. Завдання земельного законодавства.

2. Форми та види власності на землю.

3. Права та обов’язки власників земель та землекористувачів, захист та
гарантія їх прав.

4. Використання земель.

5. Правова охорона земель.

6. Контроль за використанням та охороною земель.

7. Відповідальність за порушення земельною законодавства.

Завдання земельного законодавства

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з
метою створення умов для раціонального використання й охорони земель,
рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання,
збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного
середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ, організацій на
землю.

Правова охорона земельних ресурсів — сукупність правових норм та
виникаючих на основі їх застосування правовідношень, спрямованих на
здійснення заходів по Збереженню земельних ресурсів, їх раціональне
використання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення Для
задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб
суспільства в інтересах теперішнього та майбутніх поколінь.

Право землекористування включає в себе системати-аовану сукупність
правових норм, які регулюють порядок таумови раціонального використання
земель.

Об’єктом права землекористування є ділянка землі земельний масив,
наданий у користування для визначу них цілей, по відношенню до яких
складаються і здійснюються відповідні земельні правовідношення.

Суб’єктивним правом використання землі є забезпечена законом можливість
безпосередньо експлуатувати землю з метою отримання деяких благ.

Виникнення права землекористування, права та обов’язки
землекористувачів, припинення права землекористування, розв’язання
земельних спорів, заходи з охорони землі, відповідальність за порушення
земельного законодавства закладені в Земельному кодексі України (введено
в дію з 13.03.92), який складається з 10 розділів, 13 глав, 118 статей.

• органи по земельних ресурсах — про адміністративні правопорушення,
зв’язані з порушенням правил використання земель, приховуванням або
перекручуванням даних земельного кадастру, самовільним відхиленням від
проектів внутрігосподарського землеустрою (ст. ст. 53, 53-2, 55. 56
КУАП);

• органи охорони водних ресурсів — про адміністративні правопорушення,
зв’язані з порушеннями, передбаченими ст.ст. 59-61 КУАП, у випадках
забруднення і засмічення підземних вод або порушення водоохоронного
режиму на водозаборах, яке спричинило забруднення цих вод;

• органи рибної охорони — про адміністративні правопорушення, зв’язані з
порушенням правил рибальства і охорони рибних запасів (ст. ст. 85,86
КУАП);

• органи лісового господарства — про адміністративні правопорушення,
зв’язані з порушенням (ст. 77 КУАП);

• органи Міністерства екології та природних ресурсів України — про
адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 47, 48, 49, 50,
52-83, 85-88, 90-91-2, 95, 153, 163, 188-5 КУАП.

Форми та види власності на землю

Право державної власності на землю

Суб’єкт права державної власності на землю — органи державної влади та
органи місцевого самоврядування (ст. ст. 13, 14 Конституції України). Не
можуть передаватись у колективну або приватну власність:

• землі загального користування населених пунктів;

• землі гірничодобувної промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та
іншого призначення;

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення;

— землі лісового фонду;

— землі водного фонду.

Право колективної власності на землю

Суб’єкт колективної власності на землю — колективні сільськогосподарські
підприємства, сільськогосподарські кооперативи.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній
власності громадян, здійснюється за рішенням зборів колективу
співвласників.

Право приватної власності на землю

Суб’єкт — громадяни України.

Порядок користування землею

Користування землею може бути постійним (землекористування без
заздалегідь зазначеного строку) або тимчасовим (короткостроковим — до 3
років і довгостроковим — від 3 до 25 років).

Оренда землі

Земля надається в оренду короткострокове — до 3 років і довгостроково —
до 50 років.

Права та обов’язки власників земель та землекористувачів, захист та
гарантія їх прав

Права власників земельних ділянок та землекористувачів:

• самостійно господарювати на землі;

• укладати договір застави з установами, які надають кредит;

• власності на вироблену с/г продукцію і доходи від її реалізації;

• використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні
на земельній ділянці загаль» нопоширені корисні копалини, торф, лісові
угіддя, водні об єкти тощо;

• зводити житлові та нежитлові будови за погодженням з органами
місцевого самоврядування;

власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень.

„ обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів:

забезпечувати використання землі відповідно до цльового призначення та
умов надання;

• ефективно використовувати землю відповідно до проекту
внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість,
застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати
погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї
господарської діяльності;

• своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

•не порушувати права власників інших земельних ділянок і
землекористувачів, у т. ч. орендарів; зберігати геодезичні знаки,
протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

• дотримуватися режиму санітарних зон і територій, що особливо
охороняються.

Захист прав власників земельних ділянок та землекористувачів

Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються
законом. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і
землекористувачів, пов’язану з використанням землі, з боку державних,
господарських та інших органів забороняється, за винятком порушення ними
земельного законодавства. Підприємства, організації, інші власники землі
та землекористувачі зобов’язані передбачати та здійснювати заходи по
попередженню негативного впливу на сільськогоспо-дарчі, лісні та інші
угіддя за межами переданих їм у власність або у користування земельних
ділянок.

Права власників земельних ділянок можуть бути обмежені:

1. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування
земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках:

• добровільної відмови від земельної ділянки;

• закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

• припинення діяльності підприємства, установи, організації,
селянського господарства;

•систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені
законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені
договором оренди;

• нераціонального використання земельної ділянки;

використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження
родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення
екологічної обстановки;

• використання земель не за цільовим призначенням;

• вилучення земель для державних і громадських потреб.

Припинення права колективної та приватної власності на землю
здійснюється у разі:

• добровільної відмови від земельної ділянки;

• відчуження (продажу) земельної ділянки органу місцевого
самоврядування;

• викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб.

Порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів
підлягають поновленню.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (ст. ст.
88-92).

`

b

¦

b

???????$??$???????8?Збитки, заподіяні вилученням або тимчасовим
зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і
землекористувачів, у т. ч. орендарів, погіршенням якості земель або
приведенням їх у непридатність за цільовим використанням у результаті
негативного впливу, підлягають відшкодуванню у повному обсязі власникам
землі і землекористувачам.

Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам провадиться
організаціями та громадянами, яким відведено земельні ділянки, що
вилучаються, а також організаціями та громадянами, діяльність яких
призводить до обмеження прав власників землі і землекористувачів.

Використання земель

Склад земель: відповідно до цільового призначення землі поділяються на:

• землі сільськогосподарського призначення. Землями
сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для потреб
сільського господарства. Вони можуть передаватись у власність і
надаватись у користування:

1) громадянам — для ведення особистого сільського господарства;

2) громадянам, організаціям — для ведення товарного сільського
господарства;

3) несільськогосподарським організаціям — для ведення підсобного
сільського господарства. — землі населених пунктів;

землі міст — належать усі землі в межах міста;

землі селищ міського типу;

землі сільських населених пунктів;

земельні ділянки ЖБК, ГБК;

земельні ділянки для індивідуального будівництва.

• землі промисловості, транспорту, зв ‘язку, оборони

та іншого призначення;

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення;

До земель природоохоронного призначення відносяться землі заповідників,
національних, зоологічних та дендрологічних парків, заказників тощо.

На землях природоохоронного призначення забороняється діяльність, яка
суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на
якісний склад

земель.

Для забезпечення режиму заповідників, національних, зоологічних та
дендрологічних парків тощо встановлюються охоронні зони із забороною на
землях цих зон діяльності, яка може згубно впливати або може впливати на
забезпечення режиму земель природоохоронного значення.

• землі лісового фонду;

• землі водного фонду;

• землі запасу.

Правова охорона земель

Цілі та завдання охорони земель

Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та
інших заходів, які направлені на раціональне використання, попередження
необгрунтованого виключення земель із сільськогосподарського обігу,
захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відновлення та
підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду,
забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного
та історико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як
до складних природних утворень а урахуванням цілей і характеру їх
використання, зональних і регіональних особливостей.

