Адміністративна відповідальність за виготовлення та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів (реферат)

Реферат на тему:

Адміністративна відповідальність за виготовлення та реалізацію
фальсифікованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів

У науці адміністративного права адміністративна відповідальність
розглядається як правило, як накладення уповноваженим органом чи
посадовою особою на правопорушників адміністративних стягнень, які
виступають одним із видів юридичної відповідальності. Її підставою є
адміністративне правопорушення.

У словнику російської мови, слово “ответственность” трактується як
„необходимость, обязанность отвечать за свои действия, поступки, быть
ответственным за свои действия”[1, с. 412].

У праві цей термін означає “міру державного примусу (тобто санкцію) за
вчинене правопорушення” [2, с. 95; 3, с. 93]. Проте “в науке давно
отмечено, что не всякая основанная на правовой норме принудительная мера
(санкция) есть мера юридической ответственности. Ответственность – это
не просто санкция за правонарушение, а такая санкция, которая влечет
определенные лишения имущественного или личного характера. При этом
нужно различать основание ответственности, саму ответственность и ее
реализацию” [2, с. 95–96].

Необхідно погодитися з О. Зеленою, яка вказує на те, що правовідносини
щодо виникнення і застосування вказаної відповідальності виникають лише
за наявності юридичного факту, тобто певної фактичної обставини, яка
міститься у правовій нормі. Отже, цим фактом є саме правопорушення.

З єдності правових і матеріальних підстав юридичної відповідальності
випливає, що однією з фактичних підстав є склад правопорушення, який
містить сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, необхідних для
визнання скоєного діяння правопорушенням, а особи – винною у його
скоєнні.

Склад правопорушення як юридична підстава відповідальності визнається
всіма вченими, але трактується як наукова (теоретична) абстракція,
оскільки не має загального законодавчого закріплення у нормах права.

Таким чином, норми права, які вміщюють склад правопорушення, є правовими
підставами реалізації юридичної відповідальності [4, с. 22].

Адміністративна відповідальність у податковому законодавстві є одним із
проявів владно-майнового методу застосування імперативних норм
податкового права, що має на меті – спонукати платників податків суворо,
повно й у термін виконувати свої обов’язки щодо формування державного і
місцевих бюджетів, тому що від цього залежить стійкість фінансової
системи, а отже, економічна, політична, соціальна стабільність
суспільства і розвиток економіки України.

Для більшого розуміння особливостей адміністративної відповідальності у
податковому праві необхідно виділити наступні її ознаки:

– адміністративна відповідальність у податковому праві встановлюється
законодавством України;

– адміністративна відповідальність настає у позасудовому порядку.
Правом притягнення до адміністративної відповідальності за податкові
правопорушення наділені спеціально уповноважені податкові органи
держави;

– суб’єктами адміністративної відповідальності є платники податків,
фізичні і посадові особи підприємств і організацій;

– адміністративна відповідальність у податковому праві здійснюється за
допомогою застосування заходів державного примусу. До них можна віднести
заходи адміністративного попередження і припинення (забезпечення),
компенсаційно-відновлювальні заходи, заходи стягнення, зокрема,
фінансові санкції;

– правовою підставою адміністративної відповідальності в податковому
праві є протиправне невиконання платником податків обов’язків щодо
своєчасного і повного внесення до бюджету податків і інших обов’язкових
платежів, перешкоджання контрольній діяльності податкових органів і інші
проступки [5, с.172–173].

Одним із правопорушень, за яке встановлена адміністративна
відповідальність, згідно зі статтею 177–2 Кодексу України про
аміністративні правопорушення, є виготовлення, придбання, зберігання або
реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів.
Вона містить дві частини. В її першій частині говориться про
виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації
фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, а також
виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації або
використання за призначенням обладнання для вироблення фальсифікованих
алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. Ці дії тягнуть за собою
накладення штрафу від 10 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв, тютюнових
виробів та обладнання для їх вироблення. У другій частині йдеться про
реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, а
також обладнання для їх вироблення. Ці дії тягнуть за собою накладення
штрафу від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв, тютюнових виробів та
обладнання для їх вироблення [6, с. 177–2]. Кодекс України про
адміністративні правопорушення було доповнено цією статтею згідно із
Законом України від 20.04.2000 р. № 1685-Ш [6, ст. 177–2].

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови зазначено, що
фальсифікація – це: 1. Підроблення чого-небудь //Фальсифікація
документів; погіршення з корисливою метою якості чого-небудь за
збереженням зовнішнього вигляду.// Фальсифікація вин. 2. Умисне
викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів.
3. Підроблена річ, яку видають за справжню; підробка.// Замінник
чого-небудь [7, с. 1315].

Большой энциклопедический словарь дає таке визначення фальсифікації:
”Фальсификация (от falsifiko — подделываю) – 1) злостное, преднамеренное
искажение каких-либо данных; 2) изменение с корыстной целью вида или
свойства предметов, подделка” [8, 1263].

Згідно зі статтею 1 „Визначення термінів” Закону України “Про акцизний
збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15 вересня 1995 р. №
329/95-ВР ( зі змінами та до-повненнями):

– “алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння
цукромістких ма-теріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з
вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які
відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування
товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08;

– тютюнові вироби – сигарети, цигарки, сигари, а також люльковий,
нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його
замінники, які впливають на фізіологічний стан людини під час
вживання. ”Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці)
алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов
для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам” [9].

