Реферат на тему
Давання хабара
Стаття ККУ 369:
1. Давання хабара — карається штрафом від двохсот до п’ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на
строк від двох до п’яти років.
2. Давання хабара, вчинене повторно,— карається позбавленням волі на
строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
3. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної
відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо
після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до
порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом
на порушення кримінальної справи.
1. Предмет давання хабара є аналогічним предмету одержання хабара. Про
його поняття див. коментар до ст. 368.
2. Давання хабара з об’єктивної сторони полягає в передачі службовій
особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь
чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи не
виконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати з
використанням влади чи службового становища.
Склад давання хабара утворюють і дії службової особи, яка віддала
розпорядження (наказ) підлеглому добиватися певних благ, пільг чи
переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи
інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду
виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Якщо ж
службова особа лише рекомендувала підлеглому добиватися благ, пільг чи
переваг за хабарі,, відповідальність за давання хабара несе той
працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передати незаконну
винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися
як підбурювання до давання хабара, а за наявності певної мети як
провокація хабара.
Службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг або
переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність
за давання хабара, а за наявності для того підстав — і за інший злочин
(зловживання владою або службовим становищем, розкрадання тощо).
Цей злочин вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла
хоча б частину хабара. Якщо запропонований хабар не прийнято, дії
хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином,
правова оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій
особи, яка одержує хабар,
3. Суб’єкт злочину загальний.
4. З суб’єктивної сторони давання хабара характеризується лише прямим
умислом.
5. Кваліфікуючою обставиною давання хабара закон визначає повторність,
поняття якої визначено у п. З примітки до ст. 368.
6. Частина 3 ст. 369 передбачає дві спеціальні підстави звільнена
хабародавця від кримінальної відповідальності: 1) якщо стосовно цього
мало місце вимагання хабара; 2) якщо після давання хабара він
добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього
органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.
Поняття вимагання як обставини, що звільняє від кримінальної
відповідальності, нічим не відрізняється від поняття вимагання як
кваліфікуючої ознаки одержання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368).
Добровільною слід вважати заяву до відповідного державного органу, в
основі якої лежить самостійно прийняте рішення хабародавця щодо такої
посткримінальної поведінки. Про поняття добровільної заяви див. також
коментар до ст. 111.
Для того щоб добровільна заява про скоєне набула статусу обставини, що
звільняє від кримінальної відповідальності, вона повинна бути зроблена
до моменту порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Порушення
справи за даним фактом, наприклад, щодо службової особи, яка одержала
хабар, у жодному разі не позбавляє права хабародавця на звільнення від
кримінальної відповідальності при його добровільній заяві про давання
хабара.
1 До органів, наділених законом правом на порушення кримінальної справи,
належать органи дізнання, органи досудового слідства, прокуратура та
суд.
Постанова ПВС № 12 від 7 жовтня 1994р. “Про судову практику у справах
про хабарництво” (п. 13) .
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
