.

Етнополітологія: структура, функції та місце в системі суспільних наук (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
457 3318
Скачать документ

Реферат на тему:

Етнополітологія: структура, функції та місце в системі суспільних наук.

Структура етнополітології

Етнополітологія як наука і навчальна дисципліна має власну структуру
Нагадаємо, що термін “‘структура” походить від латинського слова
“structura” – внутрішній устрій, розташування, будова. Структура
ет-нополітології відбиває її внутрішній устрій, відносну самостійність
окремих її частин, які мають свою внутрішню логіку. / Див. схему №5 /.
її основними елементами є:

1. Історія етнополітичної думки, де вивчаються основні етапи зародження
і розвитку етнополітичної думки з часів Стародавньої Греції і Риму та
Київської Русі до сучасних зарубіжних і вітчизняних етнополітичних
концепцій і теорій.

2. Теоретико-методологічні засади, де висвітлюються
теоретико-концептуальні та методологічні основи аналізу етнополітичних
процесів, з’ясовуються їх закономірності й тенденції (trends )
відпрацьовується понятійно – термінологічний апарат, визначаються
функції, цілі і завдання етнополітологи тощо.

3. Теорія етнічності, де всебічно аналізуються етнічні форми існування
людства, а також концепції етнічності, індивідуальної і групової
етнічної ідентичності, етнічної стратифікації, етнічної мобілізації та
багатьох інших.

4. Теорія нації, де досліджуються вітчизняні та західні теорії нації,
зокрема психологічна, культурологічна, етнічна, політична та ін.,
з’ясовуються взаємовідносини між нацією, особою, етнічністю, класом і
людством, між їхніми інтересами і цінностями, вивчається місце і роль
національної ідеї, в тому числі й української, в суспільно-політичному
житті.

5. Теорія етніцизму, де вивчається / точніше – ще має вивчатись /
природа, сутність і характер етніцизму, умови і наслідки його піднесення
і послаблення, місце і роль цього дивовижного феномену в житті окремих
етносів, націй і людства в цілому.

6. Теорія націоналізму, де всебічно досліджується природа, характер,
типи і різновиди націоналізму, в тому числі й українського, причини і
наслідки його вибуху та занепаду, місце і роль цього надзвичайно
складного й суперечливого феномену в суспільно – політичному розвитку.

7. Теорія етнонаціональної політики, де розглядаються причини й наслідки
політизації етнічностей, їх місце і роль на політичній арені,
аналізуються зміст і характер, цілі і завдання, типи і види
стнонаціональної політики, ії основні засади і принципи, зокрема,
рівноправності й самовизначення народів, суверенітету, вивчаються
спільне і особливе етнонаціональної політики в Україні.

8. Теорія національно – державного устрою, де дається порівняльній
аналіз форм устрою поліетнічних держав, з’ясовуються достоїнства і
вразливі місця унітарного та федеративного устрою держав, вивчається
світовий досвід вирішення етнополітичних проблем, розглядаються принципи
побудови і функціонування конфедерації’, співдружності та співтовариства
держав тощо.

9. Теорія етнополітичних конфліктів, де аналізуються причини виникнення,
природа і характер етнополітичних конфліктів, вивчаються методи їх
прогнозування, запобігання екскалації та врегулювання, ведуться пошуки
досягнення, збереження і зміцнення етнополітичної стабільності.

10. Теорія етнополітичної культури, де розробляється концепція самої
етнополітичної культури, з’ясовуються ії основні риси і критерії,
визначаються шляхи формування високої етнополітичної культури як окремої
особи, так і цілого суспільства.

Звичайно, можуть бути й інші варіанти структури етнополітологи, але на
сьогодні цей здається найбільш оптимальним.

Основні функції етнополітології

Важливе місце у становленні й розвитку будь – якої науки, особливо
нової, займають проблеми визначення її функцій. Виходячи з аналізу
предмета етнополітології, автор визначає її функції наступним чином:

1. Теоретико- пізнавальна функція, під якою мається на увазі вивчення,
аналіз, систематизація, узагальнення й роз’яснення основних
закономірностей і тенденцій розвитку й функціонування етнополітич-ного
життя та різних теорій і концепцій етнополітичних процесів.