Відповідно до ст. 7 ”Порядок і термін сплати акцизного збору та подання
розрахунків” цього ж Закону, забороняється ввезення, зберігання,
транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на
території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає
марок акцизного збору встановленого зразка [9].

Як зазначено у журналі ”Вісник податкової служби України”, у процесі
використання ма-рок акцизного збору, запроваджених постановою № 1284,
склалася невизначена ситуація, за якою траплялися зловживання при
використанні акцизних марок і виробництві лікеро-горілчаних виробів, що,
в свою чергу, надавало можливість підприємствам-виробникам алкогольних
напоїв сплачувати до держбюджету значно менші суми акцизного збору.

З метою недопущення випуску фальсифікованої продукції й надходження
необлікованої продукції в торговельну мережу вітчизняного ринку та
запобігання втрат бюджету з 01.07.2003 р. Законом № 195-ІУ запроваджено
застосування диференційованих марок акцизного збору з відповідними
позначеннями для тари (посуду) різної місткості та наскрізною нумерацією
для кожного регіону.

З метою підвищення ефективності державної політики у сфері державного
контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і
тютюнових виробів, збільшення надходжень до держбюджету Указом №
1234/2002 введено наскрізну нумерацію акцизних марок для алкогольних
напоїв і тютюнових виробів із використанням індексу регіону України, в
якому вироблено цю продукцію, та захист акцизних марок голографічними
захисними елементами, виготовленими спеціалізованим підприємством
“Голографія” (м. Київ).

Таким чином, відповідно до ст. 7 Закону № 329/95-ВР та на виконання
абзацу одинадцятого п. 1 ст. 2 Указу № 1234/2002 постановою № 567
Кабінетом Міністрів України було затверджено Положення про виробництво,
зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними
захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових
виробів (за текстом – Положення № 567).

При цьому п. 6 постанови № 567 визнано такою, що втратила чинність з
01.07.2003, постанову № 1284 [10, 25].

Значення термінів ”незаконний обіг спирту” та ”фальсифікація” визначено
статтею 1 Закону України ”Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР ( зі змінами та
доповненнями ):

– незаконний обіг спирту етилового, коньячного, плодового, спирту
етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого
плодового, спирту-сирця виноградного, спирту-сирця плодового,
алкогольних напоїв і тютюнових виробів – імпорт, експорт,
транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим
ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем
плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог
законодавства, що регулює ці питання;

– фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових виробів – умисне, з
корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових виробів з
порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів
і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а
також прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним
використанням його імені.

Не вважається фальсифікацією добросовісне тривале використання двома і
більше підприємствами-резидентами або підприємствами, що є їх
правонаступниками, знаків для позначення однорідних товарів, права на
які засвідчуються свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, одержаними
до введення в дію пункту 4 статті 6 Закону України “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг”, якщо таке використання розпочалося до
державної реєстрації таких знаків;

– незаконне виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту
етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого
плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів – виробництво спирту етилового,
коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного,
спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного,
спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без
наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності [11].

Виходячи з положень статті 255 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, в якій йдеться про осіб, які мають право на складання
протоколу про адміністративне правопорушення у справах про
адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в
статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право
складати уповноважені на те посадові особи органів податкової служби і
за статтею 177-2 цього ж кодексу [6, ст. 255,218–221].

Відносини у сфері оподаткування регулюються значною кількістю
законодавчих актів, їх норми часто суперечать одна одній та нормам інших
галузей права, часто змінюються, що створює незручності для їх
застосування в практичній діяльності.

Сьогодні, коли ми переживаємо процес оновлення законодавства нашої
держави, дуже важливим є прийняття Кодексу України про адміністративні
проступки та Адміністративного процесуального кодексу України, де,
зокрема, слід передбачити норми, в яких би розкривалось значення терміна
„адміністративне судочинство”, передбачалась чинність адміністративного
процесуального закону у часі та просторі, принципи здійснення
адміністративного судочинства та інші.

Література:

1. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язик, 982. – С.
412. – 517 с.

2. Иоффе О.С. Обязательное право. – М: Юридическая литература, 1975. –
С. 95. – 320 с.

3. Алексеев С.С., Государство и право. – М.: Юридическая литература,
1975. – С. 93. – 340 с.

4. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні
питання // Право України. – 2003. – № 4. – С. 22.

5. Роздайбіда А. Адміністративна відповідальність у податковому праві:
поняття і особ-ливості // Збірник наукових праць Академії ДПС України. –
2001. – № 4(14). – С.172–173.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2002.
– Ст. 177–2; 218-221; 255. – 192 с.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.: Перун,
Ірпінь, 1991; Перун, 2001. – С.1315. – 1425 с.

8. Большой энциклопедический словарь / Гл. редактор А.М. Прохоров. – М.:
Hаучное издательство ”Большая Российская энциклопедия”; СПб.: Норинг,
2000. – С.1263. – 1434 с.

9. Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби. Закон
України від 15 вересня 1995 р. № 329/95-ВР. – № 40. – 1995. //Відомості
ВР України. – Ст.1,7.

10. Вісник податкової служби України. – 2003. – № 35. – С. 25.

11. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодо-вого, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон
України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР // Урядовий кур’єр. –
№10–11. – 1996. – Ст. 1.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *