Початки підприємництва. Процес створення підприємства та характеристика його основних етапів (реферат)

ТЕМА. Початки підприємницької діяльності. Процес створення підприємства
та характеристика

його основних етапів.

П Л А Н

Основні етапи створення підприємства.

Вибір госпордарської діяльності підприємства. Визначення ринкової
стратегії підприємства.

Характеристика основних джерел формування коштів підприємства та
основних методів фінансування.

Мета та функції бізнес-планування. Характеристика бізнес-плану.

Л і т е р а т у р а: С.Р. ПОКРОПИВНИЙ “Підприємництво”- К: 1998р.
ст.47-60.

1. Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до
певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного
конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Одним із
перших етапів заснування власного діла є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу – це досить важке і відповідальне
завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати
свої знання і здібності. На цьому етапі виникає проблема: де і як шукати
нову підприємницьку ідею.

Ідею можна взяти від:

споживачів (споживач по суті є вихідним пунктом формування ідеї нового
продукту, або послуги);

працюючих фірм (аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові
можливості вдосконалення продукції, послуг і обгрунтувати концепцію
власного бізнесу);

парламентів і урядів (діяльність парламентів і урядів, періодично
оприлюднювати її результати також можуть бути джерелом нових
підприємницьких ідей).

У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати плани
на успіх за практичної її реалізації. Оцінювання ідеї має бути
комплексним, тобто її потрібно розглядати з різних поглядів:

рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;

виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних
ринку товарів;

реальних можливостей залучення фінансових коштів;

стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі господарювання
підприємців;

компетенції , досвіду й управлінських здібностей бізнесменів.

Наука і практика розробили чимало методів творчого пошуку
підприємницької ідеї:

Основні:

методи індивідуального творчого пошуку;

методи колективного пошуку;

методи активізації пошуку.

Наступним етапом створення власного підприємства є вибір типу
підприємства і обгрунтування цілей підприємницької діяльності.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити
(вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати
певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному
секторі можна приймати на колективній основі або на основі
єдиноначальності.

Вирізняють два типи підприємництва:

самокерована фірма (підприємство);

підприємницька фірма (підприємство).

Самокерована фірма являє собою такий тип підприємства, де рішення щодо
діяльності підприємства приймаються на колективній основі.

Підприємницька фірма – сам підприємець виконує функцію прийняття рішень.
Необхідно зазначити, що коли йдеться про тип підприємства, то мається на
увазі спосіб прийняття рішень, але не форма власності (підприємство може
належати одні особі, але бути самокерованою структурою).

Принагідно нагадати, що історично первинним було тривале існування
підприємницьких фірм, самокеровані системи з’явились потім, коли
економічне і підприємницьке середовище уможливило реалізацію принципу
економічної демократії. У нас спостерігається перехід від
“соціалістичного” типу підприємств до самокерованих, а не до
підприємницьких, без урахування обставин перехідного періоду.

за умов такої “економічної демократії”, коли приватизація здійснюється
через “розпорошення прав власника”, коли приватизація здійснюється через
розпорошення прав власника між усіма працюючими, демократичні засади в
економіці призводять до хаотичного розвитку виробництва.

Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми,
підприємець п о в и н е н:

визначити потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов’язків, що
залежить від профілю та змісту майбутньої підприємницької діяльності,
можливого кола партнерів, співвідношення найбільш доцільної форми
організації підприємства і можливостей, що надаються чинним
законодавством.

вирішити питання про форму створення статутного фонду засновуваного
підприємства, що також залежить від конкретного змісту майбутнього
підприємства, власних можливостей, масштабів діяльності, рівня
конкуренції у тій галузі, в яку підприємець має намір проникнути. Для
започаткування будь-якої справи потрібно мати достатньо потужний
стартовий капітал;

ретельно зважити і видати найбільш ефективну форму організаційної
побудови підприємства.

2. Відповідно до закону “Про підприємства в Україні” можна заснувати:

приватне індивідуальне (сімейне) підприємство;

ТзОВ (акціонерне товариство закритого типу);

акціонерне товариство відкритого типу.

Крім того закон дозволяє створення повного і змішаного (командитного)
товариств, а також об’єднань підприємств. До цього переліку можна додати
державні і муніципальні підприємства, а також ті, що функціонують на
основі оренди і викупу майна трудовими колективами.

При створенні підприємства мають бути визначені конкретні цілі їхньої
діяльності, тобто кінцеви стан господарювання, якого фірма сподівається
досягти на певний момент у майбутньому.

Процес формування цілей підприємства має бути конкретним і передбачати:

виробництво наперед визначеної кількості певної групи товарів;

задоволення виявлених у певному регіоні потреб у конкретній сукупності
товарів (продуктів, послуг);

обслуговування певної категорії клієнтів тощо.

Зокрема підприємці ставлять перед собою не лише поточні цілі, а й
перспективні, тобто планують як тактику, так і стратегію свого
становлення функціонування і розвитку.

Зокрема тактика підприємця може полягати у тому, що на початковому етапі
своєї діяльності накопичити певну суму власного капіталу, яка потім на
другому етапі буде використана для розвитку підприємства.

