Адвокатура в системі правоохоронних органів України (реферат)

Адвокатура в системі правоохоронних органів України

Правові засади та гарантії адвокатської діяльності в Україні.

Особливості організаційних форм діяльності адвокатури.

Поняття професійних і соціальних прав та обов’язків адвоката.

Організаційно-правовий статус кваліфікаційно-дисциплінарних комісій
адвокатури.

Поняття дисциплінарної відповідальності адвоката.

Правові засади та гарантії адвокатської діяльності в Україні

Засвоєння основних положень цього питання необхідно розпочати із
визначення правового статусу інституту адвокатури в Україні. Наразі
треба знати, що тільки після набуття Україною незалежності стало
можливим на законодавчому рівні закріпити статус інституту адвокатури.
Україна однією з перших серед країн СНД розв’язала цю важливу проблему
шляхом прийняття Закону України «Про адвокатуру». Згідно з цим Законом
адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням,
покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси
громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб,
надавати їм різноманітну юридичну допомогу.

Таке визначення поняття адвокатури як правового інституту є значним
кроком у напрямі визнання адвокатури як громадської організації, адже до
цього часу в законодавстві не робилося акцентування на цю важливу ознаку
юридичної природи адвокатури. За своєю природою вона є вільною
професією, а звідси й має громадський характер.

Відповідно до визначення доцільно спинитися на вимогах, що
пред’являються до осіб, які безпосередньо покликані виконувати обов’язки
адвоката. Такі вимоги закріплені в статті 2 Закону України «Про
адвокатуру». Скажімо, особа, яка виявила бажання стати адвокатом, має
відповідати таким критеріям:

бути громадянином України;

обов’язково мати диплом про вищу юридичну освіту;

мати не менше ніж два роки стажу роботи за спеціальністю юриста або
помічника адвоката;

скласти кваліфікаційні іспити та одержати свідоцтво про право на заняття
адвокатською діяльністю;

прийняти Присягу адвоката України.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що зазначених критеріїв ще
недостатньо, щоб займатися адвокатською діяльністю. Законодавець
передбачає певні обмеження стосовно осіб, які виявили бажання стати
адвокатом. Зокрема, такі особи не можуть працювати в суді, прокуратурі,
державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки,
державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Для належної організації праці та надання якісної юридичної допомоги
адвокату надано право мати помічника або кількох помічників. Зазначена
категорія осіб може виконувати доручення у справах, які перебувають у
провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень
останнього. До помічника адвоката також висуваються вимоги, за яких він
може обіймати свою посаду. Помічником адвоката може бути тільки особа,
яка має вищу юридичну освіту. Умови роботи помічника визначаються
контрактом, який укладається між ним і адвокатом або адвокатським
об’єднанням на підставі чинного законодавства про працю.

Не можуть бути помічниками адвоката особи, які працюють в суді,
прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби
безпеки, державного управління, а також ті, які мають судимість.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про адвокатуру» діяльність
адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими
законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань.

Діяльність адвокатури базується на основоположних принципах, до яких
законодавець відносить: верховенство закону; незалежність; демократизм;
гуманізм і конфіденційність.

Окремо необхідно спинитись на гарантіях, що забезпечують ефективну
адвокатську діяльність. До таких законодавець відносить забезпечення на
законодавчому рівні захисту професійних прав, честі та гідності
адвоката. Крім того, забороняється будь-яке втручання в адвокатську
діяльність, а також вимагання від адвоката, його помічника, посадових
осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що
становлять адвокатську таємницю. З цих питань осіб зазначених категорій
не можна допитувати як свідків.

Важливо наголосити на нормі, що закріплює положення, згідно з яким
документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають
оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Значним кроком у
гарантуванні адвокатської діяльності є також встановлення заборони на
прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв’язку з
оперативно-розшуковими заходами без рішення суду. Чинне законодавство,
що регулює адвокатську діяльність, не допускає негативного офіційного
реагування з боку органів досудового слідства, суду на правову позицію
адвоката у конкретній справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

З метою унеможливити здійснення будь-якого тиску на позицію адвоката, в
тому числі й необґрунтованого притягнення його до кримінальної справи,
законодавець передбачив норму, згідно з якою кримінальна справа проти
цієї категорії осіб може бути порушена тільки Генеральним прокурором
України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим,
областей, а також прокурором міста Києва. Наразі адвоката не можна
притягнути до кримінальної, матеріальної та інших видів відповідальності
або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням юридичної допомоги
громадянам та організаціям.

Особливості організаційних форм діяльності адвокатури

При розкритті цього питання необхідно висвітлити особливості
організаційних форм та видів діяльності адвокатури, порядку реєстрації
адвокатських об’єднань, спинитися на порядку створення регіональних,
загальнодержавних та міжнародних спілок і асоціацій, що покликані
представляти інтереси адвокатів у державних органах і громадських
об’єднаннях.

Правовою підставою для заняття адвокатською діяльністю є отримання
особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Після
його отримання особа має право вибору щодо організаційних форм заняття
адвокатською діяльністю. Така особа може практикувати індивідуально,
тобто мати статус фізичної особи або ж відкрити своє адвокатське бюро,
чи об’єднуватись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші
адвокатські об’єднання, що мають статус юридичної особи.

Діяльність адвокатських об’єднань базується на засадах добровільності,
самоврядування, колегіальності та гласності.

Реєстрація адвокатських об’єднань здійснюється Міністерством юстиції
України. Існує спеціальний порядок такої реєстрації, передбачений
«Положенням про порядок реєстрації адвокатських об’єднань», затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302. Цим
Положенням встановлюється конкретний перелік документів, необхідних для
реєстрації. Наразі для реєстрації адвокатського об’єднання до Мін’юсту
подають:

заяву, підписану вповноваженим представником об’єднання;

статут адвокатського об’єднання;

установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення
адвокатського об’єднання;

дані про кількісний склад адвокатського об’єднання, наявність у його
членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;

документ про внесення плати за реєстрацію.

Подані документи мають бути розглянуті у місячний термін, у разі їх
відповідності встановленим вимогам здійснюється реєстрація адвокатського
об’єднання. Однак у випадках, коли статутні або інші документи
суперечать законодавству України, по них приймається рішення про відмову
в реєстрації, про що заявнику протягом 10 днів надсилається відповідне
письмове повідомлення. У випадках, коли вповноваженим представником
адвокатського об’єднання не було подано всіх документів, необхідних для
реєстрації, заява залишається без розгляду. При позитивному вирішенні
питання адвокатському об’єднанню видається свідоцтво про реєстрацію, а
також присвоюється відповідний номер, який вноситься до Реєстру
адвокатських об’єднань.

Після реєстрації адвокатського об’єднання відповідальні особи мають
повідомити місцеві органи влади про реєстрацію, а адвокати — про
одержання свідоцтва на право заняття адвокат- ською діяльністю.

Закон України «Про адвокатуру» зазначає, що порядок утворення
адвокатських об’єднань, їх діяльність, реорганізація та ліквідація,
визначення структури, штатного розпису, функцій, витрачання коштів, а
також прав та обов’язків керівних органів, порядку їх виборів та інші
питання входять безпосередньо до компетенції відповідних об’єднань.

Адвокати та адвокатські об’єднання наділені правом відкривати поточні та
вкладні (депозитні) рахунки як у банках, розміщених на території
України, так і в іноземних банках, у встановленому чинним законодавством
порядку. Адвокати та адвокатські об’єднання мають печатку і штамп із
своїм найменуванням.

