.

Між Європою та Азією: проблема євроінтеграції Боснії і Герцеговини (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
201 1005
Скачать документ

Реферат на тему:

Між Європою та Азією: проблема євроінтеграції Боснії і Герцеговини (кін.
ХІХ – поч. ХХ ст.)

Балкани – регіон фізіографічної, культурної і політичної фрагментації.
Слов’яни, турки, угорці та інші народи зведені тут докупи [1;115]. Крім
внутрішніх, етнорелігійних протиріч, там постійно присутній зовнішній
вплив, який проявляється в різних формах. Це були дипломатична
активність і посередництво, введення регулярних армій і окупація,
втручання у внутрішньополітичну боротьбу в національних рухах і
незалежних державах, блокади, ембарго, санкції та їх порушення [2;252].
Найбільш показовим у цьому відношенні є приклад Боснії і Герцеговини. З
метою кращої привабливості «зовнішній фактор» був замаскований під
євроінтеграцію, панславізм, допомогу братам – слов’янам у їхньому
самовизначенні.

Зовнішньополітичне відомство Австро – Угорської імперії ще з середини
ХІХ ст. визначило Балкани єдиним можливим об’єктом своєї експансії
[3;89]. По мандату Берлінського конгресу  в 1878 р. вона отримує право
на управління Боснією і Герцеговиною, які формально входили до складу
Оттоманської імперії. З цього часу у державно – правовому розвитку цих
територій можна виділити три етапи. Перший охоплював період від окупації
(1878 р.) до анексії (1908 р.), другий – від анексії до проголошення
місцевої конституції (1910 р.), третій – від 1910 до краху імперії
Габсбургів (1918 р.). Наприкінці ХІХ ст. тут сформувалися три
етнорелігійні спільноти: православна громада (самоідентифікувалися як
серби), католики (усвідомлювали себе хорватами), слов’яни – мусульмани
(вважали себе складовою частиною османо – мусульманської культурно –
релігійної спільноти) [4;48]. В радянській історіографії замовчувався
той факт, що слов’янські народи, які прийняли християнство західного
зразка, опинилися у сфері більш динамічних західноєвропейських
цивілізаційних впливів. Після окупації відсталі в економічному і
політичному відношенні Боснія і Герцеговина попали в орбіту розвинутого
австрійського і угорського капіталізму. Це прискорило процес формування
буржуазії, що супроводжувалося розоренням селянства і тенденцією до
ліквідації класу феодальних землевласників – бегів. Спротив мусульман
посилювався, виливаючись час від часу в повстання (найвідоміше під
керівництвом Хаджі Лоя). Закон про обов’язкову військову повинність
викликав масові акції протесту, що вилилось у селянське повстання 1882
р.

?????????e?акриття сербських шкіл, заборона вживати сербські та
хорватські назви, офіційною мовою стає німецька. Згодом від такої ідеї
довелося відмовитися. У 1905 р. серби отримали церковно – релігійну
автономію, яка їх не задовольнила, адже кінцевою метою було об’єднання з
Сербією (мусульманам автономія була надана 1909 р. в обмін на підтримку
приєднання Боснії і Герцеговини до Австро – Угорщини) [5;47]. Анексія
1908 р. проклала шлях для реалізації «австрійської місії», вона мала
покласти край сербським сподіванням загарбати ці землі  після розпаду
Османської імперії. Навіть найпалкіші прибічники «вільної торгівельної
імперії» мусили визнати, що тридцять років австрійського правління не
принесли користі мешканцям двох провінцій: не було системи медичного
обслуговування, залізничної колії необхідної довжини, бракувало
загальноосвітніх шкіл, самоврядування навіть у селах. Усі прорахунки
приписувались «аномаліям» окупаційного режиму. В період анексії була
обіцяна конституція. Конституція 1910 р. мала обмежений характер:
проголошено ряд політичних свобод, які нічим не гарантувалися, вводилася
цензура, функції місцевого однопалатного парламенту (сабора) зводилися
до простої регістрації рішень, що їх приймав загальноімперський уряд.
Намагаючись створити в Сараєво найбільший культурний центр на Балканах,
влада ще 1885 р. заснувала Обласний музей, а при ньому інститут по
вивченню Балкан. Була спроба створити народний театр та відкрити
університет, але цим намірам завадила І Світова війна.

 Таким був експортний варіант європеїзації. На практиці «австрійська
ідея» зазнала поразки. Економічного зростання не було помітно, нові
концепції не з’являлися, розростався бюрократичний апарат та
збільшувалася окупаційна армія. Розпад Австро – Угорщини восени 1918 р.
створив сприятливі умови для виникнення об’єднаної Югославської держави,
що у 1918 – 1929 рр. мала назву Королівство сербів, хорватів і
словенців, а з 1929 р. – Югославія. Європі, яка намагається швидко
підняти Боснію і Герцеговину до рівня розвинутих країн, необхідно
згадати досвід Австро – Угорщини. Сьогодні, як і в 1878 р., стоїть, хоч
і у видозміненому вигляді і в новій історичній обстановці, питання: яким
чином і за який термін відсталі в своїй економіці та інфраструктурі
території без відповідної соціальної бази, з іншими традиціями
міжетнічних відносин і державності зможуть влитися в європейське
співтовариство.

Література

Половинна І. П. Фізична географія Європи. – К., 1998. – 148 с.

Романенко С. А. Югославия: история возникновения. Кризис. Распад.
Образование независимых государств. – М., 2000. – 380 с.

А. Дж. Тейлор. Габсбурзька монархія 1809 1918 рр. Історія Австрійської
імперії та Австро – Угорщини. – Львів, ВНТЛ: Класика, 2002. – 268 с.

Чорній В. Боснія і Герцеговина: з історії етносів і релігій // Людина і
світ. – 2001. № 7. – с. 45 – 51.

Чуркина И. В. Национальная церковь и формирование южнославянских наций
// Вопросы истории. – 2001. № 3. – с. 39 – 49/

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020