Організація раціонального використання земель Система раціонального
використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий,
відновлюючий характер та передбачати збереження грунтів обмеження
шкідливого впливу на них, а також на «слинний та тваринний світ й інші
компоненти навколишнього природного середовища.

Зміст і порядок охорони земель

1 Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:

— раціональну організацію території;

• збереження і підвищення родючості ґрунтів;

• захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочення, вторинного
засолення, забруднення відходами виробництва, хімічними та
радіоактивними речовинами;

• рекультивацію порушених земель тощо.

2. Нормативи граничне допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних та
інших шкідливих речовин у ґрунті.

3. Екологічні та санітарно-технічні вимоги щодо розміщення нових і
реконструйованих об’єктів, будівель і споруд, нових технологій.

Контроль за використанням та охороною земель

Завдання державного контролю за використанням та охороною земель

Полягає в забезпеченні виконання всіма державними та громадськими
організаціями, а також підприємствами та громадянами вимог земельного
законодавства в цілях ефективного використання та охорони земель.

Органами, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною
земель, є органи місцевого самоврядування та Держкомзему України.

Моніторинг земель — це система спостережень за станом земельного фонду,
їх оцінка, попередження та ліквідації наслідків негативних процесів.

Державний земельний кадастр — призначений для забезпечення органів
місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств і громадян
відомостями про землю з метою організації її раціонального використання
та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування
розмірів плати за землю. Він містить систему необхідних відомостей і
документів про Правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі
і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель тощо.

Землеустрій — система заходів, спрямованих на здійснення положень
земельного законодавства, щодо організації використання та охорони
земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення

природних ландшафтів. Він передбачає:

• розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та
охорони земель;

•складання схем землеустрою, розробку техніко^ економічних обгрунтувань
використання та охорони земельних ресурсів;

• підготовку документів, що засвідчують право власності або право
користування землею;

• обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими
природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами тощо.

Відповідальність за порушення земельного законодавства

Згідно зі ст. 115 Земельного кодексу України, особи винні у:

• самовільному захопленні земельних ділянок;

• псуванні сільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх
хімічними та радіоактивними речовинами, промисловими відходами та
стічними водами;

• розміщенні, проектуванні, будівництві, вводі в дію об’єктів, які
негативно впливають на стан земель;

• невиконанні вимог природоохоронного режиму

використання земель;

• неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних та
гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;

• приховуванні або перекручуванні даних про екологічний, у тому числі
радіаційний стан пов’язаних із забрудненням земель;

• самовільному відхиленні від проектів господарського землеволодіння
несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством
України.

Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх належністю без
відшкодування затрат, витрачених за. час незаконного користування.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан
провадиться організаціями, або громадянами, які самовільно захопили
земельні ділянки, або за їх рахунок.

Підприємства та громадяни зобов’язані відшкодовувати збитки, заподіяні
ними в результаті порушення земельного законодавства.

Література

Андрейцев В. 1. Екологічне право (Загальна частина).- К., 1996.

Андрейцев В. І. Екологія і закон: еколого-правова
відповідальність.-1991.

Андрейцев В. /.. Пустовойт М. А., Калшовський С. В. Екологічна
експертиза: право і практика.- К.: Урожай, 1992.

Андрейцев В. Й. Правовое обеспечение зкологической зксперти-зьі
проектов.- К.: Будівельник, 1990.

Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради України-1995 .-№24.
Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей средьі •Украиньі.
Проблеми теории й развитие законодательства.- Харьков, 1994.

Гетьман А. П. Процессуальньіе нормьі й отношения в зколо-гическом
праве.-Харьков: Основа, 1994.

Государственное управление охраной окружающей средьі в союзной
республике.- Под ред. Ю. С. Шемшученко.- К.: Наукова думка,1990.

Дмитренко I; А. Екологічне право України: Навч. посіб- К.,1996.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *