.

Швейцарський досвід і українські реалії: нейтралітет чи активна інтеграція (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
223 1543
Скачать документ

Реферат на тему:

Швейцарський досвід і українські реалії: нейтралітет чи активна
інтеграція

Кінець XX – початок XXI століття ознаменувалися масштабними змінами в
усіх сферах життя світової спільноти, насамперед демократизацією,
активізацією міжнародного спілкування, інформаційним і технічним
прогресом. Відтак, процеси, що відбуваються на Землі в епоху
глобалізації, впливають на життя кожної держави зокрема, тому їх
потрібно враховувати не тільки при формуванні зовнішньополітичного
курсу, але й при застосуванні тієї чи іншої моделі розвитку в конкретній
країні. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на те, що дискусія
стосовно усіх «за» і «проти» щодо  позаблокового статусу є й надалі
актуальною. Навіть у Швейцарії, зовнішня політика якої й досі
залишається світовим взірцем державного нейтралітету, ставлення до
євроінтеграції в сучасних умовах не є однозначним, оскільки існують як
прибічники приєднання до ЄС, так і ті, хто виступають проти такої
перспективи і дотримуються консервативних поглядів щодо принципів
міжнародного співробітництва.

Проблема можливості застосування моделі нейтралітету в Україні ще не
достатньо вивчена і потребує більш ретельного дослідження як у
теоретичному, так і в практичному відношенні. Однак, слід зазначити, що
за проблематикою позаблокового статусу публікуються наукові праці й
статі як українських, так і закордонних вчених, наводяться коментарі
політиків, діячів та експертів, зокрема Бершеди Є.Р. [1-2], Каммера
Ж.-Ф. [6], Кружкова В.А. і Маркова О.Є. [7], Юданова Ю.І. [8].  

Міжнародне право визначає нейтралітет як позицію держави, коли вона не
бере участь у війні і не надає військової підтримки країнам, що воюють,
а у мирний час зобов’язується не приєднуватись до військових союзів та
інших угод, які можуть залучити цю державу до військового конфлікту.
Нейтралітет логічно припускає також проведення зовнішньополітичного
курсу, спрямованого на підтримку нормальних, рівних відносин з усіма
країнами [4, с. 107], насамперед із сусідніми. Втім, нейтральній державі
властиве й прагнення максимально ототожнитись зі світовою спільнотою як
єдиним цілим. Крім того, слід відзначити, що нейтральна країна завжди
перебуває в центрі силової взаємодії великих держав та блоків.

Сьогодні очевидними є три основні тенденції, що визначатимуть характер
політики нейтралітету в майбутньому – регіоналізація, глобалізація,
зведення війни до рівня локальних конфліктів. Нейтралістська зовнішня
політика має перспективу як максимально інтернаціоналістська, тобто
така, що відповідає ліберальним принципам світової спільноти.

Швейцарія є розвинутою і стабільною країною, народ якої – один з
найзабезпеченіших у світі. Можна стверджувати, що стійким розвитком вона
зобов’язана не в останню чергу своїй політиці нейтралітету, яка також
обумовила той факт, що альпійська республіка не лише уникла участі в
двох світових війнах, але й закріпила свій міжнародний авторитет. Берн є
представником третіх країн там, де з ними перервані дипломатичні
відносини, і надає свою територію для безпосередніх переговорів між
учасниками конфліктів.

Щодо негативних наслідків нейтралітету, можна говорити про певну
проблему іміджу, про те, як інші країни сприймають цей нейтралітет. І
взагалі, в сучасному взаємопов’язаному світі дуже важко залишатися
осторонь від міжнародного співробітництва і при цьому ефективно
відстоювати національні інтереси.

????????uu?Останнім часом Швейцарія знаходиться на шляху кардинальних
змін своєї багатовікової відокремленості. Після певних політичних
дискусій вона приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».
Знаковою подією в цьому сенсі став вступ Швейцарії до ООН у 2002 році,
прихильники якого аргументували це збільшенням можливості політичного
впливу, а також тим, що зараз в умовах глобалізації залишатися поза
рамками ООН аж ніяк не можна [5, с. 3]. Відбувається складний процес
обговорення умов приєднання цієї держави до європейської інтеграції. Як
підкреслював відомий швейцарський суспільний діяч Ш.Кукс: «Сучасна
Швейцарія – досить багата країна і може дозволити собі довгий час
дотримуватись принципів «вибіркової інтеграції», яка дозволяє
мінімізувати тиск Євросоюзу і забезпечити збереження своєї специфіки…»
[8, с. 75]. Уряд Швейцарії з одного боку говорить про неготовність
приєднання до ЄС, з іншого – підкреслює, що було б добре бачити
Швейцарію в складі ЄС. Зараз Швейцарія знаходиться на шляху активного
пошуку нового іміджу і місця в сучасному світі.

Курс на нейтралітет сьогодні сприймається більшістю українських
експертів як малоймовірна перспектива. Хоча дехто стверджує, що Україна
має юридичні підстави щодо руху у цьому напрямі, закладені в Декларації
про державний суверенітет, це не повинно сприйматися як можливість
реалізації позаблокового статусу, оскільки останнє не закріплено в
Конституції України.

Слід також зазначити, що вирішальним чинником у цьому питанні
залишається геополітичне положення країни, те, що, в порівнянні зі
Швейцарією, Україна є достатньо великою за територією та чисельністю
населення європейською державою, розташованою на перехресті важливих
транспортних систем, які пов’язують Схід і Захід.

Також, на відміну від Швейцарії, яка географічно знаходиться в центрі
західної цивілізації, Україна розташована між православною та західною
цивілізаціями, межа між якими проходить майже посередині країни.

В цьому сенсі, розуміючи неможливість використання в Україні моделі
швейцарського державного нейтралітету, доцільніше буде вивчати
позитивний досвід співіснування в єдиній країні (Швейцарській
Конфедерації) двох християнських цивілізацій: католицької та
протестантської.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що одним з оптимальних
шляхів розвитку України є активна інтеграція до європейських та
євроатлантичних структур із одночасним забезпеченням суспільного ладу та
спокою в країні, зростання добробуту громадян й досягнення єдності
українського народу.

Література:

Бершеда Є. Р. Україна і Швейцарія: схожість народів та держав //
Урядовий кур’єр. – 2000. – № 198. – С. 4.

Бершеда Є. Р. Україна, Швейцарія та Велика Європа // Урядовий кур’єр. –
2002. – № 28. – С. 5.

Грачев А. Последнее шале с краю // Новое время. – 2002. – № 11. – С. 22.

Драгунов Г. П. Швейцария: история и современность. – М.: Мысль, 1978. –
207 с.

Жлуктенко В. Швейцарцы высказались за глобализацию, но только под
знаменем ООН // День. – 2002. – № 42. – С. 3.

Каммер Ж-Ф. Швейцарія та Україна: вектори зближення // Економічний
часопис – XXI. – 2004. – № 9. – С. 12-16.

Кружков А. В., Марков О. Е. 200 лет без войн: швейцарский нейтралитет в
новом веке // Международная жизнь. – 2002. – № 8. – С. 94-102.

Юданов Ю. И. Швейцария и Евросоюз: трудные поиски партнерства // Мировая
экономика и международные отношения. – 2002. – № 2. – С. 75-83.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020