Закон визначає відносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи
при цьому її самостійність та незалежність. Як правило, такі відносини
можуть виникати в процесі залучення Мін’юстом адвокатів для надання
юридичної допомоги окремим категоріям осіб або ж у випадках їхньої
участі в розгляді кримінальних справ за призначенням. Наразі
фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у випадку участі
адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні
громадян від оплати юридичної допомоги. Порядок оплати визначається
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати
праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних
справах за рахунок держави» від 14 травня 1999 р. № 821. Відповідно до
цього документа оплата праці адвоката за повний робочий день становить
15 гривень. Крім того, Мін’юст узагальнює статистичну звітність про
адвокатську діяльність, сприяє здійсненню заходів щодо підвищення
професійного рівня адвокатів. Стосовно місцевих органів державного
управління, то вони у межах своєї компетенції сприяють адвокатам та
адвокатським об’єднанням у вирішенні соціальних питань, забезпечують їх
приміщеннями для роботи тощо.

Потребує уваги питання визначення видів адвокатської діяльності.
Безпосередньо такі види закріплені в статті 5 Закону України «Про
адвокатуру». До них законодавець відносить, по-перше, надання
консультації та роз’яснень з юридичних питань; по-друге, видачу усних і
письмових довідок щодо законодавства; по-третє, складання заяв, скарг та
інших документів правового характеру; по-четверте, посвідчення копій
документів у справах, які ведуть адвокати; по-п’яте, здійснення
представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та
юридичними особами; по-шосте, надання юридичної допомоги підприємствам,
установам, організаціям; по-сьоме, здійснення правового забезпечення
підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних
осіб; по-девяте, виконання своїх обов’язків відповідно до
кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та
попереднього слідства. Це — основні види адвокатської діяльності. Разом
з тим перелік основних видів діяльності не є постійним, а може
доповнюватись й іншими видами юридичної допомоги, передбаченими чинним
законодавством.

Закон України «Про адвокатуру» вперше надав адвокатам та адвокатським
об’єднанням право створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні
спілки та асоціації, які представляють інтереси адвокатів у державних
органах і громадських об’єднаннях, захищають їхні соціальні та
професійні права, здійснюють методичну і видавничу діяльність, сприяють
підвищенню професійного рівня адвокатів, а також створюють спеціальні
фонди. Такі об’єднання і асоціації діють на підставі статутів і реєст-
руються в Міністерстві юстиції України.

У контексті зазначеного слід наголосити, що організаційне становлення
адвокатури України відбулося 20—22 вересня 1990 р. під час роботи
установчого з’їзду адвокатів, на якому було прийняте рішення щодо
створення Спілки адвокатів України, а також затверджено її статут.

Згідно зі статутними документами, метою Спілки є об’єднання зусиль
адвокатів у розбудові демократичної правової держави, поліпшення
юридичної допомоги, надаваної громадянам, установам, організаціям (у
тому числі іноземним фізичним і юридичним особам), підвищення ролі та
авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної
адвокатської практики, а також набуттю адвокатурою повної самостійності
й самоврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки,
турбота про історичні традиції української адвокатури, розвиток і
поглиблення міжнародних зв’язків тощо.

Статутом Спілки передбачені її завдання, форми діяльності, структура,
джерела формування коштів та майна тощо. Детально регламентуються
питання членства, яке може бути як індивідуальним, так і колективним,
права і обов’язки членів. Зокрема, керівними органами Спілки є з’їзд,
конференція, правління, ревізійна комісія. Керують Спілкою президент та
три віце-президенти. В Автономній республіці Крим, областях були
створені регіональні відділення Спілки.

Поняття професійних і соціальних прав та обов’язків адвоката

Важливого значення в діяльності адвокатів набуває порядок визначення
конкретних професійних прав та обов’язків зазначених осіб. Адже саме від
визначення таких прав, як правило, залежить подальша ефективність роботи
адвоката щодо надання громадянам нашої держави, іноземцям і особам без
громадянства кваліфікованої дієвої юридичної допомоги. Саме в цій
площині законодавець і визначив основні професійні права адвоката з
подальшим закріпленням їх в статті 6 Закону України «Про адвокатуру».
Наразі адвокат для здійснення професійної діяльності наділений такими
правами:

здійснювати представництво, захист прав та законних інтересів громадян і
юридичних осіб за їх дорученням в усіх органах, установах, організаціях;

збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в
цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про
адміністративні правопорушення.

Для забезпечення реалізації цього права законодавець конкретизує
повноваження, необхідні адвокату для збирання доказової бази із
зазначених справ. Зокрема, адвокат наділений такими повноваженнями:

запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ,
організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою;

ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з
необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за
винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують
спеціальних знань;

застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного
законодавства;

доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно
до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці
клопотання і скарги;

бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях
колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.

Законодавець може наділити адвоката іншими повноваженнями, які необхідні
йому для надання юридичної допомоги фізичним і юридичним особам. Наразі
права, якими наділений адвокат, прямо пов’язані з його професійною
діяльністю і спрямовані передусім на збирання доказової бази, необхідної
для передачі до органів досудового слідства, прокуратури, загальних і
господарських судів.

Окрім професійних прав чинне законодавство передбачає також соціальні
права адвоката та його помічника. Зокрема, адвокат та його помічник
користуються рівними соціальними правами. Однак є особливості оплати
праці помічника. Зокрема, питання щодо оплати праці визначаються угодою
між ним та адвокатом чи адвокатським об’єднанням. Але закон наголошує,
що заробітна плата помічника не може бути нижчою від установленого
державою мінімального розміру.

Згідно з Законом України «Про адвокатуру» адвокати та їх помічники
користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному
соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони
сплачуються адвокатом та помічником як особою, яка займається
діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно
на її праці.

Призначення і виплата допомог та пенсій адвокатам здійснюються
відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне
забезпечення. Детальніша інформація щодо соціального захисту адвокатів,
які є членами Спілки адвокатів України, наведена в навчальному посібнику
О. Д. Святоцького і М. М. Михеєнка «Адвокатура України».

Суттєвим чинником у забезпеченні соціального захисту адвоката є
законодавче закріплення умов оплати його праці. Наразі така оплата
здійснюється на підставі угоди між окремими сторонами, одну з яких може
представляти громадянин чи юридична особа, а іншу — адвокатське
об’єднання або адвокат. У разі участі адвоката в кримінальній справі за
призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги
через його малозабезпеченість оплата адвокатської праці здійснюється за
рахунок держави.

Заслуговують на увагу випадки неналежного виконання адвокатом доручення,
а також дострокове розірвання між ним і клієнтом угоди. В першому
випадку внесена плата повертається громадянину або юридичній особі
повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду. У разі
дострокового розірвання договору оплата праці провадиться за фактично
виконану роботу.

При розкритті сутності обов’язків, що покладаються на адвоката,
насамперед необхідно звернути увагу на ту обставину, що його діяльність
не повинна виходити за межі існуючого правового поля нашої держави.
Інколи в засобах масової інформації і окремих виданнях робота адвоката
при збиранні доказів по справі висвітлюється суто в контексті його
протиправної діяльності. Така думка не має достатніх підстав.
Законодавець основні обов’язки адвоката закріпив у Законі України «Про
адвокатуру», а у статті 61 Кримінально-процесуального кодексу України
визначив обставини, що виключають його участь у справі.

Положення цих статей передбачають, що при здійсненні професійної
діяльності, адвокат зобов’язаний неухильно дотримуватись таких правил.

1. Свою діяльність здійснювати відповідно до вимог закону, а саме:
використовувати лише передбачені чинним законодавством засоби захисту
прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

2. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі,
інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прийнятого на
себе захисту.