Вибрані цілі мають бути конкретними і реальними, формуватись і
визначатись у певних показниках, максимально точно вимірюватись.

До них можна віднести такі:

прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу,
відношення прибутку до обсягу продажі);

продуктивність або ефективність (виробіток на одного працівника, витрати
на виробництво одиниці продукції);

продукція (зміна номенклатури і асортименту, впровадження нових її
видів);

виробничі потужності (поточна величина, можлива динаміка у майбутньому);

персонал (підвищення рівня кваліфікації, поліпшення умов праці);

ринок (обсяг продажу, частка участі на ринку);

Отже основні етапи створення підприємства:

пошук і знаходження своєї господарсько-ринкової лінії на ринку;

свідомий вибір форми підприємницької діяльності (індивідуальне або
колективне підприємство);

усвідомлення та розробка власних стратегій та тактик вибраного бізнесу;

придбання засобів реалізації підприємницької ідеї – технічних засобів і
предметів праці, майном необхідних працівників;

встановлення ринкової ціни на вироб чи послугу;

започаткування конкретного виробництва, визначення каналів збуту власної
продукції.

Успішне подолання цих кроків дає можливість наблизитись до практичної
реалізації формальної акції – підготовки документів для заснування,
державної реєстрації, ліцензування діяльності започаткованої фірми.

Стратегія підприємства.

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій, яка забезпечує
здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних
цілей.

Для того, щоб вибрати стратегію фірми, потрібно спочатку провести оцінку
і аналіз існуючої стратегії. Залежно від того, на якій стадії життєвого
циклу перебуває фірма, її керівництво може вибрати одну з базових
стратегій.

Стратегію виживання – вона є захисною і використовується за кризового
стану економічної діяльності підприємства.

Стратегію стабілізації – стратегію діяльності підприємства з урахуванням
нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримують
величини доходів.

Стратегію зростання – найефективнішу стратегію стабільного зростання
обсягу продажу, прибутку, капіталу.

3. Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий
капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах
(знання, вміння, здібності, “нау-хау” розцінюють як специфічний товар,
капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також
інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі
використовують у професії виробництва і його обслуговування та є
джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал о х о п л ю є:

усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування,
рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній
підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і
ін.);

матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали,
пристосування і інструменти одноразового або короткочасного
використання);

оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання
елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на
розрахунковому рахунку у банку);

інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб
виготовлення сировини або готової продукції – все те,що прийнято
називати “нау – хау”);

Величину підпрриємницького капіталу Кн можна обчислити:

Кн = Те + Ко + Мое + Він

Те — технічні елементи;

Ко — оборотні кошти;

Мое – матеріальні оборотні елементи;

Він – інтелектуальна власність (нематеріальні активи).

Формування початкового капіталу.

Організація нового підприємства будь якого типу неминуче зв’язана з
наявністю достатнього капіталу. Початковим називають капітал, котрий
вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної
реалізації підприємницького проекту.

Розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається
на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого
стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї. До можливих способів
формування підприємницького капіталу належать:

перший – фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності,
(власної або успадкованої);

другий – особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній
формі);

третій – позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями
(сплата встановленого відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіталу має значне
поширення на Україні, це так звані “зростання з нуля”. При цьому варто
зазначити, що отримати кредит не так просто – потрібна тверда гарантія
щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість
підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока
ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу.

З огляду на економічне розуміння не треба плутати терміни “позика” і
“кредит” (хоч кредит виступає у формі позики — безвідсоткового
кредиту).

П о з и к а – це вид господарсько-економічної операції, у процесі
здійснення котрої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні
(позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари, а позичальник
зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в
обумовлений срок.

Отже позика надається завжди на умовах повернення, але без комерційного
зиску, тобто безкоштовно.

К р е д и т – це господарсько-економічна операція з наданням однією
стороною (юридичною особою) іншій (юридичній чи фізичній особі) грошей
чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення і,
як правило, за певну плату встановленого відсотка від загальної суми
кредиту).

Кредитні операції є багатонапрямленими і порівняно численними. За
ознакою залежності від форми забезпечення (заставну ХХХХХ так звані
бланкові позички, тобто позички без будь якого забезпечення
(матеріальною чи фінансовою). Вексельні, підтоварні та фондові кредити
означають кредитні операції, що здійснюються під заставу відповідно
векселів, товариних цінноестей (майна і цінних паперів).

Будь-які кредити можуть мати різні строки повернення. Існують так звані
онкальнікредити, тобто кредити до запитання, які повертаються на першу
вимогу кредитора. Коротко-, середньо-, та довгострокові кредити
надаються відповідно на термін: до одного, від 1 до 5 років, понад 5
років.

До найчисленнішої категорії позичальників належать фірми, яким надаються
відповідні кредити для поповлення власних оборотних коштів або для
інвестування різних за призначенням об’єктів.

Основним способом погашення кредитів є разове повернення зі сплатою
певного відсотка за користування ним, можливе повернення ресурсів на
виплат, тобто здійснення кількох послідовних платежів у межах загальної
суми кредиту з урахуванням відсотка за кредит.

Ясна річ, на момент початку реалізації підприємницького проекту виявити
(розрахувати з достатньою точністю всі потреби у фінансових ресурсах
складно). Тому варто передбачити якісь резервні кошти. При формуванні
стартового підприємницького капіталу підприємець має враховувати не
тільки його загальну величину, а й прогнозовану економічну вигоду від
вкладень у власне діло.

Джерелами отримання фінансових коштів можуть бути комерційні кредити,
банківські позики, кошти від продажу облігацій, кошти різноманітних
інвестиційних установ, кошти приватних інвесторів. Можливі різні
варіанти поєднання акціонерного і позичкового інвестування.

Капітал будь-якої підприємницької структури поділяють на основний та
оборотний.

Основний – всі технічні засоби виробництва.

Оборотний – охоплює все те, що проходить через підприємство і
призначений для виробничого й особистого споживання або продажу на
ринку.

Розподіл капіталу на основний та оборотний має практичне значення у
зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення. Оборотний
швидше щодо основного. Основний відшкодовується частинами у вигляді
амортиз. Відрахувань в міру його зношування, то оборотний – відразу
після виробництва та реалізації товару, його сплати споживачами.

Капітальні вкладення характеризують реальні інвестиції у відтворення
основних фондів (фінансових активів) і на приріст матеріально-виробничих
запасів. Капітальні вкладення уособлюють певну сукупність фінансових
коштів, що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Отже, за абсолютною величиною капітал значно переважає капітальні
вкладення, які в подальшому матеріалізуються в найбільшому елементі
капіталу – технічних засобах виробництва.

4. В умовах ринкової економіки будь-яка більш-менш масштабна
підприємницька діяльність зв’язана з господарським ризиком. Значна
частина підприємців банкрутують через те, що не мають достатніх знань і
навичок господарювання. Люба комерційна акція вимагає ретельної та
грамотної підготовки до її здійснення.

Бізнес-план – ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі
сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє
передбачити не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити
необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу.
Практично його можна вважати формою експертної оцінки діяльності та
ефективне здійснення нової підприємницької ідеї.

До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та
слабких сторін;

визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

обгрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції
її рохвитку в період реалізації підприємницької ідеї.;

оцінка кон’юктури ринку та рівня конкуренції, визначення ступеня
можливого господарського ризику;

пошук надійних партнерів для розробки й реалізації
іноваційно-інвестиційного проекту;

прогнозування (приблизні розрахунки очікуваних результатів реалізації
нової підприємницької ідеї в перші та наступні 5 років).

Добре розроблений та обгрунтований бізнес-план є важливим підгрунтом
так-званої бізнес-пропозиції, що використовується в процесі переговорів
з партнерами, його використовують задля залучення надійних інвесторів і
кредиторів.

Бізнес – план може бути розроблений за структурою:

Орієнтовна типова структура бізнес-плану.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Розробка бізнес-плану є процесом створення моделі підприємницької
діяльності. Чим менше помилок буде зроблено за його обгрунтуванням, тим
менша постане перед фірмою проблема у процесі реалізації.

Кожен конкретний план має свої особливості й не існує універсального
бізнес-плану, але процес його складання має свою обов’язкову внутрішню
логіку.

– вибір продукції (послуги), котра буде запропонована на ринку;

– дослідження зовнішнього середовища (у тому числі ринку) майбутнього
бізнесу;

– обгрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;

– прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції (послуг);

– визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

– розробка цінової і торговельної політики, вибір способів реклами і
просування товарів до споживачів;

– обгрунтування вибору форми організації бізнесу, характеристика
власників фірми, керівників, якості персоналу, оргструктури, системи
оплати праці;

– опис потенційно можливих ризиків бізнесу;

– оцінка очікуваного прибутку та збитків;

– формування висновків, що відображають основні положення бізнесу.

Що стосується плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають
провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, тобто визначити таку
ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю
покривають усі витрати, що зв’язані з її виготовленням і реалізацією.

Вона розраховується за формулою:

Взуп

Тбз =

Упр — Впз

Тбз — точка беззбитковості (кількість одиниць продукції);

Взуп — загальні умовно-постійні витрати грошові одиниці;

Цпр — продажна ціна за одиницю продукції, грош.од.;

Впз — питомі змінні витрати, грош. од.

Резюме: висновки (узагальнення ключових положень бізнес – плану).

Продукція (послуги фірми:опис та функціональне призначення.

Оцінка ринку збуту: покупці,місткість та динаміка ринку.

Конкуренція: основний конкурент, їх сильні та слабкі сторони переваги
фірми порівняно з ними.

Маркетинг – план: основний напрям, ціноутворення, сервіс, реклама.

Виробничий план: виробничий процес, приміщення й
ус-таткування,постачальники основних матеріалів.

Організаційний план:форма організацій бізнесу, керівник фірми,команда
менеджерів та консультантів.

Юридичний план:форма власності та правовий статус.

Оцінка ринку і страхування:можливий ризик і його міні-лизація,
хеджирування.

Фінансовий план: прибуток і збитки, рух готівки, про-ект готівки, проект
балансу.

Стратегія фінансування, потреба у фінансуванні, повер-нення інвестицій.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *