Зміст, особливості та завдання української політології. (Реферат)

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.

ПЛАН.

Зміст Української політології.

Особливості розвитку і становлення української політології.

Основні завдання та проблеми української політології.

Висновок.

Творення нової України викликає нагальну необхідність в теоретичному
осмисленні і наданні будівничим силам наукового інструментарію, що
зробить досить ефективним сам процес цього творення. Без науки, яка
безпосередньо служить конкретній українській будівничій практиці,
неможливе здійснення нинішнім поколінням історичної місії — побудови
вільної, демократичної, правової, громадської держави як спільності, що
зветься “народ України”.

Основне навантаження лягає на науки, покликані осмислювати політичне
життя, політичні відносини, політичну діяльність в Україні, оскільки
саме з ними пов(язані основні реформаційні процеси, саме вони сьогодні є
одним з найефективніших елементів української самоорганізації, за
допомогою якої народ України виходить на сучасний рівень
цівілізованості.

Питання про рівень політизації суспільного життя і суспільної свідомості
в Україні сьогодні визначене досить виразно: вони набрали характеру
основного соціального руху за радикальні перетворення, насамперед за
допомогою політики, політичної організації, політичної діяльності,
політичного менталітету. Факт загального підвищення політизації
українського суспільства став незаперечним, а загальноукраїнська
стратегія кардинальних реформ за допомогою нової правової органїзації
суспільних, зокрема економічних, відносин принципово змінила роль
політики у розбудові нової України.

Отже, зміст української політології неважко визначити: це політичне
життя українського народу в його багатонаціональній структурності,
українська політична історія в еволюційному зв(язку з сьогоденням як
певний магістральний шлях нації, його національна і загальнолюдська
сутність, творчій зміст боріння українства, народу України за можливість
національного самоутвердження і набуття, таким чином, необхідних
інтеграційних якостей щодо загальнолюдської цівілізації.

Нинішній стан політики і політології в Україні нетиповий для, так
званого, цівілізованого світу, бо України лише створює своє політично —
організзаційне обличча. Тому й судити про політичні процеси в Україні не
можна с класичної точки зору західної політології, з її канонами
історично поступового державотворення. Можна відразу зауважити:
американці, анцлійці, французи будуючи свою державу, українську
політичну думку не використовували. Вони розробляли політологічні
проблеми відповідно до власних потреб, власного бачення. Отже, саме
період початкового будівництва, як правило, в усіх країнах був перідом
інтенсивного пошуку шляхів власного, зокрема національного
самоутвердження. Протягом століть політичної залежності в Україні
формувалась певна духовна структура, основні елементи якої були
спрямовані на власне духовне розкріпачення. Українська державність
зазнавала тяжких історичних випробувань, протистояла різним завойовникам
з Візантії, Варшави, Москви, Відня, Прибалтії.

Політичні режими, які встановлювались завойовниками на українських
землях, булиздебільшого неорганичними для українства. Народ шукав заходи
самозбереження, виховувалось почуття національної гідності й
непримиренності до загарбників, що в політичному вигляді найбільш опукло
виявилось в житті українського козацтва та його державному оформленні —
Запорізькій Січі, зародку нової українськоїдержавності, політичного
устрою українства. Запорізька Січ та інститут гетьманів (від засновника
Вишневецького до Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи, Орлика,
Дорошенка…) залишились в українському і світовому політичному світовому
досвіді як форма політичного суверінитету нації, а в українському
політичному уявлення — як власна політична традиція, варта не лише
уваги, але й розвитку. Адже політична організація часів гетьманщини може
живити й сучасне політичне життя України.

Політичне становище українства у труднювалося тим, що воно вело
визвольну війну без підтримки. Хоча царська Росія була тюрмою народів,
будь — яка визвольна акція чи рух не могли одержати світової підтримки,
ьо це було б “втручання у внутрішні справи Російської імперії”, а після
встановлення Радянської влади колоніальне становище України було
прикрите славнозвісною “соціалістичною дружбою народів”. Об(єктивне
тяжіння народів до миру і злагоди, до співробітництва використовувалось
для збереження і зміцнення більшовицької диктатури. Диктат більшовицької
політичної системи перетворював українську національну ідею в
антиімперську, антирадянську. Хоча і за більшовицького режиму багато
національно свідомих українців робиле все можливе і неможливе, щоб
зберегти власну націю. Для цього потрібна була принципово інакша
методологія, що століттями визрівала в українстві й згодом набула рівня
розвитку, який дав їй змогу стати українською національною ідеєю, що
покладена в основу стратегії і тактики української національно
визвольної революції, а в сучасних умовах — будівництва української
державності.