&

(

R

< 3/4 6 8 R ~ = gdDL? "3. При визнанні підзахисним вини у вчиненні злочину адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов’язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує. 4. Адвокат не вправі прийняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу в цій або іншій пов’язаній з нею справі особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу. 5. Адвокат також не вправі здійснювати захист особи по конкретній справі, якщо він раніше обіймав посаду слідчого, прокурора, судді, секретаря судового засідання, експерта, перекладача, а також був громадським обвинувачем, спеціалістом, представником потерпілого, цивільного позивача, свідком, понятим, брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді такої чи іншої пов’язаної з нею справи, по якій проходила особа, що звернулася до нього за захистом. 6. Не може адвокат прийняти доручення на ведення справи і в тому випадку, коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних стосунках. 7. Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтереси кількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються. 8. Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, змістом якої є обставини, котрі примусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов’язків. 9. Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, а також використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. 10. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. При недотримані адвокатом зазначених вимог він може бути усунений від участі в справі. Ініціатором усунення може виступати особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд. Про усунення захисника від участі в справі повідомляють відповідну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, адвокатське об’єднання для вирішення питання про відповідальність адвоката. Організаційно-правовий статус кваліфікаційно- дисциплінарних комісій адвокатури Для визначення рівня професійних знань осіб, що виявили намір займатися адвокатською діяльністю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, правовий статус, завдання та повноваження яких закріплені в статті 13 Закону України «Про Адвокатуру», а також затвердженому Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93 Положенні про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Строк повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії становить 3 роки з дня першого засідання. Основні завдання, що покладаються на кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, — це визначення рівня професійних знань та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів. Доцільно окремо спинитися на порядку формування та організаційного забезпечення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Згідно з чинним законодавством та нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність цієї інституції, таке формування та забезпечення здійснюють Рада Міністрів Автономної республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські ради. Наразі кваліфікаційно-дисциплінарна комісія набуває повноважень тільки з формуванням її повного складу. Важливо знати склад та порядок формування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Зокрема, до свого складу цей орган включає дві палати: атестаційну та дисциплінарну, які покликані виконувати різнопланові функції в системі забезпечення адвокат- ської діяльності. Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію очолює голова, який обирається більшістю голосів від загальної кількості членів комісії таємним голосуванням на альтернативній основі з числа членів палат на першому засіданні комісії, що має бути скликане у 15-денний строк з часу сформування. Його заступниками за посадою є голови атестаційної та дисциплінарної палат комісії. До складу атестаційної палати входить 11 членів, які представляють різні гілки органів місцевої влади, суду та безпосередньо адвокатури. Скажімо, із загального числа членів палати найбільше представництво мають судді і адвокати, по 4 особи від кожної сторони, по 1 представнику Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські ради, а також Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, відділення Спілки адвокатів України. До складу дисциплінарної палати входить 9 членів, із них: 5 адвокатів, 2 судді, по 1 представнику від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, відділення Спілки адвокатів України. Положення, що регламентує діяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, передбачає спеціальний порядок обрання керівних органів та складу палат. Приміром, голова палати обирається більшістю від загальної кількості членів палати, таємно, альтернативно на першому засіданні. Його заступник обирається в тому самому порядку, що і голова. Стосовно членів палат, то ця категорія осіб має спеціальний порядок обрання. Зокрема, адвокати, судді та представники відділення Спілки адвокатів України обираються таємним голосуванням на альтернативній основі при вільному висуненні кандидатів. Обраним вважається кандидат, за якого подано більше половини голосів учасників зборів або конференції. Представник обласної, Київської та Севастопольської міських рад як член атестаційної палати обирається відповідною радою. Представник Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Представники Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції призначаються начальником відповідного управління юстиції. Для ведення документації, обліку і зберігання справ на