2. Методологічна функція, котра передбачає визначення засобів, методів і
принципів пізнання та впливу на етнополітичні процеси, розробку й
уточнення понятійно- категоріального апарату етнополітології як науки та
за їх допомогою формулювання закономірностей і тенденцій етнополітичного
життя.

3. Критична функція, суть якої полягає у критичному аналізі тео-ретичніх
положень і практики етнонаціональної політики. Ця функція є надзвичайно
важливою і конструктивною бо, як зазначав К.Поппер, “критика, якщо вона
і не особливо переконлива може мати велику цінність, оскільки вона
здатна викликати у захисників теорії, яка піддається критиці, сумніви у
загальноприйнятих поглядах, що в свою чергу, може призвести до важливих
відкрить”.

4. Світоглядна функція, що полягає у тому; щоб впливати на формування
етнополітичної свідомості й культури, а також етнополітичну орієнтацію
та поведінку окремих осіб, партій, спільнот, їх еліт тощо.

5. Інтегративна функція, що особливо притаманна етнополітології, і
передбачає інтеграцію знань, отриманих іншими загальними науками і, перш
за все, “етнонауками” та “етнонапрямками”, про що вже йшлося.

6. Функція моделювання, під якою мається на увазі розробка формальних,
евристичних, математичних та інших моделей етнополітичних процесів.
Пошуки в цьому напрямку ведуться зарубіжними і вітчизняними вченими.

7. Прогностична функція, головним завданням якої є передбачення
наслідків тих чи інших рішень, виконання планів, впровадження в життя
різноманітних теорій і концепцій, підготовка середньо – та
короткострокових прогнозів можливого розвитку етнополітичних процесів і
явищ. Можна по-різному ставитись до можливостей і точності
етнопо-літологічних прогнозів, але чимало з них здійснюється.

Підтвердження цьому – передбачення, зроблені ще в 60 – 70-х роках
З.Бжезинським, Г.Каррер Д’Анкос, Р.Пайпсом, Б.Уорд та деякими іншими
західними вченими, про неминучість дезінтеграції тодішніх СРСР та СФРЮ,
інтеграції Західної Європи тощо. Слід сподіватись, що із розвитком
етнополітології, використанням нею досягнень інших наук, зокрема,
математики, інформатики і кібернетики та більш широким застосуванням
методу моделювання, точність цих прогнозів значно зросте.

8. Прикладна функція, сутність якої полягає у тому, щоб на основі
пізнання закономірностей розвитку етнополітичних процесів виробляти
рекомендації для практичної етнонаціональної політики.

Тут слід зауважити, що ставлення західних вчених до цієї функції
неоднозначне. Деякі з них взагалі заперечують можливість, а головне
потребу підготовки цих рекомендацій. Інші, навпаки, вважають цю функцію
найбільш суттєвою і охоче пропонують свої рекомендації. Так, в одній з
робіт американського дослідника Е.Френсіса міститься 131 пропозиція з
проблем етнополітології та етнонаціональної політики. Як би там не було,
але сьогодні на Заході працюють десятки відповідних наукових центрів і
університетських кафедр, більшість з яких займається розробкою
рекомендацій, в тому числі щодо посттоталітарних країн. Варто
підкресли-тит що ці рекомендації є науковообгрунтованими і мають
альтернативний характер.

Отже, функції етнополітології полягають в тому, щоб, говорячи словами
О.Конта, “знати – щоб передбачити, передбачити – щоб могти”. Могти
позбутись ворожнечі й ненависті, покласти край кровопролитним конфліктам
і війнам, забезпечити етнополітичну стабільність і національну безпеку,
без чого годі й мріяти про мир, добробут і щастя на українській землі та
на планеті.

Ue

¦

0?1®4T8I9P?.BhV?[2]’]@_3/4c8e

Література: Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172. Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020