Революційним за своїм місцем в історії українського народу єАкт
проголешення незалежності України 1991 року, який став логічним
результатом, великою політичною перемогою українського
національно-визвольного руху, початком нової історії Українства. Як і
будь — яке політичне рішення, Акт проголошення незалежності України
покладає лише правовий початок повній незалежністі, яка можлива лише як
нрезультат всебічного творення матеріальних і духовних основ існування і
розвитку народу України.

Українська політологія може бути принципово саамодостатньою і досить
ефективною, якщо охоплюватиме необхідне нині коло проблем та завдань

Політична думка Українства постійно спрямовувалась не на прогрес власної
нації, а на боротьбу за існування, що позначилося на її конструктивному,
будівничому рівні. Тому завдання політології — представити
конструктивізм української політичної думки як класичну методологію
українського політичного менталітету, служитиме сучасній політичній
практиці в Україні.

Завдання української політології — простежити становлення і розвиток
української національної ідеї, її основні форми в історії політичної
думки в Україні, розмаїття поглядів і течій в українському суспільстві
протягом століть боротьби “українського духу” за своє розкріпачення і
утвердження в суспільній свідомості.

Завдання української політології — дати оцінку політологічним основам
сучасного українського націоналізму. Доцільно розповідати про політичну
еволюцію українського націоналізму, його різні течії, про потворну
сутність “радянського патріотизму”.

Проблемою українськоїполітології, яка вимагає першочергового
розв(язання, є реальний стан політичних відносин в Україні. Їх треба
корегувати, виправляти, оскільки саме політична сфера — один з
найнебезпечніших каталізаторів порушення стабільного розвитку
суспільства.

Потребує вивчення проблема сучасної української політичної системи і
національних політичних традицій. Насамперед, виникає питання про
природність парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому
вигляді. Система виборів, яка пропонується сьогодні недосконала. Якого
типу парламент і президент нам потрібні і як домогтися обрання саме
таких основних політичних інституцій.

Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного лідерства.
Сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми, характерний
наявністю політичного лідерства. Економічні й соціальні підвалини
лідерства ще тільки визрівають. Тому будівництво української демократії
— це економічне і культурне явище, хоча будівництво нової, незалежної
України і відбувається за допомогою ораганізаційних заходів, що з
неминучістю підносить роль лідерства, зокрема політичного, у становленні
української державності.

Висновок.

В цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння і проблеми
української політології. Ця наука досить молода, але вже стала досить
ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість
політичних рішень, їхній оптимальний вплив на життя народу України.
Українська політологія- це політична мудрість, яка в боротьбі політичних
сил бачить її першоджерело, фактори, що полягають в основі тих чи інших
політичних явищ, кроків, акцій.

Спрямування наукового пошуку саме на них і є вищим призначенням
української політології, їїосновною проблематикою.

Список використаної літератури:

Гаєвський Б.А. Українська політологія. — К.: МАУП, 1994р.

Кирилюк Ф.М. Українська політологія; рівень розвитку, проблеми. —
Політологічний вісник, 1993р. — №4.

Кирилюк Ф.М. Основи політології. — К.: 1995р.

Потульницький В. Історія української політології. — К.: 1992р.

PAGE

PAGE 7

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Зміст, особливості та завдання української політології.(реферат)

CI?NO, INIAEEAINO?

OA CAAAeAIIss

OE?A?INUeEI? IIE?OIEIA??.

IEAI.

Ci?no Oe?a?inueei? iie?oieia??.

Iniaeeaino? ?icaeoeo ? noaiiaeaiiy oe?a?inueei? iie?oieia??.

Iniiai? caaaeaiiy oa i?iaeaie oe?a?inueei? iie?oieia??.

Aeniiaie.

Oai?aiiy iiai? Oe?a?ie aeeeeea? iaaaeueio iaiao?aei?noue a oai?aoe/iiio
inieneaii? ? iaaeaii? aoae?aie/ei neeai iaoeiaiai ?ino?oiaioa??th, ui
c?iaeoue aeineoue aoaeoeaiei nai i?ioean oeueiai oai?aiiy. Aac iaoee,
yea aaciina?aaeiuei neoaeeoue eiie?aoi?e oe?a?inuee?e aoae?aie/?e
i?aeoeoe?, iaiiaeeeaa cae?eniaiiy iei?oi?i iieie?iiyi ?noi?e/ii? i?n?? —
iiaoaeiae a?eueii?, aeaiie?aoe/ii?, i?aaiai?, a?iiaaenueei? aea?aeaae ye
ni?eueiino?, ui caaoueny “ia?iae Oe?a?ie”.

Iniiaia iaaaioaaeaiiy eyaa? ia iaoee, iieeeeai? inienethaaoe iie?oe/ia
aeeooy, iie?oe/i? a?aeiineie, iie?oe/io ae?yeuei?noue a Oe?a?i?,
ine?eueee naia c ieie iia(ycai? iniiai? ?aoi?iaoe?ei? i?ioeane, naia
aiie nueiaiaei? ? iaeiei c iaeaoaeoeai?oeo aeaiaio?a oe?a?inueei?
naiii?aai?caoe??, ca aeiiiiiaith yei? ia?iae Oe?a?ie aeoiaeeoue ia
no/aniee ??aaiue oe?a?e?ciaaiino?.

Ieoaiiy i?i ??aaiue iie?oecaoe?? noni?eueiiai aeeooy ? noni?eueii?
na?aeiiino? a Oe?a?i? nueiaiaei? aecia/aia aeineoue ae?acii: aiie
iaa?aee oa?aeoa?o iniiaiiai nioe?aeueiiai ?ooo ca ?aaeeeaeuei?
ia?aoai?aiiy, ianaiia?aae ca aeiiiiiaith iie?oeee, iie?oe/ii?
i?aai?caoe??, iie?oe/ii? ae?yeueiino?, iie?oe/iiai iaioae?oaoo. Oaeo
caaaeueiiai i?aeaeuaiiy iie?oecaoe?? oe?a?inueeiai noni?euenoaa noaa
iacaia?a/iei, a caaaeueiioe?a?inueea no?aoaa?y ea?aeeiaeueieo ?aoi?i ca
aeiiiiiaith iiai? i?aaiai? i?aai?caoe?? noni?eueieo, cie?aia
aeiiii?/ieo, a?aeiinei i?eioeeiiai ci?ieea ?ieue iie?oeee o ?icaoaeia?
iiai? Oe?a?ie.

Ioaea, ci?no oe?a?inueei? iie?oieia?? iaaaaeei aecia/eoe: oea iie?oe/ia
aeeooy oe?a?inueeiai ia?iaeo a eiai aaaaoiiaoe?iiaeuei?e no?oeoo?iino?,
oe?a?inueea iie?oe/ia ?noi??y a aaiethoe?eiiio ca(yceo c nueiaiaeaiiyi
ye iaaiee iaa?no?aeueiee oeyo iaoe??, eiai iaoe?iiaeueia ?
caaaeueiiethaenueea nooi?noue, oai?/?e ci?no ai??iiy oe?a?inoaa, ia?iaeo
Oe?a?ie ca iiaeeea?noue iaoe?iiaeueiiai naiiooaa?aeaeaiiy ? iaaoooy,
oaeei /eiii, iaiao?aeieo ?ioaa?aoe?eieo yeinoae uiaei
caaaeueiiethaenueei? oe?a?e?caoe??.

Iei?oi?e noai iie?oeee ? iie?oieia?? a Oe?a?i? iaoeiiaee aeey, oae
caaiiai, oe?a?e?ciaaiiai na?oo, ai Oe?a?ie eeoa noai?th? nai? iie?oe/ii
— i?aai?ccaoe?eia iaee//a. Oiio e noaeeoe i?i iie?oe/i? i?ioeane a
Oe?a?i? ia iiaeia n eeane/ii? oi/ee ci?o cao?aeii? iie?oieia??, c ??
eaiiiaie ?noi?e/ii iinooiiaiai aea?aeaaioai?aiiy. Iiaeia a?ae?aco
caoaaaeeoe: aia?eeaioe?, aioee?eoe?, o?aioeoce aoaeoth/e naith
aea?aeaao, oe?a?inueeo iie?oe/io aeoieo ia aeei?enoiaoaaee. Aiie
?ic?iaeyee iie?oieia?/i? i?iaeaie a?aeiia?aeii aei aeanieo iio?aa,
aeaniiai aa/aiiy. Ioaea, naia ia??iae ii/aoeiaiai aoae?aieoeoaa, ye
i?aaeei, a on?o e?a?iao aoa ia??aeii ?ioaineaiiai iiooeo oeyo?a
aeaniiai, cie?aia iaoe?iiaeueiiai naiiooaa?aeaeaiiy. I?ioyaii noie?oue
iie?oe/ii? caeaaeiino? a Oe?a?i? oi?ioaaeanue iaaia aeooiaia no?oeoo?a,
iniiai? aeaiaioe yei? aoee ni?yiiaai? ia aeania aeooiaia ?ice??ia/aiiy.
Oe?a?inueea aea?aeaai?noue caciaaaea oyaeeeo ?noi?e/ieo aei?iaoaaiue,
i?ioenoiyea ??ciei caaieiaieeai c A?caio??, Aa?oaae, Iineae, A?aeiy,
I?eaaeo??.

Iie?oe/i? ?aaeeie, ye? anoaiiaethaaeenue caaieiaieeaie ia oe?a?inueeeo
caieyo, aoeecaeaa?eueoiai iai?aaie/ieie aeey oe?a?inoaa. Ia?iae ooeaa
caoiaee naiicaa?aaeaiiy, aeoiaoaaeinue ii/oooy iaoe?iiaeueii? a?aeiino?
e iai?eie?aiiino? aei caaa?aiee?a, ui a iie?oe/iiio aeaeyae? iaea?eueo
iioeei aeyaeeinue a aeeoo? oe?a?inueeiai eicaoeoaa oa eiai aea?aeaaiiio
ioi?ieaii? — Caii??cuee?e N?/?, ca?iaeeo iiai?
oe?a?inueei?aea?aeaaiino?, iie?oe/iiai ono?ith oe?a?inoaa. Caii??cueea
N?/ oa ?inoeooo aaoueiai?a (a?ae caniiaieea Aeoiaaaoeueeiai aei
Naaaeaea/iiai, Oiaeueieoeueeiai, Iacaie, I?eeea, Aei?ioaiea…)
caeeoeeenue a oe?a?inueeiio ? na?oiaiio iie?oe/iiio na?oiaiio aeina?ae?
ye oi?ia iie?oe/iiai noaa??ieoaoo iaoe??, a a oe?a?inueeiio iie?oe/iiio
oyaeaiiy — ye aeania iie?oe/ia o?aaeeoe?y, aa?oa ia eeoa oaaae, aea e
?icaeoeo. Aaeaea iie?oe/ia i?aai?caoe?y /an?a aaoueiaiueie iiaea aeeaeoe
e no/ania iie?oe/ia aeeooy Oe?a?ie.