першому засіданні палати обирають секретаря. На дисциплінарно-кваліфікаційні комісії покладаються загальні повноваження, дія яких спрямована на регулювання адвокатської діяльності в Україні. Окремими повноваженнями наділені також атестаційна та дисциплінарна палати. Найсуттєвіші повноваження, якими наділені кваліфікаційно-дисциплінарні комісії: видача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; прийняття Присяги адвоката України; припинення адвокатської діяльності, анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також рішення атестаційної палати про видачу такого свідоцтва; здійснення контролю за додержанням адвокатами зобов’язань, що випливають з Присяги адвоката України, законодавства України та Правил адвокатської етики; виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адвокатами дисциплінарних проступків, наданню правової допомоги на низькому професійному рівні, розробка рекомендацій стосовно заходів щодо усунення цих причин і умов; ухвалення рішення про підвищення кваліфікації адвокатів та організація їх виконання; обрання представників до складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Повноваження, які покладаються на атестаційну і дисциплінарну палати, органічно випливають із загальних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Вони до певної міри деталізують порядок здійснення конкретних заходів щодо забезпечення ефективної діяльності таких комісій. Зокрема, до повноважень атестаційної палати віднесені питання щодо розгляду заяв осіб про зайняття адвокатською діяльністю, допуску або відмові до складання кваліфікаційних іспитів, прийняття кваліфікаційних іспитів, ухвалення рішень про видачу або відмову у видачі свідоцтв. Дисциплінарна палата наділена повноваженнями щодо розгляду скарг, окремих ухвал судів, постанов судів, а також постанов, подань слідчих органів, прийняття рішень про застосування або відміну дисциплінарного стягнення стосовно адвоката, узагальнення дисциплінарної практики палати та адвокатських об’єднань за рік. Слід засвоїти також порядок роботи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії та права, якими наділений цей підрозділ. Повноваження комісії реалізуються на її засіданнях, скликання та проведення яких здійснюється головою або його заступниками з урахуванням кількісного складу обох палат. Порядок проведення засідань комісії аналогічний організації засідань палат. Тому доцільно розглянути цей порядок. Як правило, перше засідання палати проводиться в 15-денний строк з часу сформування складу комісії. Підготовка засідання палати забезпечується її головою, заступником голови або (за дорученням голови) одним з членів палати. Голова палати визначає час і місце проведення засідання палати і не пізніш як за 10 днів повідомляє про це осіб, щодо яких вирішуватиметься питання, та інших осіб, які повинні взяти участь у засіданні палати. Засідання палати є правомочним, якщо в ньому бере участь 2/3 всіх членів. Необхідно зазначити, що засідання палати мають проводитися за вимоги обов’язкового дотримання строків розгляду заяв і справ відповідно до встановлених законодавством термінів. До засідань як палати, так і комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися учені-юристи, а також народні депутати. Існують також відмінності при прийнятті рішень атестаційною чи дисциплінарною палатами. Приміром, рішення, яке було прийняте атестаційною палатою про видачу свідоцтва або про відмову, приймається відкритим голосуванням. Рішення дисциплінарної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності проводиться відкритим голосуванням, але кваліфікованою більшістю в 2/3 голосів від загальної кількості членів палати. Копія прийнятого рішення має бути у триденний строк надіслане заінтересованій особі. Коли на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або однієї з палат, що його ухвалила, надійшла скарга, то в семиденний строк вона разом зі справою має бути надіслана на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії. Під час засвоєння матеріалу обов’язково звертається увага на правовий статус Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, що утворюється при Кабінеті Міністрів України. Необхідно зазначити, що цей підрозділ діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93. До складу комісії входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду України, Міністерства юстиції, Спілки адвокатів. Необхідно зазначити, що представники від комісій обираються таємним голосуванням на альтернативній основі при вільному висуненні кандидатів із числа її членів. Обраним вважається кандидат, за якого подано більше половини голосів членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Представник від Верховного Суду України обирається Пленумом Верховного Суду України, а представник від Спілки адвокатів України — правлінням цієї Спілки. Представника від міністерства юстиції України призначає безпосередньо міністр цього органу. Вища кваліфікаційна комісія має право запитувати необхідну для здійснення її повноважень інформацію від судів, органів юстиції, слідчих органів, адвокатських об’єднань, інших підприємств, установ та організацій, а також посадових осіб. На Вищу кваліфікаційну комісію покладається виконання таких функцій: розгляд скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності; розробка і затвердження програм і порядок складання кваліфікаційних іспитів; здійснення контролю за діяльністю кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Скарги на їх рішення розглядаються у місячний строк від дня надходження. Вища кваліфікаційна комісія має право: скасовувати або змінювати в межах своєї компетенції рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій; надсилати до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій у необхідних випадках матеріали справи для додаткового вивчення; запрошувати на засідання комісії осіб, які звернулися зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, представників адвокатських об’єднань, інших установ, організацій, а також посадових осіб. Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури очолює голова та його заступник, які обираються відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії. Члени комісії звільняються від виконання своїх посадових обов’язків на час її роботи. Вища кваліфікаційна комісія є юридичною особою, щороку інформує Кабінет Міністрів України про свою роботу. Поняття дисциплінарної відповідальності адвоката Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка наділена повноваженнями розглядати скарги громадян, а також окремі ухвали судів і постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об’єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів. Крім того, ця палата безпосередньо вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи. Дисциплінарна палата може застосовувати до адвоката такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Закон України «Про адвокатуру» обмежує випадки, коли адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване. Це може статися лише у випадку засудження адвоката за вчинення злочину після набрання вироком законної сили. Наступними підставами для настання таких умов можуть бути обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, при втраті громадянства України, а також в разі грубого порушення ним Присяги адвоката, вимог Закону України «Про адвокатуру» та інших актів законодавства, що регулюють діяльність адвокатури. При накладенні дисциплінарною палатою стягнення має враховуватися характер порушення та його наслідки, серйозність проступку, особа адвоката, ступінь його вини. Питання про дисциплінарну відповідальність члена адвокатського об’єднання регулюється також його статутом. Наразі адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного місяця від дня виявлення проступку. Однак таке стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення. Право порушити дисциплінарне провадження належить голові дисциплінарної палати. Попередньо голова має обов’язково вивчити матеріали справи, а також підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Далі він має ознайомити адвоката зі змістом матеріалів, які фіксують порушення і вимагати від нього письмового пояснення. До початку розгляду справи може провадитись додаткова перевірка підстав притягнення, яку голова, як правило, доручає одному з членів дисциплінарної палати. Дисциплінарна справа має бути розглянута у місячний строк. Під час її розгляду участь адвоката є обов’язковою. Під час засідання він наділений правом у будь-який момент заявляти клопотання і давати додаткові пояснення. На розсуд дисциплінарної палати можуть бути заслухані інші особи, запрошені з ініціативи як адвоката, так і палати, оголошені документи, що є в справі, а також додатково подані матеріали. Однак саме рішення виноситься за відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку. Важливо знати порядок зняття накладеного на адвоката дисциплінарного стягнення. Зокрема, після закінчення термінів дії дисциплінарного стягнення або відміни такого рішення Вищою кваліфікаційною комісією адвокат вважається таким, що не піддавався заходу впливу. Законодавець також передбачив порядок дострокового зняття з адвоката дисциплінарного стягнення. Таке стягнення може зняти безпосередньо дисциплінарна палата, що його наклала, але тільки через шість місяців від дня його накладення за умови бездоганної поведінки адвоката та сумлінного ставлення його до виконання обов’язків. Література Конституція України. — К.: Юрінком, 1996. Закон України «Про адвокатуру» // Адвокатура в Україні: Правові основи: Зб. офіц. нормат. актів / Упоряд. С. В. Гончаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 208 с. Положення про вищу кваліфікаційну комісію адвокатури // Адвокатура в Україні: Правові основи: Зб. офіц. нормат. актів / Упоряд. С.В. Гончаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 208 с. Статут громадської організації «Спілка адвокатів України» // Адвокатура в Україні: Правові основи: Зб. офіц. нормат. актів / Упоряд. С. В. Гончаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 208 с. Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. // Урядовий кур’єр. — 1993. — 20 травня. Варфоломеєва Т. В. Проблеми розвитку української адвокатури// Адвокат. — 1992. — № 2. Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломеєвої, О. Д. Святоцького. — К., 1992. — 120 с. Сучасні системи адвокатури / За ред. О. Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — 176 с. Святоцький О. Д., Медведчук В. В. Адвокатура: історія і сучасність. — К.: Ін Юре. — 1997. — 320 с. Святоцький О. Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України. — К.: Ін Юре. — 1997. — 224 с. Задніпровський О. Адвокатура і арбітражний суд // Право України. — 1997. — № 7. — С. 29—31. Яновська О. Система гарантій адвокатської діяльності — крок до громадянського суспільства // Право України. — 1996. — № 5. — С. 48—51.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *