Реферат
на тему:
Договори про матеріальну відповідальність”
Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності
становить собою обов’язок однієї сторони трудового договору — працівника
або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні
шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або
неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом
розмірі й порядку.
Матеріальній відповідальності властиві усі ознаки юридичної
відповідальності.
Типовим договором про матеріальну відповідальність є укладення між
працівником і власником письмового договору про повну матеріальну
відповідальність (п. 1 cт. 134).
За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну
відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей,
переданих йому для зберігання або інших цілей. Письмовий договір про
повну матеріальну відповідальність у доповнення до трудового договору
конкретизує обов’язки власника або уповноваженого ним органу і
працівника щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей.
Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються при умові,
що працівник досяг 18 років, тобто є повнолітнім і займає посаду (або
виконує роботу), передбачену спеціальним переліком, затвердженим
постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 p.
№447/24 “Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або що
виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією
можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну
відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для
зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в
процесі виробництва”, а також Типовим договором про повну індивідуальну
матеріальну відповідальність (із змін. та доп.) (див. Кодекс законів про
працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і
юридичної практики України. — 1997. — №11—12. — С. 535—538). У переліку
за основу притягнення працівників до матеріальної відповідальності
покладений зміст їх трудових обов’язків, виконання функцій, пов’язаних з
обслуговуванням матеріальних цінностей. Цей перелік не підлягає
розширювальному тлумаченню. У зв’язку з цим треба відмітити, що на
практиці керівники підприємств відчувають потребу укладати договори про
повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади
(виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані. Так, наприклад,
такі договори укладаються з лаборантами кафедр вищих навчальних
закладів, з майстрами дільниць у будівельних організаціях тощо, хоча
правових наслідків такий договір не має.
Працівник не може бути притягнений до повної матеріальної
відповідальності на підставі укладеного договору про повну матеріальну
відповідальність, якщо його посада не міститься у переліку. Такий
договір має не більш ніж моральне значення. Таким чином, назріла
необхідність у розробці та прийнятті нового переліку посад (виконуваних
робіт), зайняття (виконування) яких передбачає укладання договору про
повну матеріальну відповідальність.
Недійсними є договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з
особами, котрі не досягли 18-літнього віку.
Укладення договору про повну матеріальну відповідальність є
обов’язковим, якщо працівник виконує обов’язки щодо обслуговування
матеріальних цінностей і це складає його основну трудову функцію.
Відмова від укладення такого договору є перешкодою до прийому
громадянина на роботу, що передбачає обов’язкове укладення письмового
договору про повну матеріальну відповідальність. Така відмова без
поважної причини вже прийнятого на роботу працівника є порушенням
трудової дисципліни з усіма витікаючими звідси наслідками. При відмові
від укладення договору про повну матеріальну відповідальність внаслідок
поважних причин, власник зобов’язаний надати працівнику іншу роботу, а
при її відсутності або відмові працівника від переведення останній може
бути звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Також матеріальна відповідальність може наставати внаслідок одержання
майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або
за іншими разовими документами (п. 2 cm. 134). Майно та інші цінності за
разовими документами можуть отримувати працівники, для яких
обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової
функції і їх посади не містяться в названому вище переліку. У таких
випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова
довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження
цінностей. Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не
може видаватися головному бухгалтеру підприємства; особам, яким за
вироком суду заборонено займати матеріально-відповідальні посади
протягом певного часу; особам, що мають судимість за розкрадання,
хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не
погашена.
Поряд з договорами про повну індивідуальну матеріальну відповідальність
працівників чинне трудове законодавство передбачає можливість укладення
письмового договору про колективну (бригадну) матеріальну
відповідальність. При спільному виконанні працівниками окремих видів
робіт, пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском),
перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм
цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність
кожного працівника, укладаються договори про колективну (бригадну)
матеріальну відповідальність. Вводиться колективна (бригадна)
матеріальна відповідальність власником або уповноваженим ним органом за
узгодженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну
матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою,
організацією і всіма членами колективу (бригади) (ст. 135-2 КЗпП).
Оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
встановлюється за згодою всіх членів колективу (бригади), при включенні
до складу бригади нових членів, а також при призначенні її керівника
враховується думка колективу бригади. Відповідно до Типового договору в
договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність
визначаються взаємні права й обов’язки власника (уповноваженого ним
органу) і бригади. Так, кожний член бригади має право брати участь у
прийманні матеріальних цінностей, здійснювати взаємний контроль за
роботою по зберіганню, обробці (відпуску), перевезенню або застосуванню
в процесі виробництва цінностей, брати участь в інвентаризації
цінностей, що передаються колективу, в необхідних випадках вимагати
проведення інвентаризації, заявляти про відведення окремих членів
бригади, якщо вони, на його думку, не можуть забезпечити збереження
ввірених бригаді цінностей тощо.
Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися колективна (бригадна)
матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також Типовий
договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність
затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України
від 12 травня 1996 p. №43 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці
України від 15 листопада 1996 p. №87) (Кодекс законів про працю України
з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної
практики Україні. — 1997. — №11—12. — С. 540—545). У Перелік включені
такі роботи як виконання касових операцій, прийом від населення
платежів, прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах,
автозаправних станціях, продаж товарів тощо.
Укладення договору про колективну (бригадну) матеріальну
відповідальність на посадах і роботах, не передбачених Переліком,
позбавляє його юридичної сили.
Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу
(бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і
фактично відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до
дня виявлення шкоди. При встановленні безпосереднього винуватця — члена
бригади, що заподіяв шкоду, обов’язок його відшкодування покладається на
цього конкретного працівника, тобто у такому випадку відшкодування
провадиться за правилами індивідуальної матеріальної відповідальності.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 29 грудня 1992 p.
№14 (в редакції постанови Пленуму від 28 березні 1997 p. №3) указав, що
якщо в незабезпеченні збереження матеріальних цінностей, крім членів
колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи, суд
обговорює питання про залучення їх до участі в справі як
співвідповідачів і визначає розмір збитку, який відповідає ступеню вини
кожного з них, і розмір збитку, належного відшкодуванню з урахуванням
виду і меж матеріальної відповідальності, яка на них покладається. Інша
шкода розподіляється між членами бригади відповідно до Типового договору
про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