Iie?oe/ia noaiiaeua oe?a?inoaa o o?oaeithaaeiny oei, ui aiii aaei
aecaieueio a?eio aac i?aeo?eiee. Oi/a oea?nueea ?in?y aoea oth?iith
ia?iae?a, aoaeue — yea aecaieueia aeoe?y /e ?oo ia iiaee iaea?aeaoe
na?oiai? i?aeo?eiee, uei oea aoei a “ao?o/aiiy o aioo??oi? ni?aae
?in?enueei? ?iia???”, a i?ney anoaiiaeaiiy ?aaeyinueei? aeaaee
eieii?aeueia noaiiaeua Oe?a?ie aoei i?ee?eoa neaaiica?niith
“nioe?ae?noe/iith ae?oaeaith ia?iae?a”. Ia(?eoeaia oyae?iiy ia?iae?a aei
ie?o ? ceaaiaee, aei ni?a?ia?oieoeoaa aeei?enoiaoaaeinue aeey
caa?aaeaiiy ? ci?oeiaiiy a?eueoiaeoeueei? aeeeoaoo?e. Aeeeoao
a?eueoiaeoeueei? iie?oe/ii? nenoaie ia?aoai?thaaa oe?a?inueeo
iaoe?iiaeueio ?aeath a aioe?iia?nueeo, aioe?aaeyinueeo. Oi/a ? ca
a?eueoiaeoeueeiai ?aaeeio aaaaoi iaoe?iiaeueii na?aeiieo oe?a?ioe?a
?iaeea ana iiaeeeaa ? iaiiaeeeaa, uia caa?aaoe aeanio iaoe?th. Aeey
oeueiai iio??aia aoea i?eioeeiiai ?iaeoa iaoiaeieia?y, ui noie?ooyie
aec??aaea a oe?a?inoa? e caiaeii iaaoea ??aiy ?icaeoeo, yeee aeaa ?e
ciiao noaoe oe?a?inueeith iaoe?iiaeueiith ?aea?th, ui iieeaaeaia a
iniiao no?aoaa?? ? oaeoeee oe?a?inueei? iaoe?iiaeueii aecaieueii?
?aaiethoe??, a a no/anieo oiiaao — aoae?aieoeoaa oe?a?inueei?
aea?aeaaiino?.

?aaiethoe?eiei ca nai?i i?noeai a ?noi??? oe?a?inueeiai ia?iaeo ?Aeo
i?iaieaoaiiy iacaeaaeiino? Oe?a?ie 1991 ?ieo, yeee noaa eia?/iei
?acoeueoaoii, aaeeeith iie?oe/iith ia?aiiaith oe?a?inueeiai
iaoe?iiaeueii-aecaieueiiai ?ooo, ii/aoeii iiai? ?noi??? Oe?a?inoaa. sse
? aoaeue — yea iie?oe/ia ??oaiiy, Aeo i?iaieioaiiy iacaeaaeiino? Oe?a?ie
iieeaaea? eeoa i?aaiaee ii/aoie iiai?e iacaeaaei?no?, yea iiaeeeaa eeoa
ye i?acoeueoao anaa?/iiai oai?aiiy iaoa??aeueieo ? aeooiaieo iniia
?nioaaiiy ? ?icaeoeo ia?iaeo Oe?a?ie.

Oe?a?inueea iie?oieia?y iiaea aooe i?eioeeiiai naaiiaeinoaoiueith ?
aeineoue aoaeoeaiith, yeui ioiiethaaoeia iaiao?aeia iei? eiei i?iaeai oa
caaaeaiue

Iie?oe/ia aeoiea Oe?a?inoaa iino?eii ni?yiiaoaaeanue ia ia i?ia?an
aeanii? iaoe??, a ia ai?ioueao ca ?nioaaiiy, ui iicia/eeiny ia ??
eiino?oeoeaiiio, aoae?aie/iio ??ai?. Oiio caaaeaiiy iie?oieia?? —
i?aaenoaaeoe eiino?oeoea?ci oe?a?inueei? iie?oe/ii? aeoiee ye eeane/io
iaoiaeieia?th oe?a?inueeiai iie?oe/iiai iaioae?oaoo, neoaeeoeia no/ani?e
iie?oe/i?e i?aeoeoe? a Oe?a?i?.

Caaaeaiiy oe?a?inueei? iie?oieia?? — i?inoaaeeoe noaiiaeaiiy ? ?icaeoie
oe?a?inueei? iaoe?iiaeueii? ?aea?, ?? iniiai? oi?ie a ?noi??? iie?oe/ii?
aeoiee a Oe?a?i?, ?icia?ooy iiaeyae?a ? oa/?e a oe?a?inueeiio
noni?euenoa? i?ioyaii noie?oue ai?ioueae “oe?a?inueeiai aeooo” ca nai?
?ice??ia/aiiy ? ooaa?aeaeaiiy a noni?euei?e na?aeiiino?.

Caaaeaiiy oe?a?inueei? iie?oieia?? — aeaoe ioe?ieo iie?oieia?/iei
iniiaai no/aniiai oe?a?inueeiai iaoe?iiae?cio. Aeioe?eueii ?iciia?aeaoe
i?i iie?oe/io aaiethoe?th oe?a?inueeiai iaoe?iiae?cio, eiai ??ci? oa/??,
i?i iioai?io nooi?noue “?aaeyinueeiai iao??ioecio”.

I?iaeaiith oe?a?inueei?iie?oieia??, yea aeiaaa? ia?oi/a?aiaiai
?ica(ycaiiy, ? ?aaeueiee noai iie?oe/ieo a?aeiinei a Oe?a?i?. ?o o?aaa
ei?aaoaaoe, aei?aaeyoe, ine?eueee naia iie?oe/ia noa?a — iaeei c
iaeiaaacia/i?oeo eaoae?caoi??a ii?ooaiiy noaa?eueiiai ?icaeoeo
noni?euenoaa.

Iio?aao? aea/aiiy i?iaeaia no/anii? oe?a?inueei? iie?oe/ii? nenoaie ?
iaoe?iiaeueieo iie?oe/ieo o?aaeeoe?e. Ianaiia?aae, aeieea? ieoaiiy i?i
i?e?iaei?noue ia?eaiaioa??cio aeey Oe?a?ie, i?eiaeii? o eiai
oaia??oiueiio aeaeyae?. Nenoaia aeai??a, yea i?iiiio?oueny nueiaiaei?
iaaeineiiaea. sseiai oeio ia?eaiaio ? i?aceaeaio iai iio??ai? ? ye
aeiiiaoeny ia?aiiy naia oaeeo iniiaieo iie?oe/ieo ?inoeoooe?e.

I?aeoe/ii ia ?icii/eiaeinue ua aea/aiiy i?iaeaie iaoe?iiaeueiiai
e?aea?noaa. No/aniee ?icaeoie oe?a?e?caoe?? oa aeaiie?aoecio, ye ??
oi?ie, oa?aeoa?iee iayai?noth iie?oe/iiai e?aea?noaa. Aeiiii?/i? e
nioe?aeuei? i?aeaaeeie e?aea?noaa ua o?eueee aec??aathoue. Oiio
aoae?aieoeoai oe?a?inueei? aeaiie?ao?? — oea aeiiii?/ia ? eoeueoo?ia
yaeua, oi/a aoae?aieoeoai iiai?, iacaeaaeii? Oe?a?ie ? a?aeaoaa?oueny ca
aeiiiiiaith i?aaai?caoe?eieo caoiae?a, ui c iaieio/?noth i?aeiineoue
?ieue e?aea?noaa, cie?aia iie?oe/iiai, o noaiiaeaii? oe?a?inueei?
aea?aeaaiino?.

Aeniiaie

A oe?e eiio?ieuei?e ?iaio? ?icaeyioo? aeaye? iniiai? caaaeaiiy ?
i?iaeaie oe?a?inueei? iie?oieia??. Oey iaoea aeineoue iieiaea, aea aaea
noaea aeineoue aoaeoeaiei ciaiiyi, iaiaaa?oueny caaacia/eoe iiaeeeao
aaciiieeeia?noue iie?oe/ieo ??oaiue, ?oi?e iioeiaeueiee aieea ia aeeooy
ia?iaeo Oe?a?ie. Oe?a?inueea iie?oieia?y- oea iie?oe/ia ioae??noue, yea
a ai?iouea? iie?oe/ieo nee aa/eoue ?? ia?oiaeaea?aei, oaeoi?e, ui
iieyaathoue a iniia? oeo /e ?ioeo iie?oe/ieo yaeu, e?ie?a, aeoe?e.

Ni?yioaaiiy iaoeiaiai iiooeo naia ia ieo ? ? aeuei i?ecia/aiiyi
oe?a?inueei? iie?oieia??, ??iniiaiith i?iaeaiaoeeith.

Nienie aeei?enoaii? e?oa?aoo?e:

Aa?anueeee A.A. Oe?a?inueea iie?oieia?y. — E.: IAOI, 1994?.

Ee?eethe O.I. Oe?a?inueea iie?oieia?y; ??aaiue ?icaeoeo, i?iaeaie. —
Iie?oieia?/iee a?niee, 1993?. — ?4.

Ee?eethe O.I. Iniiae iie?oieia??. — E.: 1995?.

Iiooeueieoeueeee A. ?noi??y oe?a?inueei? iie?oieia??. — E.: 1992?.

PAGE 3

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *