.

Актуальні проблеми протидії злочинності в економічній сфері (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
285 2542
Скачать документ

Реферат на тему:

Актуальні проблеми протидії злочинності в економічній сфері

Гарантом економічної безпеки держави є стабільна соціально-економічна
ситуація, яка в Україні впродовж останніх років, з одного боку, є
нестабільною, а з іншого – в ній намітились процеси масштабних
економічних перетворень і поступових позитивних змін. Якщо детально
аналізувати соціально-економічну ситуацію, то складається враження, що
упродовж тривалого часу це питання не було першочерговим, нехтувалось з
боку владних структур і відомств. По суті, важливість проблеми, за
словами В. Шакуна, зумовлена тим, що “економічна криза спричинила
зростання безробіття і стало зрозумілим, що причину цього явища, перш за
все, слід шукати в організації влади та суспільства”.

Несвоєчасність прийняття фінансових, господарських законів про
формування ринкових відносин призвели до руйнації пострадянської
економічної стабільності, криміналізації економічного сектора. А
тіньовий сектор економіки, за офіційними даними Національного банку
України, у 2001 році сягнув за 50 відсотків.

Таке становище склалось завдяки тому, що через процес роздержавлення,
приватизацію, невивірені податкову, інвестиційну, банкову політику,
криміналітет проник в економіку, управління, законодавчу владу. І вже
розвиток ринкових, економічних відносин вони здійснювали через прийняття
чи неприйняття потрібних суспільству законів, і не завжди в інтересах
держави. Злочинне вчинення приватизації (отримання надприбутків в
основному від ухилення сплати податків, відшкодування ПДВ) суттєво
гальмує розширення виробництва, відволікає інвестиційні та валютні
кошти, стимулює інфляційні процеси, позбавляє державний бюджет значної
частини доходів, перешкоджає виконанню програм соціальної допомоги
населенню, вкрай загострюючи уже існуючі і до того економічні проблеми.
Тому сьогодні, як не прикро констатувати, а це є факт, держава практично
за рахунок “приватизації” втратила контроль над багатьма галузями, і
головне над паливно-енергетичним сектором.

Основними схемами злочинної приватизації в паливно-енергетичному секторі
є:

– приватизація через оформлення заборгованості за енергоносії як
інвестиційні внески;

– штучне доведення підприємства до банкрутства, з подальшим викупом за
залишковою ціною та порушенням методик оцінки об’єктів приватизації
шляхом скуповування акцій за цінами, нижче номінальної вартості.

Світовий досвід показує, що саме енергоносії повинні бути під контролем
держави, яка відповідає за економічну стабільність, безпеку, є гарантією
незалежності, суверенітету, прогресивного соціально-економічного
розвитку, активного просування шляхом реформ для благополуччя як народу,
так і держави.

Сьогодні ми констатуємо, що лише за останні два роки намітилась
тенденція економічного зростання, а за звітами правоохоронних органів
дещо знизились темпи тінізації та криміналізації суспільства.

Якщо все ж таки повернутися до пройденого шляху, то детальний аналіз
криміногенних чинників свідчить, що в минулі роки злочини в економічній
сфері скоювались заради багатства, грошей, а інструментом для їх
отримання були: нерівномірні умови господарювання за рахунок отримання
квот, ліцензій, дозволів, лібералізації цін на імпорт, експорт, різниці
між ставками на кредити, операції з приватизаційними чеками, перекази
безготівкової валюти в готівкову. І це тому, що ці та інші негативні
чинники супроводжувала корупція, яка і створила надзвичайно сприятливе
середовище для активізації кримінально-тіньової діяльності. З цього
приводу спеціалісти зазначають, що криміналітет поступово вкоренився в
економічну сферу, де створив і створює напругу в суспільстві та завдає
істотної шкоди престижу України на світовій арені.

І тому закономірно, що сьогодні на всіх рівнях заявлено – злочинність
несе в собі серйозну небезпеку в підриві економічної системи держави,
дестабілізує зовнішньоекономічні відносини, фінансові та валютні
стосунки. Вона є одним із економічних факторів росту організованої
злочинності, проявляється в найбільш небезпечних формах як злочинів, так
і осіб, які їх вчиняють. Досліджено, що пріоритетними для неї є
наркобізнес, торгівля зброєю та людьми, хабарництво, корупція,
контрабанда тощо. Їх дії ведуть як до криміналізації економіки і
суспільства, так і підпорядкування економічних важелів злочинним
угрупованням та сприянню розповсюдження дій останніх у трансдержавному
просторі.

Встановлено, що виникнення та поширення в Україні злочинності в сфері
економіки, з одного боку, пов’язане з неузгодженістю фінансової,
податкової, інвестиційної, банківської, промислової, господарчої та
митно-тарифної політики, тінізації найважливіших її ланок. З іншого – це
обставини, а також законодавче відставання, неврегульованість,
недостатнє, несвоєчасне застосування існуючих правових норм, відсутність
ефективно діючих систем запобігання злочинам, пов’язаним з “відмиванням”
коштів, правового визначення, що таке “відмивання” грошей, “незаконна
діяльність”, “злочинно здобуті доходи” тощо. Невідпрацьований,
невстановлений механізм взаємодії правоохоронних органів і
кредитно-фінансових установ щодо повернення коштів, одержаних злочинним
шляхом, що знаходяться за межами України, привели в рух процеси, які
стали сприятливим підґрунтям для правопорушників у сфері економіки в
період формування ринкових відносин. Крім цього, вчиненню злочинів у
фінансовій сфері до недавнього часу певним чином сприяла в першу чергу
відсутність спеціального органу фінансового моніторингу. Поряд з цим
обмеженим (сьогодні ще залишається проблемою) є доступ правоохоронних та
контролюючих органів до інформації про фінансові операції з метою
упередження легалізації коштів та ухилення від сплати податків. Особливо
це торкнулося паливно-енергетичного комплексу, фінансово-банківської
системи, сфери приватизації, тобто тих сфер і галузей, які є
найприбутковішими і привели до наявності у галузевих, регіональних,
фабричних, заводських керівників надприбутків, неврахованої сировини,
готової продукції, грошей та можливості все це вивезти, а капітал
вкласти в банки офшорних зон. У суспільстві одночасно панує
безвідповідальність, упевненість у безкарності, психологія особистого та
кланового збагачення, кругової поруки, пошуку нових шляхів проникнення в
легальний бізнес та гілки влади.

Гальмування руху країни демократичним шляхом відбувається як внаслідок
недостатньо швидкої зміни самосвідомості суспільства, так і боротьби за
владу груп правлячої еліти, які суперничають між собою, що
відображається у формі протиріч між законодавчою, виконавчою та судовою
гілками влади.

Аналіз свідчить, що за умов реформування економіки найбільш вразливою у
криміногенному аспекті стала кредитно-банківська система. Кількість
злочинів у банківській сфері постійно збільшується. Бажання власників
“брудних” грошей приховати їх походження, необхідність змінити їхні
функції та прагнення зберегти контроль над ними, визначає неминучість
залучення злочинцями кредитних організацій та банків. Поширенню процесів
“відмивання” грошей, здобутих злочинним шляхом, їх проникненню в
легальну економіку, а також встановленню контролю з боку кримінальних
структур над державними і приватними підприємствами значною мірою
сприяли закритість кредитно-фінансових установ, банківська таємниця
вкладів, невизначеність законодавчої бази щодо реєстрації та джерел
походження первинного капіталу.

Досвід оперативно-слідчої практики, матеріали перевірок державних
контролюючих органів, по-перше, свідчать про масштабні зловживання в
самій банківській системі, яка стала центральною ланкою у злочинному
ланцюгу з “відмивання” капіталів, здобутих злочинним шляхом. По-друге,
бізнесмени, олігархи, які володіють “чорною” частиною грошової маси та
займають відповідні посади в структурах влади, пускають коріння і в ту
50 відсоткову державну частку економіки, забезпечуючи умови для
легалізації злочинних коштів у підприємницькій діяльності, сфері послуг
і тим самим здійснюють вплив на економічні процеси та реалізують свої
плани. Таким чином, прослідковується вчення К. Маркса “гроші – товар –
гроші”, та в умовах, що склалися, ще й додається – “влада – гроші –
товар – гроші – влада”.

Сьогодні можна констатувати, що держава не стоїть осторонь від боротьби
з цим негативним явищем. Сьогодні на всіх рівнях розуміють національну
загрозу організованої злочинності, її вплив на політику, економіку,
засоби масової інформації, органи державного управління, а також те, що
вона в транснаціональних масштабах дестабілізує міжнародні відносини.

У зв’язку з цим прийнято низку законів, відомчих нормативних актів,
Указів Президента України, спрямованих на вжиття заходів щодо
детінізації економіки на 2002–2004 роки, посилення та координацію зусиль
виконавчих, правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з
“відмиванням” коштів, здобутих злочинним шляхом. Хоча із запізненням,
але ст. 209 Кримінального кодексу України, який вступив у дію 1 вересня
2001 року, встановлено кримінальну відповідальність за легалізацію
(відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
В Україні ратифіковано прийняту у 1990 році Міжнародну Конвенцію про
відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним
шляхом. Саме вона регулює питання координації розшуку, ведення слідства,
арешт, конфіскацію та повернення грошей злочинного походження. Аналітики
звертають особливу увагу на проблему “відмивання” коштів, здобутих
злочинним шляхом, оскільки для нашої держави вона є досить важливою, це
питання вийшло за межі національних кордонів і не є суто українським.

Характерними є дані офіційної статистики правоохоронних органів, якими в
1991 році було виявлено 35 тисяч злочинів у сфері економіки, а у 1999
році – вже 65 тисяч. Аналізуючи злочини у кредитно-фінансовій сфері,
зокрема у банківській діяльності, необхідно зазначити, що і тут
проглядається стала тенденція до їх збільшення. Так, лише у минулому
році у кредитно-фінансовій сфері викрито 9 тисяч, а у банківській – 4
тисячі злочинів. Узагальнення наявних матеріалів дає підстави
стверджувати, що саме у цих системах найактивніше використовуються схеми
для “відмивання” грошей. За оцінками фахівців, сьогодні поза банківським
контролем в обігу готівкою знаходиться близько 5 млн. гривень, а
валютний позабанківський обіг становить 10 млрд. доларів США.

Одним із найпоширеніших злочинів у “тіньовій” економіці є вивіз
національного капіталу. Так, за перші 5 років незалежності (1991–1995
рр.) оцінюють його відтік до 16 млрд. доларів США, а за 10 років, як
вважає Національний банк України, відтік національного капіталу
перевищив 40 млрд. доларів США.

Із наведеного видно, що це питання, на жаль, залишається прогресуючим і
є відповідь чому. По-перше, не повною мірою вдається призупинити
поширення процесів “відмивання” брудних грошей, здобутих злочинним
шляхом, через відсутність ефективно діючої системи
фінансово-банківського контролю. По-друге, їх відомча закритість,
можливість, бажання не тільки сприяють, але й створюють фіктивні
суб’єкти банківської та підприємницької діяльності. По-третє, практично
відсутній контроль за проникненням “брудних” грошей у легальну економіку
(через приватизацію енергоносіїв) у сталеплавильну, паливно-мастильну,
добуваючу галузі. По-четверте, це широкий спектр проникнення
криміналітету в державні структури, політичні партії. По-п’яте, відомчий
підхід до протидії, відсутність достатньої координації
фінансово-банківських установ, правоохоронних, контролюючих органів.
По-шосте, це формалізм, декларування активізації боротьби з цим
негативним явищем, домінуюча психологія у державних службовців
особистого, термінового збагачення. По-сьоме, це недостатнє законодавче
регулювання питань, пов’язаних із незаконними фінансовими потоками.

Закономірним сьогодні є завдання вжиття вичерпних та ефективних заходів
для корінного покращання результатів діяльності, виявлення та припинення
діяльності організованих угруповань у сфері банківської системи, де
сконцентровано потужний як людський, так і грошовий потенціали з метою
запобігання спроб “відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом.

Правоохоронні органи з метою протидії “відмиванню” коштів, здобутих
злочинним шляхом, здійснили ряд заходів. Тільки в 2001 році
правоохоронцями порушено більше 200 кримінальних справ щодо “відмивання”
коштів, здобутих злочинним шляхом. Співробітниками Державної податкової
адміністрації України лише у поточному році викрито 4,3 тисячі фіктивних
підприємств та більш 100 “конвертаційних центрів”, від яких до бюджету
поступило понад 40 млн. гривень.

У провадженні слідчих органів податкової міліції України станом на 1
квітня 2001 року розслідується понад 300 справ за фактом легалізації
незаконно отриманих 120 млн. гривень.

Необхідно зазначити, що ця проблема турбує весь цивілізований світ,
оскільки “брудні” кошти йдуть на підкупи чиновників, придбання
нерухомості, фінансування організованих злочинних угруповань і, як
показали наслідки подій 11 вересня 2001 року у США, терористичних
організацій. Тому закономірно, що Віденська Конвенція ООН оголосила
“відмивання” грошей міжнародним злочином. У ст. 7 Конвенції ООН від 15
листопада 2000 року проти транснаціональної організованої злочинності
передбачені заходи по боротьбі держав з “відмиванням” грошей. Стосовно
цього справедливо зазначає В.М. Попович: “Усі ці кошти так чи інакше
включаються в тіньовий міжнародний капіталооборот і процеси
“відмивання”, і несвоєчасність прийняття адекватних заходів – це є
злочин”.

Матеріалами оперативно-слідчої практики встановлено, що “відмивання”
тіньових коштів у поле зору правоохоронних органів потрапляє у випадках
проведення оперативно-розшукових заходів щодо перевірки фігурантів у
схемах: безготівкових операцій; фіктивних підприємств; недержавних форм
власності; ігорного бізнесу; сфері розваг. Найпоширенішим способом
“відмивання” грошей є уникнення від сплати податків.

Підсумовуючи викладене необхідно зосередити увагу на двох складових цієї
проблеми. Перша – це те, що ситуація, яка виникла в Україні, свідчить
про термінову необхідність створення дієвого організаційно-правового
механізму боротьби з “відмиванням” доходів, здобутих злочинним шляхом.
Друга – термінове повернення в Україну незаконно перерахованих коштів та
введення їх в легальні економічні відносини. А зробити це можливо за
наступних умов.

На законодавчому рівні необхідно:

– прискорити прийняття Законів України “Про легалізацію коштів, здобутих
злочинним шляхом”, “Про повернення капіталів, вивезених з України”;

чинне законодавство України привести у відповідність з вимогами та
рекомендаціями Лондонського Міжнародного форуму 2001 року з розробки
фінансових заходів боротьби з “відмиванням” коштів (FATF).

На виконавчому рівні потрібно:

– прискорити переведення сфери економіки у нормативно-правове поле,
особливо приватизаційні процеси;

– взяти під контроль економічні та кримінальні складові “тіньової”
економіки, зосередити увагу на обмеженні їх участі в економічних
процесах;

– скоординувати спільні зусилля державних правоохоронних та контролюючих
органів на протидію цього явища;

– посилити контрольні функції держави за процесами, що відбувались у
зовнішньоекономічній сфері в період формування ринкових відносин.

Національному банку України, Міністерству фінансів України необхідно:

– розробити і ввести в дію чітку та ефективну форму контролю за
фінансовими потоками у державі;

– чітко визначити систему валютного контролю усіх основних напрямів
фінансово-господарської діяльності з метою запобігання подальшому
відтоку капіталу та спроб його неправового легалізування;

ввести принципово нові підходи до вирішення проблеми нестачі фінансових
ресурсів для фінансування економіки, які тісно пов’язані із діяльністю
комерційних банків;

– застосувати дієвий контроль за перерахуванням коштів в офшорні зони та
їх банківські системи, зокрема відпрацювання інтеграційної стратегії
оздоровлення фінансової системи.

Правоохоронні органи повинні сконцентрувати профілактичні дії на
виявлення та застосування ефективних форм і методів протидії цьому
явищу; взяти під жорсткий, правовий контроль відкриття, функціонування,
ліквідацію обмінних та конвертаційних пунктів.

Державному комітету інформаційної політики за матеріалами правоохоронних
органів через засоби масової інформації необхідно систематично
висвітлювати стан боротьби з “відмиванням” грошових коштів, здобутих
злочинним шляхом.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020