Реферат
на тему:
Двоїстий характер праці, втіленої в товар
У процесі праці товаровиробником створюється споживча вартість і
вартість. Ця обставина породжується тим фактом, що праця
товаровиробника носить двоїстий характер.
З одного боку, він є корисною працею, що створює речі, що
задовольняють ті або інші потреби людей. Визначена корисна праця є
вічна природна необхідність існування людей незалежно від суспільних
умов. З іншого боку, праця кожного товаровиробника являється
часткою всієї суспільної праці, затратою людської робочої сили
взагалі, незалежно від його конкретних форм.
Перший вид праці називається конкретною працею, другий –
абстрактною працею.
Конкретна праця – праця, що затрачається у визначеній корисній
формі, – створює визначену споживчу вартість (вугілля, метал, хліб
тощо). Відмінність споживчих вартостей обумовлюється тим, що вони
виступають як продукти різноманітних видів конкретної праці (праця
шахтаря, доменника, пекаря тощо).
Саме специфічний характер конкретної праці кожного товаровиробника і
породжує його відмінності від праці іншого товаровиробника.
Ця відмінність неминуче визивається розбіжностями в предметах
праці, знаряддях праці, характері виробничих операцій, у
кінцевому результаті праці. Варто мати на увазі, що конкретна праця
не єдине джерело вироблених споживчих вартостей, речовинного багатства.
Людина лише переробляє той матеріальний субстрат, що вже існує в
природі. Споживчу вартість є результатом поєднання суті природи і
праці.
Але який би вид конкретної праці ми не взяли, він являє собою також і
витрату людської енергії (мускулів, мозку, нервів тощо), частку
сукупних витрат загальнолюдської суспільної праці. Той факт, що товар
володіє не лише споживчою вартістю, але і вартістю, виражає дещо
загальне в праці різних людей в умовах товарного виробництва:
суспільна праця взагалі, незалежно від її конкретної форми –
абстрактна праця.
Абстрактна праця – характерна риса товарного виробництва. Вона виражає
відношення товаровиробників і тому є історичною категорією. Зрозуміло,
і в умовах натурального господарства в праці людей було щось загальне.
Проте ця загальна сторона праці в натуральному господарстві
виявлялася безпосередньо, а не шляхом прирівнювання речей у процесі
обміну. Коли приватна власність призвела до відособлення
виробників, кожний із них став займатися визначеним видом праці як своєю
приватною справою.
Праця перестала бути безпосередньо-суспільним, його суспільна природа
виявилася схованою. Тепер тільки обмін товарів дозволяв встановити, що
праця даного виробника потрібна суспільству і є часткою суспільної
праці. Прирівнюючи один до іншого різноманітні продукти своєї праці,
люди в процесі обміну тим самим прирівнюють витрачену на їхнє
виробництво працю. Урахування суспільних витрат праці
товаровиробників в умовах приватної власності здійснюється через
обмін, стихійно.
Категорія абстрактної праці виражає реальний об’єктивний процес
прирівнювання за допомогою обміну різноманітних видів праці,
відволікання від їхніх конкретних форм; вона виражає те загальне, що
властиво праці товаровиробників в об’єктивній дійсності. Чим
різноманітніше конкретні форми праці, тим у більшій мірі виявляється
спільність найрізноманітніших видів праці, тим більше значення набуває
процес їхнього прирівнювання і більш розвитою являється категорія
абстрактної праці.
Таким чином, абстрактна праця являє собою загальнолюдську працю,
суспільний характер якого виявляється в процесі товарного обміну.
Отже, вартість – це абстрактна праця, кристалізована у товарі.
Абстрактна праця виражає визначені виробничі відношення – відношення
товаровиробників. Це означає, що і вартість являється не
властивістю речі, а вираженням виробничих відношень
товаровиробників.
Двоїстий характер праці, що робить товари, був відкритий К. Марксом.
Це відкриття мало для наукової розробки політичної економії
капіталізму винятково важливе значення, оскільки воно дозволило
створити справді наукову теорію трудової вартості, розкрити
протиріччя товарного господарства, а потім і протиріччя
капіталістичного виробництва, закономірності його розвитку і
неминучість загибелі.
Отже, корисна праця, з одного боку, як затрати робочої сили в конкретній
формі являє собою конкретну працю, що створює споживну вартість, а з
іншого – як витрати робочої сили взагалі безвідносно до її конкретної
форми прирівняна суспільна праця є абстрактною, що створює вартість
товару. Конкретна й абстрактна праця – це дві сторони однієї і тієї ж
праці в товарному виробництві. Вони невіддільні одна від одної ні в
часі, ні в просторі.
За умов приватної власності на засоби виробництва товаровиробники
роз’єднані – виробництво кожного з них ведеться відокремлено і зовні
незалежно від інших. Тому виготовлені ними товари виступають як
результат приватного виробництва, а конкретна праця – як безпосередньо
приватна. Водночас суспільний поділ праці, спеціалізація на виготовленні
одного якого-небудь товару ставить виробників у такі економічні умови,
коли вони працюють один для одного, утворюючи таким чином суспільне
виробництво. У цьому значенні праця кожного з них функціонує як частка
сукупної праці суспільства, що надає їхній праці суспільного характеру.
Проте через відокремленість товаровиробників суспільна природа праці у
сфері виробництва залишається прихованою. Вона виявляється лише на
ринку, коли товари обмінюються, тобто коли відбувається зведення
конкретних видів праці до абстрактної. Таким чином, праця відокремлених
товаровиробників безпосередньо виступає як приватна, водночас вона має
суспільний характер. У цій протилежності сторін праці міститься основна
суперечність товарного виробництва. Вона є джерелом усіх інших
суперечностей, веде до диференціації товаровиробників.
Справді, кожний товаровиробник виробляє товари, виходячи із своїх
інтересів і на невідомий ринок, потреби якого постійно змінюються. За
таких умов деяка частина продукції не буде реалізованою на ринку. А це
означає, що приватна праця, втілена в реалізованій продукції, не знайшла
суспільного визнання, тобто затрачена даремно. Оскільки таке становище
повторюється, не всі товаровиробники зможуть продовжити своє
виробництво, бо одні з них розоряться, інші – збагатяться.
Суперечність між споживною вартістю і вартістю виявляється як
суперечність між приватною і суспільною працею.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
